Ухвала суду № 36735628, 21.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9218/13-к 21.01.2014 21.01.2014 21.01.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Войтовського С.А., Кателіна В.П.

за участю секретаря Жданової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160030005352, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2013 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Надольна Т.В.

обвинувачений ОСОБА_1

судовий розпорядник Цуркан Р.С.

встановив:

Обвинуваченим ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він, не оспорюючи кваліфікацію його дій та погоджуючись з висновками суду щодо фактичних обставин справи, просить вирок Заводського районного суду м. Миколаєва змінити, та призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2013 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Покладено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 352 грн. 08 коп.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з наявністю хвороб гепатиту В и С, остеохондрозу та варикозного розширення вен, приймає наркотичний засіб в якості знеболюваного, на даний час добровільно проходить курс лікування від наркоманії. Вказує, що перебуваючи, в місцях позбавлення волі, він не зможе отримати кваліфіковану медичну допомогу для лікування хронічних хвороб та наркотичної залежності. Також посилається на знаходження на його утриманні матері, стан здоров'я якої потребує лікування та догляду. Посилаючись на те, що він визнав вину, щиро кається у скоєному, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих обставин, ОСОБА_1 просить пом'якшити, призначене йому судом покарання.

Судом першої інстанції встановлено, що 7 вересня 2013 р. у невстановлений під час досудового розслідування час, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вул. Морехідній в м. Миколаєві, придбав у невстановленої особи без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій масою у перерахунку на суху речовину 0,01 г. Придбаний наркотичний засіб ОСОБА_1 незаконно зберігав при собі у медичному шприці, та був затриманий працівниками міліції того ж дня о 15.00 год. біля будинку по вул. Морехідній, 5 в м. Миколаєві з приводу вчинення адміністративного правопорушення.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за даним злочином у вигляді позбавлення волі, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставину, яка пом'якшує покарання, а саме, щире каяття, особу обвинуваченого, який за місцем проживанняхарактеризується позитивно, має пристарілу матір, стан його здоров'я. Судом також враховано вчинення ОСОБА_1 злочину в період іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, у якому він обвинувачується, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України. В цій частині вирок не оскаржується.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії середньої тяжкості злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особо, а саме те, що він раніше судимий, характеризується позитивно за місцем проживання, перебуває на обліку, як особа залежна від наркотичних засобів. Обставиною, що пом'якшує покарання, судом першої інстанції обґрунтовано визнано щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому, знаходження у нього на утриманні пристарілої матері, стан його здоров'я. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Проте, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за злочини в сфері незаконного обороту наркотичних засобів. Тому суд, врахувавши вищевикладені обставини, обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, вірно прийшовши до висновку, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Апеляційний суд вважає, що підстав для призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання не має.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 29 липня 2013 року був засуджений Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1,2,3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Оскільки, ОСОБА_1 вчинив новий злочин в періоди іспитового строку суд вірно, відповідно до вимог ст. 71 КК України призначив йому покарання за сукупністю вироків, застосувавши принцип часткового складання покарань за даним та попереднім вироками.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції пом'якшуючих покарання обставин, а саме на наявність у нього хронічних хвороб та знаходження на його утриманні хворої матері є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції дані обставини були враховані при призначенні покарання.

Не має підстав й для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, оскільки повторне звільнення від відбування покарання, осіб, які вчинили новий злочин під час іспитового строку є неможливим, відповідно до вимог п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2013 року, відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді