Постанова № 36718084, 17.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. Справа № 804/11304/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніна О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправною та скасування консультації, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України, у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 16.07.2013 року № 1262/233-14, стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» судовий збір.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем була отримана індивідуальна податкова консультація від 16.07.2013 року № 1262/233-14, відповідно до висновків якої позивачем було поставлено питання щодо оподаткування комісійної винагороди (винагороди за послуги за межами митної території України), однак, відповідач, посилаючись на норми підпункту «ж» п. 186.3 ст. 186, п.п. «а», «в» п.п. 186.2.1 п.186.2 ст. 186 ПК України, ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вказує на те, що витрати, які підлягають відшкодуванню компанії «EAST METTALS AG» за договором комісії є об'єктом оподаткування з ПДВ. Відповідач у оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначає, що позивач в момент оплати суми фрахту, виставленої компанії «EAST METTALS AG» за договором комісії, не звільняється від сплати податку, оскільки отримувач доходу компанія «EAST METTALS AG» не є бенефіціарним власником доходу. Відповідач у наданій позивачу індивідуальній податковій консультації порушив п. 52.1 ст. 52 ПК України та не надано чіткого роз'яснення окремих норм податкового законодавства відносно оподаткування комісійної винагороди та відшкодованого комісіонеру фрахту. Крім того, висновки індивідуальної податкової консультації суперечать нормам ПК України, а тому індивідуальна податкова консультація від 16.07.2013 року № 1262/233-14 є протиправною та підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити, не заперечував проти продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позову та просили суду відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація від 16.07.2013 року № 1262/233-14 є правомірною та обґрунтованою, адже частина послуг за контрактом за № 2908-12 від 10.09.2012р. відповідають п.п. «а», «в» п. 186.2.1 ст. 186, п.п. «ж» п. 186.3 ст. 186 ПК України підлягають оподаткуванню ПДВ. Для цілей оподаткування відповідно до міжнародного договору нерезидент не може бути посередником, який діє на субліцензійних умовах, він повинен бути безпосереднім власником такого доходу.

Представники сторін у судовому засіданні зазначили, що у процесі судового розгляду ними були надані до суду всі наявні докази, що стосуються предмету розгляду. Крім того, сторони надали під час розгляду справи пояснення та зазначили, що додаткових пояснень не мають та не заперечують проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин, відповідно до положень ст.ст. 122, 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» у відповідності до положень п. 52.1 ст. 52 КАС України звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо оподаткування операцій по договору комісії (лист від 17.06.2013р. за № 3444).

У листі від 17.06.2013р. за № 3444 публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» для врегулювання питання щодо оподаткування операцій по договору комісії просило надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

- Чи комісійна винагорода, сплачена товариством компанії «EAST METTALS AG» не є імпортом послуг, тому що місце поставки послуг знаходиться за межами митної території України?

- Чи витрати відшкодовані товариством комісіонеру «EAST METTALS AG», Швейцарія, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», у рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України?

Відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податковому кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52, 53 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України було розглянуто лист позивача та надано податкову консультацію листом від 16.07.2013 року № 1262/233-14.

Вищезазначеною консультацією по суті порушених позивачем питань було роз'яснено наступне.

По питанню щодо оподаткування ПДВ винагороди та витрат, що підлягають відшкодуванню за контрактом № 2908-12 від 10.09.2012р. (надалі - Контракт) зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 5.5, 6.1.2, 6.1.5 контракту комісіонер зобов'язаний надати комітенту акт про відшкодування витрат комісіонера, забезпечити збереження товару (п. 6.1.5 контракту).

Згідно додатку 4 до контракту до складу витрат, що підлягають відшкодуванню коміонеру віднесено перевалку вантажу, фрахт наземний, фрахт морський.

Як вбачається з складу зазначених витрат вони відповідають видам транспортно - експедиторської діяльності, визначеними статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 р. V ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Підпунктом «ж» п. 186.3 ст. 186 р. V ПК України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання,або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Крім того, відповідно до пп. а) та в) п. 186.2.1ст. 186 р. V ПК України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання.

Пунктом 180.2 ст.180 р. V ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. Згідно з нормами ст.208 р. V ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПК України.

Враховуючи зазначене, частина послуг за контрактом № 2908-12 від 10.09.12., що відповідає п.п. а) та в) п. 186.2.1ст. «ж» п. 186.3 ст. 186 р. V ПКУ підлягають оподаткуванню ПДВ.

По питанню щодо оподаткування суми фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту зазначено наступне.

Під поняттям «фрахт» згідно з пп. 14.1.260 ПК України розуміється винагорода і компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно з п. 160.5 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особою, уповноваженою стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Згідно наданого акту про відшкодування витрат комісіонера за березень 2013 року від 08.04.2013р. сторони, а саме: ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського» та компанія «EAST METTALS AG» (Швейцарія), визначили, що в зв'язку із виконанням контракту Комісіонером понесені наступні витрати: перевалка вантажу, фрахт наземний, фрахт морський.

Також, згідно пункту 5.2 контракту №2908-12 від 10.09.2012р. комісіонер зобов'язується надати Комітенту на протязі 15 (п'ятнадцяти) календарних днів зі дня вступу діючого контракту в силу довідку з податкових органів Швейцарії з інформацією за. 2011 рік, яка підтверджує, що Комісіонер є резидентом Швейцарії. По закінченню 2012 року Комісіонер зобов'язується надати Комітенту на протязі 15 календарних днів довідку з податкових органів Швейцарії з інформацією за 2012 рік. У разі ненадання Комісіонером вказаної довідки за відповідний календарний рік, сторони домовились, що Комітент буде утримувати з комісійної винагороди Комісіонера, яка виплачується Комітентом по діючому контракту податок на доходи комісіонере від суми виплат у розмірі 15% згідно діючого законодавства України.

Правила міжнародних угод України згідно ст. 103 ПК України (використання їх здійснюється шляхом звільнення доходів з джерелом їх походження із України, зменшення ставки податку шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку та сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити у відповідності з міжнародною угодою.)

Відповідно до п. 103.1 цієї статті застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити згідно з міжнародним договором України.

Виходячи з норм п. 103.2 зазначеної статті резидент України (податковий агент відповідного нерезидента) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, за умови, що такий нерезидент є фактичним власником (бенефіціарним отримувачем) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Бенефіціарним отримувачем (фактичним власником) доходу вважається особа, що має право на отримання таких доходів (абзац перший п. 103.3 ст. 103 ПК України).

Водночас згідно з абзацом другим цього пункту бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, проте є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Тобто для цілей оподаткування відповідно до міжнародного договору нерезидент не може бути посередником, який діє на субліцензійних умовах. Він повинен бути безпосереднім власником такого доходу.

При цьому відповідно до абзацу другого п. 103.2 ст. 103 ПК України пільгове оподаткування податком дозволяється тільки за умови надання нерезидентом резиденту України (податковому агенту такого нерезидента) документа, який потверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.

Підставою для такого оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом резиденту України (податковому агенту такого нерезидента) довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 ПК України).

Проте, суд вважає зазначену податкову консультацію такою, що порушує права та охоронювані Законом інтереси позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» та компанія «EAST METTALS AG» (Швейцарія) укладено контракт від 10.09.2012р. за № 2908-12.

Предмет зазначеного контракту визначений у п. 1.1 - комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок комітента у строки та у порядку, встановленому контрактом зовнішньоекономічні угоди по продажу на експорт в будь-яку країну товар, переданий йому комітентом.

Пунктом 6.2.1 контракту передбачено, що комітент зобов'язаний передати комісіонеру у погоджений сторонами строк товар, вказаний в відповідному комісійному дорученні до цього контракту, в порт/місце його зберігання, зазначене у комісійному дорученні.

Згідно наданого акту про відшкодування витрат комісіонера за березень 2013 року від 08.04.2013р. сторони, а саме: ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» та компанія «EAST METTALS AG» (Швейцарія), визначили, що в зв'язку із виконанням контракту Комісіонером понесені наступні витрати: перевалка вантажу, фрахт наземний, фрахт морський.

Договір комісії є одним з найпоширеніших видів посередницьких договорів. Він належить до договорів надання нематеріальних посередницьких послуг.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України «Договір комісії» за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Предметом договору комісії є вчинення одного чи декількох правочинів. Це робить інститут комісії схожим до інституту комерційного посередництва, що оформлюється агентськими договорами, предметом яких також є вчинення правочинів, зокрема, укладення договорів, і, відповідно, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є «вчинення юридичних дій», в тому числі укладення договорів.

Тобто специфіка договору комісії з точки зору ЦК України полягає в тому, що комісіонер діє від свого імені, вчиняючи правочини для свого клієнта.

Комісіонер зобов'язується вчиняти правочини від свого імені. Це є чи не найголовнішою відмінністю договору комісії від договору доручення, за яким повірений зобов'язується вчинити дії від імені довірителя.

Кодекс торговельного мореплавства, а саме ст. 203, визначає договір чартеру (фрахтування) судна як договір за яким судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно на певний час фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Відповідно до ст. 203 та ч. 2 ст. 133 КТМ України сторонами договору чартеру є фрах тівник та фрахтувальник.

Фрахтівником є особа, що вступила від свого імені у договір фрахтування (чартер) і взяла на себе обов'язок за встановлену плату здійснювати перевезен ня вантажу морем у порт призначення з умовою надання для розміщення ванта жу судна, його частини чи певних приміщень.

Фрахтувальник - особа, яка вступила від свого імені у договір фрахтування і отримала у зв'язку із цим право вимагати, щоб обумовлений у договорі вантаж за встановлену плату був перевезений морем у порт призначення з умовою надання судна для розміщення вантажу судна, його частини чи певних суднових приміщень. Основним обов'язком фрахтувальника є сплата проїзної плати (фрахту). В ці лому розмір фрахту, а також порядок його оплати визначаються за згодою сто рін, але окремі аспекти оплати фрахту регулюються іншими законами України. Крім фрахтівника та фрахтувальника, учасником морського вантажного пере везення є одержувач вантажу.

Таким чином, договір комісії та договір чартеру (фрахтування) є окремими видами зобов'язань та є різними за своєю правовою природою.

Згідно із п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п. 160.5 ст. 160 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:

- базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

- особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Підпунктом 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що між позивачем та компанією «EAST METTALS AG» (Швейцарія) окремий договір фрахту не укладався, а фрахтування товару передбачено умовами контракту від 10.09.2012р. за № 2908-12 - п.6.2.1, тобто сума фрахту, визначена у акті про відшкодування витрат комісіонера є виплатами, які понесені комісіонером на виконання договору комісії.

Таким чином, витрати відшкодовані товариством комісіонеру «EAST METTALS AG», Швейцарія, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», у рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 р. V ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Окрім того, п 180.2 ст. 180 р. V ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України визначений ст. 208 р. V ПК України.

Тобто, операції з отримання послуг від нерезидента не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до ст. 186 р. V ПКУ розташоване за межами митної території України та зазначені операції підтвердженні відповідними первинними документами (угода, акт виконаних робіт тощо).

Операції з отримання послуг від нерезидента не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до ст. 186 р. V ПКУ розташоване за межами митної території України та зазначені операції підтвердженні відповідними первинними документами (угода, акт виконаних робіт тощо).

Крім того, вказаною податковою консультацію по другому питанню, порушеному позивачем, останньому роз'яснені загальні умови застосування положень Податкового кодексу України щодо поняття «фрахт», бенефіціарний власник доходу, підстава для оподаткування доходів із джерелом іх походженя з України, що не було предметом запиту на надання податкової консультації, оскільки позивач просив надати податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України певних витрат, а саме - витрат, які відшкодовані товариством комісіонеру, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві (витрати з фрахту) враховуючи положення Податкового кодексу України.

У наведеній в листі від 16.07.2013 року № 1262/233-14 податковій консультації взагалі не розглянуто питання безпосередньо щодо оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України певних витрат, а саме - витрат, які відшкодовані товариством комісіонеру, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві (витрати з фрахту) враховуючи положення Податкового кодексу України, зокрема, не надано чіткої відповіді на поставлене питання.

Отже, відповідачем у податковій консультації по другому питанню не зазначено підстав неможливості розгляду питання по суті.

Фактично, позивач, звертаючись з запитом про надання письмової консультації просив надати допомогу щодо практичного використання положень Податкового кодексу України при здійсненні певної операції (оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України певних витрат, а саме - витрат, які відшкодовані товариством комісіонеру, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві (витрати з фрахту).

Вищий адміністративний суд України в п.1 інформаційного листа від 01.06.2010р. №781/11/13-10 «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ» (п.1.1) стосовно індивідуальних правових актів зазначив, що головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Однак, як встановлено судом, в спірній податковій консультації по другому питанню відповідачем не надано висновку стосовно конкретного питання позивача щодо оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України певних витрат, а саме - витрат, які відшкодовані товариством комісіонеру, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві (витрати з фрахту).

Навпаки, відповідачем наведені лише загальні умови використання положень Податкового кодексу України щодо порушеного позивачем питання.

Таким чином, відповідачем не надано відповіді на друге питання, яке зазначено у запиті від 17.06.2013р. за № 3444 про надання письмової податкової консультації, тобто не надано допомоги щодо практичного використання положень Податкового кодексу України відносно певної операції.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що на запит позивача від 17.06.2013р. за № 3444 про надання письмової податкової консультації контролюючий орган мав надати допомогу позивачу стосовно практичного використання конкретної норми ПК України при здійсненні певної операції (оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України певних витрат, а саме - витрат, які відшкодовані товариством комісіонеру, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві (витрати з фрахту), а не обмежуватись загальними роз'ясненнями.

Згідно приписів п. 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У процесі судового розгляду справи відповідач не у повному обсязі довів правомірність своїх дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у частині визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 16.07.2013 року № 1262/233-14 у частині надання консультації на питання позивача щодо того, чи витрати відшкодовані товариством комісіонеру «EAST METTALS AG», Швейцарія, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», у рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» підлягають документально підтверджені судові витрати (платіжне доручення за № 6643 від 20.08.2013р. на суму 34,41 грн.) відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 17,30 гривень.

Керуючись 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 16.07.2013 року № 1262/233-14 у частині надання консультації на питання позивача щодо того, чи витрати відшкодовані товариством комісіонеру «EAST METTALS AG», Швейцарія, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», у рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (код ЄДРПОУ 05393056) судовий збір у розмірі 17 грн. (сімнадцять) 30 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.С. Луніна