Ухвала суду № 36742886, 21.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-535/2011

Провадження № 22-ц/779/239/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого : Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Івано-Франківська міська рада, орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку користування нею, зобов'язання знести самочинно встановлений гараж за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись в суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Івано-Франківська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку користування нею, зобов'язання знести самочинно встановлений гараж.

Свої вимоги мотивували тим, що їм в рівних долях належить квартира АДРЕСА_3. Відповідачі є власниками квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 цього будинку. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.09.2002 року їхній будинок знято з балансу ЖЕО-8 та передано у власність жильцям. Прибудинкова територія знаходиться в спільному користуванні жильців, будь-якого рішення з приводу її розмежування чи розподілу міська рада не приймала. Протягом десяти років між попереднім власником квартири НОМЕР_2 та іншими сусідами не виникало питань щодо користування спірною земельною ділянкою. Однак, відповідач ОСОБА_7, після придбання квартири НОМЕР_2 захопив більшу територію земельної ділянки. Оскільки всі три квартири будинку мають окремі входи, то потребують вільного, належно виділеного доступу до квартир по прибудинковій території.

ОСОБА_4 того, ОСОБА_7 самочинно встановив гараж на прибудинковій території, що підтверджується листом управління архітектури №К/98 від 09.03.2010 року. Однак, інспекція Держархбудконтролю в Івано-Франківській області не вживає заходи щодо вирішення питання знесення цього гаражу.

Посилаючись на зазначені обставини просили позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2010 року проведено заміну відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 знести самочинно встановлений гараж, який розташований на прибудинковій території по вул. Огарьова,1 в м. Івано-Франківську, звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку під гаражем.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою прибудинкової території по вул. Огарьова в м. Івано-Франківську.

Виділено в користування власникам квартири НОМЕР_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку НОМЕР_1 розмірами по периметру 2,29 м, 8,88 м, 10,21 м, 2,74 м, 5,16 м, 1 м, 5,6 м, 0,94 м, 7,9 м (від точки А за годинниковою стрілкою) - площею 40,31 кв.м. та земельну ділянку №1а розмірами по периметру 9,51 м, 8,04 м, 2,36 м, 7,9 м (від точки Б за годинниковою стрілкою) - площею 43,235 кв.м.

Виділено в користування власнику квартири НОМЕР_2 - ОСОБА_7 земельну ділянку НОМЕР_2 розмірами по периметру 7,99 м, 2,31 м, 3,74 м, 2,5 м, 2,65 м, 7,28 м, 5,66 м (від точки В за годинниковою стрілкою) - площею 52,9 кв.м.

Виділено в користування власникам квартири НОМЕР_3 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку НОМЕР_3 розмірами по периметру 5,05 м, 7,28 м, 6,18 м, 7,28 м (від точки Д за годинниковою стрілкою) - площею 38,535 кв.м., земельну ділянку НОМЕР_4 розмірами по периметру 5.16 м, 1 м, 5,16 м, 2,74 м, 1м (від точки К за годинниковою стрілкою) - площею 7,9 кв.м. та земельну ділянку НОМЕР_5 розмірами по периметру 1 м, 2,45 м, 1 м, 2,45 м (від точки N за годинниковою стрілкою) - площею 2,45 кв.м.

Виділено для спільного користування власникам квартири НОМЕР_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та власникам квартири НОМЕР_3 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку №4 з розмірами по периметру 4,13 м, 0,44 м, 2,44 м, 0,73 м, 1,53 м, 3,77 м, 2,94 м - загальною площею 4,67 кв.м. (по 2,335 кв.м. для співвласників квартири НОМЕР_1 та квартири НОМЕР_3).

Також вирішено питання щодо судових витрат.

В решті вимог позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на день ухвалення оскаржуваного рішення вона відповідно до договору дарування від 05.09.2012 року була власником квартири АДРЕСА_2. Однак, її не було залучено до участі у справі, чим порушено її права та інтереси.

Також вказує, що в порушення вимог Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/3 по справі помилково призначено судову-будівельну експертизу, а не земельну-технічну експертизу, основним завданням якої є визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу.

Необґрунтованим є і висновок суду щодо здійснення самочинного будівництва гаража. При цьому судом не взято до уваги, що для встановлення факту самочинного будівництва посадова особа органів державного архітектурно-будівельного контролю повинна здійснити перевірку, за результатами їх проведення в актах встановлюється наявність чи відсутність самочинного будівництва, яке здійснюється тією чи іншою особою. Однак, в матеріалах справи такі документи відсутні.

Не взято судом до уваги і тієї обставини, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є належними позивачами щодо позовної вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки не є власниками землі або землекористувачами.

З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримала, ОСОБА_7- визнав, а представник Івано-Франківської міської ради - визнав частково, з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_4 та представник органу опіки та піклування Івано-Франківської міської ради доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими в засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду з даним позовом сторони були власниками квартир будинку по вул. Огарьова,1 в м. Івано-Франківську.

Зокрема, відповідно до свідоцтва про право власності від 05.07.1999 року власниками квартири НОМЕР_3 є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.12).

Квартира НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 10).

Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 04.08.2008 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І. за реєстром №1/1818, власником квартири НОМЕР_2 був відповідач ОСОБА_7

В той же час, як вбачається із договору дарування квартири від 05.09.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1-1105, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.222).

Відповідно до ст.ст. 210, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У випадках, встановлених законом, якщо правочин підлягає державній реєстрації, він є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Зокрема, ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

ОСОБА_4 того, згідно положень ст. ст.334, 640 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Зі змісту договору дарування вбачається, що при його укладенні державним нотаріусом було роз'яснено необхідність державної реєстрації договору та права власності на квартиру в Обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с.222 зворот).

Однак, як з'ясовано в засіданні апеляційного суду у встановленому законом порядку договір дарування квартири від 05.09.2012 року в ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» обдарованою ні на момент постановлення рішення судом першої інстанції, ні на час розгляду в апеляційній інстанції не зареєстровано, аналогічно як і не зареєстровано право власності на відчужувану квартиру.

ОСОБА_4 того, з оглянутого у судовому засіданні паспорта ОСОБА_8 встановлено, що вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_4, де і проживає, що відповідно підтверджено нею в засіданні апеляційного суду. Вказана адреса проживання зазначена також і в договорі дарування квартири.

За таких обставин посилання апелянта, що суд фактично вирішив питання про її права та обов'язки не залучивши до участі в справі не заслуговує на увагу.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_8 не набула права власності на квартиру АДРЕСА_2, для здійснення змісту якого, зокрема користування майном, можливим є встановлення порядку користування земельною ділянкою у передбачених законом випадках, колегія суддів вважає, що твердження про порушення її законних прав та інтересів в результаті постановлення оскаржуваного рішення є необґрунтованим. Тому відповідно відсутні підстави для їх захисту.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Іншими сторонами рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк