Ухвала суду № 36759972, 15.01.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/7845/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/277/14 Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О.

Доповідач Бутенко С. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Автозаводський відділ державної виконавчої служби, про стягнення неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей. В обґрунтування позову зазначала, що за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2012 року відповідач зобов'язаний сплачувати на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, але від виконання свого обов'язку ухиляється, аліменти не сплачує. Після уточнення позовних вимог просила про стягнення неустойки за період з жовтня 2012 року по 02 грудня 2013 року в сумі 18 893 грн. 36 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 804 грн. 15 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на малолітніх дітей, яка виникла за період з 01 листопада 2012 року по 02 грудня 2013 року.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2013 року виправлено арифметичну помилку, допущену в резолютивній частині рішення в частині визначення суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, замість 16 804 грн. 15 коп. зазначено 16 554 грн. 04 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що суд на врахував його фактичної спроможності сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Вказує, що він не працевлаштований, перебуває на обліку в Центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу. Посилається на відсутність своєї вини та відповідно на безпідставне застосування до нього відповідальності у виді сплати пені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується доказами по справі, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2012 року ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з довідки-розрахунку, складеної державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, та відповідачем по справі не оспорювалось, розмір його заборгованості за аліментами за період з жовтня 2012 року по листопад 2013 року становить 7806 грн. 10 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги стягувача аліментів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності вини відповідача у виникненні визначеної в установленому порядку заборгованості по аліментах та правових підстав покладення на боржника відповідальності за прострочення сплати аліментів у виді неустойки (пені).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами, присудженими

у частці від заробітку (доходу), обчислюється державними виконавцем, а у разі спору - судом.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 58-60 ЦПК України обов'язок доказування по справі покладається на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними та допустимими доказами.

Тягар доказування відсутності вини покладено на особу, яка прострочила виконання зобов'язання.

Встановивши, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів та не довів суду, що дана заборгованість виникла з незалежних від нього причин, суд першої інстанції правильно нарахував суму пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність постійного місця роботи, оскільки сама по собі ця обставина не свідчить про відсутність вини платника аліментів та не звільняє його від обов'язку сплачувати аліменти у визначеному розмірі, який за жодних обставин не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину, та відповідальності за прострочення сплати аліментів, встановленої ст. 196 СК України.

Відповідач ОСОБА_1, який має задовільний стан здоров'я та є працездатною особою, не довів суду наявність об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання ним обов'язку по утриманню дітей та сплаті аліментів.

Заперечення ОСОБА_1 свого батьківства по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5, на утримання яких він зобов'язаний сплачувати аліменти, належними та допустимими доказами не підтверджено, натомість спростовується свідоцтвами про реєстрацію народження дітей, де платник аліментів записаний як батько.

Судовою колегією встановлено, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: /підпис/ С.Б.Бутенко

Судді: /підпис/ О.І. Обідіна

/підпис/ В.П. Пікуль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б.Бутенко