Ухвала суду № 36758849, 14.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3523/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0003312205, №0003322205, №0018521705, №0003342203, №0003332205 від 08.07.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003312205, № 0003322205, №0018521705, №0003342203, №0003332205 від 08.07.2013р. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача надано клопотання про перенесення розгляду справи на тій підставі, що на цей же час призначена інша адміністративна справа у Вінницькому окружному адміністративному суді, а також не можливості направити іншого представника. Колегія суддів відхиляє таке клопотання, оскільки до останнього не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування вказаних обставин. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом на підставі ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, наказу Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби № 1541 від 25.04.2013 р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2012 р., наслідки якої відображені в акті № 2115/2205/30362449 від 18.06.2013 року. Перевірку було призначено на підставі постанови старшого слідчого СВ Вінницького УМВС України у Вінницькій області О.І. Потребчука від 28.03.13 р., у якій зазначено терміни перевірки: з 01.01.2006 р. по 31.12.2012 р. Також встановлено, що під час оформлення наказу на перевірку, податковий орган, не зважаючи на терміни, визначені у постанові слідчого, керуючись приписами ст. 44 ПК України, самостійно визначив терміни перевірки, зазначивши у наказі, що до перевірки підлягає квартальна звітність - за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., щомісячна звітність - за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ПП "ТУФ Феріде": п. 44.1 п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПК України, п. 3.1 ст. 3 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств; п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 п. 54.1 ст. 54 п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 189.1 ст. 189 п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 ПК України, п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.2.8 п. 7.2 п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п.п 7.7.4, п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. п. 9.10.2 "б" п. 9.10 ст. 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України; п. 7.39, п. 7.41, п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637. На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003312205, № 0003322205, №0018521705, №0003342203, №0003332205 від 08.07.2013р.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено податковим виявлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 3549560,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 595959,00 грн. , в т.ч. за 2010 р. в сумі 595959,00, грн.. Також встановлено, що вказане порушення було встановлено у зв'язку із тим, що позивач, в порушення приписів ст. 44 ПК України не надав до перевірки бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, що призвело до порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, в акті перевірки зазначено про завищення позивачем амортизаційних відрахувань по рядку 7 Декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. на загальну суму 151839,00 грн. Підстави виявленого порушення є аналогічними.

Також встановлено, що на підставі наказу № 2031/23 від 07.12.2010 року ДПІ у м. Вінниці податковим органом в період з 07.12.2010 р. по 04.01.2011р. уже була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 року. За результатами якої податковим органом було складено акт від 10.01.2011 р. № 17/2301/30362449 про результати виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість за період 01.04.2008 року по 30.09.2010 року. В зазначеному акті податковим органом за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем сум амортизаційних відрахувань. Крім того, у цьому ж акті зазначено, що під час перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року не встановлено його заниження або завищення.

З врахуванням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом від 22.12.2010 року № 984 ДПС України, позивач вважає, що за даних обставин, результати перевірки, які викладені в акті від 10.01.2011 р. №17/2301/30362449, спростовують висновки, викладені у оскаржуваному акті, а тому є необґрунтованими. Крім того, за наявності вищезазначеного акту попередньої перевірки, якою період з 01.01.2010 по 30.09.2010 року вже був охоплений, перевірка в цій частині є повторною, а тому, без оформлення відповідного наказу на повторну перевірку - безпідставною.

Отже, на думку позивача, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003312205 від 08.07.2013 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 3549650,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 887390,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0003332205 від 08.07.2013 року, яким збільшив позивачу суму податку на додану вартість в розмірі 2031516,00 грн.

Так, на думку податкового органу, було заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 491388 грн., яке виникло в наслідок постачання підприємством товарів гр. ОСОБА_3 в порушення п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189 ПК України позивачем не було нараховано податок на додану вартість на майно вартістю 2 456 938,79 грн., яке знаходилось на балансі підприємства та було передано ОСОБА_3 згідно рішення Третейського суду по справі №7-10/11.02 від 10.10.2011 р., в результаті чого Позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2011р. в сумі 491 388,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на приписи ст. ст. 936 , 942, 949 ЦК України, та п.п. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Як слідує з акту перевірки, ще одним порушенням, виявленим під час перевірки, було відображення у рядку 8 Б Декларацій "Коригування податкових зобов'язань" показників за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі (-) 279 402 грн. Встановлено, що на формування цього показника мало суттєвий вплив проведення позивачем коригування податкового зобов'язання. Проте, в ході перевірки, на підставі попереднього акту позапланової виїзної документальної перевірки №17/2301/30362449 від 10.01.11р. та відповідних декларацій з ПДВ з додатками та ін. бухгалтерських документів, встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 8.Б "Коригування податкових зобов'язань" Декларацій з ПДВ всього у сумі 1 139 412 грн., в т.ч. за березень 2011 року на суму 1 139 412 грн. Крім того, як вбачається із акту перевірки, між позивачем та ТОВ СУТСП "Ел-Тур" було укладено Договір на участь у пайовому будівництві від 22.09.2006 р. В подальшому, в зв'язку із укладенням угоди від 27.09.07 р. про припинення дії цього договору, ТОВ СУТСП "Ел-Тур" подав вимогу позивачу, щодо зарахування взаємних вимог, що виникли в зв'язку з постачанням ТОВ СУТСП "Ел-Тур" товарів, виконання робіт, надання послуг, як внеску в пайове будівництво згідно п. 4.13 вищезазначеного Договору. В подальшому, між підприємствами було складено та підписано відповідний акт від 01.03.2011 року.

Так, на думку податкового органу, позивач відкоригував сума податкових зобов'язань з ПДВ на суму кредиторської заборговано рах. 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" в загальній сумі 6 836 471,66 , по яких позивачем в попередніх податкових періодах суми ПДВ було віднесено до складу податкового кредиту, а після підписання акту звірки станом на 01.03.2011 р. дана сума була зарахована як заборгованість, що виникли в зв'язку з поставкою ТОВ СУТСП "Ел-Тур" товарів, виконання робіт, надання послуг. Таким чином, податковий орган, з посиланнями на норми п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України, дійшов висновку, що позивач збільшив кредитове сальдо по рах. 685 "розрахунки з іншими дебіторами" на суму 6836471,66грн., однак, коригувань податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року в сумі 1 139 411,95 грн. не здійснив.

Також, перевіркою було встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, ПК України позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. на загальну суму 462 813,00 грн. Зазначене порушення виникло в результаті ненадання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів у період з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, а тому останнім не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. в загальній сумі 462 813,00 грн.

Під час проведення перевірки, також було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року всього в сумі 1 855 791 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 462813 грн., та відповідно зменшена сума податкового кредиту з 1811997 грн. до 1349184 грн. Проте, як вже встановлено, податковим органом вже було проведено перевірку та за результатами перевірки складено акт від 10.01.2011 р. №17/2301/30362449 , в п. 3.2.2 якого зазначено, що податковим органом не встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-вересень 2010 року. З наведеного слідує, що відповідачем не спростовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість позивача в розмірі 1349184 грн., яка задекларована платником вказаного податку.

Проте, у зведених даних акту перевірки щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на додану вартість, податковий орган, залишаючи незмінним задеклароване позитивне значення ПДВ за основною декларацією, не прийняв до уваги уточнюючі дані по вказаному рядку Декларації, а також задеклароване позивачем від'ємне значення податку на додану вартість у відповідних рядках Декларації з ПДВ (рядки 23, 24, 25.2, 26, 27), переводячи номінал від'ємного значення ПДВ у вказаних рядках у значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Внаслідок чого визначає у висновках відповідного розділу акту перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню: завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів за період 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. у сумі 237823,00 грн; заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. в сумі 1855791,00 грн.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо завищення позивачем грошового зобов'язання з ПДВ за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. у сумі 237823,00 грн. та за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. в сумі 1855791,00 грн. є не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення № 0003322205 та № 0003332205 від 08.07.2013 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Як слідує з акту перевірки податковим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8220,20 грн. за жовтень, листопад та грудень 2010 року. В обґрунтування такої позиції відповідач зазначає, що в закупівельних актах, підписаних лише підзвітною особою, не було зазначено власників сільськогосподарської продукції, що на думку податкового органу є порушенням п. 7.39, п. 7.41, п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 . Із наведеного вбачається, що закупівельні акти, які були надані позивачем до перевірки не відповідають вимогам норм чинного законодавства, відповідно вони не мають сили первинних документів.

Також встановлено порушення позивачем п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України та п. п. 9.10.2 "б" п. 9.10 ст. 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Як вбачається з акту перевірки, податкові розрахунки по формі № 1 ДФ за перевірений період були подані позивачем подані не у повному обсязі, а саме: суми нарахованого та виплаченого доходу приватним підприємцям за ознакою доходів "157" (доходи, виплачені самозайнятим особам) підприємством взагалі не відображались, а тому відповідно, підзвітною особою безпідставно були отримані кошти в сумі 46 599,76 грн.

В спростування таких висновків позивач зазначив, що датою проведення закупівель є жовтень - грудень 2010 року, а враховуючи те, що відповідно до абз. І п.1 розділу XIX ПК України набуває чинності з 01.01.2011 року, та з урахуванням ст. 58 Конституції України, відповідно до імперативних норм якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, посилання податкового органу на ст. 18 ПКУ при мотивуванні та обґрунтуванні прийнятого рішення по господарських операціях, які мали місце в 2010 році, не відповідає встановленим нормам права.

Крім того, позивач з посиланням на ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 9.12.1 та п.п.9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 23 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом від 26.02.2002 р. Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288/6578, зазначив, що податковий орган фактично визнає закупівельні акти первинними документами, на підставі яких підприємством правомірно було оприбутковано та використано у власній господарській діяльності продукти харчування закуплені підзвітною особою на ринку в жовтні - грудні 2010 року, а форма закупівельного акту законодавчо не встановлена, а тому не може бути віднесеною до типових та спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Таким чином, на думку позивача, закупівельні акти, надані позивачем до перевірки є належними первинними бухгалтерськими документами, що в сою чергу спростовує висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового законодавства.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України та п.п. 9.10.2 "б" п. 9.10 ст. 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", позивач зазначив, що підставами таких висновків також було те, що податковий орган не взяв до уваги закупівельні акти, які були надані до перевірки. Також, з урахуванням вищевикладеного та з врахуванням норм п.п . 2.8 ст. 2 та п. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 p. N 637, такі висновки безпідставні, а тому на думку позивача, податкові повідомлення рішення, які винесені за таких обставин, також є протиправними та підлягають скасуванню.

Як уже зазначалось, перевірку було призначено на підставі постанови старшого слідчого СВ Вінницького УМВС України у Вінницькій області від 28.03.13 р. та відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 ст. 58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З аналізу наведених норм законодавства чинного на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відтак, оскільки п. 86.9 ст. 86 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на момент виникнення спірних правовідносин не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому п. 86.9 ст. 86 ПК України на момент прийняття податкових повідомлень-рішень врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Постанова, на підставі якої було призначено перевірку, була прийнята в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному ЄДДР за № 42013010010000099 та відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист-відповідь слідчого відділу МВС України у Вінницькій області про те, що 06.02.2013 року прокурором прокуратури м. Вінниці Грималюком В.В. провадження за № 42013010010000099 приєднано до провадження № 12013010060000071 на підставі ст.ст. 36, 110, 216, 218 та ч.ч.1,5, та 6 ст. 217 КПК України, яка в свою чергу 30.08.2013 року закрито на підставі п. 2.ч.1 ст. 284 КПК України в зв'язку із не встановленням складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 222 КК України.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень п. 86.9 ст. 86 ПК України, статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п. 86.9 ст. 86 ПК України на момент визначення податкового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень визначав, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.