Рішення № 36747870, 22.01.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 259/6251/13-ц Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 22-ц/780/698/14 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 45 22.01.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Бориспільська районна державна адміністрація, Сеньківська сільська рада, Гірська сільська рада про визнання права власності на жилі будинки та земельні ділянки, про відшкодування відповідачу грошових коштів та стягнення з нього моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Бориспільська районна державна адміністрація, Гірська сільська рада, Сеньківська сільська рада про визнання права спільної сумісної власності на об'єкти незавершеного будівництва та земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_5, треті особи Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Сеньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області про визнання права власності на жилі будинки та земельні ділянки, про відшкодування відповідачу грошових коштів та стягнення з нього моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 30 травня 2009 року по 18 вересня 2012 року ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 До укладення шлюбу ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,1292 га. з кадастровим номером 3220886701:01:022:0008 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в АДРЕСА_1.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбали земельну ділянку площею 0,0956 га. з кадастровим номером 3220883201:01:016:0084 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в АДРЕСА_2.

Посилаються на те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 вважає, що він є власником ? частини об'єктів нерухомого майна та вимагає повернення вартості його частки.

Просили суд, визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1292 га. з кадастровим номером 3220886701:01:022:0008 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовується в АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0956 га. з кадастровим номером 3220883201:01:016:0084 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовується в АДРЕСА_2; відшкодувати ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 30000 грн. та стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

У липні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Бориспільська районна державна адміністрація, Гірська сільська рада, Бориспільського району Київської області, Сеньківська сільська рада, Бориспільського району Київської області, мотивуючи свої вимоги тим, що з початку 2000 року до 30 травня 2009 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю без укладення шлюбу. Протягом цього часу вони придбали земельну ділянку площею 0,1292 га. з кадастровим номером 3220886701:01:022:0008 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розпочали будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1

Посилається на те, що після укладення шлюбу вони придбали ще одну земельну ділянку площею 0,0956 га. з кадастровим номером 3220883201:01:016:0084 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та побудували житловий будинок, надвірні будівлі та господарські споруди по АДРЕСА_2

Просив суд, визнати за ним право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на земельні ділянки, жилі будинки, надвірні будівлі та господарські споруди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року первісний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_5 було задоволено частково та визнано за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1292 га. з кадастровим номером 3220886701:01:022:0008, що розташовується в АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на будівельні матеріали та конструктивні елементи з яких складається житловий будинок, надвірні будівлі та господарські споруди по АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0956 га. з кадастровим номером 3220883201:01:016:0084, що розташовується в АДРЕСА_2; визнано за ОСОБА_5 право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається жилий будинок, надвірні будівлі та господарські споруди по АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким їхній позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 - відмовити.

В Апеляційній інстанції позивачі просили визнати право власності за ОСОБА_2, оскільки земельні ділянки та житлові будинки були придбані для дочки та внучки, а ОСОБА_5 ні матеріально ні фізично в придбанні майна участі не приймав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України, суд при ухваленні рішення вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та частково задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив із того, що відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що спірні земельні ділянки, жилі будинки, надвірні будівлі та господарські споруди були набуті за грошові кошти ОСОБА_2, а для відновлення порушеного права за ОСОБА_5 слід визнати право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на земельні ділянки та будівельні матеріали і конструктивні елементи, з яких складаються жилі будинки, надвірні будівлі та господарські споруди.

Проте, з такими висновками колегія суддів повністю погодитися не може оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (Т. 1, а.с. 88).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2009 року, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_7 земельну ділянку розміром 0,1292 га., кадастровий номер 3220886701:01:022:0008, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована: АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 18-19).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 серпня 2009 року, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0956 га., кадастровий номер 3220883201:01:016:0084, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_2 (Т. 1, а.с. 29).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, на земельній ділянці в АДРЕСА_1 придбаної позивачкою, яка є забудовником знаходиться об'єкт незавершеного будівництва (Т.1, а.с. 20-24).

На придбані земельні ділянки ОСОБА_2 були виготовлені Державні акти (Т. 1, а.с. 27, 29).

Згідно копії технічного та будівельного паспорту на житловий будинок ОСОБА_2 є забудовником житлового будинку в АДРЕСА_2 (Т. 1, а.с. 30-34).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано. В рішенні вказано, що сторони не підтримують шлюбні відносини з початку 2012 року (Т. 1, а.с. 89).

Із довідки від 29.06.2012 року №38 про доходи ОСОБА_5 видно, що він працює тренером з 01.09.2010 року і його дохід за 6 місяців становить 7065,69 грн., що також вказує на ту обставину, що сторони з січня 2012 року не підтримують сімейних відносин, а ОСОБА_5 надає довідку про доходи, в обґрунтування зустрічного позову при вирішенні спору.

Позивачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно звітів суб'єктів малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку надали розміри доходів за 2009-2011 роки (Т. 1, а.с. 35-53), які становлять більше 7 млн. гривень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 не обґрунтоване, не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права, оцінка доказів не ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вказано в п. 24, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сімї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 не мав достатніх доходів для придбання нерухомості, що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_5, який працює тренером з 01 вересня 2010 року та отримав доходи за 6 місяців у розмірі 7065,69 грн. (Т. 1, а.с. 90). Натомість матеріали справи містять достатньо доказів про джерело походження коштів (Т. 1, а.с. 35-62), саме коштів батьків, які були використані для придбання майна для їх дочки та внучки.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо громадяни придбали земельну ділянку для будівництва жилого будинку і господарських будівель, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що основний позов підлягає частковому задоволенню з підстав ст.ст. 57, 59 СК України, ст. 325 ЦК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 на: земельну ділянку площею 0,1292 га. та будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи з яких складається об'єкт незавершеного будівництва у АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0956 га. та будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, що використані в процесі будівництва житлового будинку, надвірних будівель та господарських споруд у АДРЕСА_2; позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування відповідачу грошових коштів та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення; у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку - відмовити, оскільки позовні вимоги не обґрунтовані, не вказані правові норми, які підлягають застосуванню, що випливають із встановлених обставин та не підтверджуються доказами про стягнення моральної шкоди та виплати грошової компенсації при розподілі майна подружжя, тому у задоволенні даних позовних вимог необхідно відмовити.

Оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав право спільної сумісної власності по зустрічному позову, оскільки ОСОБА_5 не надав доказів про джерело доходів для придбання спільного майна, як в період шлюбу так і до його реєстрації, в обґрунтування позовних вимог надав лише копії рахунків-фактури, квитанцій, накладних, які не можна вважати належними та допустимими доказами згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які достовірно не свідчать про вартість послуг і будівельних матеріалів, а також ким і коли оплачені.

З урахуванням наведеного ОСОБА_5 не міг матеріально утримувати сімю, тим більше придбати нерухомість, яку суд першої інстанції визнав спільною сумісною власністю подружжя з підстав ст. 60 СК України, тому у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 необхідно відмовити. Також із ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 по 1720,50 грн. судових витрат.

За правилами ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 на наступне майно:

- земельну ділянку площею 0,1292 га., кадастровий номер 3220886701:01:022:0008 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1;

- будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, з яких складається об'єкт незавершеного будівництва, кадастровий номер 3220886701:01:022:0008, що знаходиться в АДРЕСА_1

- земельну ділянку площею 0,0956 га., кадастровий номер 3220883201:01:016:0084, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташовується в АДРЕСА_2;

- будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, що використані в процесі будівництва житлового будинку, надвірних будівель та господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування відповідачу грошових коштів та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Бориспільська районна державна адміністрація, Гірська сільська рада та Сеньківська сільська рада, про визнання права спільної сумісної власності на об'єкти незавершеного будівництва та земельні ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1720,50 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: