Ухвала суду № 36755181, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року м. Київ К-34038/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі - Любашівська МДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2-а-641/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток ветмедицини" (далі - Товариство)

до Любашівської МДПІ,

за участю прокуратури Ананьївського району Одеської області,

про визнання податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2006 № 000069/2300/0-3767.

На вказані судові акти Любашівською МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про порушення судами приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Любашівською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правових відносин з приватним підприємством «Нарда» за період з 01.04.2004 по 31.08.2004. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 22.08.2006 № 37-23-1006/32037780 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2006 № 000069/2300/0-3767, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 66789 грн. (у тому числі 44526 грн. за основним платежем та 22263 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування із застосування штрафних санкцій стало невизнання податковим органом права Товариства на податковий кредит за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Нарда» за наслідками поставки позивачеві інформаційних послуг по дослідженню ринку медичної практики та послуг по проходженню виробничої та навчальної практики в рамках виконання договорів від 05.04.2004 № 26/18 та від 26.04.2004 № 4/26. При цьому податкова інспекція послалася на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.12.2004 у справі № 2-5895, згідно з якою визнано недійсними статут приватного підприємства «Нарда» та його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ з моменту видачі.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону (у тій самій редакції) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг)..

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.

Тобто у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів (як-от - підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті цього податку.

Власне реальність поставки спірних послуг позивачеві податковим органом не заперечується.

На час здійснення спірних господарських операцій (за наслідками виконання яких позивачем було сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі) спірний контрагент був зареєстрований в установленому порядку, мав статус платника ПДВ та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Порушення ж вимог законодавства під час реєстрації приватного підприємства «Нарда», а також несплата ним необхідної суми податкових зобов'язань до бюджету за наслідками поставки послуг Товариству стосуються не позивача безпосередньо, а цього контрагента, тобто третьої особи, а відтак такі доводи самі по собі за відсутності інших обставин, які б свідчили саме про недобросовісність позивача як платника податків, не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Товариства.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі № 2-а-641/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько