Ухвала суду № 36732387, 17.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/631/14 Головуючий 1 інст. -

Справа № 2037/1482/12 Стеганцов С.М.

Категорія: земельна Доповідач - Яцина В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

Головуючого - судді - Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі : Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне»

на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне» про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Безмятежне», посилаючись на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 7,5754 га, яка розташована на території Безмятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області. Протягом 10 років вищезазначену земельну ділянку позивачка здавала в оренду відповідачу. На початку 2008 року представники відповідача повідомили ОСОБА_2 про те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі будуть укладатися нові договори, а про дату, час та місце їх укладення буде повідомлено додатково. Проте новий договір оренди землі так і не був укладений. У 2011 році позивачка звернулася до ТОВ «Безмятежне» із проханням не обробляти її земельну ділянку, оскільки вона має наміри обробляти її самостійно. Представники відповідача повідомили ОСОБА_2, що у червні 2008 року між нею та ТОВ «Безмятежне» було укладено договір оренди землі строком на 5 років.

Оскільки договір оренди землі від 24 червня 2008 року та додатки до нього позивачка не підписувала, на її вимоги про припинення обробки земельної ділянки відповідач належним чином не реагував, позивачка остаточно просила суд визнати недійсними договір оренди землі від 24.06.2008 року між нею та відповідачем та повернути їй земельну ділянку.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Безмятежне», зобов'язано ТОВ «Безмятежне» повернути ОСОБА_2 її земельну ділянку. Додатковим рішенням районного суду від 04 квітня 2013 року було вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням районного суду, ТОВ «Безмятежне» в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору недійсним, оскільки хоча замість позивачки спірний договір і підписав її чоловік ОСОБА_3, однак такі дії він здійснив в інтересах сім'ї і тому з огляду на отримання позивачкою орендної плати за цим договором, що свідчить про його виконання і схвалення позивачкою, та в силу ч. 2 ст. 65 СК України цей договір є дійсний. Про наявність волевиявлення позивачки на укладення спірного договору також свідчить надання нею відповідачу довіреності для його державної реєстрації.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка на підставі державного акту серії 111-ХР № 031824, виданого Шевченківською райдержадміністрацією 05.02.2003 року, є власницею земельної ділянки площею 7,5754 га, яка розташована на території Безмятежнеської сільської ради Шевченківського району Харківської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони не заперечували, що відповідач з усної згоди позивачки з 2008 року випростовує вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням.

В матеріалах справи наявний договір оренди вказаної земельної ділянки від 28 червня 2008 року, який зареєстрований 19.07.2011 року у Шевченківському відділі Держкомзему, акт прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором, акт визначення між земельної ділянки в натурі, які мають відповідні підписи.

Згідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи № 10428 від 05 грудня 2012 року у якості орендаря вказаний договір підписаний не позивачкою, а ОСОБА_4. При цьому в матеріалах справи відсутня довіреність на право ОСОБА_4 представляти інтереси позивачки ОСОБА_2, яка доводиться йому дружиною, при укладенні спірного договору оренди.

В матеріалах справи є надана відповідачем довідка від 23.08.2012 року та від 20.05.2013 року, за якими з ОСОБА_2 було проведено розрахунок за оренду земельного паю, а фактично - земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди (а.с. 28, 100, 147-148), однак ці довідки не містять посилання на відповідний договір, на підставі якого були проведені ці виплати і мають односторонній характер, а тому не є належними і допустимими доказами виконання сторонами спірного договору і схвалення позивачкою укладення його від її імені чоловіком.

Посилання у доводах скарги на ч. 2 ст. 65 СК України, за якою при укладенні договорів одним з подружжя, вважається, що він дії за згодою другого, при недоведеності належності предмету спірного договору до спільного майна подружжя - є безпідставним.

Тому, за відсутності у справі належних і допустимих доказів на підтвердження виникнення у ОСОБА_4 у передбаченій ч. 3 ст. 237 ЦК України формі представництва для укладення спірного договору, і за відсутності у позивачки волі на укладення спірного договору оренди землі, що є необхідним при укладенні такого правочину відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, відповідач підписав спірний договір оренди і отримав зазначену земельну ділянку позивачки в користування з порушенням публічного порядку, передбаченого Законом України «Про оренду землі» і викладених у ст. 203 ЦК України загальних вимог щодо чинності правочину.

За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За правовою позицією, висловленою судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-99цс13, договір оренди землі є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже - оспорюваним й витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння без визнання цього договору оренди землі недійсним не ґрунтується на вимогах, встановлених ст. 210, ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, оскільки спірний договір відповідно до вказаної норми ст. 228 ЦК України є нікчемним, внаслідок цього не утворив юридичних наслідків, тому районний суд законно і обґрунтовано визнав його недійсним та відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України повернув власнику безпідставно набуте відповідачем майно, а доводи скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності в Україні є непорушним, а за ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, і такого обов'язку у даній справі не встановлено.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 315, 319-325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Безмятежне» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів після набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді колегії: