Рішення № 36741689, 22.01.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8035/13-ц

2/639/259/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Черненко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа Жовтневий районний відділ в місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням, в якому просила суд визнати її та її сина ОСОБА_3 членами сім'ї колишнього власника, визнати їх право користування житловим приміщенням, та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом надання вільного доступу до нього та користування усіма необхідними комунікаціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1999 року. Разом з нею також проживає її син, який є інвалідом третьої групи.

Право власності на спірний будинок належало свекрусі позивача, ОСОБА_4, яка і надала згоду на реєстрацію позивача разом з її сином у будинку.

Позивач вказує, що вона вселилася до будинку в якості члена сім'ї власника житла.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1, позивач самостійно доглядала ОСОБА_4 до самої смерті, вела з нею спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_4 залишився заповіт, за яким ОСОБА_2 успадкувала спірний житловий будинок, тобто відбулася заміна власника.

Позивач зазначає, що на теперішній час відповідач створює їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме флігелем, де вона з сином і проживає.

У зв'язку з тим, що позивач немає іншого житла, проживати їй з сином ніде, ОСОБА_1 і була змушена звернутися до суду з даним позовом.

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, 3-тя особа Жовтневий районний відділ в місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В позовних вимогах просила суд усунути їй перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні будинком АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування будинком, зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, та виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із займаного будинку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом вказала, що 28.10.2013 року вона отримала у власність 24/100 частин будинку АДРЕСА_1.

У вказаній частині домоволодіння зареєстрована та мешкає позивач за первісним позовом ОСОБА_1 разом з її сином.

Жодних усних чи письмових домовленостей та правочинів сторони між собою не укладали.

Реєстрація, проживання та користування ОСОБА_1 спірним будинком, на думку ОСОБА_2, є порушенням її права приватної власності та перешкоджає їй користуватися і вільно розпоряджатися належним їй будинком, у зв'язку з чим ОСОБА_2 і була змушена звернутися до суду із зустрічним позовом.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити, надала пояснення ідентичні обставинам, викладеним у позовній заяві.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 21.10.2013 року, в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити, та в судових дебатах вказав, що ОСОБА_1 був встановлений сервітут на проживання, а тому вона не може бути позбавлена права на проживання у зв'язку зі зміною власника житлового будинку.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представники відповідача за первісним позовом, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні проти первісного позову заперечували, та просили суд задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, надали пояснення щодо обставин, викладених у зустрічному позові.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних обставин.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 належало 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування серії АВІ №615962, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 12.04.2000 року. (а.с. 30)

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 21.10.2012 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 після смерті залишила заповіт.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.10.2013 року, спадкоємцем 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2. (а.с. 31)

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. (а.с. 32)

З довідки Ділянки №2 Комітету району в місті жителів приватного сектору Жовтневого району м. Харкова від 01.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 з 12.05.2000 року по день смерті мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею на день смерті за вказаною адресою мешкала і постійно зареєстрована ОСОБА_1. (а.с. 33)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказувала, що вона з 2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, як невістка ОСОБА_4, та з її дозволу. У ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік, а вона залишилася проживати в спірному будинку. Під час спільного проживання з ОСОБА_4 комунальні послуги сплачувалися навпіл.

За заявою ОСОБА_1 в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

ОСОБА_9 пояснила суду, що вона знає ОСОБА_1 близько восьми років, оскільки обслуговувала її свекруху, як медсестра. ОСОБА_1 проживала в будинку разом зі своїм сином, та доглядала за ОСОБА_4 Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були добрі, вони проживали на території одного домоволодіння, але в різних будинках.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили суду, що ОСОБА_1 є невісткою ОСОБА_4, та проживають в одному домоволодінні, відносини між ними склалися хороші. ОСОБА_2 почала створювати ОСОБА_1 перешкоди для проживання в будинку після смерті ОСОБА_4

За заявою позивача за зустрічним позовом судом також були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_2 є її племінницею. ОСОБА_1 є невісткою померлої ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_4, позивач за первісним позовом не пускає ОСОБА_2 до житлового будинку, який займає ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_1 була прописана в житловому будинку зі згоди ОСОБА_4 Після смерті сина ОСОБА_4, ОСОБА_1 не допомагала нині померлій ОСОБА_4

ОСОБА_1 просила суд визнати її та її сина ОСОБА_3 членами сім'ї померлої ОСОБА_4, та, як наслідок, визнати їх право користування житловим приміщенням, та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Але, в даному випадку ОСОБА_1 та її сина не може бути визнано членами сім'ї померлої ОСОБА_4, оскільки позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що вона та її син жили разом з колишнім власником в одному будинку та вели з нею спільне господарство.

Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення первісного прозову ОСОБА_1

Щодо вимог по зустрічному позову ОСОБА_2 суд вважає наступне.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також судом було встановлено, що в спірному будинку проживає та зареєстрована ОСОБА_1 разом з її сином, за згодою колишнього власника - ОСОБА_4

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.

Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.

Оскільки ОСОБА_2 є власником 24/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 вселилася до цього будинку та проживає в ньому зі згоди колишнього власника будинку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у користуванні належним їй будинком, зняття ОСОБА_1 з реєстрації та її виселення.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Щодо вимог про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, то суд не знаходить підстав для задоволення цієї частини зустрічного позову, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, відповідно до вказаних положень закону, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є відсутність цієї особи без поважних причин протягом встановленого законом строку в жилому приміщенні, право користування яким має ця особа.

За таких обставин, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК, ст.ст. 11, 317, 319, 321, 328, 334, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 71, 150, 152, 162 ЖК УРСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа Жовтневий районний відділ в місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в володіння, користуванні та розпорядженні будинком АДРЕСА_1.

Зняти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстраційного обліку місця проживання за адресою АДРЕСА_1.

Висилити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 з будинку АДРЕСА_1.

У задоволені іншої частини позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович