Постанова № 36752448, 21.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року № 813/7690/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника відповідача - Рісної Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства "Збиранка" про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

Встановив:

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства "Збиранка" про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), зокрема, в позові просить суд постановити рішення, яким зупинити виконання робіт (надання послуг) Львівським комунальним щриємством «Збиранка» (Львівська область, Жовківський район, с. Великі Грибовичі, ідентифікаційний код - 13807617) в частині розміщення відходів на Львівському міському полігоні твердих побутових відходів, який знаходиться на землях Грибовицької та Малехівської сільських рад Жовківського району Львівської області загальною площею 38,7658 га (державний акт на право користування земельною ділянкою площею 26 га серії Б 061331, виданий в 1981 році Нестерівською районною радою під створення міського сміттєзвалища, зареєстрований в книзі записів державних актів за № 56, державний акт рія ІІ-ЛВ №000811 на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,3 га, виданий Жовківською районною радою 06.11.1998 р. для розширення полігону, зареєстрований в книзі записів державних актів за № 216 та державний акт серії ЯЯ № МІ 45 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,4658 га, виданий Жовківською районною радою 27.07.2005 року, для обслуговування частини існуючого сміттєзвалища та збірників інфільтрату, право постійного користування землею за № 03:05:455:0002.) до отримання дозволу на розміщення відходів та ліміту на розміщення відходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами 10.09.-30.09.2013 р. встановлено, що відповідач проводить бездозвільне та безлімітне захоронення відходів на Львівському міському полігоні ТПВ, відсутній дозвіл на розміщення та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2013 році, що є порушенням ст. 32 Закону України «Про відходи». Відповідно до п.12 постанови КМУ від 03.08.1998 року №1218 «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. ЛКП «Збиранка» 27.02.2013 року звернулась до Держуправління з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області з листом вих. №47 про надання дозволу та ліміту на розміщення твердих побутових відходів, без висновку експертизи СЕС, оскільки санітарно-епідеміологічна служба перебуває на стадії реорганізації. Згідно з листом-відповіддю Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області №10-1170 від 06.03.2013 року висновки санітарно-епідеміолологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами, додаються власниками відходів, які здійснюють їх розміщення, до заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. Пункт «а» ч.І ст.32 Закону України «Про відходи» не звільняє ЛКП «Збиранка» від обов'язку отримання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Просить суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає, що відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про відходи» з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Вказаний пункт про те, що «ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються» доповнений у відповідності із Законом України від 02.10.2012 року № 5402-VI, котрий в свою чергу набрав чинності 4 листопада 2012 року. Відтак, чинним законодавством України встановлено можливість отримання лише і виключно лімітів на утворення та розміщення відходів (а не на переробку та розміщення, до прикладу). Водночас, якщо слідувати логіці позивача, що положення п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про відходи» стосуються лише тих, що утворюють відходи, то ліміти на утворення та розміщення відходів до моменту набрання чинності Законом України від 02.10.2012 року № 5402-УІ могли видаватись лише тим суб'єктам, котрі відходи утворювали, і лише таких суб'єктів згадані ліміти стосуються і зараз. Однак, така позиція прямо суперечить положенням Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету ] Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218. Означене цілком і повністю узгоджується з позицією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, викладеною у листі від 28.10.2013 року № 8/21-326-13.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464.

Згідно з пп. "л" пп. 4.2 п. 4 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; виконання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, при виробництві продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; недопущення змішування та захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання правил зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації, захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин, небезпечних речовин; додержання вимог екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, використанні, знешкодженні й похованні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту від 10.09 - 30.09.2013 року № 1836/03/1526 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, на переконання позивача відповідач проводить бездозвільне та безлімітне захоронення відходів на Львівському міському полігоні ТПВ, відсутній дозвіл на розміщення та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2013 році, що є порушенням ст. 32 Закону України «Про відходи».

4 жовтня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області видано припис за № 874-03, у відповідності з яким Львівському комунальному підприємству «Збиранка» на підставі ст. 32 Закону України «Про відходи» належить отримати дозвіл та ліміт на розміщення відходів.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Послуги із захоронення побутових відходів - послуги з остаточного розміщення побутових відходів після їх перероблення (оброблення) у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про відходи" передбачено, що основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів,

забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.

У відповідності з Актом від 10.09 - 30.09.2013 року № 1836/03/1526, за період з січня по серпень 2013 року на Львівському міському полігоні ТПВ розміщено та захоронено промислові відходи наступних підприємств: СП «Галка ЛТД», ПАТ «Карлсберг Україна», ПАТ «Картонно-паперова компанія», ПАТ «Львівський жиркомбінат», ФГ «Варіо курчата».

20 квітня 2012 року Українсько-англійському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Галка ЛТД» видано дозвіл № 105 (дійсний з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року) на розміщення відходів у 2013 році, в тому числі на сміттєзвалищі (без деталізації якому саме).

3 квітня 2013 року між відповідачем (виконавець) та УАСП у формі ТзОВ «Галка ЛТД» (замовник) вчинено договір за № 95, у відповідності з котрим замовник зобов'язувався передати, а виконавець - прийняти на себе виконання робіт по захороненню на Львівському міському ТПВ твердих побутових відходів, склад яких відповідає діючим державним стандартам і санітарним нормам і які дозволені до захоронення санепідемстанцією.

Вказаний правочин переходу права власності на відходи від УАСП у формі ТзОВ «Галка ЛТД» до відповідача не передбачає.

27 грудня 2012 року Публічному акціонерному товариству «Карлсберг Україна» видано дозвіл № 484 (дійсний з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року) на розміщення відходів у 2013 році, в тому числі на сміттєзвалищі (без деталізації якому саме).

3 червня 2013 року між Львівським комунальним підприємством «Збиранка» (виконавець) та ПАТ «Карлсберг Україна» (замовник) укладено договір № 01784-2013-Л, згідно з яким замовник зобов'язувався передати, а виконавець - прийняти на себе виконання робіт по захороненню на Львівському міському ТПВ твердих побутових відходів, склад яких відповідає діючим державним стандартам і санітарним нормам і які дозволені до захоронення санепідемстанцією.

Вказаний правочин переходу права власності на відходи від ПАТ «Карлсберг Україна» до відповідача не передбачає.

25 лютого 2013 року Приватному акціонерному товариству «Картонно-паперова компанія» видано дозвіл за № 571 (дійсний з 25.02.2013 року до 31.12.2013 року) на розміщення відходів у 2013 році, в тому числі на сміттєзвалищі (без деталізації якому саме).

14 березня 2013 року між відповідачем (виконавець) та ПрАТ «Картонно-паперова компанія» (замовник) вчинено договір № 81, відповідно до якого замовник зобов'язувався передати, а виконавець - прийняти на себе виконання робіт по захороненню на Львівському міському ТПВ твердих побутових відходів, склад яких відповідає діючим державним стандартам і санітарним нормам і які дозволені до захоронення санепідемстанцією.

Вказаний правочин переходу права власності на відходи від ПрАТ «Картонно-паперова компанія» до Львівського комунального підприємства «Збиранка» не передбачає.

20 грудня 2012 року Публічному акціонерному товариству «Львівський жиркомбінат» видано дозвіл № 402 (дійсний з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року) на розміщення відходів у 2013 році, в тому числі на сміттєзвалищі (без деталізації якому саме).

9 січня 2013 року між відповідачем (виконавець) та ПАТ «Львівський жиркомбінат» (замовник) укладено договір за № 8, згідно з яким замовник зобов'язувався передати, а виконавець - прийняти на себе виконання робіт по захороненню на Львівському міському ТПВ твердих побутових відходів, склад яких відповідає діючим державним стандартам і санітарним нормам і які дозволені до захоронення санепідемстанцією.

Вказаний правочин переходу права власності на відходи від ПАТ «Львівський жиркомбінат» до відповідача не передбачає.

28 серпня 2013 року між відповідачем (виконавець) та Фермерським господарством «Варіо курчата» (замовник) вчинено договір № 156, у відповідності з котрим замовник зобов'язувався передати, а виконавець - прийняти на себе виконання робіт по захороненню на Львівському міському ТПВ твердих побутових відходів, склад яких відповідає діючим державним стандартам і санітарним нормам і які дозволені до захоронення санепідемстанцією.

Вказаний правочин переходу права власності на відходи від ФГ «Варіо курчата» до відповідача не передбачає.

Як це слідує з ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відходи», відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом. Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

У відповідності з п.п. 3, 7 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику. Власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

За наведеного, позивачем не спростовано того факту, що Львівським комунальним підприємством «Збиранка» лише виконуються роботи (надаються послуги) по захороненню твердих промислових відходів. Також, з матеріалів справи жодним чином не слідує, що дозволи на розміщення відходів, видані відповідним юридичним особам, є таким, що не стосуються Львівського міського полігону твердих побутових відходів і не надають права розміщувати відходи на ньому.

З іншого боку, Державною екологічною інспекцією не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження того, що представлені суду дозволи є недійсними або ж такими, що втратили чинність.

Що ж до ФГ «Варіо курчата», то в означеному контексті суд приймає до уваги положення п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, у їх системному зв'язку з п. 7 Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 року № 1360, де у свою чергу передбачено, що контроль за повнотою обліку та якістю ведення реєстру покладається на територіальні органи Держекоінспекції. Таким чином, позивачем, як територіальним органом Державної екологічної інспекції України, не представлено суду жодного доказу на підтвердження того, що ФГ «Варіо курчата» належить до кола суб'єктів, що підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, а відтак і до числа осіб, які не звільняються від одержання дозволів та лімітів на розміщення відходів.

Державна екологічна інспекція у Львівській області констатує, що відповідачу належить на підставі ст. 33 Закону України «Про відходи» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» одержати дозвіл та лімітів на розміщення відходів.

Поряд з цим, з таким твердженням позивача погодитись не можна з огляду на таке.

П. «р» ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відходи» встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами належить видача дозволів на зберігання та видалення відходів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності з ч. 4 ст. 33 «Вимоги щодо зберігання та видалення відходів» Закону України «Про відходи», зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Згідно з п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 року № 6-рп/2012, закон є цілісним документом, всі його положення мають розглядатися у взаємозв'язку, системно.

Як наслідок, під спеціальним дозволом, передбаченим ст. 33 Закону України «Про відходи», належить розуміти дозвіл на зберігання та видалення відходів, передбачений п. «р» ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відходи», що до того ж видається центральним органом виконавчої влади, а не його територіальними підрозділами.

Стосовно ж постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», то виходячи з її преамбули, прийнята вона у відповідності з ст. 31 «Заходи щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів» Закону України «Про відходи», а не ст. 33 Закону України «Про відходи», як на цьому наполягає позивач.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про відходи» (редакція чинна з 04.11.2012 року згідно з Законом України від 02.10.2012 року № 5402-VI), ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Відповідно до п. 15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів.

Позивачем не доведено ту обставину, що Львівському комунальному підприємству «Збиранка» потрібен ліміт на розміщення побутових відходів та дозвіл, як нерозривно пов'язаний, виходячи з п. 15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218, з лімітом документ. Наведена правова позиція узгоджується з наявним у матеріалах справи листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.10.2013 року № 8/21-326-13, отриманим Львівським комунальним підприємством у відповідь на запит від 17.09.2013 року № 127 стосовно необхідності розробляти ліміт на розміщення та захоронення твердих побутових відходів на Львівському міському ТПВ.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Статтею 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що втручання в діяльність господарюючого суб'єкта має забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства, захистом навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Між застосовуваними засобами та переслідуваними цілями має існувати розумна пропорційність.

В свою чергу, вимога позивача про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зупинення виконання робіт Львівським комунальним підприємством "Збиранка" щодо бездозвільного розміщення та безлімітного утворення і розміщення відходів на Львівському міському полігоні твердих побутових відходів, який знаходиться на території Грибовицької та Малехівської сільських рад Жовківського району Львівської області може призвести до негативних наслідків для територіальної громади міста Львова. Такі заходи реагування спричинять небезпеку для середовища проживання і життєдіяльності мешканців міста Львова, Кам»янка-Бузького та Пустомитівських районів.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи співрозмірність заходів реагування, які просить застосувати позивач та шкоди, яка може бути заподіяна територіальній громаді міста Львова, суд вважає, що такі заходи реагування не підлягають до застосування, оскільки не є виправданими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 22.01.2014 року.