Ухвала суду № 36722089, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/30192/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Гончарук І.Ю.

представника позивача Карука О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 у справі №2a-1870/7850/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі-ПАТ «Сумихімпром», позивач) до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі-Сумська МДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012 №0000442300 про донарахування екологічного податку в розмірі 2978740,00грн. та від 05.09.2012 №0000462300 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 226942,00грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ «Сумихімпром» 03.06.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.06.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 246 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про відходи», Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1216, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2230/2250/05766356/28 від 14.08.2012, складеного за результатом документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Сумихімпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.03.2012, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2012 №0000442300 про донарахування екологічного податку в розмірі 2978740,00грн. та від 05.09.2012 №0000462300 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 226942,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.246.4 ст.246 Податкового кодексу України внаслідок невірного застосування позивачем ставки екологічного податку.

Відповідно до норм п.246.4 ст. 246 Податкового кодексу України, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 -246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Статтею 28 Закону України «Про відходи» встановлено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів (далі-МВВ). Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведений порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1216 (далі-Порядок). Згідно пункту 20 зазначеного Порядку, на підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Пунктом 2 Порядку визначено, що реєстр місць видалення відходів - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об'єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів.

Відповідно до пункту 5 Порядку, на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місці видалення відходів.

Пунктом 19 Порядку встановлено, що щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекономіки на місцях. У разі необхідності, за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 №12 затверджено Інструкцію про зміст і складання паспорту місць видалення відходів (далі - Інструкція).

Абзацом 6 розділу 1 вказаної Інструкції визначено, що власники МВВ несуть відповідальність за достовірність і повноту інформації, наведеної в паспорті.

Даною Інструкцією визначено порядок заповнення розділу ХІ паспорту місця видалення відходів «Категорія екологічної безпеки МВВ», а саме зазначено, що категорію екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини визначають органи Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями на підставі даних паспорта МВВ про обсяги накопичених відходів та клас їхньої небезпеки для людини, про наявність у районі МВВ забруднення вод, ґрунтів, атмосферного повітря та його рівень, про рівень природних та штучних засобів (водотривкі шари порід, ізоляційні екрани тощо) відвертання забруднення навколишнього середовища, про наявність та рівень моніторингу вод, ґрунтів, атмосферного повітря в районі МВВ, про особливості розташування МВВ, про рівень додержання вимог експлуатації МВВ тощо.

Таким чином, документом який є підставою для визначення категорії екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища є дані паспортів, які занесені до реєстру місць видалення відходів. При цьому повноваження щодо визначення категорії екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини належать органам Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями.

Судами встановлено, що на балансі ПАТ «Сумихімпром» знаходяться три об'єкти розміщення відходів виробництва: відвал фосфогіпсу (2 черга); звалище залізного купоросу; шламонакопичувач (поля фільтрації). На підприємстві ведуться паспорти місць видалення відходів на кожний об'єкт розміщення відходів виробництва: паспорт місця видалення відходів №7 від 16.05.00, який ведеться на об'єкт відвал фосфогіпсу 2черга (кальцію сірчаного); паспорт місця видалення відходів №5 від 16.05.00 на звалище залізного купоросу; паспорт місця видалення відходів №6 від 16.05.00. Поля фільтрації (шламонакопичувач).

Відповідно до паспорту місця видалення відходів №5 на звалище залізного купоросу, режим функціонування МВВ - закрите (не експлуатується з 2000 року). Поля фільтрації (шламонакопичувач, паспорт МВВ №6) та відвал фосфогіпсу (кальцію сірчаного, паспорт МВВ №7) - діючі.

Відповідно до розділу III «Природно-геологічна характеристика місця видалення відходів» паспорту місця видалення відходів №7 (відвал фосфогіпсу 2 черга), у пункті «якісна оцінка захищеності підземних вод» (умовні категорії захищеності) зазначено - незахищені. Відповідно до розділу VII «Відомості про забруднення навколишнього середовища» зазначені дані про забруднення підземних (грантових) вод, атмосферного повітря та ґрунтів в районі МВВ.

У паспорті місця видалення відходів №6 (поля фільтрації, шламонакопичувач), розділі III «Природно-геологічна характеристика місця видалення відходів», у пункті «якісна оцінка захищеності підземних вод» (умовні категорії захищеності) зазначено - незахищені. Відповідно до розділу VII «Відомості про забруднення навколишнього середовища» зазначені дані про забруднення підземних (грантових) вод, атмосферного повітря та ґрунтів в районі МВВ .

Крім того, відповідно до листа Державного управління охорони навколишнього середовища в Сумській області, згідно даних реєстру МВВ категорія екологічної безпеки полів фільтрації - А (малонебезпечні), категорія екологічної безпеки відвалу кальцію сірчаного - В (небезпечні).

Для визначення ставки екологічного податку відповідно до п.246.4 ст.246 Податкового кодексу України повинні враховуватись не фактичне існування забруднення навколишнього середовища внаслідок експлуатації МВВ, а забезпечення повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти внаслідок його експлуатації.

Для визначення даного критерію повинні враховуватись найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад походження та технічні характеристики МВВ, а також порядок експлуатації. Вказані дані містяться у паспорті МВВ і на підставі них визначається категорія екологічної безпеки МВВ.

З огляду на зазначене та враховуючи дані паспортів МВВ №6 та №7 щодо незахищеності підземних вод в районі МВВ та забруднення навколишнього природного середовище у районі МВВ, дані реєстру МВВ щодо категорії екологічної безпеки полів фільтрації та відвалу фосфогіпсу, колегія суддів доходить висновку, що об'єкти видалення відходів виробництва, які знаходяться на балансі ПАТ «Сумихімпром» - не забезпечують повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв