Постанова № 36711781, 31.12.2013, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/1144/13-а

Провадження № 6-а/603/10/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2013 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Іванчука В. М.

при секретарі : Швець Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області про визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачів ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, в якому просить визнати незаконними і скасувати постанови державного виконавця Пушкаренка І.П. про повернення виконавчих документів стягувачам від 19.11.2013 року з примусового виконання виконавчих листів № 2-а-853/2011, виданих Монастириським районним судом, про нарахування та виплату позивачам починаючи з 05.10.2010 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування заявленого позову представник позивачів зазначає, що відповідно до постанови суду від 18.04.2011 року, яка набрала законної сили 23.04.2013 року, видано виконавчі листи від 12.09.2013 року, які отримано 16.09.2013 року та направлено на виконання відповідачу 24.10.2013 року. 01.11.2013 року відкрито виконавче провадження згідно даних виконавчих листів і постановами від 19.11.2013 року виконавчі документи повернуто стягувачам. Постанов про повернення виконавчих документів позивачі не отримали.

З постановами від 19.11.2013 року про повернення виконавчих документів позивачі не погоджуються, оскільки у них вказано, що «згідно з повідомленням Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області від 08.11.2013 року рішення суду виконано в межах компетенції, а саме - здійснено перерахунок. Виплата нарахування проводиться за рахунок коштів Державного бюджету і буде здійснена після надходження відповідних коштів на рахунок боржника». Дані постанови прийнято на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», які позивачі вважають незаконними, оскільки відповідач помилково дійшов висновку, що наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на кошти боржника.

Також в позові зазначають, що їм нараховано підвищення до пенсії з 05.10.2010 року до 22.07.2011 року, які не виплачено, з чим вони не погоджуються, так як встановивши дату 22.07.2011 року, Управління пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області самоправно змінило установлений постановою суду від 18.04.2011 року період перерахунку та виплати належних коштів, що суперечить ст. 124 Конституції України та ст.ст.14, 255 КАС України.

В судове засідання позивачі та їхній представник ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивачів подав заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивачів.

Представник відповідача Хічій А.М в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, проте подав заперечення на позов, з якого вбачається, що державний виконавець діяв у відповідності з нормами ЗУ «Про виконавче провадження», в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову. Розгляд справи просить проводити у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного:

Постановою Монастириського районного суду від 18.04.2011 в справі № 2-а-853/2011 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області щодо нарахування та виплати щомісячної державної соціальної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області починаючи з 05.10.2010 року нараховувати та виплачувати позивачам підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року вищевказану постанову суду від 18.04.2011 року залишено без змін, постанова набрала законної сили 23.04.2013 року.

01.11.2013 року державним виконавцем Пушкаренком І.П. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами Монастириського районного суду №2-а-853/2011 від 12.09.2013 року.

На підставі розпоряджень Управління пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області від 08.11.2013 року позивачам (стягувачам) перераховано пенсію з 05.10.2010 року по 22.07.2011 року. Як вбачається із повідомлень Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області від 08.11.2013 року виконавчі листи виконанні в межах компетенції.

19.11.2013 року державним виконавцем, після отримання повідомлення від Управління пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області, на підставі п.9 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачам.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

Як вбачається із постанови суду від 18.04.2011 року у справі 2-а-853/2011 вона пов'язана із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат і не належать до рішень щодо стягнення нарахованих коштів, які б в контексті ст. 2 вищевказаного Закону, підлягали виконанню.

Окрім цього, з 1 січня 2013 року відповідно до ст.3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» питання з приводу стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, не належить до компетенції державної виконавчої служби, а віднесено до повноважень Державної казначейської служби України.

Інформаційним листом Вищий адміністративний суд України від 13.06.2013 р. №846/12/13-13 надаючи роз'яснення щодо трудностей, що виникли при виконання рішень, ухвалених у справах пов'язаних із соціальними виплатами, зазначив, що у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець правомірно виніс постанови про повернення виконавчих документів стягувачам, оскільки ним вжито вичерпних заходів, передбачених законодавством щодо виконання рішення суду зобов'язального характеру, неможливість виплати нарахованих коштів пов'язана із змінами в законодавстві і постанова суду в цій частині підлягає виконанню казначейською службою.

Суд вважає безпідставними твердження представника позивачів про те, що державним виконавцем при винесенні постанов про повернення виконавчих документів не враховано того, що Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області протиправно здійснило перерахунок пенсії лише за період до 22.07.2011 року, оскільки постанова суду від 18.04.2011 року не містить кінцевої дати її виконання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14.06.2011 № З 491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» вищезазначені норми визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

У Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Рішенням Конституційного суду України від 25 січня 2012р. № З-рп/2012 визнано повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Аналогічно, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що у 2013 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

На сьогоднішній день фінансування витрат на виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії дітям війни провадиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року №1381.

Тобто, Кабінету Міністрів України вказаними рішеннями Конституційного суду України було надано право встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд також враховує висновок Вищого адміністративного суду України, викладений у ухвалі від 10.04.2013 року №К/9991/26825/12, у відповідності до якого, вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

З огляду на те, що з 23.07.2011 року змінилося законодавство щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії дітям війни, й таке нарахування повинно здійснюватися за новими правилами передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745, тому державний виконавець правомірно виніс постанови про повернення виконавчих документів стягувачам.

Крім цього, дії Управління пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області щодо нарахування підвищення до пенсії позивачам до 22.07.2011 року, і їх правомірність може бути предметом судового розгляду лише у разі звернення позивачами до місцевого загального суду, як адміністративного, з позовом в загальному порядку, оскільки дії Пенсійного фонду України в районах, як суб'єкта владних повноважень, можуть бути оскарженні, до суду.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Спосіб та порядок виконання рішень суду немайнового характеру визначено ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», приписи якої вимагають від боржника вчинити дії визначені резолютивною частиною рішення. Таким чином, державний виконавець, відповідно до наданих йому законом повноважень, зобов'язавши боржника відповідно до ст. ст. 47, 75 Закону вчинити дію та отримавши письмове підтвердження про неможливість виконання або часткове виконання приймає рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених обставин справи та норм права вбачається, що державний виконавець Пушкаренко І.П. вживав усі заходи передбачені чинним законодавством для виконання рішення суду, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.71, 72, 181, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 47, 75, 82 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області про визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

На постанову суду може бути подана скарга до Львівського апеляційного суду через Монастириський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо постанову було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: В. М. Іванчук