Рішення № 36744550, 13.01.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2014 р.Справа № 916/3249/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКАУТ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 99 007,48 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 09.12.2013р. до 16.12.2013р. о 14 год. 40 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУКАУТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ" 99 007,48 грн., де 81 000,00 грн. - заборгованість, 729,00 грн. інфляційні витрати, 14 742,00 грн. - пеня, 2 536,48 - 3% річних,

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2013р. позовну заяву (вх.№4906/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3249/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи, викладене в телеграмі (від 16.12.2013р. вх.№38159/13) судом задоволено.

Клопотання відповідача про сплив позовної давності (вх.№38160/13 від 16.12.2013р.) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

11.01.2014р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (вх.№421/14), яке судом не задоволено, з підстав його недоведеності.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 13.01.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.01.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача Чукітової В.В., на розписці від 16.12.2013р., подав до суду відзив на позов (вх.№37422/13 від 09.12.2013р.), відповідно до якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

10 квітня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУКАУТ" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу обладнання №179/4/12, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Продавець зобов'язується відповідно до умов цього Договору передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (надалі - Товар), визначене у Додатку №1 до цього Договору, та відповідними накладними іншими товаросупровідними документами, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору товаром по цьому Договору являється обладнання визначене у Специфікації, що міститься у Додатку №1 до цього Договору.

Із змісту п.3.2. Договору, вбачається, що Покупець здійснює оплату вартості Товару протягом 60 календарних днів з дати відвантаження Товару Покупцеві.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що передача товару Продавцем та приймання його Покупцем оформлюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної на партію товару, яка підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки Товару Покупцеві.

За приписами п.5.2. Договору у випадку прострочення Покупцем оплати Товару, Продавець має право нарахувати на рахунок Покупця, а Покупець зобов'язується оплатити Продавцеві, пеню в розмірі 0,1% (одна десята відсотка) від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється на розсуд Продавця.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але припиняє чинність не раніше моменту виконання Сторонами усіх своїх обов'язків, які ним передбачені. Цей Договір вважається продовженим на 1 рік, якщо жодна із сторін не повідомить про його розірвання на 15 (п'ятнадцять) днів до закінчення строку його дії (п.п.8.1., 8.2. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору купівлі-продажу, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 81 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №654 від 28.08.2012р. на суму 40 500,00 грн., №655 від 28.08.2012р. на суму 40 500,00 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №19 від 27.08.2012р., №20 від 27.08.2012р. однак, вартість отриманого товару відповідач не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу обладнання №179//4/12 від 10.04.2012р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 81 000,00 грн. не виконані, внаслідок чого за товариством з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ" утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальність "ЛУКАУТ", зазначена останнім в розмірі - 81 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 81 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ" 14 742,00 грн. пені, 2 536,48 грн. 3% річних, 729,00 грн. інфляційних витрат.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З врахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач мав сплатити вартість отриманого обладнання протягом 60 календарних днів з 29.08.2012р. тобто до 28.10.2012р., отже позивачем правомірно розраховано пеню в період з 28.10.2012р. по 28.04.2013р.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а приписами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки.

Отже, враховуючи наведене, останнім днем для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача пені є 28.10.2013р., а приймаючи до уваги звернення позивача до суду із даним позовом (вих.№14-1/11 від 14.11.2013р.) 20.11.2013р., суд доходить висновку що позивачем пропущено строк, передбачений ст.258 ЦК України на звернення до суду про стягнення пені, у зв'язку з чим відмовляє позивачу в частині стягнення пені в повному обсязі.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором купівлі-продажу.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 2 536,48 грн., суд встановив, що він також здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3 % річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів81 000,0028.10.2012 - 14.11.20133833 %2 549,84

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 2 549,84 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір трьох процентів за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару заявлено в меншому розмірі, в сумі 2 536,48 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 2 536,48 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляції витрат, суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір інфляційних збитків позивача за період з 28.10.2012р. по 14.11.2013р. виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 28.10.2012 - 14.11.201381000.000.999-84.0880915.92

Приймаючи до уваги те, що судом при самостійному розрахунку інфляційних збитків позивача, встановлено відсутність матеріальних втрат товариства з обмеженою відповідальність "ЛУКАУТ" від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних збитків в сумі 729,00 грн. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКАУТ", у зв'язку з чим стягненню товариства з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ" на користь позивача підлягає заборгованість за договором купівлі-продажу №179/4/12 від 10.04.2012р., встановлена судом в розмірі 81 000,00 грн., 3% річних в розмірі 2 536,48 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 670,65 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальність "ЛУКАУТ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КБ ІНЖИНІРИНГ" (65007, Одеська обл., м. Одеса, пров. Високий, буд.24, код ЄДРЮОФОП 37549907) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКАУТ" (01024, Київська обл., м. Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14, офіс, 182, код ЄДРЮОФОП 36590145) 81 000 (вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. заборгованості, 2 536 (дві тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 48 коп. 3% річних, 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 20.01.2014р.

Суддя Цісельський О.В.