Рішення № 36744587, 15.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р.Справа № 922/4725/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг", м. Дергачі до Харківська обласна митниця, м. Харків , Головне управління державної казначейської служби України в Харківської області, м.. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивач - КамінськаА.А.

перший відповідач - Дьоміна О.В.

другий відповідач - Ізмайлов В.О.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Амкор Табакко Пекеджинг Україна" (далі - позивач) з позовною заявою до Харківської обласної митниці (далі - перший відповідач ) та Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (далі - другий відповідач ) та просить суд стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області шкоду заподіяну протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 88708,51 грн., а також судові витрати у розмірі 1774,19 грн.

Ухвалою від 26.2013 року до участі у справі залучено правонаступника Харківської обласної митниці - Харківську митницю Міндоходів.

10.12.2013 року позивач надав заяву про зміну підстав позову та просить суд стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області збитки в розмірі 88 708,51 грн. та судові витрати в сумі 1774,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що першим відповідачем всупереч приписам Митного кодексу України не було здійснено належне митне оформлення товару, що в свою чергу, призвело до тривалого митного оформлення товару, а також до надмірної сплати позивачем митного збору та транспортного простою.

Ухвалою від 10.12.2013 року заяву про зміну підстав позову на підставі ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду .

У судовому засіданні 23.12.2013 року представником позивача через канцелярію суду надано заяву про зміну підстав позову та просить суд стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області грошові кошти в розмірі 88 708,51 грн. та судові витрати в сумі 1774,19 грн.

Приписами ст. 22 ГПК передбачено, що до початку розгляду судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, надаючи правову оцінку поданим заявам та письмовим поясненням позивача, встановив, що у них змінені не підстави, а предмет позову. Зокрема, у заяві від 09.12.2013р. підстави, викладені позивачем в порівняні із позовом не змінено, а в прохальній частині зазначено - стягнути на користь TOB "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" збитки в розмірі 88 708,51 грн. та судові витрати в розмірі 1774,19 грн. У заяві від 17.12.2013р. підстави, викладені позивачем в порівняні із позовом не змінено, а в прохальній частині позивач просить суд стягнути на користь TOB "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" грошові кошти в розмірі 88 708,51 грн. та судові витрати в розмірі 1774,19 грн.

Відповідно до абз.1 п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова від 26.12.2011 N 18), право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК (форма і зміст позовної заяви) з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Судом встановлено, що подані заяви від 09.12.2013р. та 17.12.2013р. за формою та змістом відповідають вимогам ст.54 ГПК України та містять докази направлення (вручення) заяви відповідачам.

Відповідно до абз.4, 5 п.3.12. Постанови від 26.12.2011 N 18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до абз.7 п.3.12. Постанови від 26.12.2011 №18, разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

За таких обставин, вивчивши обставини та вимоги заяв, поданих позивачем 09.12.2013р. та 17.12.2013р., суд зазначає, що обставини, якими в них позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту своїх права та охоронюваного законом інтересу, не змінились, тому суд не може вважати ці заяви зміною підстав позову. Проте, у зв'язку із зміною у цих заявах позовних вимог, суд розцінює їх як заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до п.3.11. Постанови від 26.12.2011 №18, ГПК зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до письмових пояснень від 09.01.2014р. позивач змінив позовні вимоги і просить стягнути з Харківської митниці Міндоходів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» грошові кошти в розмірі 88 708,51 грн. та судові витрати в розмірі 1774,19 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що вказані письмові пояснення відповідають вимогам ст.ст.54, 57 ГПК України, суд розцінює їх як заяву про зміну предмету позову.

Суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог.

Перший відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження по справі до винесення рішення по справі за № 9991/33859/12 Вищим адміністративним судом України. В обґрунтування клопотання сторона по справі посилається на те, що ухвалою від 02.12.2013 року Вищим адміністративним судом було зупинено виконання рішень першої та апеляційної інстанцій по адміністративній справі №2а-15510/10/2070.

Суд розглянувши наведене клопотання дійшов до вискоку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 року не зупиняє дійсність встановлених обставин у справі та не перешкоджає розгляду і вирішенню цієї господарської справи по суті, а тому не є підставою для зупинення провадження у господарській справі №922/4725/13.

Представник другого відповідача присутній у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи відкладався на 09.01.2014 року для надання відповідачам часу для ознайомлення з заявою про зміну підстав позову.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.01.2014 року по 10.01.2014 року.

10.01.2014 року представником позивача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору поза межами визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України. Ухвалою від 10.01.2014 ороку клопотання позивача задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засідання оголошувалась перерва з 10.01.2014 року по 15.01.2014 року.

15.01.2014р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про прийняття рішення з виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача.

У судове засідання 15.01.2014р., з'явився представник позивача, позов з урахуванням зміни предмету позову підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити, клопотання про прийняття рішення з виходом за межі позовних вимог підтримав.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 15.01.2014р. проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник другого відповідача заперечень проти позову з урахуванням зміненого предмету позову не висунув, просив суд ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши наявні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

02.11.2010р. TOB "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" подав до Харківської обласної митниці вантажну митну декларацію №807070006/2010/430337 для оформлення товару, який ввозиться на митну територію України, а саме: друкарські секції до ротогравюрної друкарської машини глибокого друку "Bobst Lemanic Delta" з ротаційним штампом RDC 67 №1059 (R23) - друкувальні секції (у розібраному стані) -3 комплекти, що складаються з: друкувальна секція №1 (1 комплект): - 1А-1 - подвійна рама для друкувальної секції №1 ; 1А-2 - сушильна камера високопродуктивного типу для друкувальної секції №1; 1А-3 - металевий каркас для друкувальної секції №1; ІА-4\ID-5\ID-3 - елементи кріплення і електронні аксесуари для друкувальної секції №1; 1D-1 - блок картриджів для друкувальної секції №1; друкувальна секція №2 (1 комплект): 1В-1 - подвійна рама для друкувальної секції N2; 1В-2 - сушильна камера високопродуктивного типу для друкувальної секції №2; 1В-3 - металевий каркас для друкувальної секції №2; ІВ-4\ID-5\ID-3 - елементи кріплення і електронні аксесуари для друкувальної секції №2; 1D-1/1D-2 - блок картриджів для друкувальної секції №2; друкувальна секція №3 (1 комплект): 1С-1 - подвійна рама для друкувальної секції №3; 1С-2 - подовжена сушильна камера високопродуктивного типу для друкувальної секції №3; 1С-3 - металевий каркас для друкувальної секції №3; IC-4\ID-5\ID-3 - елементи кріплення і електронні аксесуари для друкувальної секції №3; 1D-2 - блок картриджів для друкувальної секції №3, торгівельна марка Bobst, країна виробництва: (СН), Виробник: Bobst SA".

У графі №33 вантажної митної декларації позивач визначив код товару, як інші частини друкарського обладнання, по УКТЗЕД 8443908000, згідно з яким ставка ввізного мита встановлена на рівні 2%. На підставі цього, мито до сплати було нараховане у розмірі 146711,22 грн.

Позивачем, для проведення митного оформлення, до Харківської обласної митниці були надані наступні документи: контракт від 05.05.2010р. №В05/05/10; додаткова угода від 20.08.2010р. №1; додаткова угода від 15.10.2010р. №2; Специфікація №1; інвойс від 25.10.2010р. № 2101681 з перекладом до нього; інвойс від 25.10.2010р. №2101680 з перекладом до нього; пакувальний лист №200852/А від 25.10.2010р. з перекладом; СМК від 25.10.2010р. №019866; СМК від 25.10.2010р. №018524, ВМД країни експорту від 27.10.2010p. №10OE405521898373M3; технічний паспорт та додатки до нього, які використовувалися позивачем при визначенні коду товару.

05.11.2010р. за результатами розгляду вантажної митної декларації №807070006/2010/430337 від 02.11.2010р. і доданих до неї документів, відділ контролю митної вартості та класифікації товарів Харківської обласної митниці виніс рішення №КТ- 807-1147-10 від 05.11.2010р., в якому встановлено, що вказаний товар слід декларувати як "машини для глибокого друку" за кодом товару згідно УКТЗЕД 8443 40 00 00.

10.11.2010р. на підставі рішення №КТ-807-1147-10 від 05.11.2010р., Харківська обласна митниця винесла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807070006/0/00669 від 10.11.2010р., в якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята/ товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України, з причини необхідності внесення змін в графу 31, 33, враховуючи рішення про визначення коду товару №КТ-807-1147-10 від 05.11.2010р., тобто за встановленим митницею кодом товару 8443400000.

10.11.2010 р., виконуючи рішення Харківської обласної митниці №КТ-807-1147-10 від 05.11.2010р., позивач для митного оформлення товарів надав вантажну митну декларацію №807070006\2010\430838 від 10.11.2010 р., де у графі 31-33 зазначено код товару 8443 40 00 00, згідно з яким ставка ввізного мита встановлена у розмірі 3%. На підставі цього, мито до сплати було нараховане у розмірі 220170,83 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1396 від 01.11.2010р. позивач здійснив попередню оплату митного оформлення вантажів за вантажними митними деклараціями у розмірі 2000000 грн. на користь Харківської обласної митниці.

Згідно із відміткою Харківської обласної митниці, що міститься на вантажній митній декларації №807070006\2010\430838 від 10.11.2010 р., митне оформлення визначених у ній товарів, оплачено позивачем шляхом списання суми у розмірі 220 170,83 грн. з суми попередньої оплати, здійсненої позивачем.

Вказані обставини також не заперечуються відповідачами у справі.

Позивач не погодився з рішенням Харківської обласної митниці і звернувся за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів із позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

22.09.2011 Харківським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 2а-15510/10/2070 за позовом TOB „Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до Харківської обласної митниці, яку залишено в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012.

Згідно із вказаними рішеннями адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій, визнано незаконним та скасовано рішення Харківської обласної митниці №КТ- 807-1147-10 від 05.11.2010 року по вантажній митній декларації №807070006/2010/430337 від 02.11.2010р. про визначення коду товару 8443 40 00 00; визнано незаконною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807070006/0/00669 від 10.11.2010р. по ВМД807070006/2010/430337 від 02.11.2010р.; зобов'язано Харківську обласну митницю здійснити TOB "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" митне оформлення товару по вантажній митній декларації №807070006/2010/430337 від 02.11.2010р. по вказаному в декларації коду товару (УКТЗЕД) № 8443 90 80 00. стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" (код ЄДРПОУ 32796990, юридична адреса: 62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична,31) витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи у розмірі 12920,00 грн.

Також, як вбачається у вказаних рішеннях у адміністративній справі № 2а- 15510/10/2070 була призначена судова експертиза, проведення якої доручено судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса, висновок якої підтвердив доводи позивача про ввезення комплектних частин друкарського обладнання, що ідентифікується за кодом товару УКТЗЕД 8443908000, який вказано позивачем у вантажній митній декларації №807070006/2010/430337 від 02.11.2010р., а не за кодом товару УКТЗЕД 8443 40 00 00, який вказаний в оскаржуваному рішенні Харківської обласної митниці №КТ-807-1147-10 від 05.11.2010 року.

Рішеннями Харківського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду встановлено, що друкувальні секції (3 комплекти) є складовими частинами лінії друкувальної машини "Bobst Lemanic Delta" торгової марки Bobst, а отже позивачем правомірно визначено код товару за УКТЗЕД 8443 90 80 00 (інші частини друкарського обладнання).

Вказане також підтверджується експертним висновком Харківської торгово- промислової плати №1397/10 від 09.11.2010 року, який міститься в матеріалах справи. У цьому висновку зазначено, що згідно з проведеним аналізом наданих документів та у відповідності з вимогами УКТЗЕД нижченаведена продукція - друкувальні секції (З комплекти) - складові частини лінії друкувальної машини "Bobst Lemanic Delta" торгової марки Bobst відноситься до коду: 8443 90 80 00 (Обладнання друкарське, в якому використовуються друкарські шрифти, кліше, платини, циліндри та інші, друкарські елементи товарної позиції 8442; фарбоструминні друкарські машини, крім віднесених до товарної позиції 8471; допоміжні машини друкування; Частини, Інші).

Відповідно до ч.4, 5 ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Згідно із п.2.6. Постанови від 26.12.2011р. №18, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З огляду на наведене, матеріалами справи підтверджено, що при митному оформленні ввезеного товару позивачем в графі 33 ВМД правомірно визначено код товару за УКТЗЕД 8443 90 80 00 (як інші частини друкарського обладнання), згідно з яким ставка ввізного мита встановлена на рівні 2%, що складає 146711,22 грн., а Харківська обласна митниця необґрунтовано відмовила позивачу у митному оформленні товарів з підстав неправильного визначення коду товару і, як наслідок, неправомірно визначила ставку ввізного мита на рівні 3%, що складає 220170,83 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, Харківська обласна митниця неправомірно утримала надлишковий відсоток ввізного мита у розмірі 73 459,61 грн. з попередньої оплати за митне оформлення, зараховане позивачем на її користь, без достатньої на те правової підстави.

Зважаючи на те, що рішення Харківської обласної митниці №КТ-807-1147-10 від 05.11.2010 року по вантажній митній декларації №807070006/2010/430337 від 02.11.2010р. про визначення коду товару 8443 40 00 00 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807070006/0/00669 від 10.11.2010р. по ВМД807070006/2010/430337 від 02.11.2010р. на тепер визнані незаконними та скасовані рішеннями адміністративних судів, які набули законної сили, правова підстава набуття 73459,61 грн. надміру сплаченого мита відпала, а тому ці кошти підлягають поверненню позивачу.

Згідно із платіжним дорученням №1499 від 16.11.2010р., рахунком-фактурою №3207-1 від 11.11.2010р., рахунком-фактурою №3187-1 від 11.11.2010р., актом-звітом виконаних робіт транспортно-експедиційного обслуговування №3207-1 від 11.11.2010р., актом-звітом виконаних робіт транспортно-експедиційного обслуговування №3187-1 від 11.11.2010р., договором транспортного експедирування №1-10 від 10.03.2010р. та листом TOB «Алерс Україна» від 17.12.2013р., транспортне експедирування та перевезення вантажу, митне оформлення якого здійснювалось Харківською обласною митницею у період з 02.11.2010р. по 10.11.2010р. здійснювалось TOB «Алерс Україна» на підставі договору транспортного експедирування №1-10 від 10.03.2010р., укладеного між TOB «Алерс Україна» та TOB «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна».

Як підтверджується матеріалами справи, товар, митне оформлення якого здійснювалось позивачем, перевозився двома транспортними засобами 15547КА/16567КА, CMR 018524, 15261КА/17269КА, CMR 019866.

Згідно із відміток, які містяться на поданих позивачах вантажних митних деклараціях, митне оформлення товару позивача було розпочато Харківською обласною митницею 02.11.2010р., а закінчилось лише 10.11.2010р.

Прибуття автотранспорту з товаром з митниці та його розвантаження відбулось лише 11.11.2010р.

Відповідно до ст. 78 Митного кодексу України, митне оформлення здійснюється протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, за умови подання декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

Оскільки згідно з ч. 2, 3 ст. 90 Митного кодексу України зміна, доповнення чи відкликання митної декларації після прийняття її митним органом до митного оформлення не допускається, а Картка відмови №807070006/0/00669 від 10.11.2010р. по ВМД807070006/2010/430337 від 02.11.2010р. була отримана позивачем лише 10.11.2010р., позивач подав декларацію, що відповідала вимогам Харківської обласної митниці щодо коду товару, 10 листопада 2011р.

Таким чином, мало місце понаднормативне простоювання автотранспорту, що відбулось через безпідставне перевищення строку митного оформлення товару позивача.

Згідно із умов договору транспортного експедирування №1-10 від 10.03.2010р., позивач зобов'язаний був оплатити понаднормове простоювання транспортних засобів на митниці.

Судом встановлено, що позивач перерахував на користь TOB «Алерс Україна» грошові кошти у розмірі 15248,90грн. як оплата за простоювання автотранспорту перевізника згідно рахунків №3187-1 від 11.11.2010р., №3207-1 від 11.11.2010р.

Прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою Харківської обласної митниці та завданою позивачеві матеріальною шкодою полягає у тому, що у разі невинесення Харківською обласною митницею незаконного рішення та Картки відмови, товар позивача був би пропущений на митну територію України та останній не поніс би витрати у сумі 15248,90грн.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у сумі 15248,90грн. є обґрунтованими.

Щодо доводів першого відповідача про невідповідність предметної підсудності вимог позивача, у зв'язку із чим позов не підсудний господарському суду, а повинен розглядатися адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ч. 1 ст. 21 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, утому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.

При цьому вказана стаття встановлює, що господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

За предметним критерієм, до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" встановлено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Частиною 2 статті 1 ЦК України передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у даній справі є стягнення з митниці 88 708,51 грн., перерахованих TOB "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" у зв'язку із винесенням Картки відмови №807070006/0/00669 від 10.11.2010р. по ВМД807070006/2010/430337 від 02.11.2010р.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, між сторонами існує спір, який за суб'єктним складом підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Проте, за предметним складом між сторонами відсутні ознаки публічно-правового спору, а вимога позивача про повернення першим відповідачем грошових коштів, стягнутих на підставі Картка відмови №807070006/0/00669 від 10.11.2010р. по ВМД807070006/2010/430337 від 02.11.2010р., ґрунтується на нормах ЦК України та заявлена окремо від провадження щодо вирішення публічно-правового спору.

Ч. 2 ст. 21 КАС України передбачає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи те, що позивачем у справі №922/4725/13 вимоги про відшкодування шкоди та повернення грошових коштів заявлені окремо від вимоги вирішити публічно- правовий спір, такі вимоги в силу приписів ч. 2 ст. 21 КАС України підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а отже, підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Згідно із п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 (далі - Положення від 13 квітня 2011), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів".

Відповідно до п.4 Положення від 13 квітня 2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань: 1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; 5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; 16) веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів;

Відповідно до п.7 Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Згідно із п.1-3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок від 3 серпня 2011 р.), цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого, самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в

органах Казначейства; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, - Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Вказаний Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 визначає умови виконання судових рішень про стягнення надміру сплаченого мита, що надійшло до державного бюджету, та про стягнення шкоди, завданої юридичним особам неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, шляхом безспірного списання цих сум з державного та/або місцевого бюджетів.

З огляду на викладені положення підзаконних нормативно-правових актів, Харківська митниця Міндоходів є боржником, як одержувач бюджетних коштів, рахунки якого відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» про стягнення грошових коштів у розмірі 88 708,51 грн., з яких 73 459,61 грн. - надміру сплачене позивачем та одержане Харківською обласною митницею мито, та 15248,90грн. - шкода, завдана позивачу Харківською обласною митницею, правонаступником якої є Харківська митниця Міндоходів,

Стягнення вказаних грошових коштів з Державного бюджету на користь позивача відбувається з Харківської митниці Міндоходів шляхом безспірного їх списання відповідним територіальним органом Казначейства з рахунків, відкритих в цьому органі Казначейства, що призначені для безспірного списання повернення надміру сплаченого мита та завданої шкоди, стягнутих судовим рішенням.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. ст. 44 та 49 ГПК України за результатами розгляду справи судові витрати покладаються на Харківську митницю Міндоходів з вини якої спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" задовольнити повністю.

Стягнути з Харківської митниці Міндоходів (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, індифікаційний код 38633709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» (код ЄДРПОУ 32796990, 62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31) грошові кошти в розмірі 88 708,51 грн., з яких 73 459,61 грн. - надміру сплачене мито, 15248,90грн. - завдана шкода, та судові витрати в розмірі 1774,19 грн.

В задоволенні клопотання щодо зупинення провадження - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Лаврова Л.С.