Ухвала суду № 36722246, 16.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/9991/41346/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування фінансових санкцій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати рішення відповідача № 1536/02-62/1/35237462 від 21 грудня 2011 року на суму 9550, 00 грн., № 1537/02-62/1/35237462 від 21 грудня 2011 року на суму 2013, 44 грн., № 132/02-62/1/35237462 від 12 березня 2012 року на суму 421, 72 грн. та вимогу № 03-22/132 від 16 грудня 2011 року на суму 3 361, 60 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року було скасовано постанова суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 13 грудня 2011 року до 16 грудня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено позапланову перевірку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 25 червня 2007 року до 01 листопада 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 03-18/518 від 16 грудня 2011 року.

16 грудня 2011 року відповідно до ст. 106 Закону № 1058 та на підставі акту перевірки № 03-18/518 від 16 грудня 2011 року, картки особового рахунку платника відповідачем складено вимогу № Ю- 03-22/132, відповідно до якої недоїмка зі страхових внесків позивача складає 3 361, 60 грн.

21 грудня 2011 року відповідач за наслідками розгляду акту № 03-18/518 від 16 грудня 2011 року прийняв рішення № 1536/02-62/1/35237462 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відповідно до якого до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» застосовано фінансові санкції у розмірі 9 550, 00 грн.

21 грудня 2011 року відповідач за наслідками розгляду акту № 03-18/518 від 16 грудня 2011 року прийняв рішення № 1537/02-62/1/35237462 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» застосовано фінансові санкції у розмірі 2 013, 44 грн.

12 березня 2012 року відповідач прийняв рішення № 132/02-62/1/35237462 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, відповідно до якого до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» застосовано фінансові санкції у розмірі 421, 72 грн.

За змістом статті 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), (в його редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 зазначеного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які виконують роботи на підприємствах за договорами цивільно-правового характеру.

Страхувальниками, згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV, є роботодавці, зокрема, підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону № 1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною першою статті 19 Закону № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця на виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР) для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону № 400/97-ВР (в його редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пункту 1 статті першої цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають, зокрема, винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Зі змісту пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV та пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР вбачається, що основною умовою обов'язкового державного пенсійного страхування для громадян, які працюють на підприємстві за договорами цивільно-правового характеру, є виконання певних робіт.

Зазначеної позиції дотримується, зокрема, і Пенсійний фонд України, який у своєму листі від 1 вересня 2006 року № 11127/03-02 зазначив, що у разі, якщо суми винагород виплачуються особам за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховуються та сплачуються на загальних підставах. В свою чергу, у разі, якщо суми винагород виплачуються особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до роз'яснення, наданого Міністерством юстиції України від 16 травня 2005 року № 19-46-163 до класифікації, яка склалась, згідно положень Цивільного кодексу України у правовому полі України для надання послуг або виконання робіт можливо застосовувати такі правові конструкції, як договір про надання послуг та договір підряду.

Згідно із частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, для того щоб правильно визначити правову конструкцію, яку слід застосовувати для врегулювання даних правовідносин, необхідно чітко розмежовувати поняття робіт та послуг.

Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання, неможливість зберегти, споживчість послуги при її наданні.

Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши належним чином усі матеріали справи, колегія суддів вважає, що укладені Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» договори, які були предметом перевірки Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, за своїм змістом, характером правовідносин та правовою природою є договорами про надання послуг, а тому сплачені за ними суми не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні перевірки не правильно визначив правову природу укладених Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» із фізичними особами цивільно-правових договорів про надання послуг, а також не правомірно донарахував фонд оплати праці та страхові внески на виплату винагород фізичним особам за цими договорами, є правильними. Висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок-3» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: