Постанова № 36752699, 15.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 911/1950/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі: Серга І.С.

від позивача - Порфимович А.С.(за довіреністю б/н від 01.12.2013р.);

від відповідача: Діденко А.В.( за довіреністю б/н від 06.01.2014р.);

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.07.2013р.

у справі № 911/1950/13 (Суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина"

до Фізичної особи-підприємця Діденка Андрія Володимировича

про стягнення 59065,85 грн., розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Діденка Андрія Володимировича про стягнення 59065,85грн. заборгованості, розірвання договору оренди та виселення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №911/1950/13.

21.06.2013р. через канцелярію місцевого господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував та просив суд припинити провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2013р. (суддя - Кошик А.Ю.) провадження у справі №911/1950/13 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що за суб'єктним складом сторін переданий на вирішення господарському суду спір не підвідомчий господарським судам України, оскільки стороною за договором оренди виступила фізична особа Діденко Андрій Володимирович.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 30.07.2013р. у даній справі, відновити провадження у справі, спір передати на вирішення суду першої інстанції.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на невірне застосування місцевим господарським судом положень ст.ст. 12, 15, 17 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначав, що спір між сторонами підлягав розгляду в господарських судах, вичерпні документи в підтвердження статусу відповідача, як суб'єкта підприємницької діяльності, при укладенні договору були надані позивачем суду першої інстанції, який їх не проаналізував і тому обставини справи встановив неповно. До того ж судом першої інстанції не здійснений розподіл господарських витрат між сторонами, внаслідок припинення провадження у справі.

Разом із апеляційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення пропущеного із поважних причин строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 30.07.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. №911/1950/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.) Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" відновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 08.01.2014р.

08.01.2014р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від відповідача, в якому останній просив відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Крім того, 08.01.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просив суд повернути апеляційну скаргу на підставі того, що скаржником не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в повному обсязі.

У судовому засіданні 08.01.2014р. оголошувалась перерва до 15.01.2014р.

10.01.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив ухвалу місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

15.01.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

15.01.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №911/1950/13 копії листа ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія (вих.№2699 від 10.07.2013р.).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 30.07.2013р. у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд ухвалу місцевого господарського суду від 30.07.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з пунктом 5 статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що Договір, який був підставою виникнення між сторонами правовідносин з оренди, укладений на користь фізичної особи Діденка Андрія Володимировича; права та обов'язки за цими договорами впливають на інтереси фізичної особи, а не на її інтереси, як підприємця, а отже, спір про право підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, колегія суддів такі виснови місцевого господарського суду вважає передчасними, постановленими при неповному з'ясуванні обставин справи, без оцінки усіх наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

За правилами ст. 179 ГК України господарські договори, з яких в сторін виникають господарсько - договірні зобов'язання, можуть укладатися між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди торгового павільйону, загальною площею 21,8 кв.м. по вул. Залізничній , 50 у смт. Калинівка, Васильківського району, Київської області був укладений 01.01.2012р. зі сторони орендаря, фізичною особою, Діденком Андрієм Володимировичем, який діяв на підставі свідоцтва про реєстрацію.

У відповідності до п. 1.1. договору від 01.01.2012р., об'єкт оренди передався орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності .

До того ж, за умовами договору орендар повинен був застрахувати об'єкт оренди .

Зі змісту відповіді, наданої ПАТ "Української пожежно-страхової компанії" вбачається, що 28.04. 2012р. фізичною особою-підприємцем, Діденком Андрієм Володимировичем, був укладений договір №013/068837 страхування цивільної відповідальності власників або користувачів майна-торгівельного павільйону за адресою смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50, Васильківський р-н, Київська області строком дії з 28.12.2012р. по 27.04.2013р., а отже, ці дії не можна розглядати у відриві від умов договору оренди.

Крім того, з наявних у справі письмових пояснень позивача та з приєднаних до них доказів (а.с. 48, 49, 50 , т. 1) випливає, що орендні відносини між сторонами у справі щодо строкового, платного користування торгівельним павільйоном для здійснення підприємницької діяльності виникли з 2009 р., щорічно поновлювалися на письмове прохання підприємця Діденка А.В.

Оцінка цим доказам судом першої інстанції не надано і доводи позивача, з посиланням на вказані докази - судом не спростовані, чим порушено принципи змагальності, повноти та об'єктивності судочинства.

Поза судовою увагою залишилися обставини справи, пов'язані з оплатою Діденком А.В. орендної плати за користування об'єктом оренди у готівковій формі, на копії платіжних документів (прибуткових касових ордерів) посилався позивач у справі.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 1 ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 Цивільного кодексу України підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003р. фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З матеріалів справи слідує, що під час дії договорів оренди Діденко Андрій Володимирович являвся підприємцем, мав Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В00 № 905876 від 31.05.2007р. ( а.с 27, т. 1 ), своєї підприємницької діяльності не припиняв, адже продовжував і за станом на 17.06.2013р. перебувати у статусі суб'єкта підприємницької діяльності, доказом чого є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а. с. 58, т.1)

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції слід було врахувати правові позиції, викладені в абзаці 7 пункту 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., за змістом яких, громадянин не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Тим більше, що за змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Наявність між сторонами у справі триваючих правовідносин господарського характеру з приводу строкового платного використання чужого майна для здійснення підприємницької діяльності, перебування Діденка А.В. у статусі суб'єкта підприємницької діяльності, як на момент укладення спірного договору, так і на час виникнення спору, вказує на передчасність висновків суду першої інстанції з приводу того, що права та обов'язки за договором впливають лише на інтереси фізичної особи. Тому погодитись з місцевим господарським судом у тому, що даний спір непідвідомчий господарським судам України лише на тій лише на тій підставі, що стороною господарського спору вказано фізичну особу без згадки про належність їй статусу суб'єкта підприємницької діяльності, судова колегія не може.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, слід погодитися з доводами, викладеними позивачем в апеляційній скарзі, про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є самостійною підставою для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали. Ці обставини справи повинні бути належним чином з'ясовані саме судом першої інстанції при вирішенні ним спору.

Посилання відповідача щодо того, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" необхідно повернути, оскільки скаржником не було сплачено судовий збір в повному обсязі та зазначення в квитанції про сплату судового збору платником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" через Хребтань О.С. є безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 94 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Правові засади справляння судового збору, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Законом України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у сумі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013 становить 1147,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" оскаржує ухвалу місцевого господарського суду, а тому за подання апеляційної скарги повинне сплатити судовий збір у сумі 573,50грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір саме у розмірі 573,50грн. згідно Квитанції №12515.47.3 від 02.10.2013р.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в призначенні платежу Квитанції №12515.47.3 від 02.10.2013р. значиться: «Судовий збір за позовом ТОВ «Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина», Київський апеляційний господарський суд», що підтверджує належність даного розрахункового документа саме до цієї справи та при вирішенні спору саме у суді апеляційній інстанції.

Одночасно, з вищевказаної Квитанції №12515.47.3 від 02.10.2013р. вбачається, реквізити сплати судового збору Київського апеляційного господарського суду, а саме рахунок отримувача - 31216206782001.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Квитанція №12515.47.3 від 02.10.2013р. на суму 573,50грн. є належним доказом сплати судового збору з огляду на те, що судовий збір сплачений у встановленому законом порядку, на правильні реквізити та з відповідним призначенням платежу, а тому Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. №911/1950/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що процесуальним законом не передбачено на стадії розгляду справи, а саме після прийняття до провадження апеляційної скарги, здійснювати повернення апеляційної скарги у порядку ст. 97 ГПК України.

Щодо посилань позивача про нездійснення судом першої інстанції розподілу господарських витрат між сторонами внаслідок припинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 49 ГПК України передбачено порядок розподілу судового збору, зокрема, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2013р. провадження у справі №911/1950/13 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно не здійснено розподілу судового збору, оскільки розгляд спору по суті не здійснювався, а тому у відповідності до ст. 49 ГПК України розподіл судового збору при припиненні провадження у справі не провадиться.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" з підстав викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. у справі № 911/1950/13 скасуванню, з направленням справи № 911/1950/13 до господарського суду Київської області для розгляду по суті у відповідності до ч. 7 ст. 106 ГПК України.

У той же час апеляційна скарга не підлягає задоволенню у частині відновлення провадження у справі у зв'язку з відсутністю на те повноважень у апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" на ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2013р. у справі №911/1950/13 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2013р. у справі №911/1950/13 скасувати.

3.У задоволенні апеляційної скарги у частині відновлення провадження у справі - відмовити.

4.Матеріали справи №911/1950/13 повернути до місцевого господарського суду для розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Т.В. Ільєнок

Г.В. Корсакова