Ухвала суду № 36753275, 21.01.2014, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/78/14-ц

Провадження № 2/353/101/14

У Х В А Л А

21 січня 2014 року м.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., ознайомившись з матеріалами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6

Перевіривши зазначену позовну заяву й додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона подана без додержання вимог ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява має відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Як зазначає Пленум ВС України у постанові № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

В позовній заяві позивачка визначає будинковолодіння (крім літньої кухні) за адресою: АДРЕСА_1, як спадкове майно, тобто, майно що належало спадкодавцеві на праві власності на момент його смерті. Щодо літньої кухні позивачка зазначає, що остання була нею спільно з чоловіком переобладнана та реконструйована в житловий будинок, а тому вона входить до складу об'єктів спільної сумісної власності подружжя, тобто, як майно, придбане (створене) подружжям в період шлюбу.

У зв'язку з вказаним позивачка ставить вимоги про визнання за нею права власності: на 1/2 частину переобладнаної в житловий будинок літньої кухні як на частку у спільному майні подружжя, на 1/5 частину від 1/2 частини переобладнаної в житловий будинок літньої кухні та на 1/5 частину цілого будинковолодіння (крім літньої кухні) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою та її чоловіком було проведено перебудову та реконструкцію літньої кухні і зміну її цільового призначення: з господарської будівлі - на житловий будинок. При цьому позивачкою в порушення норм ЦПК України у позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги в частині визнання за нею права власності на частину житлового будинку, яким стала літня кухня, (як частину майна спільної сумісної власності подружжя, так і частину майна у порядку спадкування після смерті чоловіка) та не зазначає докази, що підтверджують зазначені обставини.

Вказане свідчить про необхідність зазначення позивачкою фактичних даних на підтвердження факту закінчення перебудови та реконструкції літньої кухні, введення її в експлуатацію та її державну реєстрацію як житлового будинку, що є обов'язковими підставами для визначення вказаного предмету матеріального світу, саме як житлового будинку в цивільно-правовому розумінні цього терміну та на можливість його участі в цивільно-правовому обігу як об'єкта права власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування, визначається вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно вимог ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір за подання позовів майнового характеру підлягає сплаті у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

При подачі позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір в сумі 363,0 грн., виходячи з ціни позову - 36225,40 грн. та з того, що вартість літньої кухні станом на 2009 рік становила 43 488 грн., а вартість всього будинковолодіння - 72 410 грн. Проте до позовної заяви не додано чіткого розрахунку суми судового збору сплаченого позивачкою за позовні вимоги майнового характеру як станом на 2009 рік в сумі 363,0 грн., так і станом на день подання позову, як вимагає діюче законодавство. При цьому позивачкою зазначено, що саме вона здійснювала реконструкцію літньої кухні та постійно проживає у спірному будинковолодінні з 2007 року, а, отже, саме вона повинна була належним чином визначити дійсну вартість спірного нерухомого майна.

Отже, зазначена в позовній заяві ціна позову вказана з порушенням вищенаведених норм законодавства, без наведення доказів дійсної вартості нерухомого майна. Так в матеріалах справи немає жодного документу, з якого суд міг би зробити висновок про дійсну вартість будинковолодіння в цілому, та переобладнаної літньої кухні, яка стала житловим будинком, зокрема, станом на день подачі позову до суду, що позбавляє суд можливості визначити реальну ціну позову.

А тому, судовий збір за вимогами майнового характеру сплачений позивачкою не в повному обсязі, оскільки вказана ціна позову - 36 225 грн. 40 коп., об'єктивно не може відповідати вартості нерухомого майна, на яке вона просить визнати право власності, на момент подачі позову.

Також у разі неможливості сплати судового збору, суд, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, за клопотання сторони може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Однак позивачкою до матеріалів позовної заяви такого клопотання не додано.

Таким чином позовна заява не відповідає вимогам передбаченим цивільно - процесуальним законодавством, а тому підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку необхідного для усунення вищенаведених недоліків, в т.ч. для сплати судового збору у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства на р/р Тлумацького районного суду Івано-Франківської області - 31218206700451, одержувач коштів - УДК в Тлумацькому районі, ЄДРПОУ одержувача - 37831044, МФО- 836014.

Керуючись ЗУ «Про судовий збір», ст. ст. 119, 121 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1, з часу отримання копії ухвали, п'ятиденний строк, для усунення недоліків.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя У.Ю. Луковкіна