Ухвала суду № 36724357, 15.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15173/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач) пред'явив позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акту позапланової невиїзної перевірки №591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013р., визнання протиправними висновки вказаного акту перевірки та зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці платника податків ФОП ОСОБА_5 особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту, які ФОП ОСОБА_5 задекларовано за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» в розмірі 15 860грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_5 підприємствам-покупцям у розмірі 15 860грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 05.08.2013 року по 09.08.2013 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №211 від 22.07.2013р. проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) у квітні, червні та липні 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 591/17-01/НОМЕР_1 від 16.08.2013 року (далі - Акт перевірки, Акт).

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) взаєморозрахунків та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за квітень 2012р., червень 2012р., липень 2012р. ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийшла до висновку, що позивач не мав права на податковий кредит по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» посилаючись на норми ЦК України про нікчемність правочинів у зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за загальну суму ПДВ 15 860грн., в т.ч. по періодах квітень 2012р. - 6 938грн., червень 2012р. - 6 946грн., липень 2012р. - 1 976грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Позивач не погодився з висновками, які викладені в акті перевірки та подав до податкового органу заперечення, за результатами розгляду якого позивачу направлено лист від 04.09.2013р. №1989/10/26-52-17-01-47, згідно якого висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність дій відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №09 від 20.03.2012р., відповідно до якого Постачальник продає (поставляє), а Покупець купує запасні частини до автомобілів за цінами та кількістю, вказаними в рахунках-фактурах. Ціна товару, що поставляється Постачальником Покупцю, визначається рахунками-фактурами Постачальника на кожну окрему партію товару, що поставляється Покупцеві. Прийом товару по якості та кількості здійснюється Покупцем при одержанні товару від Постачальника згідно накладної.

Передача товару здійснювалась на підставі виписаних податкових, видаткових накладних та рахунків-фактур наявних в матеріалах справи.

Оплата за придбані товари відбувалась шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом №17361646 від 14.10.2013р., який долучений до матеріалів справи.

Колегія суддів не приймає до уваги надану ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві роздруківку з інформацією ІС «Податковий блок» стосовно ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки в період коли здійснювались господарські операції контрагент був належним чином зареєстрований.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В матеріалах справи міститься нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу від 03.03.2009р., відповідно до умов якого прийнято позивачем у власність нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень №11а) загальною площею 57,30 квадратних метри по вулиці Соціалістична, 21/10 (в літері А) у м. Києві, витяг з Державного реєстру правочинів №7068991 від 03.03.2009р.

Також, в матеріалах справи містяться податкові накладні, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару ТОВ «Автотехком», ТОВ «ОлПрокат», ТОВ «Запчасть-Сервис», ТОВ «Ломбард», ТОВ «ВетЕко», ТОВ «Автодом», ТОВ «СТС», ТОВ «Оптіма-Лізинг», ТОВ «ВедаАвтосервіс», ТОВ «Файдал УА», Інституту Вет Мед, УЦОПЗ, ТОВ «ЗипАвто», ТОВ «СпецКонтракт», ТОВ «Слов'янський Союз», ДАТ «ОщадБАНК», ТОВ «СЕС».

Таким чином, з огляду на викладені законодавчі норми та обставини справи, враховуючи той факт, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підтвердження права позивача на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Крім того, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що господарські операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Як вбачається зі змісту акту, відповідач сам же зазначає, що в перевіряємому періоді ФОП Аксютін здійснював облік в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідно до вимог наказу ДПС України «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних» від 24.12.2010р. за №1002 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1402/18697.

Позивачем до податкового органу подавались щомісячно податкові декларації по податку на додану вартість за повною формою та своєчасно.

ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість за період квітень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року у сумі 95 160грн., в том числі ПДВ 15 860грн. по придбаному товару у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» на підставі виписаних податкових накладних.

Відтак, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а отже дії при проведенні та складанні акту перевірки є протиправними.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок).

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ не було виявлено розбіжності у податковій звітності Позивача та його контрагента - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» у квітні, червні, липні 2012 року при співставленні засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Сама по собі здійснена Відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також зазначає, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року у справі К/9991/74156/12.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність дій ДПІ щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.