Постанова № 36724037, 21.01.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Луцьк

Справа № 803/2795/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, Волинське обласне відділення ФСЗІ, фонд) звернулось в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» (далі – відповідач, ТзОВ «Поларт-Інвест», підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2 120,84 грн та пені у розмірі 107,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2012 році не виконано норматив з працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, чим порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, самостійно поданому Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 25 вересня 2013 року, підприємством зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 12 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 1 особа. Проте такий норматив не був виконаний, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є підставою для сплати товариством адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 120,84 грн. Крім того, підприємство порушило строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з останнього пені в сумі 107,10 грн. На підставі вищевикладеного Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з ТзОВ «Поларт-Інвест» в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 120,84 грн та пеню у розмірі 107,10 грн.

Позивач, суб’єкт владних повноважень, свого представника у судове засідання не направив, однак у заяві від 21 січня 2014 року представник Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.33).

Крім того, у письмових поясненнях від 20 січня 2014 року №53/06-10 Фонд зазначив, що відповідач був зареєстрований у Волинському обласному відділенні ФСЗІ лише 25 вересня 2013 року і в той же день подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік з якого стало відомо про недотримання підприємством нормативу з працевлаштування інвалідів. На підтвердження цієї обставини надав суду витяг з журналу реєстрації заяв та довідок про реєстрацію роботодавців, а також витяг з електронної бази даних роботодавців. Оскільки позивачу стало відомо про порушення нормативу 25 вересня 2013 року, а позов був поданий 26 грудня 2013 року, тому, на думку Фонду, шестимісячний строк звернення до суду передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у розглядуваній справі дотриманий (а.с.29-32).

Відповідач в судові засідання 13 січня 2014 року та 21 січня 2014 року свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повістками, які були вручені 31 грудня 2013 року та 16 січня 2014 року відповідно (а.с.15, 27). На адресу суду 21 січня 2014 року від ТзОВ «Поларт-Інвест» надійшов відзив від 21 січня 2014 року №21/01 в якому підприємство не заперечує щодо позовних вимог (а.с.28).

За правилами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання сторони не прибули (при цьому представник позивача просить суд розгляд справи провести за його відсутності, що є його правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» 18 червня 2008 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.17-18).

Як слідує з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності підприємства згідно КВЕД-2010 є 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (а.с.17 зворот).

Відповідач 25 вересня 2013 року зареєстрований у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів про що йому видана відповідна довідка від 25 вересня 2013 року №4515. Зазначена обставина підтверджується витягом з журналу реєстрації заяв та довідок про реєстрацію роботодавців, а також витягом з електронної бази даних Фонду (а.с.30-32).

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства слід зазначити, що Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів уповноважене законом на здійснення заходів зі стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів.

Як слідує з положень статті 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Одночасно, підприємство має вжити вичерпні заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це Луцький міський центр зайнятості, який в подальшому здійснює пошук інвалідів та їх направлення.

Перевіривши вжиті відповідачем заходи зі створення робочих місць для інвалідів та правомірність застосування фінансово-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

За правилами частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 вересня 2013 року за вхідним № 3029 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2012 році становила 12 осіб та серед них немає інвалідів. При цьому, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна складати 1 особа (з розрахунку нормативу 4%). Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2012 році становив 50,9 тис. грн із середньорічною заробітною платою 4 242,00 грн. Також підприємство у рядку 06 звіту самостійно нарахувало адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 2 120,84 (а.с.6).

Претензією від 29 жовтня 2013 року №100-17/2074 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало ТзОВ «Поларт-Інвест» про обов’язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 120,83 грн та пеню у розмірі 87,74 грн до 15 листопада 2013 року (а.с.7).

За правилами частини четвертої статті 20 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому суд зазначає, що до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відтак, з наведеного вище суд прийшов висновку, що до обов’язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов’язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» шляхом щомісячної подачі звіту про наявність вакансій за формою №З-ПН, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19 листопада 2013 року №21-397а13, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов’язковою для всіх судів України.

Керуючись принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі, який закріплений у частині четвертій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, судом витребувано у Луцького міського центру зайнятості інформацію про вжиті ТзОВ «Поларт-Інвест» заходи з працевлаштування інвалідів протягом 2012 року (а.с.13).

Як слідує з листа Луцького міського центру зайнятості від 11 січня 2014 року №80/05-07 протягом 2012 року на обліку в Луцькому міському центрі зайнятості перебувало 308 інвалідів, які потребували працевлаштування. ТзОВ «Поларт-Інвест» протягом 2012 року до центру зайнятості з листами (звітами) про наявність вакантних місць на підприємстві та необхідність направлення інвалідів не зверталося (а.с.25).

На думку суду вказані обставини свідчать про неналежне виконання ТзОВ «Поларт-Інвест» вимог частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки з матеріалів справи слідує, що відповідач не надавав інформацію щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, чим і не виконав обов’язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ТзОВ «Поларт-Інвест» зареєструвалося у Фонді лише 25 вересня 2013 року і в той же день подало звіт про зайнятість інвалідів за 2012 рік (хоча зареєстровано як юридична особа ще 18 червня 2008 року та зобов’язано подавати такий звіт до 1 березня кожного року), а тому Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до 25 вересня 2013 року об’єктивно не могло знати як про існування підприємства, так і про порушення нормативу з працевлаштування інвалідів на ньому (а.с.29-32).

Оскільки про порушення своїх прав Фонд дізнався лише 25 вересня 2013 року, а звернувся до суду 26 грудня 2013 року, що підтверджується відміткою на першій сторінці позову, тому у розглядуваній справі шестимісячний строк звернення до суду передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України дотриманий (а.с.2).

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо покладання на Товариство з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» обов’язку сплатити адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, суд встановив, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надавши оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов висновку, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, оскільки згідно частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» був зобов’язаний у 2012 році щомісячно подавати інформацію (звіт) про наявні вакансії для інвалідів у встановленому законодавством порядку, так як саме на нього покладена відповідальність за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, але цього не виконав, при цьому визнав позовні вимоги, а тому нараховані адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів в розмірі 2 120,84 грн та пеня у розмірі 107,10 грн підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» до Державного бюджету України, а позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про зайнятість населення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» (43001, м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а, ідентифікаційний код юридичної особи 35963631) до Державного бюджету України (р/р 31213230700002 в ГУ ДКС України у Волинській області, МФО 803014, код бюджетної класифікації 50070000) адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 120,84 грн (дві тисячі сто двадцять гривень вісімдесят чотири копійки) та пеню у розмірі 107,10 грн (сто сім гривень десять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович