Постанова № 36723193, 25.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 р. Справа № 804/13257/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представників позивача Младенової Л.О, Гейко В.І.,

представника відповідача Гармаш О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Електропівденмонтаж-3» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача - Дніпропетровська міська рада, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Електропівденмонтаж-3» (далі - ТДВ «Електропівденмонтаж-3», позивач) звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ, відповідач), третя особа на стороні відповідача - Дніпропетровська міська рада. В позовній заяві, з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 17.12.2013 року, позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення №0001701504 від 29.04.2013 року Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережної МДПІ) про накладення штрафу у розмірі 1020 грн. - недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТДВ «Електропівденмонтаж-3» відповідачем було складено акт перевірки № 1618/15-4/00121815 від 15.04.2013 року, згідно висновку якого було встановлено порушення Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, не подано податкову декларацію з плати за землю на 2013 рік. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001701504 від 29.04.2013 року, з яким позивач не погоджується з наступних підстав. 19.08.2003 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди № 126/8 земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 77. Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року зазначений договір було розірвано на підставі того, що з 2010 року ТДВ «Електропівденмонтаж-3» фактично розташовано на земельній ділянці площею 8568 м2, а не на земельній ділянці площею 22533 м2, як зазначено в договорі № 126/8 від 19.08.2003 року. Тому позивачем 01.02.2013 року було подано податкову декларацію з плати за землю (земельного податку) на 2013 рік за фактично займану площу земельної ділянки 8568 м2. Позивач звертає увагу суду, що власники будівель і приміщень, які розташовані на спірній частині земельної ділянки сплачують податок за фактично використовувану ними земельну ділянку. Щодо посилання відповідача на те, що фактично спірна земельна ділянка не була повернута Дніпропетровській міській раді з оренди, позивачем зазначено, що рішенням суду саме Дніпропетровську міську раду було зобов'язано прийняти орендовану земельну ділянку від позивача, що нею не було виконано. Тому, відповідальність лежить на Дніпропетровській міській раді. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх наступним. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року не виконано, отже, земельна ділянка орендарем не повернута і Дніпропетровською міської радою не прийнята, тобто станом на 01.01.2013 року ТДВ «Електропівденмонтаж-3» мало об'єкт оподаткування по орендній платі за землю, і, в порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України не надало податкову декларацію з орендної плати за землю на 2013 рік. Згідно наданої Дніпропетровською міською радою інформації договір оренди землі від 08.09.2003 року, укладений між ТДВ «Електропівденмонтаж-3» та міськрадою, вважається діючим. Таким чином, винесене Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення № 000170504 від 29.04.2013 року про донарахування штрафних санкцій за неподання податкової декларації на 2013 рік, на думку відповідача, відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Неявка представника третьої особи не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТДВ «Електропівденмонтаж-3» зареєстровано 06.10.1993 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у Лівобережній ОДПІ, що є правонаступником Лівобережної МДПІ.

Лівобережною МДПІ проведено камеральну перевірку щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності ТДВ «Електропівденмонтаж-3». За результатами перевірки відповідачем 15.04.2013 року складено акт № 1618/5-4/00121815, в якому встановлено порушення п. 49.18.3 ст. 49, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 286.2 ст. 286 ПК України, а саме: ТДВ «Електропівденмонтаж-3» не подано податкову декларацію з плати за землю на 2013 рік (орендної плати): при строку подання 20.02.2013 року, фактично декларація станом на 15.04.2013 року не подана.

29.04.2013 року Лівобережною МДПІ на підставі акту №1618/5-4/00121815 від 15.04.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001701504, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1020,00 грн.

Прийняте Лівобережною МДПІ податкове повідомлення-рішення № 0001701504 від 29.04.2013 року було оскаржене позивачем до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.07.2013 року №1212/10/10-25 та Міністерства доходів і зборів України від 27.08.2013 року № 9646/6/99-99-10-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 року № 166 «Про видачу державного акту на право постійного користування земельної ділянкою по вул. 20 років Перемоги, 77, Акціонерному товариству «Електропівденмонтаж-3» по фактичному розміщенню» надано позивачу земельну ділянку площею 22533 кв.м. за вказаною адресою в постійне користування з видачею державного акту за рахунок земель промислової забудови по фактичному розміщенню.

Державний акт видано 23.03.1994 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000022.

19.08.2003 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Електропівденмонтаж-3» (орендар), правонаступником якого є ТДВ «Електропівденмонтаж-3», було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 77 для фактичного розміщення виробничої бази, строком на 15 років.

Згідно договорів купівлі-продажу, позивачем було продано фізичним особам частину будівель і приміщень, що входили до складу виробничої бази та розташовані на земельній ділянці, переданій позивачу за договором оренди від 19.08.2003 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача прийняти орендовану земельну ділянку.

24.11.2011 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №18/5005/12936/2011 розірвано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:089:0009) від 19.08.2003 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ВАТ «Електропівденмонтаж-3» та зобов'язано Дніпропетровську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 77.

25.12.2012 року постановою Вищого господарського суду України у справі №18/5005/12936/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

На підставі ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на час розгляду цієї справи є така, що набрала законної сили, постанова Вищого господарського суду України 25.12.2012 року, якою залишено в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року, яким розірвано договір оренди від 19.08.2003 року та зобов'язано Дніпропетровську міську раду прийняти орендовану земельну ділянку.

01.02.2013 року позивачем було подано до Лівобережної МДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельного податку) на 2013 рік за фактично займану земельну ділянку площею 8568 м2.

Відповідно до п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

На підставі пп. 272.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як зазначено в п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, наведені правові норми визначають, що податкові декларації з плати за землю (орендної плати) подаються платниками орендної плати за землю; платниками орендної плати за землю є користувачі земельних ділянок, з якими укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

Досліджені в судовому засіданні докази засвідчили, що станом на 01.01.2013 року договір оренди земельної ділянки від 19.08.2003 року є розірваним і позивач не є користувачем спірної земельної ділянки, внаслідок чого вимоги до позивача щодо подання податкової декларації з плати за землю (орендної плати) є безпідставними.

Щодо неприйняття спірної земельної ділянки за адресою м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 77 з оренди, Дніпропетровською міською радою, суд зазначає, що невиконання Дніпропетровською міською радою вимог рішення суду про прийняття земельної ділянки з оренди не є підставою для зобов'язання позивача подавати податкову декларацію з плати за землю (орендної плати) та сплачувати орендні платежі.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні визнано факт сплати податку на землю (щодо спірної земельної ділянки) фізичними особами, які придбали у позивача будівлі і приміщення на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 77. Зазначений факт сплати також підтверджено долученими до матеріалів справи копіями податкових повідомлень-рішень з земельного податку з фізичних осіб, виставлених фізичним особам, які придбали у позивача приміщення, та копіями квитанцій про сплату нарахованих сум податку.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження порушення позивачем норм ПК України щодо неподання податкової декларації з плати за землю (орендної плати) на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.08.2003 року, що виключає правомірність застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2013 року № 0001701504 штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжних доручень № 676 від 04.10.2013 року в сумі 34,41 грн. та № 692 від 18.10.2013 року в сумі 80,29 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.04.2013 року № 0001701504.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Електропівденмонтаж-3» судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 30 грудня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар