Постанова № 36723216, 21.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року 810/97/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ" до Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

10 січня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ" (далі - позивач) з позовом до Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2013 р. № 0005041501, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дії.

У судовому засіданні 16 січня 2014 р. позивачем було надано суду уточнення позовних вимог, у яких він просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20 серпня 2013 р. № 0005041501 (а.с. 105).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є необґрунтованими, оскільки, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформленого договору оренди земельної ділянки та з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у технічній документації, самостійно визначено грошові зобов'язання з орендної плати за землю шляхом декларування її у відповідних податкових деклараціях. Стверджує, що відповідачем неправомірно донараховано грошове зобов'язання за платежем "орендна плата за землю з юридичних осіб", оскільки у відповідача були відсутні підстави для застосування розрахунку річної орендної плати нормативної грошової оцінки.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності було невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної і комунальної власності, оскільки у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки (а.с. 92-94).

16 січня 2014 р. представниками сторін були подані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу без участі їх представників, у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

23 червня 1997 р. позивач зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 127273 та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 11,12-13).

5 серпня 2013 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної власності) за травень - червень 2013 р., за результатами якої у цей же день було складено акт перевірки про результати камеральної перевірки податковій звітності щодо виявлених помилок (порушень) в податковій звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб № 889/15-4/24926794 (далі - акт перевірки № 889/15-4/24926794) (а.с. 15).

Зокрема, в акті перевірки № 889/15-4/24926794 зазначено, що позивачем було порушено:

- п. 286.2 ст. 286 ПК України, у поданій позивачем податковій декларації з плати за землю земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної власності від 5 липня 2013 р. № 9039915907 позивач допустив арифметичну помилку при визначенні суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за звітний період травень - червень 2013 р., а саме, невірно вказав нормативно грошову оцінку одиниці площі.

20 серпня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 889/15-4/24926794 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0005041501, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 45 939 грн 39 коп., з якої за основним платежем - 30 626 грн 26 коп., за штрафними санкціями - 15 313 грн 13 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0005041501) (а.с. 16).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України та Законом України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 р. № 1378-IV (далі - Закон України № 1378-IV).

Відповідно до вимог ст. 9 ПК України орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) у вигляді плати за землю.

Згідно з вимогами п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як убачається з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому зазначено, що далі у розділі XIII слова "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".

Відповідно до вимог п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно з вимогами п. 288.1 ст. 288 ПК України для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 ПК України).

Як убачається з п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до вимог з п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але у розмірі з урахуванням обмежень, встановлених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок є капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з вимогами ст. 15 Закону України № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також може проводитися на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. стрій"

Як убачається зі ст. ст. 20, 23 Закону України № 1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Наразі таким органом є Державне агентство земельних ресурсів України, яке згідно з Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445/2011 є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Наявні матеріали справи свідчать, що податкове повідомлення - рішення № 0005041501 було винесено відповідачем з посиланням на порушення вимог п. 286.2 ст. 286 ПК України. Зокрема, відповідач вважає, що позивачем заниженні суми орендної плати за землю.

Так, згідно з актом перевірки № 889/15-4/24926794 відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землю державної або комунальної власності невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки орендної плати за землю, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Даний висновок відповідача ґрунтується на використаної під час перевірки інформації від Управління Держземагенства у м. Ірпені щодо нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що обліковуються за позивачем.

27 червня 2004 р. між Ірпінською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н (а.с. 17-22).

Відповідно до п.п. 2.3 п. 2 названого договору орендна плата за землю складала 23 664 грн 91 коп., в т.ч. ПДВ - 3944 грн 15 коп. за рік і вносилася рівними частками по 1972 грн 08 коп., в т.ч. ПДВ - 328 грн 68 коп. до 15 числа наступного за звітним місяця. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати розглядаються один раз у два роки.

1 січня 2007 р. між Ірпінською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) було укладено було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27 червня 2004 р. б/н (а.с. 27-31).

Згідно з п. 9 названої угоди річна орендна плата за земельну ділянку встановлювалася у розмірі 4 % від грошової оцінки землі, яка за даними Ірпінського міського відділу земельних ресурсів станом на 27 січня 2007 р. № 71, становила - 2 041 185 грн 00 коп., що у грошовій формі становить 81 647 грн 40 коп.

Відповідно до п. 12 названої угоди розмір орендної плати переглядався один раз на два роки та у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнта індексації визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

26 червня 2009 р. між Ірпінською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27 червня 2004 р. б/н (а.с. 35-36).

Даною угодою було продовжено термін дії угоди до 27 червня 2034 р.

Як убачається з наданого позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21468,00 га, що перебуває у користуванні позивача, становить 2 552 206 грн 35 грн., а середня вартість земельної ділянки - 118 грн 88 коп. (а.с.44).

Відповідно до даних податкової декларації з плати за землю (орендна плата за землі державної або комунальної власності) за 2013 рік у користуванні позивача перебувають дві земельні ділянки, а саме:

- площа земельної ділянки (р. 2.1, гр. 3) - 600, 00 м.кв., нормативна грошова оцінка одиниці площі землі (р. 2.1 гр.4) - 541 грн 17 коп., річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника, становить (р. 2,1 гр. 9) - 25 976 грн 28 коп. (щомісячний платіж становить - 2164 грн 68 коп.);

- площа земельної ділянки (р. 2.1, гр. 3) - 21468,00 м.кв., нормативна грошова оцінка одиниці площі землі (р. 2.1 гр. 4) - 118 грн 89 коп., річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника, становить (р. 2,1 гр. 9) - 153 139 грн 83 коп. (щомісячний платіж становить - 12761 грн 65 коп) (а.с. 38-39).

18 квітня 2013 р. Управлінням Держземагенства у м. Ірпені Київської області було надано відповідачу відповідь на його лист від 18 квітня 2013 р. щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться у користуванні позивача, яка становить: земельної ділянки площею 2, 1468 га - 5 614 883 грн 91 коп., а земельної ділянки площею 0,0600 га - 282 351 грн 52 коп. (а.с. 101).

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних доказів того, що саме такі розміри нормативно-грошових оцінок земельних ділянок, що знаходиться у користуванні позивача, містяться у відповідних відомостях, наявних у земельному кадастрі.

Крім того, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, не містить інформацію щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, зазначених у листі Управління Держземагенства у м. Ірпені від 18 квітня 2013 р. № 01-06/259.

Наведене свідчить, що результати перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки № 889/15-4/24926794 позивача, зроблені без дослідження належних документів, які необхідно брати до уваги у даних правовідносинах.

Водночас, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим суд вважає, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні, якщо податковий орган не доведе неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у таких документах. При цьому, такі доводи податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на визначення податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки.

Проте, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем пункту 286.2 статті 286 ПК України.

Крім того, судом враховано, що матеріали справи містять суперечливі дані щодо розміру нормативного-грошової оцінки земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача, у той же час, суд не може підміняти собою відповідний компетентний державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Водночас, суд звертає увагу на таке.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку (орендної плати) згідно із законодавством є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни орендної палати та, відповідно, донарахування відповідачу суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Така правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 11 червня 2013 р. у справі за позовом ЗАТ "Кримвтормет" до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Наведене свідчить, що відповідач самостійно збільшив розмір орендної плати позивачеві, керуючись лише даними отриманими від Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області.

У ході судового розгляду справи представником позивача підтверджено, що позивач не давав згоди на збільшення розміру орендної плати в межах договірних відносин із Ірпінською міською радою, як розпорядником земельної ділянки.

Отже, відповідач, донараховуючи орендну плату позивачу понад розмір, визначений в договорі оренди та задекларований позивачем, діяв в порушення права позивача на погодження з орендодавцем за договором оренди розміру орендної плати та, відповідно, - в порушення принципу свободи договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного винесення податкового повідомлення - рішення № 0005041501.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0005041501 протиправним та таким, що підлягає скасуванню

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20 серпня 2013 р. № 0005041501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІПЛАСТ" сплачений судовий збір у сумі 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.