Постанова № 36753763, 20.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа№ 910/19008/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Лонська Ю.В., довіреність № б/н від 19.09.2013;

від відповідача - Новікова В.Д., довіреність № б/н від 13.12.2013,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі № 910/19008/13 (суддя Котков О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Екран-Сервіс" до публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" про стягнення 99 097 грн. 79 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Екран-Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" про стягнення 99 097 грн. 79 коп. заборгованості за поставлений товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі № 910/19008/13 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 99 097 грн. 79 коп. заборгованості.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі № 910/19008/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що обов'язок оплатити товар у нього відсутній, оскільки рахунки-фактури, які є підставою для оплати товару позивачем не виставлялись.

В судовому засіданні 20.01.2014 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна Фірма "Екран-Сервіс", як постачальником та закритим акціонерним товариством "Кисневий завод" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кисневий завод"), як отримувачем 29.03.2011 укладено договір на поставку продукції № 29/03.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язався поставити, а отримувач прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість та ціна якої визначені в специфікаціях (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки проводяться отримувачем в розмірі 100% передплати, згідно виставленого постачальником рахунку.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, покупцю було поставлено продукцію на загальну суму 1 858 877 грн. 97 коп., що підтверджується оформленими належним чином накладними (т. 1, а.с. 34 - 134).

Відповідачем грошові зобов'язання за договором не виконувалися належним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 99 097 грн. 79 коп. (з урахуванням часткових оплат вартості поставленого товару на загальну суму 1 759 780 грн. 18 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку).

Відповідач листом від 08.10.2013 № 1168 (т. 2, а.с. 2) визнав заборгованість на зазначену суму (99 097 грн. 79 коп.) та гарантував її погашення позивачу.

Крім того, заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 99 097 грн. 79 коп. підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним та скріпленим печаткою відповідача (т. 2, а.с. 7-10).

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання з оплати вартості поставленого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" заборгованості в сумі 99 097 грн. 79 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки проводяться отримувачем в розмірі 100% передплати, згідно виставленого постачальником рахунку.

Так, умовами договору поставки не встановлено строку здійснення відповідачем суми попередньої оплати товару, а лише вказано, що розрахунки проводяться отримувачем в розмірі 100% передплати.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару на умовах 100% передплати не виконав, тоді як позивач поставив товар, застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

При цьому, за ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Так, оплата мала бути здійснена в день прийняття товару.

Таким чином, оскільки відповідач згідно умов договору повинен був здійснити попередню оплату товару, проте не зробив цього, а позивач у свою чергу здійснив виконання зустрічного обов'язку - поставив товар, отже обов'язок відповідача оплатити отриманий товар настав.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що обов'язок оплатити товар у нього відсутній, оскільки рахунки-фактури, які є підставою для оплати товару йому не виставлялись, підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 статті 692 ЦК України відповідач повинен був розрахуватись за отриманий від постачальника товар після його прийняття.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Оглядовому листі "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та постанові від 20.09.2012 по справі № 12/5026/556/2012.

Зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідачем виконано не було.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доводи представника апелянта про те, що накладні підписані з боку підприємства відповідача не уповноваженим представником та відповідно недоведеність прийняття товару, відхиляються з наступних підстав.

Так, підпис особи в графі одержувача товару в накладних скріплено печаткою підприємства відповідача.

Зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не доведено того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб.

Отже, вищезазначені накладні є належними доказами отримання відповідачем товару.

Факт наявності заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 99 097 грн. 79 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними та частковими оплатами товару, переданого за такими накладними.

Крім цього, заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 99 097 грн. 79 коп. не заперечувалася відповідачем, про що свідчать, зокрема, лист від 08.10.2013 № 1168 (т. 2, а.с. 2), а також акт звірки взаєморозрахунків (т. 2, а.с. 7-10), підписаний представником відповідача та скріплений печаткою.

В наведеному листі, підписаному керівником відповідача, зазначено про те, що публічне акціонерне товариство "Кисневий завод" визнає заборгованість на суму 99 097 грн. 79 коп. та гарантує її погашення позивачу.

Так, факт поставки спірного товару підтверджено матеріалами справи (накладні, скріплені печаткою відповідача, керівником відповідача підписано гарантійний лист, підписано акт звірки, скріплений печаткою відповідача та здійснені часткові оплати).

Позиції про те, що акт звірення розрахунків може бути належним доказом поставки товару, дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 20.02.2013 по справі № 5011-25/7453-2012.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" заборгованості за поставлений товар в сумі 99 097 грн. 79 коп.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кисневий завод" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі № 910/19008/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/19008/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко