Вирок № 36715551, 20.01.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3261/13-к

Номер провадження 1-кп/629/10/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження № 12013220700000197 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанівка, Лозівського району Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2, раніше засудженого:

- 18 грудня 2009 року Близнюківським районним судом Харківської області за ст. 15 ч.3, 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно ст. 75, 104 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 21 червня 2010 року Близнюківським районним судом Харківської області за ст.ст. 186 ч.2, 186 ч.3, 70, 71 КК України до 4 років і 3 місяців позбавлення волі, звільнився 24.04.2013 року на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 16.04.2013 року умовно-достроково на не відбутий строк: 1 рік 6 місяців 6 днів;

- 29 липня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст. 289 ч. 1, 301 ч. 2, 70, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 15 серпня 2013 року Близнюківським районним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 4 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Бурмака В.А.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, захисту ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, маючи не зняту і не погашену в установленому законі порядку судимість за корисні злочини, на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин при наступних обставинах.

16 липня 2013 року близько 00-20 години, ОСОБА_1, прийшов на залізничний вокзал ст. Лозова, Південної залізниці, що розташований в м. Лозова, Харківської області. Знаходячись у приміщенні вокзалу, ОСОБА_1 маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисного мотиву, з метою особистої наживи, діючи повторно, відкрито заволодів сумкою ОСОБА_4, яка знаходилась у малому залі очікування вокзалу, схопивши дану сумку з лавочки, де сиділа остання. У даній сумці знаходилися гроші у сумі 220 гривень, мобільний телефон марки «LG KP-105», ринкова вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 353 від 23.07.2013 року з урахуванням зносу станом на 16.07.2013 року складає 80 гривень, паспорт громадянина України, ідентифікаційний код та пенсійне посвідчення на імя ОСОБА_4, банківські картки, туалетний папір, дві косметички, металева табличка, спідниця, кофта, ніж та розчіска, вартість яких встановити не видалося можливим, чим завдав матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 300 гривень. З місця вчинення злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився за власним розсудом.

Обвинувачений винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, щиро розкаявся у скоєному ним злочину.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого доведену, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий та вчинив злочин в період невідбутого строку покарання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога Близнюківської ЦРЛ не перебуває, не одружений, за місцем проживання характеризується формально, має неповну середню освіту, не працює.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

З урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження скоєння ним нових злочинів буде можливе тільки позбавлення волі на певний строк.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 липня 2013 року був засуджений за ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 301 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацію порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування та вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 15.08.2013 року був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України до постановлення вироків Лозівським міськрайонним судом Харківської області та Близнюківським районним судом Харківської області, в зв'язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першої-третьої цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку по справі буде встановлено, що обвинувачений винний ще і в другому злочині, скоєному ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 засуджений 26 червня 2010 року Близнюківським районним судом Харківської області за ст.ст. 186 ч.2, 186 ч.3, 70, 71 КК України до 4 років і 3 місяців позбавлення волі, та в період умовно-дострокового звільнення знов скоїв злочини, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обрану у вигляді - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 15 серпня 2013 року, згідно вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 15.08.2013 року.

Заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, на суму 220 гривень, суд задовольняє і стягає з обвинуваченого ОСОБА_1, на її користь заподіяний матеріальний збиток в сумі 220 гривень, оскільки він знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні і його визнав обвинувачений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 04 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.07.2013 року у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацію порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування та Близнюківського районного суду Харківської області від 15.08.2013 року у вигляді 4 років позбавлення волі, більш суворим, призначеним за даним вироком, призначити остаточно до відбування покарання ОСОБА_1 позбавлення волі строком 04 (чотири) роки 01 (один) місяць з конфіскацію порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

На підставі ч.1 ст.71 КК України суд частково у вигляді 01 (одного) місяця позбавлення волі приєднує покарання за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 26 червня 2010 року і остаточно призначає до відбуття покарання у вигляді 04 (чотирьох) років і 02 (два) місяця позбавлення волі з конфіскацію порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити раніше обрану у вигляді - тримання під вартою.

Строк відбування покарання для засудженого ОСОБА_1 обчислювати з фактичного затримання його працівниками міліції, тобто з 15 серпня 2013 року, згідно вироку Близнюківського районного суду Харківської області від 15.08.2013 року.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки у розмірі 220 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарозначої експертизи № 353 від 23.07.2013 року в розмірі 244 гривні 50 копійок на р/р 31115115700006, одержувач УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова, МФО 851011, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, ЄДРПОУ 37999696. Призначення платежу 24060300 «інші надходження».

Речові докази по справі сумку синього кольору з малюнком білого кольору, мобільний телефон «LG KP-105» з зарядним пристроєм та чохлом рожевого кольору, паспорт, ідентифікаційний код та пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, банківські картки, туалетний папір, дві косметички, металеву табличку, спідницю, кофту, ніж та розчіску, які знаходиться згідно зберігальної розписки у ОСОБА_4, залишити останній.

Долю речових доказів вирішити після набранням вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова