Постанова № 36724076, 17.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2014 р. Справа № 805/433/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 грудня 2013 року ВП №41398414, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 грудня 2013 року ВП №41398414, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 грудня 2013 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №41398414 з примусового виконання вимоги №Ю-1-17, виданої 05 листопада 2013 року Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату заборгованості у сумі 399866,48 грн. Позивач вважає протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження №41398414 від 31 грудня 2013 року, оскільки у вимозі від 05 листопада 2013 року з примусового виконання якої ВДВС Першотравневого РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 грудня 2013 року №41398414, не зазначено строк її пред’явлення до виконання. Таким чином, вимога від 05 листопада 2013 року не відповідає вимогам ст..18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому прийняття відповідачем даного виконавчого документу до виконання і відкриття виконавчого провадження №41398414 є протиправним. Тому, просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти позовних вимог, також надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що позивачем до Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції на примусове виконання була надана вимога №Ю-1-17, видана 05 листопада 2013 року Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату заборгованості у сумі 399866,48 грн. з ПАТ «Азовський машинобудівельний завод» (а.с.10).

Постановою ВП №41398414 від 31 грудня 2013 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги №Ю-1-17, виданої 05 листопада 2013 року Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату заборгованості у сумі 399866,48 грн. з ПАТ «Азовський машинобудівельний завод» (а.с.9).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).

Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.18 Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що вимога №Ю-1-17 від 05 листопада 2013 року Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату заборгованості у сумі 399866,48 грн. не відповідає вимогам виконавчого документу, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки в ній не зазначено дату набрання законної (юридичної) сили рішенням.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він не заперечує проти позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги №Ю-1-17, виданої 05 листопада 2013 року Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату заборгованості у сумі 399866,48 грн. з ПАТ «Азовський машинобудівельний завод», а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 грудня 2013 року ВП №41398414 – задовольнити.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про відкриття виконавчого провадження №41398414 з примусового виконання вимоги №Ю-1-17, виданої 05 листопада 2013 року Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату заборгованості у сумі 399866,48 грн. з Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.