Ухвала суду № 36717915, 15.01.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1659/13-к Головуючий у І інстанції Бузунко О.А. Провадження № 11-кп/795/20/2014 Категорія - 115 ч. 2 п.6, 187 ч.4, 15 ч.2, 115 ч.2 п. 1 Доповідач Салай Г. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіСалая Г. А. Суддів: Акуленко С.О., Борисенко І.П.

Секретаря судового засідання - Зубашевської О.С.

За участю учасників судового провадження:

Прокурора - Крупини Л.Г.

Обвинуваченого - ОСОБА_2

Захисника - ОСОБА_3

Потерпілого - ОСОБА_4

Розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260010002717 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровоград, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, торгового представника на ПП «Торговий Дім Поляков», в силу ст. 89 КК України не судимий,

засуджений:

-за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України до покарання виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України до 15 років позбавлення волі;

- за ст. 187 ч. 4 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнуто з ОСОБА_2:

- на користь ОСОБА_4 200 000 грн. моральної шкоди завданою смертю батька - ОСОБА_6;

- на користь фінансового управління Козелецької районної державної адміністрації 3120 грн. 00 коп. за лікування в стаціонарі потерпілої ОСОБА_7;

- судові витрати за проведення експертиз в розмірі 9 939, 90 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 90 коп. в дохід держави.

Автомобіль марки ВАЗ-2110, д.н.з. НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_4, зеленого кольору, 1999 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, конфісковано, а вилучені від його реалізації кошти постановлено звернути на відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_4, витрат на проведення експертиз та витрат за стаціонарне лікування.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винними у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в денний час з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживали в буд. АДРЕСА_2, заздалегідь підготувавшись, на власному автомобілі «ВАЗ 2110» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, приїхав в дообідній час в смт. Козелець Чернігівської області, де біля господарства АДРЕСА_3, залишив свій автомобіль та пішою ходою направився до села Олексіївщина. Безперешкодно потрапивши до господарства подружжя ОСОБА_8, ОСОБА_2 через незамкнені вхідні двері проник до будинку. Перебуваючи в будинку, діючи з умислом на позбавлення життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 скоїв напад на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в ході якого умисно завдав ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, від яких в подальшому він помер, а ОСОБА_7 завдав тяжких тілесних ушкоджень. Після цього заволодів грошовими коштами в сумі 1400 грн., які знаходились в шафі у будинку.

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перебували в безпорадному стані внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, але подавали ознаки життя, ОСОБА_2, усвідомлюючи нищівний характер дії високої температури внаслідок пожежі, вчинив підпал будинку з середини, при цьому замкнувши парадні вхідні двері будинку. Будучи впевненим, що полум'я розповсюджується по всьому будинку та виниклою пожежею його буде знищено, і загинуть потерпілі, тобто, що вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_2 залишив будинок через задні двері будинку і пішою ходою направився до свого автомобіля. Однак ОСОБА_2 злочинний умисел щодо вбивства двох осіб не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки пожежа будинку, незадовго після підпалу, була виявлена та ліквідована.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20 від 12.04.2013 року на трупі ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому під'язикової кістки, перелому щитовидного хряща, що у живих осіб за ознакою небезпечності для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження; шести синців на яких п'ять забійних ран обличчя, травматичної ампутації першого зуба на верхній щелепі, травматичного вивиху першого зуба на нижній щелепі, перелому краю надбрівної дуги лівої лобної кістки, відкритих переломів нижньої щелепи, що у живих осіб, за ознакою тривалості розладу здоров'я на строк понад 21 день кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 через проміжок часу (вимірюваний годинами) від моменту отримання тілесних ушкоджень в область голови, а саме відкритого перелому нижньої щелепи, в результаті механічної асфіксії, яка зумовлена вдиханням крові, як наслідок даного перелому.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 42 від 10.05.2013 року в ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів кісток склепіння черепу та кісток обличчя черепу - перелому потиличної кістки, перелому лівої тім'яної кістки, перелому лівої виличної кістки, струсу головного мозку, гематоми (крововиливу) на обличчі навколо лівого ока, множинних забійних ран на голові, що за ознакою небезпечності для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження; закритого перелому четвертої п'ясної кістки правої кисті, гематоми (крововиливу) на правій кисті, що за ознакою розладу здоров'я понад 21 день кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості; саден на лівому передпліччі, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Наносячи численні удари ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в життєво важливі органи, в тому числі молотком, а також підпалюючи будинок подружжя ОСОБА_8 з середини, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та бажав настання таких наслідків.

В апеляційних скаргах:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок яким виправдати його у інкримінованих йому злочинах у повному обсязі. Він просить повторно дослідити докази по справі , зокрема показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яким не було надано належної оцінки судом першої інстанції та провести повне дослідження інших доказів по справі. Так, зі свідчень ОСОБА_15 наданих під час судового засідання, видно їх нелогічність, неправдивість та суперечливість. Показання ОСОБА_15 про те що під час огляду слідової доріжки брав участі понятий ОСОБА_16 спростовуються свідченнями ОСОБА_17, понятого ОСОБА_18 та самого ОСОБА_16 Також не зрозуміло чому потерпіла ОСОБА_7 при наданні свідчень та впізнанні обвинуваченого не вказала на її сусіда поруч із яким вони проживали майже 14 років, натомість описувала невідомого їй чоловіка.

Крім того, в мотивувальній частині судом не викладено формулювання обвинувачення у скоєнні ОСОБА_2 злочину передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

Вважає неприпустимим покладення в основу вироку наступних доказів, а саме: протоколу огляду місця події ІНФОРМАЦІЯ_2, протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.02.2013 року, висновку імунологічної експертизи № 217 від 19.04.2013 року, висновку імунологічної експертизи № 216 від 19.04.2013 року, висновку судово-медичної експертизи № 36.

Судом не надано оцінки висновку судово-медичної експертизи № 16 від 16.02.2013 року у відповідності до якого, на руках обвинуваченого відсутні будь які сліди нанесення ударів кулаками по обличчю. Судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; наявність суперечливості доказів; у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні і відкинув інші, а тому вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок яким його виправдати, вину у вчиненні злочинів не визнає. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2, зранку поїхав до м. Києва. У цей день з 10 год. по 11 год. 30 хв. він знаходився в мегамаркеті «Стама», що знаходиться в м. Києві по вул. Горького, 50, потім поїхав до «Караваєвих дач» щоб відремонтувати свій мобільний телефон. Прибув на радіо ринок близько 12 год. та пробув там близько години, а потім поїхав в напрямку м. Бровари, щоб відвідати там торгові точки. Злочин у с. Олексіївщина Козелецького району не вчиняв.

20.02.2013 року не прочитавши підписав протокол, показання у якому були викладені іншою особою, чим оговорив себе у вчиненні злочину. Звертає увагу на суперечливість показань свідка ОСОБА_15, потерпілої ОСОБА_7 та неналежність оцінки показань свідка ОСОБА_14 Заперечує проти покладення в основу вироку протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, протоколу пред'явлення особи для впізнання від 15.02.2013 року, висновку імунологічної експертизи № 217 від 19.04.2013 року, висновку імунологічної експертизи № 216 від 19.04.2013 року, висновку судово-медичної експертизи № 36.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 та його захисник підтримали подані апеляційні скарги.

Прокурор та потерпілий просили залишити без задоволення апеляційні скарги обвинувачуваного та його захисника, а вирок суду першої інстанції відносно обвинувачуваного ОСОБА_2 без змін.

Прокурор вказав, що по кримінальному провадженню відсутні підстави для повторного дослідження в апеляційному суді обставин справи та доказів, оскільки в суді першої інстанції вони досліджені в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_7 вказав, що під час досудового розслідування його мати впізнавала ОСОБА_2, як особу, яка скоїла злочин відносно неї та її чоловіка. В суді першої інстанції його мати також впізнала ОСОБА_2 та вказала на причетність обвинувачуваного до вчинення злочину. Його мати ніколи психічними захворюваннями не страдала і з цього приводу ніде не лікувалась.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, при обставинах, наведених у вироку суду повністю підтверджується сукупністю доказів, які досліджені в суді першої інстанції не зважаючи на не визнання ним вини.

Вина обвинуваченого у чиненні злочинів підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_4, а також свідків:., ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_12, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_8, ОСОБА_29, ОСОБА_13, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Потерпіла ОСОБА_7 в суді першої інстанції дала показання про те, що 12. 02. 2013 року вона з сусідами їздила в смт Козелець за продуктами. Повершувшись додому побачила, що її чоловік лежить на дивані. Коли вийшла в веранду, то побачила, що в будинок зайшов чоловік, якого вона запитала «хто ти? ОСОБА_13 син?», на що отримала ствердну відповідь. Чоловік схопив її за руку, потягнув до кімнати, кинув під стіл та почав бити молотком по голові, запитуючи де гроші. Згодом вона побачила, що її чоловік лежить вже біля дивану, а злодій нишпорить в гардеробі, звідки випали в пакеті гроші, які він собі і забрав. Потім нападник викинув речі з гардеробу та підпалив їх. В той час постукала поштарка ОСОБА_13. Вона піднялася, але знову впала. Раніше особу, яка здійснила напад, вона ніколи не бачила. Однак, в засіданні суду першої інстанції беззапаречено впізнала в нападнику ОСОБА_2 Також потерпіла додала, що чоловік був одягнений в чорний жакет, шапку (яку вона назвала «трёхуголка») та темні штани. Нападник був в окулярах. В гардеробі знаходилося приблизно 8 000 грн. Однак, скільки саме точно вона не знає, приблизно 2 000 грн. з яких були її грішми, інші - чоловіка.

Данними протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15. 02. 2013 року підтверджується, що потерпіла ОСОБА_7 впізнала на фото № 2 особу (ОСОБА_2), яка скоїла злочин відносно неї та її чоловіка. (а.с. 123-133, том 1).

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_19 дав показання, що він працює на посаді ст. слідчого Козелецького РВ УМВС України. 12. 02. 2013 року перебував на чергуванні в складі слідчо-оперативної групи, яка виїжджала в с. Олексіївщина до господарства ОСОБА_8, де сталася пожежа. Того ж дня було проведено огляд місця події, вилучено речові докази та складено відповідний протокол. Він особисто проводив пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. На час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_7 знаходилася в Козелецькій центральній районній лікарні. Їй в присутності двох понятих було представлено для впізнання особу за фотознімками, і потерпіла чітко вказала на особу нападника, який був під № 2, що зафіксовано в протоколі цієї слідчої дії.

Свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_34 в суді першої інстанції пояснили, що вони були запрошеним в якості понятих при проведенні впізнання по фотографіям потерпілою ОСОБА_7 в Козелецької ЦРЛ. В палаті потерпілій ОСОБА_7 показали 5 фотографій. Там потерпіла вказала на ж фотографію під номером 2, як якій був зображений нападник.

Колегія суддів не може погодитись з доводами поданих апеляційних скарг про те що показання потерпілої ОСОБА_7 та данні протоколу впізнання за фотознімками є недопустимими доказами, оскільки вказані докази отримані законним шляхом і підтверджують участь обвинувачуваного у вчинені злочинів.

В суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_4 дав показання, що він не був безпосереднім свідком подій, які мали місце 12. 02. 2013 року. Ввечері того дня його сестра ОСОБА_25 по телефону йому повідомила, що його батька вбито, а мама знаходиться у лікарні. Мати потім розповідала, що у двері того дня постукали і вона спитала: «Хто там»? Їй відповіли: «Я по світлу». Вона каже: «До нас по світлу інший чоловік ходить», проте відкрила двері і впустила чоловіка. Він почав її тягнути до будинку та кинув під стіл. Що відбувалося далі вона пояснити не могла, мабуть, втратила свідомість. Мати також розповідала, що коли прийшла до тями, після того, як нападник її побив, то побачила як за допомогою викрутки чоловік відкрив гардероб та взяв якийсь згорток собі. Коли у вікно постукала поштарка, то він забіг у спальню, підпалив речі, а потім вибіг через інший вихід, який був у будинок у батьків.

Свідок ОСОБА_25 в суді першої інстанції дала показання про те, що 12. 02.2013 року, о 15.00 год. - 15-30 год. їй зателефонувала сусідка ОСОБА_23 та повідомила, що сталась пожежа, її батько вбитий, а матері викликали швидку. Вони разом з братом ОСОБА_4 приїхали до Козелеця. Мати розповідала, що нападник бив її молотком по голові та запитував: «Де гроші?». Обличчя своє він не ховав і вона й зараз його добре пам'ятає. Мати говорила, що хлопець був в окулярах. Розповідала також, що двері були відчинені, зайшов хлопець, взяв її за руку та потягнув до кімнати. Потім він почав бити її молотком, кинув під стіл. Наскільки вона зрозуміла, мама потім втратила свідомість та не бачила як вбивали батька. Мама казала, що коли прийшла до тями, то бачила як хлопець забрав з шафи білий пакет, де були гроші. Мати отримувала пенсію у розмірі 1 400 гривень, а батько збирав гроші. Коли наступного дня після події в будинку вони переставляли стіл, то з нього випав обгорілий молоток.

Показання потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин скоєння злочину відносно неї об'єктивно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_20 Вона показала, що 12. 02. 2013 року близько 15.00 години прийшла до будинку подружжя ОСОБА_8 в селі Олексіївщина та принесла ОСОБА_6 пенсію. Вхідні двері до будинку були замкнені. Вона постукала, але ніхто не відчинив. Вона повернулась до вікна, яке ближче до дверей, але нічого не побачила. Проте з будинку було чути стогін. Трохи зачекавши, постукала у вікно і після цього в будинку було чути такий гуркіт, ніби падав стілець чи стіл. Вона постукала ще раз і побачила перед вікном постать ОСОБА_7, яка була вся закривавлена та побита. Вона набрала номер сина і попросила його прийти. Вони зайшли до двору, з вікон будинку вже йшов дим. Коли вибили двері, то побачили, що біля дверей стояла потерпіла ОСОБА_7. З будинку доносився стогін ОСОБА_6 Вони намагалися зайти до будинку, але диму було дуже багато і тому не змогли цього зробити. Після того як вибили двері то прийшли ОСОБА_23 та ОСОБА_22 Коли намагались зайти до будинку, то ОСОБА_22 сказав, що потрібно обійти будинок і там є двері, та можливо тудою можна буде зайти. Потім ОСОБА_22 розповідав, що двері з іншої сторони будинку були відчинені, а від дверей слід вів на город.

Свідок ОСОБА_21 в суді першої інстанції дав показання про те, що його матір працює листоношею в селі Олексіївщина. 12. 02. 2013 року він був вдома, коли йому подзвонила мати та сказала, що в будинку, куди вона прийшла, щось відбувається. До господарства ОСОБА_8 йти хвилини три. Мати сказала, що принесла пенсію дідусю, але двері зачинені, і в будинку чути гуркіт. Вони зайшли до двору, він спробував відкрити двері, але було зачинено. Відійшовши трохи назад, він побачив, що з крайнього вікна йшов дим. Він вибив двері, і побачив, що біля дверей стояла ОСОБА_7 Коли вони виводили її на вулицю, прийшов ОСОБА_23, а потім ОСОБА_22. Вони хотіли зайти до будинку, але не змогли цього зробити, оскільки йшов їдкий дим. ОСОБА_22 сказав, що є двері з іншої сторони будинку і потрібно їх відчинити. Прийшовши на другу сторону ОСОБА_22 сказав, що двері відчинені. Він був присутнім в якості понятого при огляді місця події, а саме, при простежуванні слідової інформації, і бачив, що сліди з заднього виходу будинку подружжя ОСОБА_8 йшли через город на ферму, Від ферми сліди йшли до старого закинутого сараю, а далі повернули в бік в сторону Бобровицької траси. Від траси сліди йшли через скотобійню та виходили до підстанції. Перейшовши через трасу повз смітник, слід йшов в сторону смт. Козелець.

В суді першої інстанції свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_22 підтвердили наведені показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21

Свідок ОСОБА_15 старший дільничний інспектор міліції Козелецького РВ УМВС, дав показання, що 12. 02. 2013 року він знаходився на прийомі громадян в селі Олексіївщина. Прийом громадян триває з 09 до 11.00 години. Того дня було багато снігу і в нього ще була деяка робота тому він затримався десь до 11.30 год. Вийшовши з сільської ради, він пішов в напрямку траси міста Бобровиця та почав зупиняти автомобілі в напрямку цього міста, щоб доїхати до села Бригинці, де в сільській раді також повинен був проводити прийом. Він знаходився на дорозі близько однієї години, оскільки ніхто не зупинявся. Близько 12 години 30 хвилин в його напрямку їхав автомобіль ВАЗ 2110 світло-зеленого кольору. Співробітники міліції раніше давали орієнтир, що на автомобілі зеленого кольору ВАЗ 2110 чи ВАЗ 2115 їздять особи ромської національності. Він хотів зупинити цей автомобіль. Однак водій не зупинився та повернув у перший заїзд села Олексіївщина. Він не звернув уваги на водія, але звернув увагу на номерний знак автомобіля - НОМЕР_1, який записав у свій особистий зошит. Після цього він залишався там же, на першому в'їзді в село Олексіївщина. Через 5-10 хв. цей самий автомобіль виїхав з села Олексіївщина. Він звернув увагу на водія, оскільки коли автомобіль під'їжджав, то водія було добре видно. оскільки переднє бокове скло водія було не тонованим то він впізнав ОСОБА_2, який був одягнений у темну спортивну куртку, темну шапку та був в окулярах. Автомобіль поїхав в напрямку смт. Козелець. Коли перший раз автомобіль під керуванням ОСОБА_2 заїжджав до села Олексіївщина, поруч проїжджав автомобілшь ВАЗ 2109 під керуванням громадянина ОСОБА_24. Після завершення прийому в Бригинцівській сільській раді він повернувся до смт. Козелець. Там йому стало відомо, що в селі Олексіївщина відбулася пожежа та виявлено труп. Він разом зі своїми колегами приїхали на місце події. Оскільки біля будинку були наявні сліди, він, ОСОБА_9, слідчий та поняті пішли по слідам в напрямку ферми. Слід був дуже видний та йшов слід у слід. Було видно, що особа прийшла з смт. Козелець. По сліду вони дійшли до електротрансформатора в смт. Козелець. Потім слід перейшов на другу сторону дороги та йшов по узбіччю в зустрічному напрямку в смт. Козелець і звернув на провулок Привітний в смт. Козелець неподалік господарства ОСОБА_16. Пізніше вони побачили, що цей слід дійшов до автомобіля, якого на той час вже не було, проте було видно, що автомобіль від'їжджав. З смт. Козелець сліди йшли попід дорогою. Сліди були однакові. Один слід був з смт. Козелець, а інший з села Олексіївщина.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 надав для огляду свій робочий щоденник з відповідним записом номера автомобіля ОСОБА_2 ВАЗ 2110 номерний знак НОМЕР_1.

Свідок ОСОБА_24 в суді першої інстанції дав показання про те, що 12. 02. 2013 року, в період між 11 та 13 годинами, він їхав на своєму автомобілі в смт. Козелець та бачив, що на повороті до села Олексіївщина стояв дільничний ОСОБА_15 До села Олексіївщина тоді заїзджали якісь автомобілі, але які саме він не пам'ятає. Коли він повертався з Козельця то ОСОБА_15 ще стояв.

Свідок ОСОБА_33 , яка працює секретарем Бригинцівської сільської ради Козелецького району, будучи допитаною в якості свідка, дала показання, що 12 лютого 2013 року ОСОБА_15 на прийом громадян приїхав приблизно о 12.00 год., але вона на годинник не дивилась.

Показаннями свідка ОСОБА_15 об'єктивно підтверджується факт перебування ОСОБА_2 на своєму автомобілі ВАЗ 2110 (номерний знак НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_2 після 12 години 30 хвилин в с. Олексіївщина Козелецького району.

Тому, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційних скарг обвинувачуваного та його захисника, а також показання свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_2 12. 02. 2013 року, в період з 12 до 13 години знаходився на радіо ринку «Караваєві дачі» в м. Києві.

Свідок ОСОБА_17 слідчий СВ Козелецького РВ УМВС, в судовому засіданні дав показання про те, що 12. 02. 2013 року він перебував на роботі. Приблизно о 15.00- 15.30 год ві оперативного чергового райвідділу надійшло повідомлення, що є підозра про факт вбивства в селі Олексіївщина. Одразу туди виїхала слідчо-оперативна група. По приїзду було встановлено, що в будинку знаходяться двоє потерпілих. Власник на момент приїзду був мертвий, а його дружина жива. Будинок був охоплений пожежою і працювала бригада МНС. Під час огляду місцевості було виявлено, що від прилеглої території до будинку АДРЕСА_2 йшла слідова доріжка до сусідського господарства. Від господарства сліди йшли до смітника, а від смітника в сторону ферми. Було прийнято рішення йти по сліду. Він, ОСОБА_15 та ОСОБА_9 проводили огляд. Слід йшов через ферму до траси Бобровиця-Козелець, потім до провулку, де були виявлені сліди автомобіля. На автодорозі Козелець-Бобровиця було виявлено слід автомобіля. Зі з'їздом на дану автодорогу знаходиться будинок гр. ОСОБА_35 Коли автомобіль здавав назад, то він трохи пробуксував. Перший був слід буксировки, а задні сліди були виявлені. Вказані сліди автомобіля були зняті на фотокамеру його мобільного телефону.

Свідок ОСОБА_9 також дав показання про те, що 12. 02. 2013 року він перебував у добовому наряді слідчо-оперативної групи Козелецького РВ УМВС. В обідню пору до чергової частини надійшло повідомлення з чергової частини з ДПЧ про те, що в селі Олексіївщина в одному із жилих будинків відбулася пожежа, під час якої було виявлено труп господаря з явними тілесними ушкодженнями. За вказівкою оперативного чергового вони прибули на місце пригоди. У дворі господарства знаходилось тіло господаря, на обличчі якого були явні тілесні ушкодження. В подальшому при проведенні опитування працівників пожежної служби, місцевих жителів було встановлено, що мали місце чіткі та свіжі сліди на сніговому покриві біля тильних дверей веранди будинку, які вели в напрямку городу. В подальшому він, ОСОБА_17 та ОСОБА_15 в присутності понятих пішли по слідам, які вели спочатку поза селом через територію ферми в напрямку через поле Київської Слобідки в смт. Козелець. По автодорозі Бобровиця - Козелець, по узбіччю, вони звернули біля автобусної зупинки на провулок Привітний в смт. Козелець, і десь на відстані 40-50 метрів обірвались. Там, де сліди обірвались, були сліди від автомобіля. Сліди попід селом по території ферми були як у одному, так і в зворотньому напрямку, ідентичними, тобто відбитки протектора взуття були однакові. Сліди починалися від будинку, де виникла пожежа, якщо дивитись в напрямку смт. Козелець від тильних дверей, та вели через городи.

Показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_21 підтверджуються наявністю слідів від будинку потерпілих до автомобіля, який знаходився по пров. Привітному в смт. Козелець та вів до господарства по вул. Перемоги в селі Олексіївщина, і в зворотному напрямку.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що 12. 02. 2013 року він вийшов з двору по АДРЕСА_3 в смт Козелець та побачив, що на дорозі між його будинком і сусідським стоїть автомобіль. Він пройшов повз автомобіль, пішов на город, набрав землі і повернувся назад. Автомобіль марки «десятка» був чи синього чи зеленого кольору, можливо бірюзового. В період часу з 14.00 год. до 15.00 год., коли він чистив і скидав сніг на своєму подвір'ї, до нього прийшла ОСОБА_10 і запитала чи не приїхали до них якісь родичі, тому що біля подвір'я стоїть автомобіль. Через деякий час він помітив біля згаданого автомобіля чоловіка, проте звідки той прийшов - не помітив. Чоловік постояв, сів до автомобіля і через деякий час поїхав, в якому напрямку він не знає. Автомобіль стояв в напрямку до траси, але оскільки вперед поїхати не зміг, здав назад. Чоловік був одягнений у одяг темного кольору та був в окулярах. Через деякий час до нього прийшли працівники міліції та запросили його бути присутнім при проведенні певних слідчих дій.

Свідок ОСОБА_10 також дала показання, що 12. 02. 2013 року вона приблизно о 15.00 год. прийшла до господарства ОСОБА_16 за адресою АДРЕСА_3. Коли підійшла до вулиці, то побачила, що між господарствами ОСОБА_28 та ОСОБА_16 стоїть автомобіль світло-блакитного кольору. Вона подумала, що до ОСОБА_16 приїхали гості. Подивилась на автомобіль, але номерів автомобіля вона не запам'ятала. Запам'ятала лише літери «СВ» та подумала, що ця машина Козелецька. В автомобілі нікого не було. Від дверей зі сторони водія йшли сліди поза машиною. Слід був великий, чоловічий і вів в напрямку підстанції до села Олексіївщина. Слід йшов не до господарства ОСОБА_16 і не до господарства ОСОБА_28. Вона подумала, що значить не до них приїхали гості. Потім вона побачила на даху господаря, який скидав з ангару сніг. Вона спитала чи не до них приїхали гості, на що господар відповів, що ні. Вона зайшла до будинку, і вийшовши звідти десь о 17 годині 00 хвилин, побачила, що автомобіля вже не було. На досудовому розслідуванні вона пам'ятала також останні букви номерів автомобіля - ВА. Машина стояла в напрямку Бобровицької траси передом, відповідно, багажником - до Київської дороги.

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції дав показання, що він проживає в смт Козелець по вул. Київська, яка знаходиться неподалік пров. Привітного в цьому ж населеному пункті. 12. 02. 2013 року приблизно о 13.00 год. він приїхав до свого знайомого ОСОБА_36, який проживає по пров. Привітному і помітив машину, яка привернула його увагу, оскільки він проживає в цьому районі і такого автомобіля раніше не бачив. Автомобіль був незвичного кольору (ніби-то світло-блакитного, ніби-то бірюзового). Приблизно о 15.00 год. він вийшов від свого знайомого і автомобіль все ще стояв, проте в ньому нікого не було. Автомобіль був марки «Жигулі». Номери машини він наразі не пам'ятає, проте при допиті його під час досудового розслідування, він назвав перші дві цифри номера машини - 35 і це відповідає дійсності.

Показаннями свідка ОСОБА_12 в підтверджується, що він працює черговим-електромонтером на підстанції. 12. 02. 2013 року він був на зміні. Підстанція знаходиться при виїзді з смт. Козелець. Оскільки загавкала собака, він вирішив вийти на вулицю подивитись. Там він побачив чоловіка, який був одягнений у чорну болоневу куртку, чорні штани, в'язану чорну шапку та йшов в напрямку Комуни через ферму. Чоловік був середнього зросту десь 1 м. 82 см. - 1 м. 85 см. Обличчя чоловіка він не бачив. Десь приблизно о 13 год. 00 хв. - 13 год. 30 хв. він бачив як чоловік йшов в сторону села Олексіївщина, а повертався десь приблизно о 15.30 год.

Показанням вказаних свідків підтверджується факт знаходження автомобіля, який схожий з автомобілем обвинувачуваного, в пров. Привітному в смт. Козелець 12. 02. 2013 року, в період з 13 до 15 години.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та зазисника про те, що він в період часу з 12.00 год. до 16.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував в місті Бровари спростовуються показаннями: потерпілої ОСОБА_7 про місце перебування ОСОБА_2 в селі Олексіївщина; свідка ОСОБА_15, який в дообідній час бачив як ОСОБА_2 в'їжджав та через короткий проміжок часу виїжджав з села Олексіївщина на власному автомобілі, номер якого ОСОБА_15 записав до власного зошита, який був оглянутий в судовому засіданні; свідка ОСОБА_10, яка приблизно о 15.00 год. біля АДРЕСА_3 бачила автомобіль світло-блакитного кольору з першими та останніми літерами на номерному знаці СВ та ВА; свідка ОСОБА_16, який біля АДРЕСА_3 в період часу з 14.00 год. до 15.00 год. бачив автомобіль «десятку» бірюзового кольору та чоловіка, який в неї сів і поїхав, а також, який бачив сліди, які вели від вказаного автомобіля в напрямку села Олексіївщина; свідка ОСОБА_11, який бачив по пров. Привітному в смт. Козелець автомобіль марки «Жигулі» світло-блакитного чи бірюзового кольору з першими цифрами на номерному знаці - 35 в період часу з 13.00 год. до 15.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2; свідка ОСОБА_12, що бачив чоловіка, який приблизно о 13.30 ІНФОРМАЦІЯ_2 йшов з смт. Козелець в напрямку села Олексіївщина, а приблизно о 15.30 повертався назад.

Свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції дав показання про те, що ОСОБА_2 під час допиту його в статусі підозрюваного, з участю захисника, 20. 02. 2013 року добровільно та послідовно розповів про обставини вчинення ним злочинів відносно потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що було відображено у протоколі допиту, який прочитано та підписано як ОСОБА_2, так і його захисником.

Тому, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги обвинувачуваного, про те, що показання про визнання своєї вини від 20. 02. 2013 року він давав під тиском працівників міліції. Крім того, того по відповідній заяві ОСОБА_2 проводилась перевірка. Факт порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_37 не знайшов свого підтвердження.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні дав показання, що з 01. 12 2012 року він був керівником відділу продажу торгової марки «Немирів» в ТД «Поляков». З ОСОБА_2 він пропрацював два з половиною місяці. Робочий день торгового представника нормований. Ввечері всі торгові представники прибувають до офісу, де при вході фіксується час. 12. 02. 2013 року ОСОБА_2 був на роботі після 16.00 год.

Свідок ОСОБА_8, який працює в ТД «Поляков», в суді першої інстанції дав показання, що він з ОСОБА_2, який на той час виконував обов'язки керівника відділу, 12. 02. 2013 року домовився про зустріч приблизно на 14.00 в ТД «Континент». В назначений час він приїхав, проте ОСОБА_2 не було, він набрав його на мобільний телефон, проте останній був «поза зоною досяжності» і він повернувся в офіс, який знаходиться на вул. Електротехнічній в м. Києві. Це було приблизно між 16.00 та 17.00 год. Поспілкувавшись через певний проміжок часу з іншими колегами - ОСОБА_39 та ОСОБА_29, він зробив висновок, що ОСОБА_2 в офісі був. 13. 02. 2013 року ввечері біля супермаркету «Біла» вони разом з ОСОБА_2 міняли колеса на його автомобілі (переднє і заднє ліві колеса). Заміну коліс здійснювали приблизно до 21.00 год. 14 лютого 2013 року вони зустрілися з ОСОБА_2 на станції метро «Лук'янівська». ОСОБА_2 брав у нього кошти в борг, які повернув.

Свідок ОСОБА_29 , який працює в ТД «Поляков», в суді першої інстанції дав показання, що кожного вечора в робочі дні вони, відповідно до розпорядку, збираються в офісі по вул. Електротехнічна, що в м. Києві до 17 години. 12.02. 2013 року в офісі були він, ОСОБА_2, ОСОБА_39 та ОСОБА_8. В офісі він бачив ОСОБА_2 до 17 години 00 хвилин.

Показаннями вказаних свідків підтверджується факт перебування ОСОБА_2 на роботі в м. Києві 12. 02. 2013 року лише після 16 години, а також наявність у обвинувачуваного боргових забовязань.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційних скарг обвинувачуваного та захисника, в яких стверджується, що 12. 02.2013 року, в денний час, в період скоєння злочину ОСОБА_2 знаходився в м. Києві.

Свідок ОСОБА_26 в суді першої інстанції дала показання, що до міста Києва на роботу свого часу вона їздила з ОСОБА_2 12. 02. 2013 року ОСОБА_2 під'їхав десь о 7 годині ранку до її дому, потім забрали сусіда ОСОБА_27 та поїхали до міста Києва на автомобілі ОСОБА_2, «десятці» бірюзового кольору. Її висадили біля станції метро «Лісова». ОСОБА_2 десь чи до Нового року чи після, позичив у неї грошові кошти в розмірі 1 тис. гривень. 12. 02. 2013 року десь о 7.00 год ОСОБА_2 їй подзвонив та сказав, що віддасть борг. Після 12. 02. 2013 року він борг не повернув. Десь в березні місяці його дружина ці кошти повернула.

Свідок ОСОБА_27 дав показання, що 12. 02. 2013 року він їхав до міста Києва разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_26 Приїхавши до міста Києва, вони з ним розійшлись біля метро «Арсенальна» близько 9.00 год. Біля заводу «Арсенал» є банкомат, де ОСОБА_2 намагався зняти кошти для того щоб віддати йому борг, який позичив перед Новим роком у сумі 500 доларів. Перед Різдвом частину коштів у розмірі 800 гривень ОСОБА_2 йому віддав. 13. 02. 2013 року вони знову їхали з ним разом, ОСОБА_2 перевіряв картку, але вона виявилась неактивованою. 14. 02. 2013 року він з ОСОБА_2 не їздив до міста Києва, тому що той під час телефонної розмови повідомив, що залишається у місті Києві. 14, 02. 2013 року він телефонував ОСОБА_2 та запитав чи в нього на рахунку є кошти і коли він поверне борг. Той сказав, що у нього в квартирі обшук і він зателефонує пізніше.

Показаннями вказаних свідків підтверджується лиш факт виїзду 12. 02.2013 року ОСОБА_2 з смт. Козельця на роботу в м. Київ, а також факт наявності у обвинувачуваного боргових забовязань.

ОСОБА_40, будучи допитаною в якості свідка, дала показання, що ОСОБА_2 є її чоловіком. За станом на 12. 02. 2013 року її чоловік працював у Торговому Домі «Поляков» в місті Києві, куди він їздив зазвичай кожного дня разом з ОСОБА_27 та ОСОБА_26 12. 02. 2013 року вона була на роботі, ввечері, як завжди близько 21 години 00 хвилин чоловік приїхав додому. Він поводив себе спокійно. Наступного дня вони забрали ОСОБА_27 та ОСОБА_26, відвезли її на роботу, а самі поїхали до м. Києва. 13. 02. 2013 року чоловік сказав, що зламався автомобіль, і тому він залишиться в Києві. 14. 02. 2013 року вдома її чоловік не ночував. 14.02. 2013 року в їхньому будинку працівниками міліції було проведено обшук. Її чоловік приїхав в смт Козелець 16. 02. 2013 року, оскільки саме на цей день його викликали до міліції. В ІТТ вона приходила до чоловіка приблизно 19. 02. 2013 року, а 20. 02. 2013 року її чоловік в усьому зізнався.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами: рапортом від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 302 (а.с. 3 т. 1); данними протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 з доданими схемами та ілюстративною таблицею (а.с. 38-62 т. 1); данними протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 66-70 т. 1); данними протоколу огляду місця події від 14.02.2013 року з ілюстративною таблицею (а.с. 94-96 т. 1); данними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.04.2013 року з доданою схемою (а.с. 34-36, т. 2); речовими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні беззаперечно впізнала в ОСОБА_2 нападника. Колегія суддів вважає її покази правдивими, достовірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими доказами, а саме з висновком експертизи щодо наявності у потерпілої тілесних ушкоджень отриманих при самозахисті.

Показання ОСОБА_2 щодо його місцязнаходження з 10.00 до 11.00-11.30 год. на території мегамаркету по вул. Горького, 50 в м. Києві спростовуються інформацією, яка розміщена на оптичних носіях - СD-R дисках, визнаних речовими доказами, приєднаних до матеріалів кримінального провадження та оглянутих в судовому засіданні, а також роздруківою щодо з'єднання сім карток. Так, сім картка за номером, яким користувався ОСОБА_2, підтверджує перебування обвинуваченого в зоні дії базових станцій оператора мобільного звязку, що розташовані: у м. Києві, від вул. Фізкультури, у напрямку до вул. Антоновича - 12.02.2013 року о 09.47 год.; у м. Києві, Печерський район, вул. Набережно-Печерська дорога, 2 - 12.02.2013 року о 10.01 год.; у м. Києві, Дніпровський район, пр. Миру, 1, універмаг «Дарниця» - 12.02.2013 року о 10.10 год (а.с. 183-185, т. 3). Тобто, як вбачається з наведеної та проаналізованої інформації, ОСОБА_2 в період часу з 09.47 год. до 10.10 год. переміщувався по різним районах м. Києва, поступово просуваючись до виїзду з м. Києва, що унеможливлює його перебування в мегамаркеті по вул. Горького, 50 в м. Києві, та, відповідно, спростовує твердження обвинуваченого щодо його місця знаходження.

Крім вищенаведених доказів, вина також підтверджується: висновком експерта № 20 від 13.02.2013 року (а.с. 54-58 т. 2), висновком експерта № 42 від 08.05.2013 року (а.с. 60-62 т. 2), висновком імунологічної та дактилоскопічної експертиз № 222, 226 (б) від 24.04.2013 року (а.с. 117-121 т. 2), висновком експерта № 134 (а.с. 143-145 т. 2), висновком імунологічної експертизи №217(б) від 19.04.13 року (а.с. 159-163 т. 2), висновком імунологічної експертизи № 216(б) від 19.04.2013 року (а.с. 167-170 т. 2), висновком експерта № 36 (а.с. 189-193 т. 2), висновком трасологічної експерти №11 від 23.02.2013 року (а.с. 90-95 т. 2), висновком пожежотехнічної експертизи № 10(Пт) від 13.05.2013 року (а.с. 131-140 т. 2), висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 75 (а.с. 176-179 т. 2)

Доводи апеляційних скарг щодо відсутності ОСОБА_2 на місці злочину в с. Олексіївщина, вул. Перемоги, 5 спростовуються наступними доказами.

Висновком імунологічної експертизи № 217 (б) від 19.04.13 року, відповідно до якого на поверхні дверної ручки прямокутної форми, виявлено сліди поту, які за умови змішування можуть походити від потерпілої ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 159-163, т. 2).

Висновком імунологічної експертизи № 216 (б) від 19.04.2013 року, за яким речовина, вилучена під час огляду місця події - буд. АДРЕСА_2 Козелецького району є слиною, яка може походити як від потерпілої ОСОБА_7, так і від підозрюваного ОСОБА_2 (а.с. 167-170, т. 2);

Висновком судово-медичної експертизи № 36 від 05.04.2013 року підтверджується, що при дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки ОСОБА_2 виявлені епітеліальні клітини, які можуть належати потерпілому ОСОБА_6; враховуючи отримані результати крові потерпілої ОСОБА_7, підозрюваного ОСОБА_2, яким властивий антиген Н, присутність їх епітеліальних клітин в об'єкті № 2 не може бути виключено (а.с. 189-193, т. 2).

Вказаний висновок експерта достовірно підтверджує участь ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих злочинів відносно потерпілого ОСОБА_7

Доводи апеляційних скарг обвинувачуваного та його захисника про визнання ряду доказів недопустимими не підлягають задоволенню. У вироку суд першої інстанції належним чином обґрунтовано мотивував з яких підстав він не сприйняв відповідні показання обвинувачено та клопотання захисника про невизнання недопустимими доказів: данних протоколів огляду місця події від 12. 02. 2013 року та 14. 02. 2013 року; данних протоколу впізнання по фотографіям 15. 02. 2013 року (а.с. 123-133, том 1). Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини справи та докази. У вироку суду, в формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним вказано, що ОСОБА_2 з метою розбійного нападу, ІНФОРМАЦІЯ_2 проник в будинок потерпілих і , де умисно з метою умисного вбивства і заволодіння майном потерпілих напав на них. В даному випадку викладене формулювання обвинувачення за ст. 187 ч. 4 КК України.

Тому, відсутні підстави для повторного дослідження в апеляційному суді всіх обставин справи та доказів, про що просить захисник в своїй апеляційній скарзі.

Крім того, не підлягають задоволенню доводи апеляційних скарг обвинувачуваного та його захисника про необхідність постановлення при вказаних обставинах апеляційним судом нового вироку, оскільки по справі відсутні підстави, що передбачені ст. 420 КПК україни для винесення апеляційним судом нового вироку.

Дії засудженого ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. 1, ст. 187 ч. 4 КК України.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом першої інстанції призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням даних про особу обвинувачуваного, ступеня тяжкості вчинених злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які віднесені до категорії особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, а також проти власності, обставини вчинення злочинів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку за неможливе застосування до обвинувачуваного покарання у виді позбавлення волі на певний строк і необхідність застосування до нього покарання у виді довічного позбавлення волі.

Призначене обвинувачуваному покарання є необхідним й достанім для його виправлення та попередження нових злочинів.

В апеляційних скаргах обвинувачуваного та його захисника не не ставятся питання про суворість призначеного обвинувачуваному покарання.

Розмір моральної шкоди, стягнутої з обвинувачуваного на користь потерпілого відповідає характеру моральних страждань потерпілого.

Керуючись ст., ст. 371, 404, 407, 418, 419 КПК України судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а обвинувачуваним з моменту отримання копії ухвали.

СУДДІ:

Салай Г.А. Акуленко С.О. Борисенко І.П.