Рішення № 36752118, 14.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17741/13 14.01.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама";

до Приватного підприємства "ДІЛ";

про стягнення 461 955,20 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Борисюк О. В., представник, довіреність № 196-7/КР від 08.01.2014 р.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 310 000,00 грн. основного боргу, 117 587,67 грн. п'ятнадцяти відсотків річних, 23 827,53 грн. пені, 10 540,00 інфляційної складової боргу, а також витрати по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/17741/13; розгляд справи призначено на 26.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року відкладено розгляд справи до 05.11.2013 року.

У судовому засіданні 05.11.2013 року оголошено перерву до 12.11.2013 року.

У судовому засіданні 12.11.2013 року оголошено перерву до 26.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

У судовому засіданні 26.11.2013 року оголошено перерву до 03.12.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 року справу № 910/17741/13 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року справу № 910/17741/13 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року справу № 910/17741/13 призначено до слухання на 14.01.2014 року.

У судовому засіданні 14.01.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Відповідач повноважних представників в судове засідання 14.01.2014 р. не направив, однак у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Приватним підприємством "ДІЛ" 07.04.2008 р. було укладено договір №00053/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, відповідно до умов якого Головне управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надає відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів

Пунктом 2.2. договору передбачено, що місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (ються) в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою №1 від 07.04.08 до договору №00053/08 сторонами було визначено місця, які надаються відповідачу для розміщення рекламних засобів та розмір щомісячної плати.

Відповідно до п. 4.1. договору, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 4.2. договору, підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами на поточний рахунок підприємства плати є цей договір та відповідні додаткові угоди до нього.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

За перший календарний місяць встановленого за розповсюджувачем зовнішньої реклами пріоритету на заявлене місце розміщення РЗ та в разі продовження строку дії пріоритету щодо такого місця, розповсюджувач зовнішньої реклами вносить плату у п'ятиденний термін з моменту підписання відповідної (-их) додаткової (-их) угоди (-) до цього договору (п. 4.4. договору).

Плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі. Об'єднання рахунків-фактур для проведення платежів не допускається. Неотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунку (-ів) фактур в строки, визначені цим договором, не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування підприємством штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним законодавством (п. 4.5. договору).

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Приватним підприємством "ДІЛ" 01.08.2011 р. було укладено договір № 836/737/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до п. 1.1. якого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської і ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу надано право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Відповідач зобов'язався користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Між позивачем та відповідачем було укладено адресну програму від 01.08.2011 № 1 до договору №836/757/11, згідно якої відповідачу надано право на тимчасове користування місцем за адресою: Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 29, строком з 07.04.2008 по 01.04.2013.

Пунктом 2 адресної програми від 01.08.2011 № 1 до договору, зазначено, що права та обов'язки, передбачені умовами цієї адресної програми застосовуються до сторін починаючи з 7 квітня 2008 року.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що Приватним підприємством "ДІЛ", в порушення умов договору, не було здійснено з позивачем повного розрахунку за договором згідно рахунку-фактури від 14.01.2011 р. № 27051 на загальну суму 408 151,00 грн.

Матеріалами справи було встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату позивачеві зазначеного вище рахунку-фактури: 05.03.2012 року на суму 38 151,00 грн, 30.03.2012 року на суму 50 000,00 грн., 26.04.2012 року на суму 10 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів виконав не в повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату в сумі 98 151,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у період з червня 2009 року по січень 2011 року у розмірі 310 000,00 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Від представника відповідача, 04.11.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій відповідач зазначає, що строк позовної давності за грошовими зобов'язаннями за період червень 2009 року - липень 2010 року минув протягом червня 2012 р. - липень 2013 р.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 встановлено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

-визнання пред'явленої претензії;

-зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

-письмове прохання відстрочити сплату боргу;

-підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

-письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

-часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

При цьому слід зазначити, що правочин, для якого вимагається письмова угода, вважається вчиненим, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на те, що відповідно до норм цивільного законодавства, вчинення правочину передбачає настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписання договору в новій редакції та здійснення боржником дій з виконання зобов'язання (здійснення часткової оплати боржником основного боргу) є підставою для переривання перебігу позовної давності.

З урахування вищезазначеного суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів за період з червня 2009 р. по січень 2011 р. не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 310 000,00 грн., яка відповідачем станом на час прийняття судового рішення погашено не була. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 827,53 грн. - пені.

Приписами п. 7.2 договору встановлено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені й встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 827,53 грн. пені.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10 540,00 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок інфляційного збільшення та встановлено, що з Приватного підприємства "ДІЛ" на користь позивача підлягає стягненню 10 540,00 грн. інфляційних втрат.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 117 587,67 грн. - 15% річних від простроченої суми, з посиланням на приписи п. 7.3 договору.

Відповідно до п. 7.3. договору сторони визначили, що крім штрафних санкцій підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 15% річних від простроченої суми, господарський суд встановив, що вказана вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДІЛ" (інд. 03055, м. Київ, просп. Перемоги, 21-А, код ЄДРПОУ 19491704) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (інд. 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 310 000 (триста десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 23 827 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 53 коп. пені, 10 540 (десять тисяч п'ятсот сорок) грн.00 коп. інфляційних збитків, 117 587 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. 15 % річних від простроченої суми, 9 239 (дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 21.01.2014 р.