Постанова № 36744645, 15.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа № 5015/4243/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Михалюк О.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького, м. Львів б/н від 04.12.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2013р.

у справі № 5015/4243/12

за позовом Приватного підприємства "Транспортні будівельні системи", м. Львів

до відповідача Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького, м. Львів

про стягнення заборгованості у сумі 91 543,01грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Кравець В.Ю.-представник,

від відповідача - Приймак ВО.-представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

В судовому засіданні представником скаржника заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі у зв»язку із тим, що, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа №2а-10004/12/1370 за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до Приватного підприємства "Транспортні будівельні системи" про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 30 259,01 грн. у зв'язку із завищенням вартості будівельних робіт на відповідний рахунок Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. Скаржник вважає, що судове рішення у даній справі буде мати суттєве значення для вирішення справи №5015/4243/12 по суті. Судовою колегією дане клопотання відхилено як необгрунтоване, з огляду на те, що розгляд справи можливий за наявними доказами у справі, на підставі яких суд з"ясовує фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору по суті. Санкції про відшкодування збитків, які застосовано до скаржника Державною фінансової інспекцією у Львівській області на підставі акту ревізії №04-23/8 від 24.05.2012р. та є предметом розгляду справи №2а-10004/12/1370, не стосуються укладеного між сторонами договору №04-07/10 від 05.07.2010р., невиконання відповідачем зобов'язань по якому є предметом позовних вимог у даній справі. Окрім того, Державною фінансової інспекцією у Львівській області під час ревізії не встановлено завищення вартості робіт за укладеним між сторонами спірним договором №04-07/10 від 05.07.2010р, який є підставою позовних вимог у справі №5015/4243/12.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2013р. у справі №5015/4243/12 (суддя Фартушок Т.Б,) позовні вимоги задоволено частково: стягнено (з урахування ухвали господарського суду Львівської області від 18.11.2013р. про виправлення допущеної описки) з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, ідентифікаційний код 00492990) на користь Приватного підприємства "Транспортні будівельні системи" (79056, м.Львів, вул.Бескидська, 39, ідентифікаційний код 33169988) 71 991,60грн. боргу, 4 254,70грн. інфляційних нарахувань, 6 806,77грн. 3% річних, 3 599,58грн. пені, 1 731,44грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького подано апеляційну скаргу б/н від 04.12.2013р. (вх.ЛАГС №05-05/2684/13 від 05.12.2013р.), в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що позивачем завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 30 259,01грн., чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області зобов»язано університет вжити заходів по відшкодуванню отриманих збитків, зумовлених завищенням вартості виконаних робіт підприємством на загальну суму 30 259,01грн. Також скаржник зазначає, що 19.10.2012р. звертався до позивача з листом-претензією №958-13 погодити акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем та відшкодувати університету 30 259,01грн. Позивач акту-звірки не надав, вказаних витрат не відшкодував, у зв»язку із чим скаржник просить прийняти рішення, яким стягнути з підприємства перевищені витрати на загальну суму 30 259,01грн.

Окрім того, скаржник зазначає, що господарський суд не взяв до уваги те, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області застосовано до позивача санкції про відшкодування збитків.

ПП "Транспортні будівельні системи" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.07.2010р. між Приватним підприємством "Транспортні будівельні системи" (підрядник) та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького (замовник) укладено договір №04-07/10 з додатками, згідно з умовами якого (п.1.1 договору) підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату, відповідно до умов та передбачену у п.1.2 даного договору роботу - ремонт приміщень на кафедрах епізоотології, патанатомії та гістології факультету ветеринарної медицини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького по вул. Левицького, 61 у місті Львові, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (том І а.с.7-11).

Конкретний перелік робіт визначається в договірній ціні (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість робіт згідно договору визначається по узгодженню сторін, є твердою та становить 72 139,20 грн., в.т.ч. ПДВ 12 023,20 грн.

Відповідно до п.4.2 договору кінцевий розрахунок за виконані роботи, поставлені матеріали та обладнання по договору проводиться не пізніше 10 днів після підписання сторонами "Акту приймання виконаних підрядних робіт" форми №КБ-2в, який затверджується підрядником та замовником.

Згідно із п.10 договору усі спори, що виникають з договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами; якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент підписання договору та закінчується 31.12.2010 року (п.11.2договору)

Відповідно до п.11.3 договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем виконано роботи у повному обсязі, а відповідачем прийнято виконані роботи без зауважень замовника до якості виконаних робіт, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року на суму 72 139,20 грн. (том І а.с.13-15). Наведене підтверджується також довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2010р. на суму 72 139,20грн. (том І а.с.12).

В матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати відповідачем за виконані роботи. Сума боргу відповідача за договором складає 72 139,20 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що 26.08.2010р. між відповідачем та позивачем укладено договір підряду №07-08/10/308 на виконання будівельно-ремонтних робіт усіх приміщень факультету ветеринарної медицини включно з вказаними в договорі №04-07/10 приміщеннями кафедр епізоотології, патанатомії та гістології. Виконані за договором №07-08/10/308 роботи були повністю оплачені відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.08.2010р. між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір підряду №07-08/10/308, відповідно до п.1.1 якого, підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт приміщень факультету ветеринарної медицини університету по вул.Левицького, 61 (том І а.с.70-72)

Однак, як вбачається з акту прийняття виконаних підрядних робіт за липень 2010р. (складеному за договором №04-07/10 від 05.07.2010р.), роботи виконувались на кафедрах патанатомії, епізоотології, ремонт приміщень 1-го поверху. Згідно ж акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010р. (складеному за договором №07-08/10/308), роботи виконувались на кафедрах біохімії, 2-й поверх, підшивка стель, та фармакології, 3-й поверх, підшивка стель (том І а.с.34-37). Відтак, роботи за вказаними договорами виконувались у різних приміщеннях.

Також, у Висновку №735 судової будівельно-технічної експертизи від 04.10.2013р. зазначено, зокрема, що, ремонтно-будівельні роботи по договору підряду між сторонами №04-07/10 від 05.07.2010р. не охоплюються договором №07-08/10/308 від 26.08.2010р. Такі роботи виконувались в різних приміщеннях однієї і тієї ж будівлі Львівського національного університету ветеринарної медицини (п.4 висновку експертизи).

Окрім того, у п.п.1.2 висновку експертизи зазначено, що протягом часу з моменту закінчення робіт за договором №07-08/10/308 від 26.08.2010р. по час проведення експертизи будь-які процеси (роботи тощо), які б могли суттєво вплинути на якість та результат виконаних за договором №07-08/10/308 від 26.08.2010р. робіт, або змінити їх властивість, не відбувались; приміщення мають нормальну зношеність, яка виникає внаслідок нормальної експлуатації.

Також, як зазначалось вище, вартість виконаних, зданих позивачем, прийнятих відповідачем згідно договору №04-07/10 від 05.07.2010р. робіт, які відповідачем не оплачені, становить 72 139,20грн.

Відповідно до п.3 висновку експертизи, вартість фактично виконаних робіт за договором №07-08/10/308 від 26.08.2010р. (з врахуванням вимог та цін на час укладення договору та прийняття робіт) є вищою за передбачену цим договором і зазначену в акті приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 за серпень 2010 року на суму 247 772,40грн., на 147,60грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у первісній ціні позову сума основного боргу складала 72 139,20грн. Після складання Висновку експертизи, надавши пояснення, що роботи за договором №07-08/10/308 від 26.08.2010р. оплачені, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 147,60грн. Відтак, ціна позову в частині стягнення основного боргу склала 71 991,60грн.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що з огляду на вищевикладене, завищені на 147,60грн., оплачені відповідачем суми за договором №07-08/10/308 від 26.08.2010р., враховані позивачем при визначенні кінцевої ціни позову в частині стягнення основного боргу.

Окрім того, як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності університету за 2010р. виявлено завищення вартості підрядних робіт, проведених позивачем, на суму 30 259,01грн., про відшкодування яких відповідач звернувся до позивача з претензією 19.10.2012р.

Як вбачається із витягу з акту №04-23/8 від 24.05.2012р. ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького за період з 01.01.2008 по 31.12.2011, складеного Державною фінансової інспекцією у Львівській області (а.с.81-84), при укладенні між сторонами у 2010 році договорів, виявлено перевищення вартості робіт, що не відповідає умовам укладених договорів.

Однак, у вищенаведеному акті відсутні посилання на укладений між сторонами договір №04-07/10 від 05.07.2010р., невиконання відповідачем зобов'язань по якому є предметом позовних вимог у даній справі.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції також встановлено, що відповідачем у справі заявлялись позови до позивача у справі у господарський суд Львівської області про стягнення перевищення витрат на суму 30 259,01грн., які повернуто ухвалами суду від 14.11.2012р. у справі №5015/4762/12 та від 23.11.2012р. у справі №5015/4941/12 (том ІІ а.с.49-52)

Також, 26.11.2012 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної фінансової інспекції у Львівській області до Приватного підприємства "Транспортні будівельні системи" про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 30 259,01 грн. у зв'язку із завищенням вартості будівельних робіт на відповідний рахунок Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. у справі № 2а-10004/12/1370 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (том І а.с.75).

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, а також не доведено і в суді апеляційної інстанції, виявлення Державною фінансової інспекцією у Львівській області, завищення вартості робіт за укладеним між сторонами спірним договором №04-07/10 від 05.07.2010р, який є підставою позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія вважає помилковим посилання скаржника в апеляційній скарзі на акт ревізії №04-23/8 від 24.05.2012р. фінансово-господарської діяльності Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького за період з 01.01.2008 по 31.12.2011, складеного Державною фінансової інспекцією у Львівській області, якою застосовано до позивача санкції про відшкодування збитків, оскільки вищенаведений акт не є належним та допустимим доказом у даній справі та не стосується укладеного між сторонами договору №04-07/10 від 05.07.2010р., невиконання відповідачем зобов'язань по якому є предметом позовних вимог у даній справі.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно із ч.1 ст.882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище та правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно договору №04-07/10 від 05.07.2010р. на суму 72 139,20грн. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази здійснення відповідачем оплати 71 991,60грн. боргу повністю чи частково, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 71 991,60грн. основного боргу судом першої інстанції обгрунтовано задоволені.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п.9.3 договору №04-07/10 від 05.07.2010р. сторони домовились, що у випадку порушення замовником термінів оплати виконаних робіт, замовник зобов'язується сплатити підряднику по його вимозі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення, однак загальний розмір неустойки не повинен перевищувати 5% від вартості робіт.

Позивач просить стягнути 3 606,96грн. пені, розрахунок якої надано в додатках до позовної заяви; розрахунок проведено за період з 04.10.2010р. по 04.10.2011р.

Суд першої інстанції, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені та беручи до уваги те, що відповідачем оплачено позивачу 147,60грн. основного боргу, здійснивши перерахунок, правомірно стягнув з відповідача 3 599,58грн. пені, в частині стягнення 7,38грн. пені - відмовив.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків 3% річних та інфляційних витрат суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6806,77грн. 3% річних підлягають до задоволення повністю (оскільки внаслідок проведеного перерахунку розмір 3% річних є більшим, аніж заявлено позивачем до стягнення, проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, вимоги щодо стягнення 9137,68грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 4254,70грн., в частині стягнення 4882,98грн. інфляційних втрат правомірно відмовлено.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2013р. у справі №5015/4243/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.01.2014р..

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Орищин Г.В.