Рішення № 36754183, 14.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 911/4036/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона – 4», Київська обл., м. Ржищів

до Ржищівської міської ради Київської області, Київська обл., м. Ржищів

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона – 4» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Ржищівської міської ради Київської області (далі-відповідач) про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.02.1998 р. позивачу було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КВ № 002356 на підставі рішення Ржищівської міської ради народних депутатів від 30.12.1997 р. № 244, яким позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,47 га для розміщення виробничої бази. У зв’язку з набуттям у 2002 р. чинності нового Земельного кодексу України, на вимогу п. 6 Перехідних положень, 01.08.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 2 роки. Рішенням відповідача від 18.03.2011 р. № 232-08-06 зазначений договір оренди був поновлений терміном на 49 років. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. положення п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнані неконституційними. Враховуючи викладене, позивач на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., як укладений внаслідок помилки позивача, та визнати за публічним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4» право постійного користування земельною ділянкою за Державним актом ІІ-КВ № 002356 на право безстрокового постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3,47 га, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 23.

25.11.2013 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог, в якому позивачем заявлено додаткову підставу для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме відсутність акта прийому-передачі земельної ділянки в натурі, який відповідно до п. 6.2. договору є невід'ємною частиною договору. Так, за твердженням позивача, не укладення між позивачем та відповідачем акта приймання-передачі земельної ділянки до спірного договору є ще однією підставою для визнання недійсним договору оренди відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до абз. 7 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

26.12.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 4-21/1980 від 06.12.2013р., в якій відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та, у зв’язку з неможливістю з’явитися в судове засідання, просить суд розглядати справу без участі представника відповідача. При цьому, відповідачем не надано суду жодного обґрунтування заявлених заперечень.

09.01.2014 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, зазначеному в клопотанні, та, у зв’язку з неможливістю з’явитися в судове засідання, просить суд розглядати справу без його участі.

В судовому засіданні 07.11.2013 р. було оголошено перерву до 10.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2013 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 911/4036/13 до 14.01.2014 р.

Представник позивача в судових засіданнях 07.11.2013 р., 10.12.2013 р. та 26.12.2013 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог. В судове засідання 14.01.2014 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2013 р. позов не визнав, але заперечень не надав. В судові засідання 10.12.2013 р., 26.12.2013 р. та 14.01.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області № 7/81-13П від 03.12.1997 р. «Про перетворення Ржищівської пересувної механізованої колони № 4 у відкрите акціонерне товариство» перетворено Ржищівську пересувну механізовану колону № 4 у відкрите акціонерне товариство та затверджено Статут відкритого акціонерного товариства.

Як вбачається з витягу № 690716 від 04.11.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 15.12.1997 р. було здійснено державну реєстрацію юридичної особи – відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона – 4».

30.12.1997 р. рішенням Виконавчого комітету Ржищівської міської Ради народних депутатів Київської області № 244 «Про розгляд та затвердження матеріалів по складанню Державного акту на право постійного користування землею ПМК-4 концерну «Київоблагробуд» затверджено науково-технічну документацію по складанню Державного акту на право постійного користування землею ПМК-4 концерну «Київоблагробуд» та надано ПМК-4 концерну «Київоблагробуд» земельну ділянку загальною площею 3,47 га під існуючою виробничою базою на праві постійного користування землею.

27.02.1998 р. Ржищівською міською радою Київської області на підставі вказаного рішення Пересувній механізованій колоні № 4 було видано Державний акт ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що діяла станом на 30.12.1997 р., користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Статтею 10 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що діяла станом на 30.12.1997 р., передбачено, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що діяла станом на 30.12.1997 р., міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що діяла станом на 30.12.1997 р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Як вбачається з Державного акта ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею, землевпорядною організацією встановлено зовнішні межі земельної ділянки, площею 3,47 га, про що свідчить план зовнішніх меж землекористування з описом меж.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що діяла станом на 30.12.1997 р., право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Оригінал Державного акта ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею знаходиться у позивача та був наданий ним в судовому засіданні для огляду судом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку на підставі Державного акта ІІ-КВ № 002356 набув право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,47 га, розташованою у м. Ржищів, для розміщення виробничої бази.

Відповідно до п. 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

22.09.2005 р. положення пункту 6 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005.

Рішенням Ржищівської міської ради Київської області № 106-03-05 від 12.07.2006 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ВАТ «Пересувна механізована колона 4» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування виробничих приміщень ВАТ «Пересувна механізована колона 4» в м. Ржищів по вул. Комсомольській, 70, та надано ВАТ «Пересувна механізована колона 4» в оренду земельну ділянку загальною площею 3,6486 га по вул. Комсомольській, 70, для будівництва та обслуговування виробничих приміщень терміном на 2 роки.

01.08.2006 р. між Ржищівською міською радою Київської області (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона 4» (орендар), яке відповідно до п. 1 наказу голови правління №2 від 30.01.2012 р. змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона 4», було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничих приміщень, яка знаходиться в місті Ржищів Київської області, по вулиці Комсомольській, 70, в межах населеного пункту (п. 1.1. договору).

Договір укладено строком на 2 роки відповідно до рішення Ржищівської міської ради від 12.07.2006 р. № 106-03-05. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, повідомивши про це орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору (п. 3.1. договору).

01.08.2006 р. вказаний договір зареєстровано в Ржищівському міському відділі КРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040603100010.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р. на підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області (шостого скликання) від 18.03.2011 за № 232-08-06 «Про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки відкритому акціонерному підприємству «ПМК-4» та відповідно до п. 3.1. договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Ржищівському міському відділі КРФ ДП «Центр ДЗК» від 01.08.2006 р. за № 040603100011, сторони вирішили поновити договір та встановити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 3,6486 га, яка знаходиться в місті Ржищів Київської області по вул. Комсомольська, 70, на 49 років та відповідно до п. 4.1. договору встановити річну орендну плату на 3 роки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на наступних 5 років в розмірі 5%, а на подальший період встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказана додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему у м. Ржищів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.04.2011 р. за № 321130004000005.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як зазначено в пп. 2.7. п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

Відповідно до абз. 1-2 пп. 2.8. п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Як встановлено господарським судом, земельна ділянка, надана позивачу згідно Державного акта ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23, в порядку ст. 149 Земельного кодексу України не вилучалась для суспільних та інших потреб, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області № 4-22/2352 від 08.01.2014 р.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановленому ст. 142 Земельного кодексу України порядку звертався до Ржищівської міської ради Київської області із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,47 га.

Таким чином, оскільки право позивача на постійне користування земельною ділянкою, загальною площею 3,47 га, в порядку та на підставах, визначених положеннями глави 22 Земельного кодексу України, не припинялось, то позивач відповідно до Державного акта ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23, є належним користувачем земельної ділянки, загальною площею 3,47 га.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що Ржищівська міська рада Київської області, розпоряджаючись вказаною земельною ділянкою, шляхом прийняття рішень № 106-03-05 від 12.07.2006 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ВАТ «Пересувна механізована колона 4» та № 232-08-06 від 18.03.2011 р. «Про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки відкритому акціонерному підприємству «ПМК-4», не визнає належне позивачу згідно Державного акта ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23, право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,47 га, в зв’язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за публічним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4» права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,47 га, за вказаним Державним актом.

Позивач також просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладений між Ржищівською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4», зареєстрований в реєстрі за № 321130004000005.

Як вже зазначалось, 01.08.2006 р. між Ржищівською міською радою Київської області (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона 4» (орендар), яке відповідно до п. 1 наказу голови правління №2 від 30.01.2012 р. змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона 4», було укладено договір оренди земельної ділянки (договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничих приміщень, яка знаходиться в місті Ржищів Київської області, по вулиці Комсомольській, 70, в межах населеного пункту (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка, площею 3,6486 га. На земельній ділянці розташовані виробничі будівлі. Територія обладнана водопроводом, каналізацією, проїзди в межах земельної ділянки мають тверде покриття.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 611005,50 грн. (п. 2.2. договору).

Договір укладено строком на 2 роки відповідно до рішення Ржищівської міської ради від 12.07.2006 р. № 106-03-05. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, повідомивши про це орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору (п. 3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування виробничих приміщень ВАТ «Пересувна механізована колона 4» відповідно до рішення Ржищівської міської ради від 12.07.2006 р. № 106-03-05.

Відповідно до п. 6.2. договору фактична передача земельної ділянки орендодавцем орендарю відбувається за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, який сторони зобов’язуються оформити протягом семи днів з моменту набуття чинності даного договору. Акт є невід'ємною частиною договору оренди.

Згідно з п. 6.3. договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 14.1. договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

01.08.2006 р. вказаний договір зареєстровано в Ржищівському міському відділі КРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040603100010.

18.03.2011 р. Ржищівською міською радою Київської області було прийнято рішення № 232-08-06 «Про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «ПМК-4», відповідно до якого поновлено відкритому акціонерному товариству «ПМК-4» термін дії договору оренди земельної ділянки, площею 3,6486 га, по вулиці Комсомольській, 70, у м. Ржищеві терміном на 49 років з моменту прийняття рішення та встановлено річну орендну плату.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р. на підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області (шостого скликання) від 18.03.2011 за № 232-08-06 «Про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки відкритому акціонерному підприємству «ПМК-4» та відповідно до п. 3.1. договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Ржищівському міському відділі КРФ ДП «Центр ДЗК» від 01.08.2006 р. за № 040603100011, сторони вирішили поновити договір та встановити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 3,6486 га, яка знаходиться в місті Ржищів Київської області по вул. Комсомольська, 70, на 49 років та відповідно до п. 4.1. договору встановити річну орендну плату на 3 роки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на наступних 5 років в розмірі 5%, а на подальший період встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказана додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему у м. Ржищів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.04.2011 р. за № 321130004000005.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладеного між Ржищівською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4», зареєстрованого в реєстрі за № 321130004000005, позивач посилається на те, що підставою для укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р. були положення пункту 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до яких громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Враховуючи те, що рішенням Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р. вказаний пункт Перехідних положень Земельного кодексу України було визнано неконституційним, спірний договір оренди, на думку позивача, було укладено внаслідок помилки позивача, в зв’язку з чим він має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В пункті 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., зареєстрований в Ржищівському міському відділі КРФ ДП «Центр ДЗК» 01.08.2006 р. за № 040603100010, було укладено між позивачем та відповідачем вже після прийняття Конституційним Судом України рішення № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р., яким визнано положення пункту 6 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, помилка у мотивах правочину, на яку як на підставу для визнання договору недійсним посилається позивач, не має правового значення та не є наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладеного між Ржищівською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4», в зв’язку з чим позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р. з вказаної підстави не підлягає задоволенню.

В наданих суду додаткових обґрунтуваннях позовних вимог позивачем заявлено додаткову підставу для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме відсутність акта прийому-передачі земельної ділянки в натурі, який відповідно до п. 6.2. договору є невід'ємною частиною договору.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час укладення спірного договору, передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 6.2. договору фактична передача земельної ділянки орендодавцем орендарю відбувається за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, який сторони зобов’язуються оформити протягом семи днів з моменту набуття чинності даного договору. Акт є невід'ємною частиною договору оренди.

Крім того, згідно з п. 14.2. договору невід'ємною частиною договору є, зокрема акт приймання-передачі об’єкта оренди.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі об’єкта оренди позивачем та відповідачем складено не було, що свідчить про недотримання сторонами встановленого ст. 17 Закону України «Про оренду землі» та п. 6.2. договору порядку передачі об'єкта оренди та відповідно до ч. 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладеного між Ржищівською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4», зареєстрованого в реєстрі за № 321130004000005, недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладеного між Ржищівською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4», зареєстрованого в реєстрі за № 321130004000005, підлягає задоволенню, а зазначений договір – визнанню недійсним.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за публічним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4» (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Комсомольська, 70, код 02133082) право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3,47 га, за Державним актом ІІ-КВ № 002356 на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 23.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.08.2006 р., укладений між Ржищівською міською радою Київської області та відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона – 4», зареєстрований в реєстрі за № 321130004000005.

Стягнути з Ржищівської міської ради Київської області (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Леніна, 22, код 04358218) на користь публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона – 4» (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Комсомольська, 70, код 02133082) 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 22.01.2014 р.