Вирок № 36760022, 22.01.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5459/13-к

Номер провадження 1-кп/629/32/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12013220380000369 на підставі угоди про примирення за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ульянівськ, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Бурмака В.А., потерпілого ОСОБА_3,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2012 року ОСОБА_1, знаходячись на платформі залізничної станції Лозова, Південної залізниці, що розташована у межах м. Лозова, Харківської області, маючи умисел на заволодіння чужим майном, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, шляхом зловживання довірою попрохав у раніше знайомого йому громадянина ОСОБА_3 мобільний телефон марки «SAMSUNG C 3300», з сім-картою оператору мобільного зв'язку «МТС» при цьому повідомивши володільцю телефону неправдиві відомості про начебто необхідність зателефонувати знайомим. Далі, зловживаючи довірою ОСОБА_3, ОСОБА_1, маючи при собі вище вказаний мобільний телефон, відійшов за ріг будівлі залізничного вокзалу ст. Лозова, Південної залізниці та покинув територію вокзалу непомітно для потерпілого, який вважав, що після закінчення телефонної розмови ОСОБА_1 мобільний телефон буде йому повернуто. Таким чином ОСОБА_1 заволодів вказаним мобільним телефоном, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 357 від 30.07.2013 року становить 219 гривень 64 копійки, а також с сім-карткою оператора мобільного зв'язку вартістю 10 гривень. Отже своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 229 гривень 64 копійки. З місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився за власним розсудом.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно

шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

29 жовтня 2013 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3, була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_1 визнає свою вину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 та потерпілий дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій за ч. 1 ст. 190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести підозрюваний, а саме відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України покарання у вигляді штрафу, який дорівнює 50 неоподаткованим мінімумам доходів громадян. Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у скоєнні

інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що саме він скоїв зазначене правопорушення, у вчиненому щиро розкаюється. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що претензій до обвинуваченого будь-якого характеру він не має, зазначену угоду укладав добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Також просив затвердити зазначену угоду.

Суд, заслухавши думку прокурора, який проти затвердження угоди не заперечував та погодився із мірою покарання, обвинуваченого, потерпілого, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 190 КК України.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом також з'ясовано, що потерпілий ОСОБА_3 цілком розуміє наслідки затвердження угоди передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі підозрюваного.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена підозрюваним та потерпілим, визначена у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції підозрюваного, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції потерпілого, яким зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення від 29 жовтня 2013 року, укладеної між потерпілим та підозрюваним по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався.

Судові витрати по справі покласти на підозрюваного ОСОБА_1.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3, укладену 29 жовтня 2013 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання - у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави р/р 31115115700006 УДКС України у Ленінському районі м. Харкова, код банку 37999696, МФО 851011, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, з поміткою призначення платежу: 24060300 «інші надходження», судові витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні в розмірі 195 гривень 60 копійок.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «SAMSUNG C 3300», який знаходиться згідно зберігальної розписки у потерпілого по справі, залишити потерпілому ОСОБА_3;

- диск з інформацією, наданою СТУ ПрАО «МТС Україна», який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова