Постанова № 36753560, 03.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2551/13-а

03 вересня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Палагнюку В.В.,

за участю:

представника позивача - Ніконця Д.А.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кооперативного підприємства "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Кооперативне підприємство "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 25.03.2013 року №0000112200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 97,50 грн., з яких: 78,00 грн. - за основним платежем, 19,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 15.03.2013 року №133/22/30412075;

від 25.03.2013 року №0000122200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 12448,25 грн., з яких: 9958,60 грн. - за основним платежем, 2489,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 15.03.2013 року №133/22/30412075.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по безтоварним операціям з контрагентом, в результаті чого занижено податок на прибуток, а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні робіт по таких операціям, до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентом. На думку посадових осіб податкового органу, правочини на виконання підрядних робіт, вчинені позивачем з контрагентом, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а укладені з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків. У ході перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по ланцюгу проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій через посередників з метою штучного формування витрат та надання податкової вигоди. Підставами для таких висновків податкового органу слугував акт перевірки контрагента позивача, за результатом якої податковим органом зроблені висновки про неможливість здійснення господарських операцій з поставки товару від контрагентів-покупців, оскільки операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання операцій, що свідчить по відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та є твердженням того, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентом, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування операційних витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з виконання ремонтних робіт мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав суду письмові заперечення, у яких позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки перевіркою позивача встановлено протиправне віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати по взаєморозрахунках з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи", які безпідставно віднесені по ланцюгу проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди, а також неправомірне завищення задекларованого податкового кредиту по взаєморозрахунках із вказаним контрагентом. Відповідні висновки податковий орган обґрунтовує даними перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Віконні системи", в результаті якої встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій враховуючи факти формування податкового кредиту від підприємств "податкових ям", відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, та зазначено висновок, що підприємства-постачальники Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Віконні системи" проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Тому, на думку податкового органу, доводи позивача не містять підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначені податкові зобов'язання позивача у відповідності до положень податкового законодавства.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Кооперативне підприємство "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" Рівненської обласної спілки споживчих товариств є юридичною особою, що зареєстрована 09.04.1999 року Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Сарненській міжрайоннній державній податковій інспекції з 15.04.1999 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.01.2006 року (свідоцтво 24810803).

Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

У березні 2013 року на підставі наказу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції від 28.02.2013 року №134, посадовими особами податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Кооперативного підприємства "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" Рівненської обласної спілки споживчих товариств з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи" за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року (акт перевірки №133/22/30412075 від 15.03.2013 року).

За результатам перевірки податковим органом встановлено порушення платником податку:

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 78,00 грн. за IV квартал 2012 року;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9958,60 грн., в т.ч. за липень 2012 року в сумі 2965,40 грн., за серпень 2012 року в сумі 6993,20 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на висновках, що правочини, укладені, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи", є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок посадових осіб податкового органу спирається на матеріали Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо сумнівності господарських взаємовідносин ТОВ ВК "Віконні системи" з суб'єктам господарської діяльності - ТОВ "Пасіфік", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест", які покладені в основу висновків про безтоварність господарських операцій ТОВ ВК "Віконні системи" з позивачем, натомість має місце проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. У ході проведення перевірки контрагента позивача встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Оскільки реальність здійснення господарських відносин контрагента із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки не підтверджено, як наслідок, на думку податкового органу, неможливе реальне здійснення операцій Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи" по ланцюгу постачання, отже правочини з покупцями є нікчемними та не створюють реальних наслідків.

За результатами перевірки позивача, Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.03.2013 року №0000112200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 97,50 грн., з яких: 78,00 грн. - за основним платежем, 19,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 25.03.2013 року №0000122200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 12448,25 грн., з яких: 9958,60 грн. - за основним платежем, 2489,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Рівненській області.

31.05.2013 року Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області прийнято рішення про результати розгляду скарги №16/10с/10-210/99, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ Рівненської області ДПС від 25.03.2013 року №0000112200, №0000122200 про визначення грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України.

02.07.2013 року Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення №6021/6/99-99-10-0115 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0000112200, №0000122200, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та вважаючи податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 рої №0000112200, №0000122200 протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, Кооперативне підприємство "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" Рівненської обласної спілки споживчих товариств безпосередньо займається торгівлею продовольчими та деякими непродовольчими товарами через магазини, розташовані на територіях Рокитнівського, Дубровицького та Зарічненського районів Рівненської області. Так, магазин у смт. Зарічне не експлуатувався позивачем з квітня 2011 року за потребуванням капітального ремонту приміщення.

В липні 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи" договір підряду від 25.07.2012 року №2, відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати поточні роботи по ремонту покрівель та опалення магазину в смт. Зарічне. Згідно умов договору загальна сума договору визначається зведеним кошторисом і складає 17792,40 грн.

Згідно з пунктом третім договору підряду від 25.07.2012 року №2 підрядник зобов'язувався розпочати роботи з моменту отримання матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, для виконання підрядником обумовлених договором ремонтних робіт, позивач придбав господарські та підсобні матеріали для здійснення відповідних ремонтних робіт, зокрема, монтажу опалювальної системи приміщення, використання яких вбачається з наявних в матеріалах справи зведеного кошторисного розрахунку будівництва (система опалення), складеного в поточних цінах станом на 01.12.2011 року; локального кошторису №2-1-1, складеного в поточних цінах станом на 01.12.2011 року, з яких слідує виконання підрядником робіт з встановлення системи опалення: установлення електрокотла, установлення опалювальних радіаторів сталевих, установлення кранів радіаторних, покладання трубопроводів опалення з труб, установлення кранів шарових та дренажних, пробивання отворів у цегляних стінах з використанням відповідних будівельних та господарчих матеріалів. Виконання відповідних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року (ремонт магазину в смт. Зарічне (опалення)), при цьому використання придбаних матеріалів для встановлення системи опалення у ході капітального ремонту магазину в смт. Зарічне підтверджується актом від 25.07.2012 року.

Крім того підрядником проведений ремонт покрівлі магазину, а саме: розбирання покриттів покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів, розбирання лат, часткова заміна балок та крокв, утеплення покриттів плитами із скловати, улаштування плівки, улаштування обмазувальної пароізоляції, улаштування лат, улаштування покриття з азбестоцементних листів звичайного профілю, улаштування з листової сталі брандмауерів, парапетів, що вбачається із зведеного кошторисного розрахунку будівництва (покрівля), складеного в поточних цінах станом на 12.07.2011 року; локального кошторису №2-1-1, складеного в поточних цінах станом на 12.07.2011 року з використанням матеріалів згідно акту (покрівля) від 25.07.2012 року. Виконання відповідних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року (ремонт магазину в смт. Зарічне (покрівля)).

Також, у серпні 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи" договір підряду від 07.08.2012 року №3, відповідно до якого підрядник зобов'язувався виконати поточні роботи по ремонту покрівель та опалення магазину в смт. Зарічне. Згідно умов договору загальна сума договору визначається зведеним кошторисом і складає 41959,20 грн.

Згідно з пунктом третім договору підряду від 07.08.2012 року №3 підрядник зобов'язувався розпочати роботи з моменту отримання матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, для виконання підрядником обумовлених договором ремонтних робіт, позивач придбав господарські та підсобні матеріали для здійснення відповідних ремонтних робіт, зокрема, проведення внутрішніх та зовнішніх будівельно-монтажних робіт, використання яких вбачається з наявних в матеріалах справи зведеного кошторисного розрахунку будівництва, складеного в поточних цінах станом на 31.07.2012 року; локального кошторису №2-1-1, складеного в поточних цінах станом на 31.07.2012 року. Виконання відповідних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, при цьому використання придбаних матеріалів для проведення ремонту стелі, пройомів, підлоги, електромонтажних робіт, внутрішніх робіт (стіни) та зовнішніх ремонтних робіт магазину в смт. Зарічне підтверджується актом від 17.08.2012 року із зазначенням переліку використаних матеріалів та їх вартості.

Як показав представник позивача у ході судового розгляду, оскільки виготовлення кошторисної документації на ремонт магазину потребувало певного часу, заздалегідь, протягом серпня - грудня 2011 року підприємством поступово здійснювалася закупівля матеріалів для здійснення ремонтних робіт приміщення магазину, які були відвезені в магазин смт. Зарічне власним транспортом, оскільки власних складських приміщень у м. Сарни позивач не має (в підтвердження чого суду надано копії накладних на придбання матеріалів та шляхових листів, журнал аналітичного обліку матеріалів), а після виготовлення протягом грудня 2011 року - червня 2012 року кошторису на ремонт магазину, в липні - серпні 2012 року були заключені відповідні угоди на виконання обумовлених ремонтних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи".

На підтвердження факту придбання матеріалів для проведення ремонтних робіт позивач надав суду видаткові накладні, платіжні та інші документи, що підтверджують факт придбання будівельних матеріалів та їх використання під час проведення ремонту магазину по вул. Центральній, 9, що в смт. Зарічне.

Оплата за виконані ремонтні роботи здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Віконні системи", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 02.08.2012 року №565 на суму 17792,40 грн., від 17.08.2012 року №596 на суму 21959,20 грн. та від 22.08.2012 року №602, у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі виконаних робіт за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої компанії "Віконні системи" податкові накладні №170 від 31.07.2012 року та №171 від 31.07.2012 року на загальну суму 17792,40 грн., в тому числі ПДВ 2965,40 грн., та №92 від 17.08.2012 року на загальну суму 41959,20 грн., в тому числі ПДВ 6993,20 грн.

Понесені підприємством суми витрат пов'язані із проведенням ремонту магазину по вул. Центральній, 9, що в смт. Зарічне, по бухгалтерському та податковому обліку були віднесені на поліпшення вартості основних засобів.

Загалом за виконані роботи було перераховано 59751,60 грн., із них 9958,60 грн. ПДВ, які було включено до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за липень та серпень 2012 року.

У вересні місяці на збільшення вартості магазину було віднесено 107499,74 грн. із них за виконані роботи 49793,00 грн. та вартість матеріалів і їх доставка - 57706,74 грн.

За IV квартал 2012 року була нарахована амортизація магазину в розмірі 828 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість 9958,60 грн. на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу операційних витрат коштів, сплачених контрагенту в оплату за послуги з ремонту приміщення магазину та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни зазначених послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди підряду на проведення ремонтних робіт є нікчемними, то і формування операційних витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяли платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто істотне значення має дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків, кошторисні розрахунки будівництва, а також видаткові накладні, що підтверджують придбання будівельних матеріалів, реєстри придбання та продажу товарів, акти на списання матеріалів, факти відображення відповідних господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи".

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни ремонтних робіт за липень 2012 року у сумі 2965,40 грн. (2230,00 грн. + 735,40 грн. = 2965,40 грн.), що підтверджується податковими накладними від 31.07.2012 року №170 на суму 11150,00 грн., ПДВ 2230,00 грн. та від 31.07.2012 року №171 на суму 3677,00 грн., ПДВ 735,40 грн.; та за серпень 2012 року у сумі 6993,20 грн., що підтверджується податковою накладною від 17.08.2012 року №92 на суму 34966,00 грн., ПДВ 6993,20 грн.

Надані позивачем для перевірки податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи", відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу ремонтних послуг/робіт, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи", які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат.

Твердження податкового органу про відсутність факту ремонтних робіт (безтоварність господарської операції) у ході судового розгляду були спростовані. Наданий в судовому засіданні представником відповідача акт від 21.12.2012 року №7212/224/33972398 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВК "Віконні системи" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Пасіфік", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест" їх реальності та повноти відображення в обліку, не може бути взятий за підставу для визнання господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою компанією "Віконні системи" безтоварними по ланцюгу постачання.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця/споживача послуг сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару (наразі підрядника) і саме підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Віконні системи" має сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що Кооперативне підприємство "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" Рівненської обласної спілки споживчих товариств не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (підрядником) не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, представник відповідача повідомлений належним чином про дату час та місце судового розгляду справи жодного разу в судове засідання не з'явився, заперечення проти позову суду не надав.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 125,46 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 125,46 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 25.03.2013 року №0000112200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 97,50 грн., з яких: 78,00 грн. - за основним платежем, 19,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 25.03.2013 року №0000122200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 12448,25 грн., з яких: 9958,60 грн. - за основним платежем, 2489,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Кооперативного підприємства "Сарненське гуртово-роздрібне підприємство" Рівненської обласної спілки споживчих товариств сплачений судовий збір у сумі 125 (сто двадцять п'ять) гривень 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 вересня 2013 року.