Постанова № 36756, 11.07.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2006 р. Справа № 5/114-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г. при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Херсона

до ТзОВ Агропромислова фірма "Югагросервіс" м.Херсона

про стягнення 9813,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Назарова Л.М. - н-к відділу забезпечення, дов. у справі,

від відповідача: Москвін О.С. - директор,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9813,34 грн. штрафних санкцій, нарахованих відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у зв"язку з невиконанням останнім нормативу щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

В судовому засідання представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на невиконання відповідачем встановленого законодавством нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та несплату в добровільному порядку до цього часу штрафних санкцій за нестворені робочі місця.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність обов"язку підприємства в працевлаштуванні інвалідів та невиконання організаціями і установами зазначеними в ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов"язку по працевлаштуванню інвалідів, а також пред"явлення позивачем вимоги щодо сплати штрафних санкцій за нестворення робочих місць, що не передбачено законодавством.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції чинній на час спірних правовідносин, для підприємств (об"єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно ч. 1 ст. 20 цього Закону підприємства (об"єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об"єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств (об"єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об"єднанні), у відповідній установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи - державної статистичної звітності - форма № 10 - ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" наданої відповідачем до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідачем, встановлений Законом норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконано, при середньообліковій кількості штатних працівників - 60 осіб та нормативі робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів - 2 особи - інваліда ( 60 х 4% = 2,4 = 2 (місця), на підприємстві інваліди не працевлаштовані і не працювали.

Інформація до державної служби зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, відповідачем не подавалася, що вбачається з листів управління праці та соціального захисту населення виконкому Комсомольської районної ради у м.Херсоні та Комсомольського районного ценру зайнятості у м.Херсоні ( арк. спр. 7 - 10).

Сума штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до ст. 20 цього Закону, визначена позивачем виходячи з середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом і становить 9813,34 грн.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р., штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідачем штрафні санкції в добровільному порядку не сплачено і доказів сплати до суду не подано.

Посилання відповідача на відсутність обов"язку по працевлаштуванню інвалідів, невиконання державними органами, зазначених в ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", обов"язків щодо працевлаштування інвалідів, судом оцінюється критично і до уваги не приймається, оскільки обов"язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємством обов"язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої Положенням про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. № 314, інформації щодо створення та наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких використовується праця інвалідів. За відсутності такої інформації відповідні органи не могли скористатися своїми правами, передбаченими ст. 18 вищевказаного Закону.

Окрім того, згідно п. 3 цього Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване відповідною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, а тому нарахування штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів (невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів - ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") здійснено позивачем відповідно до ч. 1 ст.20 цього Закону, що цілком правомірно.

Відповідачем доказів вжиття заходів щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів до суду не подано.

Згідно ж ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позовні вимоги цілком обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", керуючись ст.ст. 87, 94, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова фірма "Южагросервіс" м.Херсон вул.Червонофлотська, 127, код ЄДРПОУ № 22745858 на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Херсон пров. 40 років Жовтня, 5 - А, код ЄДРПОУ № 14125171 - 9813 (дев"ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 34 коп. штрафних санкцій.

3.Роз"яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Г. Ситюк