Постанова № 36730370, 17.12.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/1548/13

Справа № 522/25734/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Герасименко Ю.С.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2238 про визнання дій та стягнення підйомної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.10.2013 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Військової частини А2238 про визнання дій та стягнення підйомної допомоги.

В обґрунтування позову вказує, що лейтенант ОСОБА_1 наказом командира військової частини А2238 було призначено на посаду та зараховано до списків особового складу частини. Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. При переїзді військовослужбовців в іншій населений пункт, у зв'язку із призначенням на військову посаду їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби. Тому, військова частина А2238 повинна була здійснити розрахунок ОСОБА_1 при його переводі, але всупереч вимогам вищенаведеного законодавства підйомна допомога при службовому призначені ОСОБА_1 командування частини не виплачена по теперішній час. Таким чином, відповідач допустив порушення діючого законодавства, чим обмежив законне право ОСОБА_1 на своєчасне та повне одержання підйомної допомоги при службовому призначені, що потребує її захисту в судовому порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури Градовський Є.Ю., який діє на підставі довіреності від 06.06.2013 року № 2458, підтримав позовні вимоги з вищевикладених підстав та просив позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Представник військової частини А2238 Оксенчук С.С., яка діє на підставі довіреності від 27.11.2013 року, позов не визнала, вказала, що нарахування ОСОБА_1 було зроблено, але гроші з державного казначейства ще не поступили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріалами справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2238 відповідно до наказу командиру військової частини та був зарахований до списків особового складу частини.

Відповідно до вимог ст.121 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина в суді. Ці повноваження прокурора закріплені також статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України та статтями 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких підставою для представництва прокурором інтересів громадянина в суді є неспроможність останнього через фізичний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені права або реалізувати процесуальні повноваження.

Підставою для звернення послугувало те, що ОСОБА_1 23.09.2013р. звернувся до прокурора з письмовою заявою про надання правової допомоги, у зв'язку з порушенням позивачем соціального права на одержання грошової допомоги у встановленому законодавством розмірі, та знаходженням ОСОБА_1 в скрутному матеріальному становищі, через яке він не спроможний самостійно звернутися до суду із захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій.

Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності.

Військова частина А2238 є суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7ч.1 ст.3 КАС України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу здійснення соціальних виплат.

Відповідно до ч. 3 ст.17 Конституції України, ст.16 закону України «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний захист громадян України. які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.1-1 зазначеного Закону, законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, відповідно до вимоги ст.1-2 зазначеного Закону, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст.2 того ж Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з правовими нормами, що містяться у ст..9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Наказом № 115 командира військової частини А1368 від 25.07.2013 року лейтенант ОСОБА_1 , який призначений Міністром оборони України від 21.06.2013 року № 193 на посаду помічника начальника штабу з захисту інформації - начальника служби військової частини А1368, прийнятий до виконання службових обов'язків. (а.с. 5).

Так відповідно до вимог п.3 ст.9-1 вищевказаного Закону, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в іншій населений пункт, у зв'язку із призначенням на військову посаду їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розрахункової відомості № 215 на виплату військовослужбовцям підйомної допомоги та добових за час перебування в дорозі за серпень 2013 року військової частини А2238, ОСОБА_1 нарахована підйомна допомога у розмірі 2493,00 грн. (а.с. 12).

Відтак, ОСОБА_1 повинен був бути розрахований командуванням в/ч А 2238 в день зарахування до списків військової частини. Проте, підйомна допомога при службовому призначені ОСОБА_1 до в/ч А 1368, командуванням частини А 2238 не виплачена по теперішній час.

Таким чином, відповідач допустив порушення діючого законодавства, чим обмежив законне право ОСОБА_1 на своєчасне та повне одержання підйомної допомоги при службовому призначені, що потребує його захисту в судовому порядку.

Згідно листа ТВО командира військової частини А2238 від 13.09.2013р. станом на 01.09.2013 року наявна заборгованість з виплат військовослужбовцям, в тому числі і підйомної допомоги. (а.с. 11). Таким чином відповідач по суті визнає право ОСОБА_1 на отримання зазначеної грошової допомоги, однак посилається на недостатнє фінансування частини.

Як встановлено Європейським судом з прав людини у рішенні по справі від 08 листопада 2005 року № 63134/00 «Кечко проти України», органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку про його протиправність виходячи з наступного:

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Встановивши під час з`ясування обставин справи невідповідність оскаржуваних дій законові, суд на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України ухвалює постанову про визнання таких дій протиправними та яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, окрім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу

Частиною 2 ст. 71 КАС України в справах про протиправність дій або бездіяльної суб'єктів владних повноважень обов'язок доведення правомірності таких дій або бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно позову.

Оскільки наявність та розмір вказаної заборгованості з підйомної допомоги в/ч А2238 перед ОСОБА_1 відповідачем не заперечуються, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст.87 КАС України суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають і судові витрати на користь держави у розмірі 34, 41 грн. (за немайнові вимоги) та у розмірі 49.86 грн. (за майнові вимоги).

Керуючись ст.17, 19,121 Конституції України, ст.ст. 7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 1832, 256 КАС України, Законом України "Про Збройні Сили України", Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А2238 про визнання дій та стягнення підйомної допомоги- задовольнити.

Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - військової частини А 2238 щодо невидачі громадянину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1) підйомної допомоги при службових переміщеннях на загальну суму 2493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три) грн.. 00 коп.

Стягнути з суб'єкта владних повноважень - військової частини А 2238 (код 22993734) на користь громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1) підйомну допомогу при службових переміщеннях на загальну суму 2493 (дві тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 00 коп.

Стягнути з суб'єкта владних повноважень - військової частини А 2238 (код 22993734) в дохід держави судовий збір у розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн.27 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 10-ти днів з дня її оголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Домусчі Л.В.

17.12.2013