Ухвала суду № 36749424, 20.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 р.Справа № 820/10638/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 820/10638/13-а

за позовом Олександрівського сільського споживчого товариства

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Олександрівське сільське споживче товариство, звернувся до суду із адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахування поданих уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2013 року за №0000022200 в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 7179,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання. В свою чергу, оскільки підприємством облік товарів здійснюється у відповідності до вимог діючого законодавства та є в наявності всі первинні документи, які підтверджуються факт його придбання та зберігання, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, нарахування штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є незаконним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.08.2013 року за №0000022200 в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 7179,90 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон України №265/95-ВР), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки позивачем під час проведення перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували оприбуткування товару, то висновки перевіряючи про порушення позивачем вимог діючого законодавства є законними, а нарахування штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення правомірним.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Олександрівське сільське споживче товариство пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в Нововодолазькій ОДПІ.

12.04.2013 року співробітниками Нововодолазької ОДПІ проведено фактичну перевірку магазину позивача за місцем здійснення діяльності: Харківська область, Валківський район, с. Сидоренково, вул. Жовтнева, 6, з питань регулювання наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства при укладенні трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за наслідками якої складено Акт №685/20/40/22/30344959 від 12.04.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем, серед іншого, п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, а саме, ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 3589,95 грн., а саме: не надані будь - які документи, які б підтверджували оприбуткування товару (встановлено надлишок товару у розмірі 3589,95 грн.), за що передбачено застосування штрафної санкції згідно ст. 20 Закону України 265/95-ВР (у розмірі подвійної вартості неоподаткованих товарів, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) 3 589,95грн.*2 = 7 179,9грн.

Позивач, не погодившись із встановленими порушеннями, надав до податкового органу заперечення на акт перевірки.

На підставі вищезазначеного акту, Нововодолазькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року №0000062200.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, провів процедуру його адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС у Харківській області від 18.07.13 № 708/10/20-40-10-04-17 зазначене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 9040,90 грн. залишено без змін, а скарга Позивача без задоволення.

За результатами розгляду поданої до Міністерства доходів і зборів України скарги, центральним органом доходів і зборів прийнято рішення 23.08.2013 року №9535/6/99-99-10-01-15 про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0000062200 та рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.07.2013 №708/10/20-40-10-04-17, (в частині застосування форми рішень) та відмови в задоволенні скарги позивача щодо застосування до нього штрафних санкцій.

З урахуванням прийнятих за наслідком адміністративного оскарження рішень, Нововодолазькою ОДПІ 29.08.2013 року винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000022200, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 8540,9 грн., у т.ч. за порушення вимог п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР - 7179,90 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки підприємством облік товарів здійснюється у відповідності до вимог діючого законодавства та є в наявності всі первинні документи, які підтверджуються факт його придбання та зберігання, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, нарахування штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

З аналізу оскаржуємого рішення вбачається, що штрафна (фінансова) санкція застосована до позивача на підставі ст. 20 Закону України №265/95-ВР, відповідно до якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто даною статтею відповідальність встановлена тільки за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність на місці реалізації.

Статтею 6 Закону України №265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України N 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ст. 9 Закону України N 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно ч. 2 та ч. 5 ст. 8 Закону України N 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

В своїй діяльності позивач керується Правилами оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), затверджених постановою Правління Укоопспілки від 18.09.1997 р. за № 153 зі змінами та доповненнями (далі -Правила), які були прийняті у відповідності до вимог Закону України № 996-XIV.

Відповідно до вимог Закону України N 996-XIV та вказаних Правил, на початку кожного року керівником позивача видається розпорядження, в якому визначається порядок обліку товарів, які надходять та реалізуються в магазинах позивача, та порядок складання та надання звітів.

Як було встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що наказом голови Олександрівського ССТ Миколенка М.М. "Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства" визначено, що місцем зберігання первинних документів бухгалтерського обліку є адміністративне приміщення бухгалтерії підприємства після первинної обробки в місцях приймання товару від постачальника (магазини).

Як зазначив під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача, товар, який знаходився в магазині на момент перевірки, на підставі замовлення поставлений постачальниками безпосередньо до магазину, тобто до місця його реалізації із супровідними документам, та в подальшому був оприбуткований, включений до товарно-грошових звітів, закодований і внесений до реєстратора розрахункових операцій. Також вказав, що Укоопспілка, яка являється вищим органом управління підприємств системи споживчої кооперації України, до яких також, відноситься і Олександрівське ССТ, розробила і затвердила внутрівідомчу звітність по веденню бухгалтерського обліку в споживчій кооперації, де обов'язковою нормою значиться оприбуткування товару накладними, які відображені в товарно-грошових звітах, копії товарно-грошових звітів зберігаються в магазині. Крім цього, кожна накладна реєструється в книзі надходження товарів, яка є нормативним актом і також підтверджує факт оприбуткування товару в даному магазині.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в обґрунтування правомірності висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства, зазначив, що позивачем до перевірки не було надано накладні та інші документи, які підтверджують факт оприбуткування. Проте колегія суддів зауважує, що накладні на товар не свідчать про факт оприбуткування товарів або факт ведення обліку реалізації товарів, а є підтвердженням наявності у суб'єкта права на зазначений товар. Таким чином, відсутність накладних не може бути віднесена до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації

Крім того, позивачем, з метою обґрунтування своєї правової позиції по справі, було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних видаткових накладних, податкових накладених, товарно-грошових звітів та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, якими спростовуються висновки акту перевірки про наявність порушення в діяльності позивача щодо ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання з порушенням встановленого порядку.

При цьому, як було встановлено під час розгляду справи, позивач після проведення перевірки, надав до відповідача письмові пояснення з приводу виявлених порушень та надав копії видаткових накладних. Проте, вказані пояснення не були прийняті до уваги під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Окрім іншого, колегія суддів зазначає, що норми Закону України N 996-XIV та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять приписів про те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, а також про те, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно зі ст.20 вказаного Закону.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства в частині здійснення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем , п.12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР є необґрунтованими, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу встановлених законом підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року по справі №820/10638/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 820/10638/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Бегунц А.О. Калиновський В.А.