Ухвала суду № 36755191, 14.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/800/53478/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від скаржника: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Юзефович А. О. Перепелюк О. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОКОМП» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 рокуу справі№ 826/6203/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 року у справі № 826/6203/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями в справі, ТОВ «ЛОГОКОМП» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В касаційній скарзі заявник стверджує, що прийняті у справі судові рішення порушують його інтереси, але розглянуті без участі заявника; під час розгляду справи судами порушені норми процесуального права, зокрема, ч. 2 ст.53, ч. 4 ст. 72, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки позивача ТОВ «БДО Лігал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЛОГОКОМП» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року складено акт перевірки від 10.10.2012 року № 438/22-604/36336456, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. п. 198.2, 198.3, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 335 906,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0005872260, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 420 055,00 грн., в тому числі 335 906,00 грн. за основним платежем та 84 149,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС у м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 01.03.2013 року № 2027/10/12-1-03 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0005872260 та збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість визначену в податковому повідомленні-рішенні від 30.11.2012 року № 0005872260 на 83 804,00 грн., внаслідок чого Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0001452250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 83 804,00 грн., в тому числі 0,00 грн. - за основним платежем, та 83 804,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, оскільки контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, товариство не набуло цивільної право- та дієздатності, взаємовідносини ТОВ «ЛОГОКОМП» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового коксу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно акта перевірки ТОВ «БДО Лігал Україна» укладено договір з ТОВ «ЛОГОКОМП» про надання послуг від 23.06.2011 року, зокрема на проведення аналізу існуючої юридичної документації потенційних заявителів за кредитом (зокрема, на предмет правильності оформлення документів на об'єкти, що підлягають заставі для забезпечення кредитів); проведення переговорів з існуючими кредиторами заявників за кредитом на предмет розробки плану дій щодо здійснення рефінансування відповідних боргів заявника; розробка проектів договорів та інших документів юридичного характеру, підписання (укладення), яких є необхідною умовою для успішної видачі заявнику кредитних коштів та проведення рефінансування на умовах, вигідних для заявника; комплексне консультування заявителя за кредитними питаннями з усіх юридичних питань, що виникають у процесі видачі кредиту, аж до укладення кредитного договору на умовах, вигідних для заявника; комплексне консультування заявителя за кредитними питаннями з усіх податкових та регуляторних питань (наприклад, щодо валютного контролю), що виникають у процесі видачі кредиту, аж до укладення кредитного договору на умовах, вигідних для заявника.

На виконання умов договору ТОВ «ЛОГОКОМП» виписано на адресу відповідні позивача податкові накладні, видача яких відбувалася при складанні актів приймання-передачі послуг від 04.08.2011 року до договору про надання послуг від 23.06.2011 року на суму 551 005,00 грн.; від 05.08.2011 року на суму 564 250,00 грн.; від 08.08.2011 року на суму 306 458,00 грн.; від 10.08.2011 року на суму 593 725,00 грн.

До складу податкового кредиту позивачем включено податок на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ЛОГОКОМП» в деклараціях з ПДВ за серпень 2011 року (вх. ДПІ № 9008088796 від 20.09.2011 року) на загальну суму 335 906,34 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірних взаємовідносинах між ТОВ «ЛОГОКОМП» та його контрагентами, оскільки вироком суду засновника та директора ТОВ «ЛОГОКОМП» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки судами не враховано, що вирок Печерського районного суду м. Києва у справі № 1-786/10 по обвинуваченню ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «ЛОГОКОМП» - контрагента позивача) датований 21.10.2010 року, а спірні господарські операції здійснювались в 2011 році, тобто встановлені у вироку обставини стосувалися дій та подій, які відбувалися раніше укладення договору та його виконання сторонами.

Під час розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід було встановити реальне виконання спірних господарських операцій, дослідити досягнення учасниками договору мети його укладення, вжиття податковими органами заходів щодо фіктивного підприємства, зокрема, зняття з податкового обліку, закриття рахунків в установах банків тощо.

Проте, суди обмежились посиланням на вказаний вирок Печерського районного суду м. Києва у справі № 1-786/10, не дослідивши на підставі належних доказів фактичне виконання умов спірного договору, укладеного позивачем з ТОВ «ЛОГОКОМП».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити реальність господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОКОМП» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у справі № 826/6203/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак