Рішення № 36733907, 06.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3928/13 06.11.2013 06.11.2013 06.11.2013

Провадження № 22ц/784/3172/13 Головуючий у першій інстанції Патрик Ю.Ю. Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

за участю відповідачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2013 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

09 липня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 74 508 грн. 76 коп. та судового збору.

Позивач зазначав, що 30 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № NKXRRX11920096, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 5 615 грн. 46 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, виникла заборгованість, яка станом на 22 травня 2013 року складає 74 508 грн. 76 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом - 1 799 грн. 58 коп.;

- заборгованість по процентам - 228 грн. 82 коп.;

- заборгованість по комісії - 682 грн. 29 коп.;

- пеня - 67 773 грн. 84 коп.;

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;

- штраф (процентна складова) - 3 524 грн. 23 коп.

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06 серпня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № NKXRRX11920096 від 30 серпня 2008 року в сумі 74 508 грн. 76 коп. та 745 грн. 09 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк». На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому повинна повернути заборгованість за кредитом з виплатою процентів, комісійних та штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 уклала кредитний договір з ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого отримала кредит у розмірі 5 615 грн. 46 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та пені у випадку прострочення сплати кредиту.

Внаслідок того, що позичальниця неналежно виконувала свої зобов'язання щодо погашення кредиту, у неї утворилась заборгованість, станом на 22 травня 2013 року, по кредиту - 1799 грн. 58 коп., по відсоткам за користування кредитом - 228 грн. 82 коп.; по комісії за користування кредитом - 682 грн. 29 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 3524 грн. 23 коп. та пеня - 67 773 грн. 84 коп.

Відповідачка вказану заборгованість своєчасно не погасила, чим порушила умови, а тому вимоги банку про стягнення є обґрунтованими.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду, щодо стягнення з відповідачки повного розміру пені, яка значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.

Так, зі змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання може настати такий правовий наслідок, як сплата неустойки, якою може бути пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка в судовому засіданні зазначала, що розмір пені, нарахований позивачем, значно перевищує розмір збитків ПАТ КБ «Приватбанк» та, крім того, вона є пенсіонеркою за віком і розмір її пенсії складає 1012 грн. 12 коп. в місяць.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому, Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення на вказані обставини та зазначені норми матеріального права не звернув належної уваги і в порушення вимог ст. 214 ЦПК України не перевірив можливість застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України при наявності для цього підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності, яка починається зі спливом строку виконання договору, є безпідставними та спростовуються змістом умов до договору.

Так, відповідно до п. 1.7.12 умов, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Але, якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Докази того, що відповідачка інформувала позивача про закінчення дії договору, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та враховуючи указані засади міжнародного та цивільного права, а також інтереси відповідачки, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення підлягає зміні, шляхом зменшення розміру пені до 3 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає зміні і розмір судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області 06 серпня 2013 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іденфікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р 29092829003111 код ЄДРПОУ 14360570 МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором станом на 22 травня 2013 року в розмірі 9 734 грн. 92 коп. (дев'ять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 92 коп.), а саме: заборгованість за кредитом - 1799 грн. 58 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 228 грн. 82 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 682 грн. 29 коп.; пеню - 3 000 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 3524 грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 114 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді