Ухвала суду № 36714879, 16.01.2014, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

16 січня 2014 року м. Луцьк Справа № 803/2780/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Дударчука О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання представника Ратнівського районного центру зайнятості населення про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Білорусь» до Ратнівського районного центру зайнятості населення про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Білорусь" (далі - СВК «Білорусь», господарство, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Ратнівського районного центру зайнятості населення (далі - відповідач, Ратнівський РЦЗН) про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення донарахованих сум страхових внесків та застосування фінансових санкцій №2 від 18 жовтня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 17 жовтня 2013 року №174 було прийнято рішення Ратнівського РЦЗН від 18 жовтня 2013 року №2 яким до СВК «Білорусь» були застосовані штрафні санкції у вигляді стягнення заборгованості зі страхових внесків в сумі 9 548,28 грн, в тому числі 9 223,14 грн - недоїмки, 325,14 грн - пені. На думку позивача, це рішення є протиправним, оскільки суперечить положенням пункту 7.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року №339 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.01.2001 року за №30/5221. З додатку №1 до акту від 17 жовтня 2013 року №174 слідує, що за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року СВК «Білорусь» повністю виконали свої зобов'язання по нарахуванню, утриманню та сплаті страхових внесків. Крім того, вказаний період вже неодноразово перевірявся Ратнівським РЦЗН протягом 2009-2010 років. Зокрема актом від 22 вересня 2009 року №115 встановлено недоїмку в сумі 44 823,37 грн, пеню 5 618,51 грн, тобто разом 50 442,88 грн. Актом №191 від 04 жовтня 2010 року було перевірено період з 01 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року та встановлено недоїмку в сумі 50 486,80 грн без пені та штрафів.

Однак, відповідач продовжував нараховувати пеню і недоїмку на суму, в стягненні якої відмовлено судами (постанова Господарського суду Волинської області від 27 лютого 2009 року, ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року).

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Ратнівського районного центру зайнятості населення від 18 жовтня 2013 року №2.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що акт перевірки, акт про відмову від підписання акту перевірки та рішення №2 від 18 жовтня 2013 року було направлено СВК «Білорусь» 18 жовтня 2013 року, що підтверджується книгою реєстрації вихідної кореспонденції центру зайнятості та супровідним листом №1101/04-3 від 18 жовтня 2013 року. Вказане поштове відправлення було отримано позивачем 22 жовтня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак до суду позивач звернувся лише 25 грудня 2013 року, тобто з пропуском строків оскарження встановлених частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, на думку представника Ратнівського РЦЗН, позовну заяву необхідно залишити без розгляду оскільки право на звернення до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у господарства виникло з 23 жовтня 2013 року і закінчилося 23 листопада 2013 року, тобто місячний строк, який позивачем пропущений (а.с.60-70).

Представник позивача у судовому засідання та в письмових поясненнях від 09 січня 2014 року (а.с.54-55) проти залишення позовної заяви без розгляду заперечував з тих підстав, що рішення №2 від 18 жовтня 2013 року СВК «Білорусь» було отримано у судовому засіданні лише 19 грудня 2013 року під час розгляду у Волинському адміністративному окружному суді адміністративної справи №803/2468/13-а про стягнення з кооперативу коштів відповідно, враховуючи строки звернення до суду передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, останній звернувся з позовною заявою до суду 24 грудня 2013 року, тобто в межах шестимісячного строку. Дійсно, вказаний СВК «Білорусь» отримувало і там були наявні наступні документи: акт№2 про відмову від підпису СВК «Білорусь» від 17.10.2013 року та акт перевірки №174 від 17.10.2013 року з додатками. Опису Укрпошти, який би підтверджував вкладення його до листа немає. Тому факт надсилання та отримання позивачем спірного рішення є досить сумнівним. Стверджує, що згідно з пунктом 7.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року №339 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.01.2001 року за №30/5221 акт перевірки повинен надсилатись окремо від рішення про стягнення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, оскільки після отримання акту перевірки платник страхових внесків має можливість добровільно (без рішення) сплатити нараховані суми внесків (недоїмки), пені та штрафу. Крім того, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому міститься напис «акт та рішення» заповнено трьома різними почерками, що ставить під сумнів його достовірність. Разом з тим, докази направлення рішення були надані представником центру зайнятості лише на вимогу суду, а в попередньому судовому засіданні та під час розгляду адміністративної справи №803/2468/13-а таких доказів надано не було. Вважає, що СВК «Білорусь» жодним чином не пропустило строків звернення до адміністративного суду та слід проводити розгляд справи по суті. За таких обставин просить суд відмовити у клопотанні Ратнівського районного центру зайнятості про залишення без розгляду позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов висновку, що клопотання представника Ратнівського районного центру зайнятості необхідно задовольнити, а позовну заяву слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як визначено у частині другій статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 7.1 розділу VII Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року №339 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.01.2001 року за №30/5221 (далі - Інструкція №339), передбачено, що територіальні органи Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків.

Пункт 7.4 Інструкції №339 визначає, що за результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший залишається в територіальному органі Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах, який проводив перевірку. В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення при нарахуванні і сплаті страхових внесків. У разі виявлення під час перевірки простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (недоїмки) вони донараховуються та стягуються з нарахуванням пені та накладанням штрафу. Для добровільної сплати нарахованих фінансових санкцій (штрафу, пені) роботодавцю надається 10-денний строк.

Якщо роботодавець з будь-яких причин відмовляється підписати акт, посадова особа територіального органу Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах робить про це запис на всіх примірниках акта, підписує його та не пізніше наступного робочого дня один примірник акта направляє платнику поштою з повідомленням про вручення. Якщо примірник акта вручити платнику неможливо, то посадова особа територіального органу Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах робить про це запис у журналі реєстрації актів перевірок та долучає його до примірника акта, що зберігається у відповідному територіальному органі.

Рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу (додаток 7) приймається керівником територіального органу Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах чи його заступником на підставі акта перевірки.

Пункт 7.5 Інструкції №339 визначає, що у разі коли роботодавець не згоден з розрахунком суми недоїмки, пені та штрафу, зазначених у рішенні, він має право протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання рішення, звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах, який його прийняв, із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які роботодавець уважає за потрібне надати.

Рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу, роботодавець також має право оскаржити в судовому порядку, про що він повідомляє територіальний орган Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах, який прийняв зазначене рішення.

Судом встановлено, що Ратнівським районним центром зайнятості населення проведено перевірку Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Білорусь» з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків, за результатами якої складений акт від 17 жовтня 2013 року №174 (а.с.8-10). Представники кооперативу відмовилися від підписання цього акту, про що свідчить акт про відмову від підпису №2 від 17 жовтня 2013 року (а.с.46).

На підставі висновків акту від 17 жовтня 2013 року №174 заступником директора Ратнівського РЦЗН прийнято рішення №2 від 18 жовтня 2013 року про стягнення донарахованих сум страхових внесків у розмірі 9 223,14 грн та фінансових санкцій у розмірі 325,14 грн (а.с.49).

Вищенаведені акти та рішення були направлені на адресу СВК «Білорусь» 18 жовтня 2013 року поштовим зв'язком, що підтверджується витягом з книги реєстрації вихідних документів центру зайнятості, супровідним листом від 18 жовтня 2013 року №1101/04-3 (а.с.60, 67-69) та отримано уповноваженою службовою особою господарства (бухгалтером Фурманюк) поштою 22 жовтня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4410107245535 від 22 жовтня 2013 року (а.с.66).

З наведеного можна зробити висновок, що суб'єкт владних повноважень діяв в межах своїх повноважень згідно Інструкції №339 та Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 відповідно до яких опис складається лише до цінних листів, а не до рекомендованих, тому суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що до поштового відправлення не було складено опису вкладення оскільки рішення та акти надсилав саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а тому опис вкладення до листа не складався.

При цьому слід зазначити, що Правилами надання послуг поштового зв'язку не передбачено зазначення на повідомленні про вручення поштового відправлення його змісту, як це було зроблено у даному випадку шляхом проставляння напису «акт та рішення» на повідомленні про вручення №4410107245535 від 22 жовтня 2013 року, а тому цей факт не може слугувати як письмовий доказ не надсилання позивачу повного пакету документів згідно листа №1101/04-3 від 18 жовтня 2013 цим самим спростовуються пояснення представника позивача (а.с.60).

Разом з тим, вміст поштового відправлення, яке надійшло на адресу СВК «Білорусь» 22 жовтня 2013 року достовірно підтверджується супровідним листом від 18 жовтня 2013 року №1101/04-3, в додатках до якого перераховане рішення №2 від 18 жовтня 2013 року (а.с.60).

Вказаний супровідний лист складений у повній відповідності до пункту 51 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. N 1242, тобто містить детальний перелік документів, що додані до нього.

Сам факт направлення супровідного листа від 18 жовтня 2013 року №1101/04-3, актів та рішення від 18 жовтня 2013 року №2 відображений у книзі реєстрації вихідних документів центру зайнятості. Оригінал книги був оглянутий судом під час судового засідання, а належним чином засвідчена копія з неї приєднана до матеріалів справи (а.с.68 зворот).

На думку суду, у випадку, коли при розкритті поштового відправлення службовими особами СВК «Білорусь» було виявлено нестачу одного з додатків, який вказаний у супровідному листі, вони б мали скласти акт про нестачу матеріалів та направити його адресанту - Ратнівському РЦЗН.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що представником Ратнівського районного центру зайнятості населення належними та допустимими письмовими доказами доведений факт отримання 22 жовтня 2013 року Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Білорусь» рішення №2 від 18 жовтня 2013 року. Натомість представником СВК «Білорусь» жодних письмових доказів, які б спростовували цей факт суду не надано.

Відповідно до частини п'ятої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З матеріалів адміністративного позову убачається і не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, що позивач звернувся до суду 24 грудня 2013 року, що підтверджується відбитком штемпеля за вхідним номером канцелярії суду 16841/13 (а.с.3).

Рішення №2 від 18 жовтня 2013 року було отримано господарством 22 жовтня 2013 року відповідно право на звернення до суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у господарства виникло з 23 жовтня 2013 року і закінчилося 23 листопада 2013 року.

На думку суду, представник СВК «Білорусь» в судовому засіданні не навів та не обґрунтував поважних причин пропуску строку звернення до суду, клопотання про поновлення цього строку не заявляв.

За таких обставин суд приходить висновку, що позивач звернувся до суду після закінчення строків, установлених законом, тобто з пропуском місячного строку встановленого частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.3).

За правилами пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Слід зазначити, що за правилами частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Аналіз вищенаведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що питання дотримання позивачем строків звернення до суду може бути вирішено після відкриття провадження у справі, тобто під час судового розгляду за результатами повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин у справі.

В ухвалі суду від 25 грудня 2013 року від обох сторін було витребувано всі наявні докази з приводу дотримання СВК «Білорусь» строків звернення до суду з даним позовом. Надавши оцінку цим доказам в судовому засіданні, суд встановив, що позивач отримав оскаржуване рішення 22 жовтня 2013 року, а до суду звернувся лише 24 грудня 2013 року, тобто з пропуском встановлених строків (а.с.27-28).

Доводи представника позивача про те, що докази надсилання оскаржуваного рішення представник центру зайнятості самостійно не надав у попереднє судове засідання, в лише на вимогу суду у судове засідання не беруться до уваги, оскільки за змістом Глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України докази можуть подаватися на будь-якій стадії судового розгляду, а суд не позбавлений права витребувати їх з власної ініціативи.

Оскільки Сільськогосподарський виробничий кооператив «Білорусь» пропустив строк звернення до суду, не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин пропуску цього строку і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Білорусь» до Ратнівського районного центру зайнятості населення про визнання протиправним та скасування рішення №2 від 18 жовтня 2013 року необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням). За правилами частини другої статті 7 цього Закону судовий збір повертається повністю.

Як слідує з доданих до матеріалів позовної заяви квитанцій №K6/N/20 від 23 грудня 2013 року та №K6/P/13 від 25 грудня 2013 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 172,05 грн (а.с.2, 25).

Оскільки суд залишає позовну заяву без розгляду, тому сплачена квитанціями №K6/N/20 від 23 грудня 2013 року та №K6/P/13 від 25 грудня 2013 року сума судового збору у розмірі 172,05 грн підлягає поверненню підприємству у відповідності до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір".

При цьому суддя роз'яснює СВК «Білорусь», що порядок повернення судового збору за рішеннями судів органами Державної казначейської служби України встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Оскільки за правилами пункту 6 Порядку повернення судового збору можливе без оригіналу розрахункового документу, тому для уникнення повторного використання суми судового збору, яка повертається за цією ухвалою з Державного бюджету України оригінали квитанцій №K6/N/20 від 23 грудня 2013 року та №K6/P/13 від 25 грудня 2013 року слід залишити у справі, видавши позивачу копії зазначених розрахункових документів.

Керуючись пунктом 9 частини першої статті 155, частинами третьою, сьомою статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Ратнівського районного центру зайнятості населення про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Білорусь» до Ратнівського районного центру зайнятості населення про визнання протиправним та скасування рішення про стягнення донарахованих сум страхових внесків та застосування фінансових санкцій №2 від 18 жовтня 2013 року - залишити без розгляду.

Повернути Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Білорусь» (44145, Волинська обл., Ратнівський район, село Гута, ідентифікаційний код юридичної особи 03738054) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 172,05 грн (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок) сплачений квитанціями №K6/N/20 від 23 грудня 2013 року та №K6/P/13 від 25 грудня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст ухвали виготовлений 21 січня 2014 року.