Постанова № 36757942, 19.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 р. Справа № 804/14060/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: від позивача від відповідача Климова Н.П., Андронатій І.І. Бондар Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дніпротехпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровсткій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпротехпромсервіс» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області у якому просить суд:

- податкове - повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від 14.08.2013 року № 0001752203 на суму 20832 грн.25 коп. скасувати повністю;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області щодо формування в акті № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпротехпромсервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Ферріт Д» (ЄДРПОУ 36441206) за лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпротехпромсервіс» складено акт перевірки від 31.07.2013 року за № 176/04-65-22\03/33669128. В описовій частині акту перевірки зазначено про наявність в діяльності ПП «Дніпротехпромсервіс» правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства. Такі висновки були зроблені виключно на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д», яким доведено, як стверджує посадова особа ДПІ, встановлено «порушення ТОВ «Ферріт Д» ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання. Враховуючи вищевикладене, та на підставі акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р. податковий орган зазначає, що на порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у ПП «Дніпротехпромсервіс» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з придбання матеріалів від ТОВ «Ферріт Д» у лютому, березні, квітні, травні, липні, вересні, жовтні 2012р., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 16665,0 грн., у тому числі: - в лютому 2012р. -1605,0грн., в березні 2012р. - 2149,0грн., в квітні 2012р. - 2892,0грн., в травні 2012р. -1736,0грн., в липні 2012р. - 2809,0грн., в вересні 2012р. - 2452,0грн., в жовтні 2012р. -3022,0грн.». Проте, позивач зазначає, що у ході перевірки ПП «Дніпротехпромсервіс» були надані первинні документи, що підтверджують факти придбання товарів з метою їхнього подальшого використання у господарській діяльності та безпосередньо пов'язаних з одержаним доходу, а саме: накладні на отримані товари, акти виконаних робіт, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, акти списання витратних матеріалів за відповідними актами виконаних робіт. Також, було надано усні відповіді на питання, що ставилися посадовою особою ДПІ, надані пояснення стосовно особливостей господарської діяльності підприємства. Однак, з незрозумілих причин та без пояснень за даним переліком документації у ході перевірки були зроблені контролюючим органом висновки, які не відповідають змісту первинних документів та розрахунків, на підставі яких ПП «Дніпротехпромсервіс» визначає свої зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що Податковим кодексом України, встановлений вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Крім того, усі господарські операції за перевірений період підтверджені відповідними первинними документами. Висновки відображені в акті перевірки були зроблені без наявності необхідних на це матеріалів, без з'ясування реальності здійснення господарської операції, не підтверджені необхідними доказами та є неправомірними.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. У вказаних запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив про нереальність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Ферріт Д».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.07.2013 року на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська 22.07.2013 року №60 виданого ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Райгородською Ларисою Анатоліївною, головним державним ревізор - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління додаткового аудиту, згідно із пп.20.1.4, п.20.1, ст.20, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп..78.1.1, п.78.1, ст.78, -.79.2, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Дніпротехпромсервіс» (код ЄДРПОУ 53669128) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Феріт Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) за лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року. За висновками якого, встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16665,0 грн., у тому числі: в лютому 2012р. -1605,0грн., в березні 2012р. - 2149,0грн., в квітні 2012р. - 2892,0грн., в травні 2012р. -1736,0грн., в липні 2012р. - 2809,0грн., в вересні 2012р. - 2452,0грн., в жовтні 2012р. -3022,0грн..

На підставі акту № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14 серпня 2013 року № 0001752203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16665 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у сумі 4166, 25 грн.

З акту перевірки вбачається, що при здійсненні перевірки податковий орган посилався на матеріали перевірки, отримані від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, а саме: акт від 21.12.2012 року за № 7210/224/36441206, за результатами якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році, відсутність реального здійснення господарських операцій враховуючи наступні обставини: 1) формування додаткового кредиту від підприємств «податкових ям»; 2) відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. У результаті зазначеного встановлено порушення ТОВ «Ферріт Д» ст.. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ «Ферріт Д» та ПП «Дніпротехпромсервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для виконання таких видів послуг або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність у суб'єктів господарювання необхідних умов для результатів відповідної, господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, а тому у ПП «Дніпротехпромсервіс» відсутне право на формування податкового кредиту по операціях з придбання матеріалів від ТОВ «Ферріт Д».

Суд критично ставиться до таких висновків перевіряючого органу виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПП «Дніпротехпромсервіс» (Покупець) та ТОВ «Ферріт Д» (Постачальник), укладено договір № 79 від 01.02.2012 р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а останній зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити товар на умовах, визначених договором. За умовами договору поставка продукції проводиться транспортом Покупця, тобто ПП «Дніпротехпромсервіс» або Постачальника за згодою сторін.

На виконання умов договору, позивач виконав свої обов'язки щодо прийняття товару від постачальника ТОВ «Ферріт Д» на загальну суму 99992,46 грн. за період з 01.02.2012 року по 31.10.2012 року. Зазначене підтверджується податковими накладними, наявними в матеріалах справи та не заперечується податковим органом. Як вбачається з доданих до матеріалів справи накладних та товарно-транспортних накладних контрагенти дійшли згоди про те, що поставка товару здійснюватиметься транспортом позивача, як покупця з офісу-складу ТОВ «Ферріт Д», як постачальника.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивач у лютому 2012 року виконав робіт та підписано актів із покупцями на загальну суму 14067,00 грн., у березні 2012 року виконав роботи на користь покупців на загальну суму 23253,00 грн. На підтвердження зазначеного, позивачем надано відповідні акти виконаних робіт з покупцями та надані податкові накладні наявні в матеріалах справи. У квітні 2012р. позивач виконав роботи на користь своїх покупців на загальну суму 20799,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3466,50 грн.. На вказану суму надано відповідні акти виконаних робіт з покупцями №РН-ДС00071 - №РН-ДС00098 у кількості 28 шт. та надані податкові накладні №1 - №28. У травні 2012р. позивач виконав роботи на користь своїх покупців на загальну суму 16215,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2705,50 грн.. На вказану суму надано відповідні акти виконаних робіт з покупцями №РН-ДС00099 - №РН-ДС00123 у кількості 24 шт. та надані податкові накладні №1 - №24 у кількості 24 шт. У липні 2012р. позивач виконав роботи на користь своїх покупців на загальну суму 24102,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4017,00 грн.. На вказану суму надано відповідні акти виконаних робіт покупцям №РН-ДС00131 - №РН-ДС00157 у кількості 27 шт. та надані податкові накладні №1 - 27. У вересні 2012р. позивач виконав роботи на користь своїх покупців на загальну суму 18345,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3057,50 грн.. На вказану суму надано відповідні акти виконаних робіт покупцям №РН-ДС00165 - №РН-ДС00186 у кількості 22 шт. та надані податкові накладні №1 - №22. У жовтні 2012р. позивач виконав роботи на користь своїх покупців на загальну суму 26853,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4475,50 грн.. На вказану суму надано відповідні акти виконаних робіт покупцям №РН-ДС00187 - №РН-ДС00212 у кількості 26 шт. та надані податкові накладні №1 - №26.

Вказані загальні суми податкових зобов'язань за податковими накладними відображені у повному обсязі у деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року та у додатку №5 до вказаних декларації. Суми ПДВ у додатку №5 декларацій співпадають із сумами реєстру виданих податкових накладних за березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року.

На підставі вищезазначених актів виконаних робіт, позивач щомісячно формує зведені акти «Выбытия МБП и производственных запасов». Дані зведених актів фіксуються у бухгалтерському обліку за рахунками 201 «ТМЦ», а також наявне відповідне сальдо ТМЦ на рахунку.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Між тим, позивач надав до перевірки та долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та накладні на відпуск (отримання) ТМЦ. У товарно-транспортних накладних, зазначено, що товар транспортується на підставі відповідних накладних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів поставки між позивачем та вказаним вище контрагентом, то суд зазначає, що відсутність або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача із ТОВ «Ферріт Д» підтверджуються не тільки ТТН, але й іншими документами, якими є договір, рахунки та податкові накладні на отриманий та проданий товар, акти виконаних робіт, платіжні доручення, акти списання витратних матеріалів, оборотньо-сальдові відомості за рахунками, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що діяв на час формування позивачем податкового кредиту до 01.01.2011 року), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (що діяв під час формування позивачем податкового кредиту після 01.01.2011 року), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що висновок відповідача щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року за результатами якого встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

В свою чергу, суд критично ставиться до посилань відповідача на висновки вказаного акту перевірки, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, надану ним перевіряючим під час перевірки, судом встановлено, що контрагент позивача, за спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, також придбаний товар був реалізований ТОВ «Дніпротехпромсервіс» на виконання цілей господарської діяльності позивача.

Тому, суд вважає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення №0001752203 від 14.08.2013 року, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд надає правову оцінку позовній вимозі позивача щодо визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області щодо формування в акті № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпротехпромсервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Ферріт Д» (ЄДРПОУ 36441206) за лютий, березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної позовної вимоги виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пп.75.1 ст. 75 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а у відповідності до пп.86.1 ст.86 результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства та не порушував наданих йому обов'язків, а тому вимога позивача щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні перевірки ПП «Дніпротехпромсервіс» в результаті якої було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 176/04-65-22-03/33669128 від 31.07.2013 року не підлягає задоволенню.

Також, суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінуючи, усі докази дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16665,0 грн., у тому числі: в лютому 2012р. -1605,0грн., в березні 2012р. - 2149,0грн., в квітні 2012р. - 2892,0грн., в травні 2012р. -1736,0грн., в липні 2012р. - 2809,0грн., в вересні 2012р. - 2452,0грн., в жовтні 2012р. -3022,0грн.., а тому адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Дніпротехпромсервіс» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 серпня 2013 року № 0001752203 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 14 серпня 2013 року № 0001752203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16665 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у сумі 4166, 25 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дніпротехпромсервіс» судові витрати у розмірі 209,00 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 року

Суддя О.С. Луніна