Постанова № 36744680, 17.01.2014, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Справа № 5002-11/3934-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Заплава Л.М.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, Мисівська сільська рада Ленінського району АР Крим;

представник відповідача, Маліков Леонід Давидович, довіреність № б/н від 12.09.13, акціонерне товариство відкритого типу "Ітог";

представник третьої особи, не з'явився, Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби;

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 10 січня 2013 року у справі № 5002-11/3934-2012

за позовом прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим

до акціонерного товариства відкритого типу "Ітог"

3-тя особа Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про стягнення заборгованості, припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Мисівської сільської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки з позовною заявою до Акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" та просив суд:

- стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Мисівської сільської ради заборгованість з плати за землю, яка знаходиться в постійному користуванні Акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" на підставі державного акту про право постійного користування землею серії ІІ - КМ №001189 у розмірі 32 359,31 грн., у тому числі плати за землю - 26 444,20; штрафні санкції 2052,33 грн.; пеня - 3 862,78 грн. за період несплати з вересня 2010 по серпень 2012 року;

- припинити Акціонерному товариству відкритого типу "Ітог" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,98 га, яка розташована в с.Азовське, яке оформлене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ - КМ №001189 від 05.01.1995;

- зобов'язати Акціонерне товариство відкритого типу "Ітог" звільнити земельну ділянку, яка розташована у с. Азовське, надану на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ - КМ №001189 від 05.01.1995.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" на користь місцевого бюджету Мисівської сільської ради заборгованість з плати за землю-26444,20 грн.;штрафні санкції-2052,33 грн.; пені - 3 862,78 грн.

Припинено Акціонерному товариству відкритого типу "Ітог" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,98 га, яка розташована в с. Азовське, яке оформлене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 001189 від 05.01.1995 року.

Зобов'язано акціонерне товариство відкритого типу "Ітог", звільнити земельну ділянку, яка розташована у с. Азовське, надану на підставі Державного акту на право постійного користування серії ІІ-КМ № 001189 від 05.01.1995 року.

Приймаючи відповідне рішення, суд першої дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" заборгованості зі сплати за землю, штрафних санкцій та пені, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку із систематичною несплатою земельного податку.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство відкритого типу "Ітог" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції останнім не було досліджено та взято до уваги факт відсутності систематичної несплати земельного податку, а також розглянуто справу не було належним чином встановлено дійсних обставин справи, які мають значення.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року, відновлено акціонерному товариству відкритого типу "Ітог" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2013 року у справі №5002-11/3934-2012, прийнято апеляційну скаргу до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 17 грудня 2013 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року, розгляд апеляційної скарги відкладено на 17 січня 2014 року та зобов'язано акціонерне товариство відкритого типу "Ітог" надати суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень які підтверджують сплату податку за землю за період з вересня 2010 року по 12 листопада 2012 року (день подачі позову).

В судовому засіданні, яке відбулось 17 січня 2014 року, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прокурор проти доводів скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні залишивши без змін рішення суду першої інстанції, представник позивача та третя особа у судове засідання не з'явилися.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На підставі рішення Мисівської сільської ради №3 від 27 лютого 1991 року акціонерному товариству відкритого типу "Ітог" надано право користування земельною ділянкою площею 0,98га.

05 січня 1995 року акціонерному товариству відкритого типу "Ітог" виданий державний акт на право постійного користування землею в с.Азовське та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.

Проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено порушення земельного законодавства в частині систематичної несплати земельного податку, порушення інтересів ради в частині ненадходження коштів з плати за землю, що і стало підставою для звернення прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим до суду із відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для припинення права постійного користування землею акціонерному товариству відкритого типу "Ітог", з підстав систематичної несплати земельного податку, а як слід стягнення такої заборгованості.

Так приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з посиланням на розрахунок Державної податкової інспекції в Ленінському районі, який міститься в матеріалах справи дійшов висновку, щодо наявності факту систематичної несплати земельного податку з вересня 2010 року по серпень 2012 року.

Проте з такими висновками судова колегія апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки вважає їх передчасними, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу визначено, що землекористувачі зобов'язані сплачувати плату за землю з дня виникнення права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 96 Земельного кодексу України визначено обов'язки землекористувача по своєчасній сплаті земельного податку.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Зі змісту вищенаведеного вбачається, що систематична несплата земельного податку виражається у повної відсутності внесення плати за землю у продовж певного періоду, натомість, як вбачається з розрахунку Державної податкової інспекції в Ленінському районі АРК, на який посилався суд попередньої інстанції в своєму рішенні, за період з вересня 2010 року по серпень 2012 року, має місце несвоєчасна та часткова сплата земельного податку відповідачем, а отже у відповідності із вищенаведеними нормами законодавства можна дійти висновку, щодо відсутності факту систематичної несплати земельного податку.

Аналогічне підтверджується і наданими доказами, які витребувались у відповідача судом апеляційної інстанції, а саме квитанціями та платіжними дорученнями.

Проте, суд першої інстанції у порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України зазначених обставин не встановив, додаткових доказів не витребував, що призвело до передчасних висновків, а як слід прийняття незаконного рішення в цій частині.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, щодо відсутності факту систематичної несплати земельного податку з боку відповідача, а як слід відсутність правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,98 га, яка розташована в с.Азовське, яке оформлене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ - КМ №001189 від 05.01.1995.

Щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 32 359,31 грн., на підставі податкових повідомлень - рішень, судова колегія вважає, що в цій частині провадження підлягає припиненню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 24 жовтня 2011 року N 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питань, пов'язаних з підвідомчістю справ у спорах, що виникають із земельних відносин, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Так за умовами пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Як вбачається підставою для стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості стало: податкові повідомлення - рішення від 04.05.2011 №0001141503/0374, від 04.05.2011 №0001151503/0375, додаток до податкового повідомлення - рішення від 04.05.2011, акт про результати камеральної перевірки від 19.04.2011 №281/1503/20684012, податкове повідомлення - рішення від 10.01.2012 №00000011503, акт камеральної перевірки від 30.12.2011 №1786/1503/20684012.

Згідно до статті 14.1.157. Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах (пункт 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів визначено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, а саме виставлені ними суми, відноситься до місцевих зборів і їх стягнення регулююється податковим законодавством, тому у разі виявлення заборгованості з його сплати, такий спір має вирішуватись відповідно до податкового законодавства судом адміністративної юрисдикції за відповідним позовом, тобто за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції не врахував правову природу спірних відносин в цій частині, у зв'язку з чим, рішення в цій частині підлягае скасуванню із припиненням провадження по справі з підстав не підвідомчості відповідних спорів господарським судам.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд попередньої інстанції не навів правового обґрунтування своїх висновків, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а отже судова колегія вважає рішення суду не відповідним нормам процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" частковому задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 10 січня 2013 року у справі № 5002-11/3934-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4.В частині стягнення з акціонерного товариства відкритого типу "Ітог" на користь місцевого бюджету Мисівської сільської ради заборгованісті з плати за землю - 26444,20 грн.; штрафних санкцій -2052,33 грн.; пені - 3 862,78 грн. - провадження у справі припинити.

5. В задоволенні позову щодо припинення акціонерному товариству відкритого типу "Ітог" права постійного користування земельною ділянкою площею 0,98 га, яка розташована в с. Азовське, яке оформлене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 001189 від 05.01.1995 року та зобов'язання акціонерного товариства відкритого типу "Ітог", звільнити земельну ділянку, яка розташована у с. Азовське, надану на підставі Державного акту на право постійного користування серії ІІ-КМ № 001189 від 05.01.1995 року - відмовити.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Л.М. Заплава

О.Г. Градова

Розсилка:

1. Прокурор Ленінського району Автономної Республіки Крим (вул. Геологічна, 17,Леніне, Ленінський р-н,98200)

2. Мисівська сільська рада Ленінського району АР Крим (вул. Аджиєвського, 37,Мисове,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98210)

3. Акціонерне товариство відкритого типу "Ітог" (буд.60а, кв.56,Щолкіне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98213)

4. Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.7,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)