Рішення № 36744534, 16.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2014 року Справа № 913/3124/13

Провадження №4/913/3124/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

до відповідача Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 151 175 грн. 98 коп.

Суддя Старкова Г.М

Секретар судового засідання Макаренко В.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - Бондаренко В.А., ББУ/РА65/ВП/14 від 04.01.2014;

від відповідача - Смиков С.О., довіреність № 1-1/2622 від 23.12.2013.

У судовому засіданні 23.12.2013 у справі № 913/3124/13, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 16.01.2014. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 16.01.20014.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за надані послуги з експлуатації під'їзних колій в розмірі 151175 грн. 98 коп. відповідно до договору про надання послуг зі зважування і дозування вагонів № 212-279ра від 01.03.2012.

Представник позивача 23.12.2013 подав суду заяву, відповідно до ст. 22 ГПК України,, в якій просить суд стягнути з відповідача за даним позовом заборгованість за надані послуги в сумі 136 873 грн. 45 коп., пеню в сумі 9527 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 4774 грн. 89 коп., а всього 151 175 грн. 98 коп. Вказана заява судом розглянута та долучена до матеріалів справи з наданими до неї документами, а саме докази оплати відповідачем за надані послуги за спірним договором та Статутні документи підприємства позивача.

Представник відповідача 23.12.2013 подав суду заперечення на позовну заяву від 16.12.2013 № 1-13/1891, в якому визнав позовні вимоги частково в частині основного боргу в сумі 136 873 грн. 45 коп., в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних і пені просить відмовити через необґрунтованість.

Також відповідач у запереченні вказує на те, що позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, оскільки умовами спірного договору не передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за надані послуги. Надане заперечення на позовну заяву судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

Представник відповідача 16.01.2014 подав суду заперечення на позовну заяву від 13.01.2014 № 1-13/45, в якому визнав позовні вимоги частково в частині основного боргу в сумі 136 873 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 4381 грн. 79 коп. та в задоволенні позовних вимог про стягнення пені просить відмовити через необґрунтованість та пропущення строку звернення до суду. Надане заперечення на позовну заяву судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Між ДП «Донбасантрацит» (надалі - Замовник, відповідач) та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (надалі - Виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська № 212-279ра від 01.03.2012 (надалі- Договір), відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ, а також з виробництва маневрової роботи на ст. Краснокутська, а Замовник бере на себе зобов'язання зі сплати отриманих від Виконавця послуг згідно умов Договору (п.1.1, п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору Замовник щомісячно на протязі п'яти робочих днів після підписання акту прийомки передачі наданих послуг обома сторонами Договору, проводить оплату послуг, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця.

Позивач у позові вказує на те, що на виконання прийнятих зобов'язань згідно з Договором за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року ним були надані послуги, а відповідачем прийняті послуги, що підтверджується наступними актами приймання-передачі послуг з приймання і відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська, а саме: № б/н від 30.04.2012; № б/н від 31.05.2012; № б/н від 30.06.2012; № б/н від 31.07.2012; № б/н від 31.08.2012; № б/н від 30.09.2012; № б/н від 30.10.2012; № б/н від 30.11.2012; № б/н від 31.12.2012.

Вказані вище послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб на актах приймання-передачі послуг з приймання і відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська (а.с.15,17,19,21,23,25,27,29,31).

Для оплати наданих послуг відповідачу були направлені наступні рахунки: рахунок № 27 від 30.04.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 36 від 31.05.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 46 від 30.06.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 63 від 31.07.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 68 від 31.08.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 79 від 30.09.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 85 від 31.10.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 91 від 30.11.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 98 від 31.12.2012 на суму 29097,05 грн. .(а.с.16,18,20,22,24,26,28,30,32).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, провів часткову оплату за надані позивачем послуги на суму 125 000,00 грн. за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року , тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 136 873 грн. 45 коп.

Також, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4774 грн. 89 коп. за період з 06.05.2012 по 11.11.2013, відповідно наданого позивачем розрахунку(а.с.49-51).

Позивач, посилаюсь на п.4.2 Договору, ст.ст.231,232 Господарського кодексу України та ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», нарахував відповідачу пеню в сумі 9527 грн. 64 коп. за період з 23.03.2012 по 06.08.2013, згідно наданого позивачем до позову розрахунку (а.с.10-11).

Виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду і за даним позовом за яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за надані послуги з експлуатації під'їзних колій в сумі 136 873 грн. 45 коп., пеню в сумі 9527 грн. 64 коп., 3% річних в сумі 4774 грн. 89 коп., а всього 151 175 грн. 98 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору про надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська № 212-279ра від 01.03.2012 та положення ст.ст. 526, 530, 610, 625ЦК України, ст.ст.193,231,232 ГК України.

Відповідач запереченням на позовні вимоги розмір позовних вимог визнав частково, з підстав, викладених у запереченні.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, між ДП «Донбасантрацит» (надалі - Замовник, відповідач) та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (надалі - Виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська № 212-279ра від 01.03.2012 (надалі- Договір).

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Вказаний вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей.

Відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ, а також з виробництва маневрової роботи на ст. Краснокутська, а Замовник бере на себе зобов'язання зі сплати отриманих від Виконавця послуг згідно умов Договору (п.1.1, п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору Замовник щомісячно на протязі п'яти робочих днів після підписання акту прийомки передачі наданих послуг обома сторонами Договору, проводить оплату послуг, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання прийнятих зобов'язань згідно з Договором за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року ним були надані послуги, а відповідачем прийняті послуги, що підтверджується наступними актами приймання-передачі послуг з приймання і відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська, а саме: № б/н від 30.04.2012; № б/н від 31.05.2012; № б/н від 30.06.2012; № б/н від 31.07.2012; № б/н від 31.08.2012; № б/н від 30.09.2012; № б/н від 30.10.2012; № б/н від 30.11.2012; № б/н від 31.12.2012.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивачем були надані вищевказані послуги, що підтверджується актами приймання-передачі виконання послуг зі зважування і дозування вагонів, які підписані уповноваженими представниками сторін без доповнень та зауважень, скріплені печатками їх підприємств.

Вказані вище послуги були прийняті відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб на актах приймання-передачі послуг з приймання і відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська (а.с.15,17,19,21,23,25,27,29,31).

Для оплати наданих послуг відповідачу були направлені наступні рахунки: рахунок № 27 від 30.04.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 36 від 31.05.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 46 від 30.06.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 63 від 31.07.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 68 від 31.08.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 79 від 30.09.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 85 від 31.10.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 91 від 30.11.2012 на суму 29097,05 грн.; рахунок № 98 від 31.12.2012 на суму 29097,05 грн. .(а.с.16,18,20,22,24,26,28,30,32).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, провів часткову оплату за надані позивачем послуги на суму 145 000,00 грн. за період з квітня 2012 року по грудень 2012 року , тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 116 873 грн. 45 коп.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 20000,00 грн. слід відмовити, оскільки при розрахунку позовних вимог позивачем не було врахована оплата відповідача на суму 20000 грн.00 коп.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку відповідачем доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати за отримані послуги згідно договору про надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська № 212-279ра від 01.03.2012 не надано.

Виходячи з наведених вище обставин слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за надані послуги в сумі 136 873 грн. 45 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4774 грн. 89 коп. за період з 06.05.2012 по 11.11.2013, відповідно наданого позивачем розрахунку (а.с.49-51) слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з цього, наданий розрахунок позивача 3% річних в сумі 4774 грн. 89 коп. (а.с.49-51) є не правомірним.

Суд вважає, що нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 4774 грн. 89 коп. здійснено відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, але у зв'язку з тим, що при здійсненні розрахунку позивачем не взято до уваги оплату у сумі 20 000,00 грн., тому суд самостійно здійснює розрахунок 3% річних.

Розрахунок 3% річних з урахуванням неврахованою позивачем оплатою відповідачем за надані послуги:

3% річних згідно акту приймання -передачі послуг №б/н від 31.08.2012. на суму 29097,05грн. у період з 06.09.2012 по 17.01.2013.( 29097,05 грн.х3%/365 х134=320,47 грн.).

Платіжним дорученням №74 від 18.01.2013 була здійснена часткова оплата наданих послуг у розмірі 10000, 00 грн. (8611,80 грн. віднесено до акту від 30.07.2012). За період з 18.01.2013 по 01.02.2013 (20485,25 грн.х3%/365х 14=23,57 грн.).

Платіжним дорученням № 283 від 01.02.2013 була здійснена часткова оплата наданих послуг у розмірі 10000,00грн. За період з 01.02.2013 по 07.05.2013 (10485,25грн.х3%/365 х96=82,73 грн.).

Платіжним дорученням № 1419 від 07.05.2013 була здійснена часткова оплата наданих послуг у розмірі 10000,00 грн. За період з 07.05.2013 по 11.11.2013 (485,25грн.х3%/365х 159=2,35 грн.)

Згідно наданого судом розрахунку 3% річних до стягнення з відповідача складає 4381 грн. 79 коп.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства слід визначити, що нарахування позивачем 3% річних за вказаний період з у зв'язку із прострочкою сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4381 грн. 79 коп., відповідно до вищезазначеного розрахунку суду, слід задовольнити.

В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9527 грн. 64 коп. за період з 23.03.2012 по 06.08.2013, згідно наданого позивачем до позову розрахунку (а.с.10-11) слід вказати на наступне.

Вказана сума позивачем нарахована як пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами-заявками перевезення.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме - за невиконання зобов'язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За спірним договором про надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська № 212-279ра від 01.03.2012 у відповідача перед позивачем відсутній обов'язок виконати зобов'язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов'язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платними і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Але, сторонами у договорі про надання послуг з відправлення поїздів постом ЕЦ ст. Краснокутська № 212-279ра від 01.03.2012 не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9527 грн. 64 коп. слід відмовити.

Суд вважає, вимоги позову слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 116873 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 4381 грн. 79 коп., та вважати їх такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 16.01.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 2425 грн. 11 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Державного підприємства "Донбасантрацит" про стягнення 151175 грн. 98 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донбасантрацит", вул.Косіора,10, м. Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32446546 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", вул. Комуністична,6, м. Ровеньки Луганської області, код ЄДРПОУ 37713861, заборгованість за надані послуги в сумі 116873 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 4381 грн. 79 коп., витрати зі сплати судового зборі в сумі 2425 грн. 11 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21.01.2014.

Суддя Г.М.Старкова