Рішення № 36718923, 16.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2014 року Справа № 913/3021/13

Провадження № 30/913/3021/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод", м. Луганськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 345 000 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Бородіна А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - Матвійчук Ю.Д., довіреність б/н від 12.05.2011;

від відповідача - Рябокобиленко К.С., довіреність № 12590 від 24.12.2013.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 48 поставки від 03.12.2012 за поставлений товар за період травень-липень 2013 року у сумі 345 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2013).

Позивач за листом від 16.01.2014 надав додаткові докази у справі, які прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду клопотання від 16.01.2014, за яким зазначив, що загальна сума оплати за договором № 48 складає 2 204 293, 20 грн. Різниця між поставленим та оплаченим товаром становить 345 000 грн. 00 коп. Розрахунки за отриманий товар здійснювалися на підставі відповідних рахунків, але у позивача не виникло право вимоги заборгованості в сумі 345 000, 00 грн. оскільки рахунків на вказану суму не виставлялось.

Також відповідач надав контррозрахунок за зобов'язаннями, що виникли за договором № 48 від 03.12.2012.

Надані відповідачем документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач за відзивом від 02.12.2012, клопотанням від 16.01.2014 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає наступне.

Між ПАТ «СВЗ» (покупець, відповідач) та ПАТ «Луганський ливарно-механічний завод» (постачальник, позивач) було укладено Договір № 48.

Згідно з умовами договору сторони укладали специфікації-заявки, в яких узгоджували кількість, асортимент товару та його вартість (п.п. 1.2, 2.1 Договору № 48). Окрім цього, в специфікаціях - заявках до договору № 48 покупцем та постачальником було узгоджено строки поставки товару та умови його оплати. Так, загальна сума оплати за договором складає 2 204 293, 20 грн., а різниця між поставленим та оплаченим товаром становить 345 000, 00 грн.

Проте, у відповідача не виникло обов'язку щодо сплати 345 000, 00 грн. на день подання заяви про зменшення позовних вимог, тобто станом на 05.12.2013 року, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Розрахунки за отриманий товар повинні здійснюватись на підставі виставлених рахунків (п. 2.1, п. 3.2 Договору № 48).

Враховуючи, що згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, то у ПАТ «СВЗ» не виникло зобов'язань щодо оплати товару за вартістю 345 000, 00 грн., оскільки рахунків на вказану суму не виставлялося, вимоги не пред'являлися

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 03.12.2012 року між ПАТ "Стахановський вагонобудівний завод" (надалі "Відповідач") та Публічне акціонерне товариство "Луганський ливарно-механічний завод" (надалі "Позивач") було укладено договір № 48 (надалі іменується "Договір"), згідно з яким позивач зобов'язувався поставити відповідачу продукцію власного виробництва (надалі товар), а відповідач зобов'язувався приймати цей товар, та оплачувати на умовах, передбачених цим договором.

Також сторонами були підписані додатки до договору, а саме: специфікації - заявки №№3-8, відповідно до яких сторони досягли згоди на поставку відповідного товару.

На виконання умов договору, позивач за відповідними накладними постачав, а відповідач приймав товар, передбачений специфікаціями до договору.

Так, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 2 071 539 грн. 60 коп. В той же час, з метою отримання оплати за поставлений товар позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки.

У відповідності до специфікацій - заявок до договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на протязі 15 календарних днів від дати відвантаження товару. Але, відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не в повному обсязі.

Так, на дату порушення справи, тобто на 07.11.2013 р. загальна заборгованість відповідача за весь поставлений товар складала 552 000 грн., але після подачі позову, відповідач погасив частину боргу у сумі 207 000 грн.

Виходячи з цього, станом на 05.12.2013 р. відповідач сплатив за поставлений товар 1 726 539, 60 грн., тобто борг був сплачений частково, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 345 000, 00 грн.

Оскільки відповідачем вказана сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.12.2013, просить стягнути заборгованість в сумі 345 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог за позовом позивач посилається на норми ст. ст. 526, 530 ЦК України та інші.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, вказаних у відзиві від 02.12.2013 і клопотанні від 16.01.2013 та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 03.12.2012 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 48, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію власного виробництва, а відповідач як покупець - зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору сторони узгодили, що ціна за товар визначається в специфікаціях - заявках і є фіксованою тільки на момент оплати згідно виставленого рахунку.

Згідно п. 3.1 договору форма оплати визначається в специфікації - заявці.

В той же час, відповідно до п. 3.2 договору зазначено, що розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених постачальником протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 4.4 разом з товаром постачальник передає покупцю видаткову та податкову накладні.

Також було узгоджено відповідно до п. 7.4 договору, що документи передані факсимільним зв'язком мають юридичну силу до підтвердження оригіналом.

В пункті 7.5 договору зазначено, що строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2013.

Як свідчать матеріали справи, додатками до договору є специфікації-заявки №№ 3-8, відповідно до яких сторони досягли згоди на поставку товару, а саме:

- Специфікація-заявка № 3 від 10.04.2013 на поставку корпуса букси (креслення 100.10.014-0) у кількості 1 000 штук на суму 1 380 000,00 грн.

- Специфікація-заявка № 4 від 19.04.2013 на поставку поршня (креслення 945.45.065.0) у кількості 110 штук та поршня (креслення 945.45.066.0) у кількості 130 штук на загальну суму 520 598, 40 грн.

- Специфікація-заявка № 5 від 30.05.2013 на поставку поршня (креслення 945.45.065.0) у кількості 100 штук та поршня (креслення 945.45.066.0) у кількості 100 штук на загальну суму 428448,00 грн.

- Специфікація-заявка № 6 від 19.04.2013 на поставку поршня (креслення 945.45.065.0) у кількості 110 штук та поршня (креслення 945.45.066.0) у кількості 130 штук на загальну суму 520 598, 40 грн.

- Специфікація-заявка № 8 від 03.07.2013 на поставку поршня (креслення 945.45.065.0) у кількості 100 штук та поршня (креслення 945.45.066.0) у кількості 100 штук на загальну суму 428 448, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до укладеного Договору відповідачем на адресу Позивача направлялись за допомогою факсу листи від 15.04.2013 № 3284, від 23.04.2013 № 3348, від 13.05.2013 № 4165, від 05.06.2013 № 5240, від 19.07.2013 № 7007 з проханням поставити відповідачу товар, а саме поршень (креслення 945.45.065.0) та поршень (креслення 945.45.066.0).

На виконання умов договору позивачем було поставлено за відповідними видатковими накладними (арк.. справи 8-20), що підтверджено і податковими накладними (арк. справи 29-41) товару на загальну суму 2 071 539 грн. 60 коп. Відповідачем, вказаний товар був отриманий через представників на підставі відповідних довіреностей, а саме: Гумбатовою Г.М., дов. № 5124 від 10.07.2013; Перцевим С.П,. дов. № 4586 від 16.05.2013; Загоруйко О.В. дов. № 4539 від 13.05.2013.

Відповідачем вказані фактичні обставини не оспорені та не спростовані.

За розрахунком позивача, відповідачем оплата за поставлений товар була здійснена частково, в сумі 1 726 539 грн. 60 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 345 000 грн. 00 коп.

Відповідач підтверджує наявність вказаної заборгованості, але зазначає, що, оскільки рахунку на вказану суму позивачем надано не було, то у останнього не виникло право вимоги зазначеної заборгованості.

Позивач зазначає, що всі рахунки були передані відповідачу факсом, як це передбачено п. 7.4 договору і відповідачем отримані. Крім цього, 05.12.2013 позивачем відповідачу було направлено рахунок № 480 від 22.05.2013 на суму 345 000 грн. 00 коп.

У відповідності до специфікацій-заявок № № 3-7 до договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар шляхом 100 % передплати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

Тобто, зобов'язання з оплати отриманого товару у відповідача виникло з моменту прийняття цього товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В даному випадку, позивач поставив відповідачу певний товар, який останній отримав, але в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 345 000 грн. 00 коп. і, власне, сам відповідач за клопотанням від 16.01.2014 підтверджує отримання від позивача відповідного товару та неоплату його на суму 345 000 грн. 00 коп.

В той же час, доводи відповідача за відзивом щодо відсутності у позивача права вимоги за поставлений товар на суму 345 000 грн. 00 коп. у зв'язку з невиставленням рахунку на вказану суму судом відхиляється, виходячи з встановлених судом та наведених вище фактичних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства.

Тобто, на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлену продукцію в сумі 345 000 грн. 00 коп.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 6 900 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

В той же час, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивачу слід повернути зайво сплачений за платіжним дорученням № 3120 від 04.11.2013 судовий збір в розмірі 4 140 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», м. Стаханов Луганської області, пр. Леніна, буд. 67, код 00210890, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно-механічний завод», м.Луганськ, вул. Леніна, буд. 195, код 00292824, заборгованість в сумі 345 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6 900 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21.01.2014.

Суддя Т.А. Василенко