Ухвала суду № 36749406, 14.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3875/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому до публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат" про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за ПАТ "Термопластавтомат" рахується податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 294657,03 грн., зокрема: по земельному податку з юридичних осіб в сумі 149810,30 грн. (149662,06 грн. - основний платіж, 148,24 грн. - пеня); з податку на додану вартість в сумі 144846,73 грн. (144240,61 грн. - основний платіж, 606,12 грн. - пеня).

Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно поданих ПАТ "Термопластавтомат" податкових декларацій: по земельному податку - декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 15.02.2012 р., від 11.02.2013 р.; заборгованість по податку на додану вартість виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість від 21.01.2013 р., від 20.06.2013 р., від 23.07.2013 р., від 18.07.2013 р.

Позивач сформував та направив на адресу відповідача податкову вимогу про сплату боргу №335-19 від 14.06.2013 року, яка були надіслана останньому. Разом з цим, відповідач не погасив заборгованість та не оскаржив вказаних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги ДПІ у м.Хмельницькому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в добровільному порядку не погашає вказану заборгованість, а тому вона підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання в поданих податкових деклараціях, однак не сплатив її. Позивачем направлялись на адресу відповідача податкові вимоги про сплату боргу, які залишені останнім без виконання.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно із п.п. 95.1., 95.2. ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В силу п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки вони є законними та обґрунтованими, сума позову підтверджується матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів у додержанні судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.