Рішення № 36723949, 16.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2014 р. Справа № 914/4411/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Добробут-Трейд», м. Вишневе

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-М”ясопродукт», м. Пустомити

про стягнення 76 981, 97 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н.Кривці

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Добробут-Трейд», м. Вишневе до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Захід - М”ясопродукти», м. Пустомити про стягнення 76 981, 97 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.12.2013 року.

Для об’єктивного та всестороннього вирішення спору, 03.12.2013р. та 17.12.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 16.01.2014р. представник позивача не з"явився, однак 17.12.2013р. на адресу господарського суду надіслав додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі представника. Вимоги ухвал суду виконав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 21.11.2013р., 13.12.2013р., та 17.12.2013р. відповідач також не виконав, відзиву на позов не подав, відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

19.08.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Добробут-Трейд» (позивач, за договором – постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-М”ясопродукт» (відповідач, за договором – покупець) укладено договір поставки №130819КДТ/1.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов’язується продати та передати у власність покупця товар у визначеному асортименті, кількості, відповідної якості та за погодженими цінами, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Згідно п. 1.3 договору, право власності на придбаний товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання поставленого товару відповідно до умов договору по видаткових накладних.

Пунктом 4.1 сторони передбачили, що погоджена сторонами ціна товару формується постачальником на кожну окрему партію товару і зазначається у рахунку – фактурі на дату його встановлення. Підписання покупцем (представником покупця) видаткової накладної підтверджує його згоду в кількості та ціні.

Відповідно до п. 4.5 договору, покупець зобов’язаний провести оплату товару на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

На виконання взятих на себе зобов’язань, ТзОВ «Компанія Добробут-Трейд» - позивач поставив товар, що підтверджується видатковою накладною №61 від 21.08.2013р, яка підписана та скріплена печатками двох сторін на суму 230 950, 25 грн. (в матеріалах справи).

Позивачем виставлено рахунок на оплату поставленого товару №55 від 21.08.2013р., який сплачений відповідачем частково в сумі 156450,25 грн.

Таким чином, внаслідок часткового виконання зобов’язання у відповідача - ТзОВ «Захід-М”ясопродукт» перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 74500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 11.10.2013р. №11 з вимогою про сплату боргу в повному обсязі. Однак претензія залишена останнім без відповіді та задоволення.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Добробут-Трейд» становить 74 500,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем, за прострочення виконання грошового зобов”язання, у відповідності до ст.216 ГК України, нараховано відповідачу пеню в розмірі - 2016,60 грн. Проте, дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, у відповідності до загальних положень про забезпечення виконання зобов”язань (ст. 547 ЦК України), правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Оскільки умовами договору поставки №130819КДТ/1 від 19.08.2013р. нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання не передбачено, відтак суд відмовляє в частині стягнення пені.

Крім того, згідно з ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем за неналежне виконання зобов’язання правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 465, 37 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.193, 216, 265 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 38, 49, 75, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-М”ясопродукт», Львівська область, м. Пустомити, вул. Лисенко, 29 (код ЄДРПОУ 38505140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Добробут-Трейд», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе вул. Київська, 8Б,1 (код ЄДРПОУ 38559898) – 74 500,00 грн. - основного боргу, 465, 37 – 3% річних, 1675, 76 грн. – судового збору.

3. В частині стягнення пені - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 21.01.2014р.

Суддя Мороз Н.В.