Постанова № 36722390, 25.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року 09:15Справа № 808/8882/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна» до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Касілова Павла Вікторовича, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Макарової Ольги Петрівни про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна» (далі - ТОВ «Птахофабрика «Зарічна», позивач) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Касілова Павла Вікторовича, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Макарової Ольги Петрівни, в якому позивач просить суд:

- визнати дії державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, Касілова Павла Вікторовича та Макарової Ольги Петрівни неправомірними щодо визначення факту забору води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами як порушення статті 23 Кодексу України про надра;

- визнати дії Державної екологічної інспекції у Запорізькій області неправомірними щодо визначення шкоди, заподіяної державі ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами), в сумі 3 545 910,61 грн.

28 листопада 2013 року до суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, а саме до державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, Касілова Павла Вікторовича та Макарової Ольги Петрівни (далі разом - державні інспектори). Відповідно до уточненого позову позивач просить суд:

- визнати дії державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, Касілова Павла Вікторовича та Макарової Ольги Петрівни неправомірними щодо визначення факту забору води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами як порушення ст.23 Кодексу України про надра, а також зобов'язання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами);

- визнати дії державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, Касілова Павла Вікторовича та Макарової Ольги Петрівни неправомірними щодо визначення факту водокористування без спеціального дозволу в період з 31 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року як порушення статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог, на підставі наступного.

Статтею 51 КАС України, зокрема, передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Отже, заява позивача відповідає вимогам статті 51 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, по-перше, висновок про відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у відповідності до статей 16, 19, 21, 23 КУпН (п. 3.10 Акту) нічим не обґрунтований.

На час перевірки позивач мав дозвіл на спеціальне водокористування № УКР5580/Зап, виданий Держуправлінням охорони природного середовища у Запорізькій області від 23 березня 2011 року з терміном дії до 31 грудня 2013 року.

Крім такого дозволу, у відповідності до статті 23 Кодексу України про надра, необхідно отримання ще й спеціального дозволу за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу.

На думку позивача, відсутність необхідності отримання спеціального дозволу підтверджується і розрахунками добового використання води ( на підставі яких і отримано дозвіл на водокористування (172,581 куб.м. на добу), і відсутністю документів і розрахунків відповідача про перевищення ліміту в 300куб.м на добу.

Законодавством України не передбачено, що лише за умови наявності двох дозволів: дозволу на спеціальне водокористування і спеціального дозволу на користування надрами суб'єкт господарювання набуває право на користування водними ресурсами.

До того ж, Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним державними інспекторами Державної екологічної інспекції в Запорізькій області 18 травня 2011 року встановлено, що на час перевірки добовий забір води становив тільки 155,1 куб.м., що не потребує наявності спеціального дозволу.

По-друге, висновки щодо визначення факту водокористування без спеціального дозволу в період з 31 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року є також необґрунтованими, оскільки, державна реєстрація перетворення ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» у ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» відбулась 23 грудня 2010 року. Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. При цьому за правонаступником зберігається ідентифікаційний код юридичної особи, що припинилась в процесі перетворення.

Крім того, Акт перевірки від 29 травня 2013 року містить посилання на попередню перевірку, за результатами якої складено Акт від 18 листопада 2011 року, в якому, наразі, не були вказані такі порушення, як неправомірне водокористування в зв'язку з тим, що попередній дозвіл втратив чинність і не був переоформлений з ВАТ на ТОВ «Птахофабрика «Зарічна».

Тобто, зважаючи, що всі дозволи, передбачені чинним законодавством на час проведення перевірки були в наявності у позивача, останній вважає висновки державних інспекторів безпідставними та дії неправомірними і просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі. У заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився. До суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у порядку письмового провадження, додатком до клопотання надані письмові заперечення на позов.

Відповідачі 2 - 4 (державні інспектори) у судове засідання не з'явились. Про місце, час та дату судового засідання повідомлені належним чином, 20 грудня 2013 року, що підтверджується телефонограмою. Про причину неприбуття у судове засідання суд не повідомлено.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27 травня 2013 року по 29 травня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Птахофабрика «Зарічна».

Перевіркою встановлено, що підприємство здійснює забір води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статті 23 Кодексу України про надра.

За період з 08 серпня 2011 року по 29 травня 2013 року було забрано 74 447 м3 води з трьох свердловин розташованих у с. Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області та свердловини № 4, розташованої у м. Гуляйполе Запорізької області, згідно довідки, наданої ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» від 23 жовтня 2013 року № 1053 та паспортів артезіанських свердловин.

Відповідно до «Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783, загальна сума шкоди, заподіяної державі ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) становить 3 545 910 грн. 61 коп., в тому числі: 3 053 083,00 грн. - забір води зі свердловини № 927 В; 440 339,35 грн. - забір води зі свердловини № 6; 52 488,26 грн. - забір води зі свердловини № 4.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємство, в порушення статей 44, 49 Водного кодексу України, здійснювало спеціальне водокористування без дозволу, оскільки 23 грудня 2010 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був здійснений запис про зміну типу товариства з Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Зарічна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна». Дозвіл на спеціальне водокористування підприємство відповідно до вимог статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у п'ятиденний строк після зміни найменування не переоформлено.

В Акті зазначено, що на час перевірки діє дозвіл № УКР 5580/зап, виданий ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» 28 березня 2011 року строком до 31 березня 2013 року.

До 28 березня 2011 року підприємство користувалось дозволом № УКР 4003/зап, виданим ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» зі строком дії до 31 грудня 2011 року, що є безпідставним.

Відповідно до «Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783, загальна сума шкоди, заподіяної державі ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» внаслідок здійснення спеціального водокористування без дозволу склала 613 522,03 грн.

Зважаючи на виявлені перевіркою порушення, 05 червня 2013 року видано припис № 61/07-П про усунення виявлених порушень з зазначенням терміну виконання певних дій, в тому числі зобов'язання позивача отримати спеціальний дозвіл на водокористування.

01 листопада 2013 року виданий припис - № 186/07-ПЗ, яким позивачу приписано виконати певні дії, направлених на усунення порушень природоохоронного законодавства, в тому числі отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Не погоджуючись з такими діями та висновками, яких дійшли державні інспектори в ході проведеної перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Такий виняток, зокрема, встановлений статтею 23 Кодексу України про надра відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Тобто існує три законодавчо визначених передумови використання надр без надання спеціального дозволу:

1. Наявність права власності або права користування на земельну ділянку, на якій здійснюється видобування підземних вод.

2. Використовувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, використовувати надра для господарських і побутових потреб.

3. Не перевищення об'єму водозабору підземних вод 300 куб. метрів на добу.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» має дозвіл на спеціальне водокористування від 28 березня 2011 року Укр № 5580/Зап, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області терміном дії з 28 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Згідно із вказаним дозволом цілями водокористування ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» є промислове та сільськогосподарське виробництво.

Відповідачами не заперечувалось, що статзвітність позивача за формами 2-ТП (водгосп) складено достовірно, перевищень об'ємів водоспоживання, визначених статтею 23 Кодексу України про надра перевіркою не зафіксовано та судом не встановлено.

Разом з тим, відповідач стверджує, що товариство повинно отримати дозвіл на користування надрами, оскільки використовує воду для «виробничих потреб», що не є тотожним використанню для «власних господарсько-побутових потреб», яке звільняє від отримання такого дозволу.

Оцінюючи таку позицію Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

У дозволі на спеціальне водокористування від 28 березня 2011 року Укр № 5580/Зап, виданому ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» зазначено цілі водокористування: промислове та сільськогосподарське виробництво.

Згідно із положеннями статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина друга).

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина четверта).

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частина п'ята).

При цьому, слід вказати, що господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

Окрім того, законодавство про надра не наводить визначення поняття «власні господарсько-побутових потреби», про яке йдеться у статті 23 Кодексу України про надра.

У відповідності до статті 23 Кодексу України про надра, необхідно отримати спеціальний дозвіл за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відсутність такої необхідності отримання спеціального дозволу підтверджується не тільки розрахунками позивача щодо добового використання води, які стали підставою для отримання дозволу на водокористування (172,581куб.м на добу), а й відсутністю документів і розрахунків про перевищення ліміту в 300куб.м на добу.

Тож, ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» використовує підземні води для власних господарсько-побутових, сільськогосподарських потреб та в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому підприємство згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра не зобов'язано отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року у справі № К/800/9843/13.

На підставі вищевикладеного, суд вважає неправомірними дії та висновки відповідачів щодо визначення факту забору позивачем води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами, як порушення статті 23 Кодексу України про надра, та, відповідно і вимоги до позивача про зобов'язання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання неправомірними дій відповідачів стосовно визначення факту водокористування без спеціального дозволу в період з 31 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року, як порушення статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів), визначена Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2002 року № 321.

На виконання зазначених норм, для здійснення забору води з водних об'єктів на час перевірки діє дозвіл № УКР 5580/зап, виданий ТОВ «Птахофабрика «Зарічна» 28 березня 2011 року строком до 31 грудня 2013 року.

До 28 березня 2011 року підприємство користувалось дозволом № УКР 4003/зап, виданим ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» зі строком дії до 31 грудня 2013 року.

23 грудня 2010 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був здійснений запис про зміну типу товариства з Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Зарічна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна».

Так, за висновком Інспекції у період з 31 грудня 2010 року по 27 березня 2011 року підприємство здійснювало спеціальне водокористування без дозволу, оскільки після перереєстрації юридичної особи з ВАТ на ТОВ «Птахофабрика «Зарічна», згідно Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дозвіл не був переоформлений, а відтак є недійсним.

Свій висновок Інспекція обґрунтовує статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року № 2806-ІV, відповідно до якого у разі зміни найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи - необхідно переоформити документ дозвільного характеру.

З даним твердженням відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

За приписами зазначених норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є: зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання. Законом можуть бути встановлені інші підстави для переоформлення документів дозвільного характеру.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.

Згідно матеріалів справи, 23 грудня 2010 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був здійснений запис про зміну типу товариства з ВАТ «Птахофабрика «Зарічна» на ТОВ «Птахофабрика «Зарічна».

Відповідно до положень статті 90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Згідно з частиною 7 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та і фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, вимоги щодо написання найменування юридичної особи встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

На виконання вимог зазначеного Закону України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва були розроблені Вимоги щодо написання - найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджені наказом від 09 червня 2004 року № 65 та зареєстровані Міністерством юстиції України за № 792/9391 від 29 червня 2004 року (які були діючими на час перереєстрації найменування організаційно - правової форми товариства). Вказані Вимоги встановлюють, що у найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма та назва юридичної особи, яка береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.

Отже, зміна найменування юридичної особи може полягати в зміні організаційно - правової форми або безпосередньої назви юридичної особи, яка береться в лапки. Суд вважає, що після перереєстрації в 2010 році з «ВАТ» на «ТОВ» не відбулось зміни найменування суб'єкту господарювання.

Так, після перереєстрації, найменування юридичної особи не змінилось і залишилось попереднім - «Птахофабрика «Зарічна», крім того залишився попередній ідентифікаційний код ЄДРІІОУ (03572808).

Відповідно до положень статті 108 Цивільного кодексу України, зміна організаційно - правової форми є перетворенням юридичної особи, що має наслідком її припинення.

Таким чином, перетворення - це особливий вид реорганізації, який пов'язаний із зміною організаційно-правової форми юридичної особи, і при цьому, до правонаступника юридичної особи, що створюється в результаті реорганізації переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи, що припиняється.

Порядок припинення юридичної особи шляхом перетворення визначений статтею107 Цивільного кодексу України, відповідно до якої створюється відповідна комісія для складання передавального акту, в якому міститься положення щодо правонаступництва, який затверджується учасниками юридичної особи.

Як підтвердження зазначеного вище можна розглядати той факт, що відповідно до абзацу другого пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499), у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Як свідчать матеріали справи, після перереєстрації позивача ідентифікаційний код ЄДРІІОУ залишився попереднім - 03572808

Визнання недійсним документу дозвільного характеру у випадку зміни найменування суб'єкта господарювання є позбавлення його користування певними правами, якими користувався попередник (в даному випадку - право користування водою).

Разом з тим, з аналізу приписів чинного законодавства України, вбачається, що змін до статті 108 Цивільного кодексу України щодо особливостей переходу прав та обов'язків не було внесено.

Однак, стаття 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» Законом «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року № 4442-VI доповнена частиною 13 такого змісту:

«13. У визначених законом випадках правонаступник суб'єкта господарювання має право провадити діяльність на підставі документів дозвільного характеру, виданих такому суб'єкту господарювання, у межах строку їх дії до оформлення документів дозвільного характеру на правонаступника такого суб'єкта господарювання».

На підставі вищевикладеного, суд вважає неправомірними дії відповідачів стосовно визначення факту водокористування без спеціального дозволу в період з 31 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року, як порушення статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, Касілова Павла Вікторовича та Макарової Ольги Петрівни щодо визначення факту забору води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами як порушення ст. 23 Кодексу України про надра, а також зобов'язання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Визнати неправомірними дії державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Запорізькій області Ємельянова Дмитра Володимировича, Касілова Павла Вікторовича та Макарової Ольги Петрівни щодо визначення факту водокористування без спеціального дозволу в період з 31 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року як порушення ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика «Зарічна» (код ЄДРПОУ 03572808) 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов