Постанова № 36718115, 16.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 січня 2014 року Справа № 814/5008/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

довідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54000

третя особаДП "Підприємство Казанківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській обл. (№ 93)", с. Новоданилівка, Казанківський район, Миколаївська область, 56022 провизнання протиправною та скасування постанови від 12.10.12р., В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 12 жовтня 2012 р. щодо накладення арешту на кошти державного підприємства "Підприємство Казанківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 93)" (далі - третя особа).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на арештованому рахунку третьої особи в тому числі містяться кошти, які перераховані Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) як допомога на поховання після смерті її чоловіка.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що третя особа є боржником у зведеному виконавчому провадженні. У зв'язку з невиконанням рішень судів, відповідач звернув стягнення на майно третьої особи, наклавши арешт на кошти, що знаходяться в банках.

В судове засідання прибув представник відповідача, позивач і третя особа в судове засідання не прибули, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник відповідача, а позивач і третя особа належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2, який працював на підприємстві третьої особи та був застрахований у Фонді (а. с. 8).

8 травня 2013 р. третя особа подала до Фонду заяву-розрахунок на виплату допомоги на поховання в сумі 2200,00 грн. (а. с. 10).

Не отримавши призначену допомогу, позивач у жовтні 2013 р. звернулася до третьої особи. Листом від 21 жовтня 2013 р. третя особа пояснила, що кошти Фондом перераховані, однак на рахунки в банках накладено арешт (а. с. 16-17).

Так, постановою від 12 жовтня 2012 р. відповідачем накладено арешт на кошти третьої особи (а. с. 12-15). Відповідач відмовився зняти арешт з коштів, перерахованих Фондом, посилаючись на відсутність підстав (а. с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 60 Закону № 606 встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За правилами ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240) допомога на поховання виплачується члену сім'ї застрахованої особи, яка здійснила поховання.

Частиною 1 ст. 50 Закону № 2240 передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону № 2240 страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

З викладеного випливає, що допомога на поховання перераховується Фондом на спеціальний рахунок підприємства і є власністю особи, яка здійснила поховання. Таким чином, відмова відповідача звільнити з-під арешту рахунок, на який позивачу перерахована допомога на поховання, є протиправною.

Згідно довідки АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ", на рахунку третьої особи № НОМЕР_1 станом на 12 червня 2013 р. залишок складає 2200,00 грн. Рахунок відкрито для виплати допомоги, що виплачується за рахунок коштів Фонду (а. с. 7).

В той же час позовними вимогами є визнання протиправною та скасування постанови від 12 жовтня 2012 р. щодо накладення арешту на кошти відповідача. Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів, які перераховані Фондом як допомога на поховання, оскільки відповідач на підставі рішення суду буде зобов'язаний самостійно прийняти постанову про зняття арешту в силу вимог ч. 2 ст. 60 Закону № 606.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 68,82 грн. (а. с. 23), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт з коштів у сумі 2200,00 грн., які знаходяться на рахунку державного підприємства "Підприємство Казанківської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 93)" в АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ" № НОМЕР_1 і були перераховані Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

3. В іншій частині арешт, накладений постановою відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 12 жовтня 2012 р. , залишити в силі.

4. Присудити ОСОБА_1 судовий збір у сумі 68,82 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз