Рішення № 36710191, 13.01.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/688/14

Справа № 2-6/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2014 Деснянський районний суд м.Києва в складі:

Головуючого - судді Смирнової Є.П.,

При секретарі Кузьменко А., Грей О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до

Української асоціації адміністраторів

Пенсійних фондів, - про визнання незаконними

Протоколів засідання Ради та наказів,

поновлення на роботі, стягнення заробітної

плати та середнього заробітку за час

вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, -

за зустрічним позовом Української асоціації адміністраторів

Пенсійних фондів до

ОСОБА_1, -

Про стягнення безпідставно отриманих

грошових коштів та визнання недійсним

наказу від 14.06.2006 року № 1-К, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку.

При цьому позивач вказував на те, що згідно Протоколу Установчих зборів Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19.04.2005 року він був призначений на посаду виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів. Згідно п.7.10 Статуту відповідача, Виконавчий директор Асоціації призначається Радою строком на 1 рік із правом переобрання на повторний строк. На засіданні ради, яке відбулося 01.09.2008 року, було прийнято рішення щодо не переобрання його на повторний строк. При цьому з дня звільнення і до теперішнього часу йому не виплачено заробітну плату за відпрацьований період в серпні 2008 року.

10.03.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів заборгованість по заробітній палаті, яка у творилась за весь час затримки, в сумі 149.049 грн. 81 коп. (згідно наданого розрахунку) (а.с.196,197-199 т.1).

Не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1, Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів 16.01.2009 року звернулась до суду із зустрічним позовом, який уточнила 16.02.2009 року (а.с.72-75,101-105 т.1).

В зустрічному позові від 16.02.2009 року відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 завдані позивачем прями збитки в розмірі 7008 грн. 22 коп., витрати на правову допомогу в сумі 4500 грн. та судові витрати в розмірі 101 грн.

В подальшому, за заявою представників Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 27.04.2009 року Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2009 року зустрічний позов Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення збитків було залишено без розгляду (а.с.216,217 т.1).

Крім того, за спільною заявою ОСОБА_1 та представників відповідача від 27.04.2009 року ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2009 року було затверджено мирову угоду, за умовами якої Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів зобов»язалась виплатити ОСОБА_1 30.000 грн. протягом шести місяців в рівних частинах, починаючи з четвертого місяця з дня набрання чинності ухвали суду про визнання цієї мирової угоди, але не пізніше 02.11.2009 року. Провадження у справі закрито. (а.с.218,221 т.1).

17.09.2009 року від Виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів ОСОБА_4 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2009 року про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24.12.2009 року ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2009 року було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті (а.с.268 т.1).

З 18.01.2010 року справа перебуває у провадженні судді Деснянського районного суду м.Києва Смирнової Є.П. (а.с.1,2 т.2).

24.03.2010 року від Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов, в якому Асоціація просить стягнути з останнього грошові кошти на загальну суму 17.907 грн. 78 коп.

При цьому Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів посилається на те, що трудова угода з ОСОБА_1 не укладалась, трудові відносини між ними були відсутні. Незважаючи на це, ОСОБА_1,без відома та дозволу компетентного органу управління, перерахував з рахунку позивача на свій картковий рахунок кошти в сумі 11.538 грн. 61 коп., як заробітну плату за травень-червень 2008 року, та 6.369 грн. 17 коп. безпідставно перерахував до бюджету у якості податків та зборів. (а.с.142-145 т.2).

Судом також встановлено, що 10.11.2009 року Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів звернулась до Печерського районного суду м.Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 25.531 грн. 48 коп., отриманих відповідачем у якості заробітної плати за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року, які в подальшому збільшив (а.с. 262 т.1, а.с.76 т.2).

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 03.03.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації безпідставно отримані грошові кошти в сумі 25.531 грн. 48 коп. та судові витрати (а.с.55, 239-240 т.2).

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 10.05.2011 року вищезазначене рішення Печерського районного суду м.Києва скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 25.531 грн. 48 коп., - відмовлено (а.с.241-245 т.2).

В подальшому представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів

Олійник О.С. звернувся із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м.Києва від 10.05.2011 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою колегії судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 11.06.2013 року заяву Олійника О.С. задоволено.

Рішення Апеляційного суду м.Києва від 10.05.2011 року у справі за позовом Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів скасовано.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 03.03.2010 року у справі за позовом Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів залишено без змін (а.с.122, 161-166 т.5).

Не погоджуючись з таким рішенням Апеляційного суду м.Києва, ОСОБА_1 01.07.2013 року подав Касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11.06.2013 року (а.с.158 т.5).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11.06.20123 року скасовано.

У задоволенні заяви представника Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійника О.С. про перегляд рішення Апеляційного суду м.Києва від 10.05.2011 року за нововиявленими обставинами, - відмовлено (а.с.61-66 т.6).

Як вбачається з матеріалів справи № 2-688/2014 р., що розглядається у Деснянському районному суді м.Києва, під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами про збільшення, зменшення та уточнення своїх позовних вимог.

Зокрема, 07.07.2010 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення підстав і розміру позовних вимог, які уточнив в заяві від 18.08.2011 року (а.с.85-87 т.2, а.с.30-33 т.3).

Також, в подальшому, ОСОБА_1 свої позовні вимоги неодноразово уточнював (а.с.242-244,249 т.5, а.с.55-59 т.6).

В своїй останній заяві про зменшення розміру позовних вимог (з уточненнями без зміни підстав) від 19.11.2013 року, ОСОБА_1 просить наступне:

Визнати протиправними, незаконними та нечинними:

- Протокол № 6 від 01.09.2008 року у частині щодо його звільнення, та Протокол б/н від 27.06.2006 року засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів;

- Наказ в.о. директора № 12к від 01.09.2008 року (а.с.188 т.1).

Також, ОСОБА_1 просить визнати незаконність його звільнення із займаної

посади виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, з порушенням встановленого порядку, та поновити його на роботі в місячний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позивач, також, просить зобов»язати відповідача письмово оформити з ним трудовій договір (контракт з керівником) і правильно оформити його трудову книжку згідно з вимогами актів законодавства та видати йому належно оформлену трудову книжку з правильним формулюванням у ній необхідних відомостей - дати, підстав і посилань на норму права при прийнятті на роботу чи при звільненні.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 149.049 грн. 81 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу (виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 8869 грн. 25 коп.), та моральну шкоду в розмірі 20.000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 просить визнати протиправними, незаконними та нечинними, здійсненими з перевищенням меж повноважень, дії Асоціації щодо скасування рішень за попередні роки із самостійним застосуванням «зворотної дії в часі» нових рішень по відношенню до скасованих; дії Асоціації з утворення різних ревізійних комісій, проведення ними перевірок, призначення та проведення різноманітних «службових розслідувань» і складання різноманітних актів і висновків, що не передбачені статутними повноваженнями, а також наступних рішень і документів, одночасно визнавши їх недійсність як правочинів, а саме:

Протоколу б/н від 21.09.2011 року зборів засновників Асоціації (а.с.116-117 т.3);

Протоколу № 300 від 21.10.2011 року засіданні ради Асоціації (а.с.182 т.3);

Протоколу № 31від 11.11.2011 року засідання Ради асоціації (а.с.177 т.3);

Наказу № 20-К від 30.12.2009 року та № 25 від 09.09.2010 року (а.с.21 т.3, а.с.61 т.5);

Висновків ревізійної комісії Асоціації від 14.11.2011 року та від 23.08.2012 року (а.с.183-185 т.3, а.с.62 т.5);

Актів службових розслідувань від 01.09.2009 року, 25.01.2010 року та від 25.10.2010 року (а.см.27,29-30 т.2, а.с.22-23 т.3).

В судовому засіданні 04.12.2013 року ОСОБА_1 свою заяву від 19.11.2013 року підтримав та уточнив. Крім зазначених в заяві вимог, просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 01.12.2013 року в сумі 567.632 грн.

При цьому позивач пояснив, що на початку 2005 року один із ініціаторів створення Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів ОСОБА_6 особисто звернувся до нього з проханням допомогти у створенні нової громадської організації, яка мала б на меті допомагати у створенні та подальшому розвитку недержавного сектору пенсійного забезпечення. При цьому в пропозиції щодо його заробітної плати ОСОБА_6 обіцяв, що він буде отримувати не менш ніж 1.000 доларів США в еквіваленті до поточного курсу. Коли він надав згоду на дану пропозицію, ОСОБА_6 запросив його на співбесіду із ОСОБА_7, який був зацікавлений у створенні Асоціації та згодом був призначений на посаду Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Після того, як його кандидатуру було погоджено та отримано позитивне рішення, він став готувати документи, необхідні для здійснення державної реєстрації Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів.

Як зазначає ОСОБА_1, відповідно до Протоколу від 19.04.2005 року установчих зборів засновників Асоціації його було призначено на посаду директора. Таким чином, між ним та засновниками Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів виникли виробничі стосунки, що підтверджується в тому числі і Наказом № К-1 від 14.06.2006 року, завіреним його підписом та печаткою Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів.

Позивач також зазначає, що після призначення його виконавчий директором він приступив до здійснення державної реєстрації Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів. Оскільки Асоціація на той час не мала власного офісу, робочі зустрічі, збори з потенційними учасниками асоціацій, відбувалися в приміщенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В цьому ж офісі в майбутньому зберігалися всі документи Асоціації та печатка установи. Також, для забезпечення діяльності Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів йому довелося використовувати й своє приміщення на АДРЕСА_1 а також засоби комунікації та оргтехніку.

Як вказує позивач, 24.05.2006 року Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів була зареєстрована у відповідності до чинного законодавства (Свідоцтво про державну реєстрацію № 270034). Реєстраційні документи, печатка організації, протоколи зборів, всі документи знаходилися в офісі по вул. Б. Хмельницького, 23, офіс № 14, що належав ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а потім документи Асоціації зберігалися в їх офісі на вул. Білоруській.

Як зазначає ОСОБА_1, він в якості директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів сумлінно та на постійній основі виконував роботу, спрямовану на розвиток асоціації. За його сприяння в процесі здійснення трудових обов'язків в асоціацію було прийнято нових членів, з якими проводилися зустрічі-наради, на яких обговорювалися питання подальшого розвитку, можливості та необхідність фінансування, а також інші питання становлення асоціації у короткостроковій перспективі. Ним досліджувалися та вивчалися досвід розвитку недержавного сектору пенсійного забезпечення інших країн, тематична література та існуюче на той момент відповідне правове поле. Він проводив консультації та спілкувався з експертами та консультантами, брав участь у різноманітних семінарах, тренінгах і конференціях з вказаних питань.

За його участі були встановлені робочі взаємини з ДКРРФПУ (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України), розроблялися та подавалися у ДКРРФПУ пропозиції від УААПФ стосовно розвитку нормативно-правової бази та розвитку сектору недержавного пенсійного забезпечення. З метою висвітлення діяльності УААПФ та популяризації було створено веб-сторінку асоціації (http:www.uaapf.com).

Як зазначає ОСОБА_1, для ефективного розвитку Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів за його безпосередньої участі було встановлено контакти з Агентством міжнародного розвитку США (USAID), що й засвідчується зокрема наявною в справі частиною робочого листування, а також інформацією розміщеною на веб-сайті проекту «Розвиток ринків капіталів». Ця інституція, у відповідності до міждержавних угод, надає технічну та фінансову допомогу у розвитку асоціацій, реалізації цільових проектів. Ними було розроблено Проект вартістю у 250 тисяч доларів США, метою якого було розвиток та фінансова підтримка Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів та підписали відповідний контракт, при цьому Контракт був підписаний виконавчим директором УААПФ ОСОБА_1 До цього моменту претензій до його діяльності ні з боку засновників, ні з боку членів ради асоціації, ні з боку членів асоціації не виникало, теж не виникало також і питань про його переобрання.

Як вказує ОСОБА_1, з 2007 року Асоціація стала отримувати вступні та членські внески від членів асоціації, які входили в її склад. Всі кошти асоціації надходили на розрахунковий рахунок в Укрсоцбанку, бухгалтерський облік здійснювали бухгалтери ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з офісу ОСОБА_6 і ОСОБА_11 - керівника компанії засновника УААПФ - ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів».

Крім того, позивач вказує на те, що з вересня 2007 року, з моменту сплати членських внесків, з'явилась можливість почати виплачувати зарплату директору. Посада керівника виконавчого органу у відповідності до трудового законодавства України та існуючого на той момент Статуту асоціації не потребувала окремого додаткового погодження чи дозволу всіх інших членів асоціації щодо здійснюваної ним діяльності з керівництва асоціацією, але він обговорював ці питання з ОСОБА_6 та ОСОБА_11, оскільки просив від них допомоги з правильним веденням бухгалтерії. Саме бухгалтери компаній ОСОБА_6 та ОСОБА_11 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, здійснювали розрахунки нарахувань на зарплату для сплати всіх необхідних податків, що вони підтверджували у свідченнях в суді. Заробітну плату, яку він отримував у період роботи в Асоціації, він отримував виключно тільки від Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, що засвідчується й відповідними персоніфікованими пенсійними та податковими документами офіційних установ.

Оскільки він мав досвід співпраці з міжнародними донорськими організаціями та добре обізнаний з процедурами такої співпраці, то не виникало проблем й з проектом USAID, що підтверджується фактом підписання контракту та фактом перерахунку заробітної плати з боку проекту виконавчому директору, що і зафіксовано у листі УААПФ за підписом ОСОБА_13 від 24.06.2008 р. № НОМЕР_1. Однак, ОСОБА_6, член Ради ОСОБА_13, після підписання Контракту з USAID, почали вимагати від нього вчиняти дії, які суперечать процедурам впровадження проектів міжнародної технічної допомоги, підписаному Проекту, нормам національного й міжнародного права. Він пояснював їм, які наслідки можуть мати порушення вказаних процедур, попереджав про загрози, які можуть виникнути через недотримання таких процедур, але вони своїми вимогами наказували йому, як директору, виконувати розпорядження Ради асоціації, хоча на його переконання вони водночас були й незаконними з точки зору законів України. Зокрема, керівництво асоціації вирішило прийняти на роботу декілька співробітників без оголошення конкурсу на вакантні посади, не погодило процедуру відбору, кваліфікаційні вимоги, тощо. Саме через порушення процедур між УААПФ та проектом USAID і стали виникати непорозуміння, але претензій до роботи виконавчого директора асоціації від керівництва проекту USAID не виникало. На підтвердження цього проект USAID почав переказувати на рахунок УААПФ у відповідності до Контракту зарплату директору асоціації. Але члени Ради УААПФ ОСОБА_6 та ОСОБА_13 прийняли рішення і дали йому розпорядження, у відповідності до якого гроші отримані від проекту були повернуті. Таким чином, між УААПФ та проектом USAID виник конфлікт. Це стало відомо і керівництву Держфінпослуг. Було спеціально проведене засідання ради УААПФ, на яких були присутні офіційні особи представники Держфінпослуг члени Комісії - ОСОБА_14 і ОСОБА_15, збори вела голова ради асоціації ОСОБА_16 На засіданні УААПФ було вирішено створити комісію із членів асоціації (ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19.), які мали вилучити документацію і печатку асоціації в офісі ОСОБА_6 і передати директору для підготовки звіту про діяльність. Було також вирішено офіс УААПФ розмістити у іншого засновника асоціації ОСОБА_17 Вони з членами комісії неодноразово намагалися виконати рішення зборів, з'являлися в офіс ОСОБА_6 по вул. Білоруський з метою вилучення документів УААПФ, але їх не віддали, зрештою було обладнано офіс УААПФ в офісі ВіЕйБі по вул. Дегтярівській в м. Києві з робочим місцем, телефоном та інтернетом, де він, як виконавчий директор УААПФ, і продовжував працювати, але документи з офісу ОСОБА_6 їм віддано не було, про що члени комісії проінформували голову ради УААПФ ОСОБА_16

Пізніше, 01.09.2008 року, було прийнято рішення про відсторонення його (ОСОБА_1.) від виконання обов'язків нібито через не переобрання на наступний строк та було призначено директором одного із співробітників ОСОБА_6 та ОСОБА_11 - ОСОБА_20 Після цих подій проект USAID розірвав контракт з УААПФ і асоціація втратила можливість фінансової підтримки вартістю у 250 тис. дол. США.

Як зазначає позивач, про звільнення з роботи в УААПФ його не було повідомлено, з наказом про звільнення він не знайомився, трудову книжку в належно оформленому стані він не отримав. Також, не було здійснено відповідних при звільнені розрахунків при звільненні та виплат. Твердження представників УААПФ про неможливість вручити йому наказу про звільнення, оформити та надати трудову книжку, документів, розрахунків і компенсацій при звільненні не відповідають дійсності і є повною неправдою, хоча б і тому, що всі в асоціації знали як адресу його реєстрації, так і дійсну адресу його перебування та постійного проживання. Більше того, він знаходився в офісі члена асоціації ОСОБА_17, підприємство якого було одним із двох засновників асоціації. Після того коли керівництво УААПФ почало уникати контактів з ним, він звернувся із позовною заявою до Деснянського районного суду м. Києва.

ОСОБА_1 також зазначає, що під час розгляду справи у Деснянському районному суді м. Києва представники УААПФ запропонували йому мирову угоду, на яку він погодився. Однак, умови Мирової угоди з боку представників УААПФ виконано не було, натомість, уже інші представники УААПФ почали звертатись в інші судові інстанції із позовами до нього.

Як зазначає позивач, за його розрахунками станом на вересень 2008 року йому не була виплачена заробітна плата в розмірі 59.790 грн. 81 коп.

При цьому позивач вказує на те, що у відповідності до Протоколу установчих зборів від 19.04.2005 року, яким його (ОСОБА_1.) було призначено на посаду виконавчого директора УААПФ, між ним та Асоціацією було встановлено трудові виробничі стосунки. Оскільки УААПФ в період з 19.04.2005 р року по вересень 2007 року не мала грошових коштів і не могла оплачувати роботу директора, за цей період виникла відстрочена заборгованість, яку він вирахував, виходячи із ставок мінімальних зарплат, зафіксованих Міністерством фінансів України в Законах України «Про державний бюджет України», які приймаються щорічно. За даними Міністерства фінансів України, в період з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року мінімальна заробітна плата становила 290,00 грн.; з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року - 310,00 грн.; з 01.09.2005 року по 31.12.2005 року - 332,00 грн.; з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року - 350,00 грн.; з 01.07.2006 року по 30.11.2006 року - 375,00 грн.; з 01.12.2006 року по 31.03.2007 року - 400,00 грн.; з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року - 420,00 грн.; з 01.07.2007 року по 30.09.2007 року - 440,00 грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року - 460,00 грн.; з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року - 515,00 грн.; з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року - 525,00 грн. Таким чином, за період з 19.04.2005 року по вересень 2007 року, сума заборгованості по заробітній платі становить 10.973 грн. (290 грн. х 3 м.) + (310 грн. х 2 м.) + (332 грн. х 4 м.) + (350 грн. х 6 м.) + (375 грн. х 5 м.) + (400 грн. х 4 м.) + (420 грн. х 3 м.) + (440 грн. х 3 м.) = 10.973 грн.

Крім того, позивач зазначає, що з 05.05.2008 року рішенням Ради УААПФ було затверджено новий штатний розклад, у відповідності до якого щомісячна заробітна плата виконавчого директора має становити 8.869,25 грн. (еквівалент 1500 дол. США за курсом НБУ). Тому, за травень, червень, липень, серпень 2008 року, він повинен був отримати заробітну плату в розмірі 35.477 грн. (8.869,25 грн. х 4 місяці), а фактично отримав лише 11.538,44 грн. Таким чином, заборгованість по зарплаті складає - 23.938,56 грн. (35.477 грн. - 11.538,44 = 23.938,56 грн.)

Крім того, за час роботи в Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів з 2005 року по 2008 рік включно, він жодного разу не був в оплаченій відпустці. Якщо середня зарплата у 2007-2008 роках відповідно до нового штатного розпису та за даними бухгалтерії становила 4000 грн. на місяць, то заборгованість по неоплачуваних відпустках за 4 роки складає 16.000 грн. (4000 грн. х 4 роки = 16.000грн.).

Таким чином, за час його роботи до звільнення йому повинні були виплатити грошові кошти в загальному розмірі 50.911 грн. 56коп.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що його було звільнено з роботи з порушенням чинного законодавства України про працю, а саме: не було офіційно звільнено та повідомлено про звільнення; не було ознайомлено з наказом про звільнення; не було надіслано поштою інформації про звільнення; не було виплачено відповідних сум; не було надано відповідних документів, підтверджуючих факт звільнення у відповідності до чинного законодавства. Тому позивач вважає, що час з моменту звільнення і до часу ухвалення рішення суду, є часом його вимушеного прогулу.

На момент подачі ним заяви від 10.03.2009 року про уточнення позовних вимог вимушений прогул вимірювався 7 місяцями (з серпня 2008 року по лютий 2009 року) та невиплачена заробітна плата становила 89.259 грн., а загалом заборгованість по зарплаті складала: 59.780 грн. 81 коп. + 89.259 грн. = 149.039 грн. 81 коп.

Як зазначає позивач, станом на грудень 2013 року час вимушеного прогулу вже складає 64 місяців (вересень-грудень 2008 року - 4 місяці; 2009 рік - 12 місяців; 2010 рік - 12 місяців; 2011 рік - 12 місяців; 2012 рік -12 місяців; 2013 рік -12 місяців, загалом -64 місяці).

Таким чином, за час вимушеного прогулу до грудня 2013 року з відповідача на його користь підлягає стягненню грошова сума в розмірі 567.632 грн. (8.869 грн. 25 коп. х 64 місяці = 567.632 грн.).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за час його роботи в Асоціації з 2005 по 2008 року в розмірі 50.921 грн. 56 коп., заборгованість за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по грудень 2013 року в розмірі 567.632грн., всього - 618.553 грн. 56 коп.

Також, ОСОБА_1 вказує на те, що окрім матеріальної шкоди від Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, він зазнав і моральну шкоду, яку оцінює в 20.000 грн. При цьому позивач зазначив, що Асоціація є публічною організацією, йому протягом роботи на посаді директора доводилось мати контакти із різними компаніями, організаціями та особами, в тому числі і іноземними, яким потім важко було пояснити причини припинення дії та розриву контракту між УААПФ та проектом «Розвиток ринків капіталу» фінансованого організацією міжнародної технічної допомоги (США). Це негативно сказалося на його професійному авторитеті.

Крім того, позивач зазначає, що він є батьком багатодітної родини (двоє синів - студенти та донька - навчається у школі). Протягом всього часу вимушеного прогулу і діти, і дружина переживають за нього, а він переживає за те, що не може їх належно забезпечувати. Крім того, він не може отримати постійну роботу з пристойним заробітком, а також втрачає й свій пенсійний стаж. Весь час в нервовій напрузі перебувають усі - він, його діти та дружина, як його батьки, так і батьки дружини, а це літні люди.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що тривалий час між ним та Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів існували трудові стосунки та зобов'язання, і поки він виконував обов'язки директора Асоціації установа динамічно розвивалася, зростала кількість членів, розвивалося співробітництво з різними організаціями, що є свідченням сумлінного та професійного виконання ним функцій директора організації, ОСОБА_1 просить задовольнити його вимоги в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів про стягнення з нього грошових коштів позивач просить відмовити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_21 заявлені та уточнені позивачем

вимоги підтримав та зазначив, що дії та рішення Асоціації з приводу скасування рішень за попередні роки при безпідставному застосуванні «зворотної дії в часі» у нових рішеннях по відношенню до скасованих; утворення різних ревізійних комісій, проведення ними перевірок, призначення та проведення різноманітних «службових розслідувань», складення різноманітних актів і висновків, не передбачені статутними повноваженнями Асоціації та її органів та суперечать положенням ст.ст. 92,101 ЦК України.

Представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійник О.С. проти позову ОСОБА_1 заперечує.

Зустрічні позовні вимоги Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 від 24.03.2010 року представник відповідача підтримав та доповнив. Крім зазначених вимог, просить визнати недійсним наказ Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 14.06.2006 року № 1-К (а.с.12-14 т.2, а.с.83-84 т.6).

При цьому Олійник О.С. вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються на твердженні позивача про існування трудових відносин між ним та Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів. Проте, актом службового розслідування від 01.09.2009 року встановлено, що ОСОБА_1 з моменту реєстрації Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, як юридичної особи, уособлював виконавчий орган Асоціації. При цьому будь-які відповідні документи в установі відсутні, табелі робочого часу не велися, наказ про призначення на посаду не видавався, посадовий оклад і штатний розклад не встановлювалися. Тому Олійник О.С. вважає, що ОСОБА_1 не приймався в установленому законом порядку на посаду виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів і фактично до роботи допущений не був.

Представник УА АПФ також зазначає, що вищенаведений факт спростовує висновки рішення Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2011 року у справі № 22-108/2011.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2013 року, яка хоч і скасована як судовий акт, проте все ж залишається письмовим документом, встановлено, що згідно акту службового розслідування від 01.09.2009 року в період з 19.04.2005 року по 05.05.2008 року трудовий договір з ОСОБА_1 не укладався; згідно довідки Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 23.12.2010 року ні трудові, ні цивільно-правові договори між позивачем та відповідачем не укладалися і не затверджувалися; згідно акту додаткового службового розслідування від 25.01.2010 року позивач до роботи не допускався, згідно письмових пояснень головного бухгалтера Асоціації ОСОБА_10 в ід 01.09.2009 року допуск до роботи ОСОБА_1 був відсутній, згідно довідки Асоціації від 06.04.2010 року № 156 трудовий розпорядок в даній установі був відсутній; актом службового розслідування від 25.10.2010 року встановлено, що жодних документів про допуск ОСОБА_1 до роботи в Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів не виявлено, документів про проходження ним інструктажу з охорони праці не виявлено. Вказані висновки акту службового розслідування затверджені Протоколом Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 27.10.2010 року № 24. Також, в довідці Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 25.01.2010 року № 132 зазначено, що ОСОБА_1 в період з листопада 2007 року по квітень 2008 року внутрішній трудовий розпорядок та зміст роботи не встановлювався, обсяг роботи виконавчого директора не визначався, особова картка не заводилася, табель обліку використання робочого часу не вівся, відомостей про виконану роботу ОСОБА_1 не встановлено. Навпаки, довідкою Асоціації від 06.04.2010 року № 156 встановлено, що ОСОБА_1 був членом виконавчого органу управління асоціації на громадських засадах.

Отже, на думку Олійника О.С., наведені факти мають бути у встановленому порядку оцінені судом як докази у справі.

Крім того, Олійник О.С. вказує на те, що у будь-якому разі позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, визнання недійсними рішень Асоціації мають бути відхилені у зв'язку зі спливом терміну позовної давності.

Зокрема, статтею 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коди він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вказує Олійник О.С., про своє звільнення ОСОБА_1 стало відомо 24.12.2008 року. Рішення про звільнення позивача додавалося до зустрічного позову Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 16.01.2009 року. Це рішення та наказ про звільнення в складі матеріалів зустрічного позову оголошено та вручено позивачу в судовому засіданні 18.02.2009 року, про що свідчить відповідний запис в журналі судового засідання.

Крім того, відповідач мав намір своєчасно ознайомити ОСОБА_1 із наказом про звільнення, однак, останній від цього відмовився, що засвідчено відповідним актом. В той же час, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, які вже містили ці рішення.

Олійник О.С. також зазначає, що відповідно до ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду з подібними вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС ( ст. 225 КЗпП України), якщо останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК України і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права та обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи немає.

Посилаючись на викладені обставини, представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійник О.С. вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за будь-яких обставин.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що не відповідають дійсності і твердження ОСОБА_1 про призначення його на посаду виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів рішенням установчих зборів асоціації від 19.04.2005 року, оскільки Асоціація вперше пройшла державну реєстрацію і набула права юридичної особи лише 24.05.2006 року. Тому, станом на 19.04.2005 року Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів не була юридичною особою і жодних правовідносин із позивачем існувати не могло.

Як вказує Олійник .С., позивач стверджує, що він був допущений до роботи наказом № 1-К від 14.06.2006 року, проте, даний наказ було видано за власним підписом позивача без погодження вищого органу управління Асоціації. Крім того, згідно доданого до справи висновку експерта, цей наказ підписано не ОСОБА_1, а іншою особою. Рада Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів не призначала позивача на

відповідну посаду, розмір посадового окладу не встановлювала. У справах Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів немає наявних у період з 20.05.2006 року по 01.09.2008 року інструкції з охорони праці, журналу інструктажів працівників охорони праці та жодних інших документів про пройдені позивачем навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.

Крім того, представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів вважає необґрунтованими твердження позивача про незаконність наказу виконавчого директора Асоціації ОСОБА_4 № 18 від 26.08.2009 року про проведення службового розслідування, з посиланням на те, що даний наказ прийнятий особою, яка не мала повноваження на такі дії та не отримувала право одноособового створювання будь-якої комісії.

При цьому, Олійник О.С. зазначає, що дані обставини не відповідають дійсності, оскільки протоколом зборів засновників Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 21.09.2011 року були схвалені рішення та дії колишніх директорів Асоціації ОСОБА_4 та ОСОБА_22 щодо прийняття наказів та розпоряджень стосовно проведення службових розслідувань. Протоколом зборів засновників від 21.09.2011 року були затверджені висновки актів службових розслідувань від 01.09.2009 року та 25.10.2010 року. Крім того, Протоколом Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів № 24 від 27.10.2010 року буди затверджені висновки, встановлені актом службового розслідування від 25.10.2010 року, проведеного на підставі наказу виконавчого директора Асоціації ОСОБА_22 за № 25 від 09.09.2010 року.

Представник відповідача вважає безпідставними і вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними, незаконними та не чинними протоколів Засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів № 6 від 01.09.2008 року, № б/н від 27.06.2006 року, № 1/1 від 21.04.2008 року, а також наказу в.о. директора № 12-К від 01.09.2008 року, посилаючись на те, що п.п. 7.5, 7.9 Статуту Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів встановлено, що Рада Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів є виконавчим та контролюючим органом, який здійснює управління асоціацією, вирішує питання поточної діяльності. До повноважень ради також належать функції призначення виконавчого директора, затвердження фінансових та бухгалтерських звітів, кошторису витрат, структури та штатного розкладу та інше.

Крім того, з урахуванням вказаних протоколів засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Апеляційним судом м. Києва 11.06.2013 року було винесено ухвалу за результатом розгляду заяви представника Асоціації про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києві від 10.05.2011 року у справі № 22-108/2011. При цьому, жодних фактів протиправності та/або незаконності зазначених протоколів судом встановлено не було.

Що стосується вимог позивача про визнання незаконним його звільнення, поновлення на роботі та зобов'язання письмово оформити трудовий договір, то представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійник О.С. вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Згідно положень ст. 52,57,66,142 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган, визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), час початку і закінчення перерви.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 159 КЗпП України працівник зобов'язаний додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації.

Саме підлягання працівника внутрішньому трудовому розпорядкові є істотною ознакою трудового договору, яка відрізняє його від інших договорів.

З цього приводу Верховний Суд зазначив таке: в ухвалі від 27.08.2008 року у справі № 6-1259св08 - «…ознаками наявності фактичних трудових відносин є підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку підприємства»; в ухвалі від 28.01.2009 року у справі № 3-22844св08 «… для вирішення питання про те, чи відповідає підписана сторонами трудова угода вимогам трудового законодавства, чи є вона різновидом цивільно-правової угоди слід з'ясувати: чи підлягав… внутрішньому трудовому розпорядку…». Тобто, за відсутності трудового розпорядку трудові відносини не виникають.

Як вказує представник відповідача Олійник О.С., трудового договору між Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів та ОСОБА_1 укладено не було, і в матеріалах справи є фактичні докази відсутності такого трудового договору.

Так, згідно до вимог Наказу Міністерства статистики України від 09.10.1995 року № 253, факт виконання роботи працівником має обліковуватися табелем обліку використаного робочого часу та розрахунку заробітної плати, Відтак, табель обліку робочого часу встановленої форми є допустимим доказом факту здійснення роботи працівником. Відповідно до ч. 2 ст. 59 КЗпП України іншими доказами такі факти підтверджені бути не можуть.

Крім того, представник Асоціації зазначає, що в матеріалах справи також відсутні докази того, що органами управління Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів приймалися рішення про визначення умов оплати праці працівників, зокрема, ОСОБА_1

Відповідно до наказу Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів № 18 від 26.08.2009 року було проведено службове розслідування, за наслідками якого було складено акт від 01.09.2009 року та акт додаткового службового розслідування від 25.01.2010 року. Даними актами було встановлено, що до роботи в Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів позивач ОСОБА_1 не допускався, зміст роботи для нього ніколи не встановлювався, не заводилася особова картка, записів до трудової книжки позивача не заносилося.

Актом службового розслідування від 01.09.2009 року також було встановлено, що органами Асоціації позивачу ОСОБА_1 посадовий оклад та розмір заробітної плати не встановлювалося. Тому, за відсутності вказаних доказів, вимоги позивача щодо визнання незаконності його звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання письмово оформити трудовий договір є безпідставними.

Крім того, представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійник О.С. вказує на те, що незважаючи на відсутність трудових відносин, позивач, маючи печатку Асоціації, сам видав наказ від 14.06.2006 року про свій допуск до роботи, і на цій підставі під виглядом заробітної плати протягом листопада 2007 року - травня 2008 року нарахував та списав на власний картковий рахунок 25.531 грн. 48 коп. Також, за рахунок коштів Асоціації позивач перерахував в бюджет від свого імені 15.961 грн. 58 коп. податків та зборів. На той час Рада Асоціації не була обізнана про такі дії відповідача та не надавала на них згоди.

Всі наведені обставини відображені в актах службових розслідувань Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів. Вказані акти є правомочними так як дії щодо винесення наказів та проведення розслідувань виконавчими директорами Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів було схвалено протоколом зборів засновників Асоціації від 21.09.2011 року.

Як зазначає Олійник О.С., для повного та всебічного розгляду даної справи 23.09.2011 року було проведено опитування ОСОБА_10, яка виконувала обов'язки бухгалтера Асоціації. Як пояснила ОСОБА_10, засновники попереджали її та всіх інших членів органів управління Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, що дана робота виконується виключно на громадських засадах та про те, що заробітної плати за виконану роботу не передбачено.

За час своєї роботи в Асоціації ОСОБА_10 дізналася, що у травні 2006 року Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів набула права юридичної особи. Майже за рік до державної реєстрації Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів виконавчим директором Асоціації, яка ще не мала прав юридичної особи, було обрано ОСОБА_1 Згідно до Статуту асоціації, який діяв на той час, це обрання також не передбачало оплати за виконання повноважень. ОСОБА_1 був директором асоціації та членом органу управління, його обов'язки не передбачали наявність трудових відносин, трудовий договір з ним не мав укладатися, внутрішнього трудового розпорядку Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Статутом не передбачено.

Як вказує представник відповідача, на той час Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів була зареєстрована за адресою: м. Київ, пров. Магнітогорський, 3. Там же ОСОБА_1 мав виконувати обов'язки виконавчого директора Асоціації, але, як встановлено в ході опитування ОСОБА_10, він там майже не з'являвся, а якщо приходив, то не частіше одного чи двох разів на рік. Де було його робоче місце, і чи було воно взагалі, невідомо. Це також підтверджується листом-відповіддю від 06.10.2010 року № 02/4520 ЗАТ «Міжнародний науково-технічний інститут ім. Академіка Ю. Бугая», згідно якого в період з 20.05.2006 року по 01.09.2008 року ОСОБА_1 у зазначеному приміщенні не з'являвся.

Як зазначає Олійник О.С., при трудових відносинах працівник включається до складу трудового колективу підприємства, установи, організації, при влаштуванні на роботу внаслідок закону (ст. 21 КЗпП) бере на себе обов'язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на даному підприємстві, певну роботу, що відноситься до обумовленої професії, спеціальності або посади. Саме праця, а не її наслідки, є предметом трудового договору. За цим же договором працівник зобов'язаний за певні відрізки часу виконувати попередньо встановлену норму виробітки для цієї категорії працюючих. В даній справі ОСОБА_1 до складу трудового колективу не включався, оскільки самого колективу і не було. Трудовому розпорядкові не підкорявся і не дотримувався, жодної роботи позивач також не виконував.

01.09.2008 року радою Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів ОСОБА_1 не було переобрано на повторний строк на посаду виконавчого директора відповідно до статуту Асоціації. В цей день ОСОБА_1 також на роботі, за зареєстрованою адресою Асоціації, не з'явився, жодних вимог щодо виплати йому заробітної плати не висував ні в день його звільнення, ні згодом, що підтверджується актом від 01.09.2008 року.

Також, представник відповідача Олійник О.С. вказує на те, що з 27.10.1998 року ОСОБА_1 працює керівником ПП «МКС» - МЕНЕДЖМЕНТ-КОНСАЛТИНГ-СЕРВІС-«MCS» - MANAGEMENT-CONSULTING-SERVICE» (ідентифікаційний код 30186766, адреса: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 27/6, кв. 18), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України. одночасно виконувати функції керівників двох різних установ неможливо. Ця обставина істотно впливає на обставини даної справи, адже тривале та безперервне перебування ОСОБА_1 на посаді керівника ПП «МКС» свідчить про неможливість одночасного перебування у трудових відносинах за основним місцем роботи та з установою Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів. Натомість, в матеріалах справи відсутні факти, якими доведено виконання роботи позивачем, яка відповідає трудовій угоді, а також відсутні докази виконання ОСОБА_1 будь-якої роботи за завданням Асоціації. Позивач не надав жодного доказу виконання роботи, у справах відповідача такі докази також відсутні. При таких обставинах, представник відповідача вважає, що трудових відносин між Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів та ОСОБА_1 не існувало, тому немає підстав для виплати позивачу заробітної плати.

Крім того, представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійник О.С. вказує на те, що не погоджуючись із вимогами ОСОБА_1, 24.03.2010 року Асоціацією було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

При цьому представник позивача за зустрічним позовом Олійник О.С. зазначає, що між позивачем та відповідачем не існувало трудових відносин, так як коло обов'язків щодо виконання роботи відповідачу не встановлювалося, у позивача був відсутній внутрішній трудовий розпорядок, трудова угода не укладалася, облік робочого часу відсутній, відомості про фактично виконану ОСОБА_1 роботу відсутні. До того ж, повноважень щодо встановлення розміру та виплати заробітної плати за рахунок коштів Асоціації, податків і зборів із заробітної плати та підписання розрахункових відомостей по сплаті страхових внесків Рада Асоціації ОСОБА_1 не надавала.

Не зважаючи на це, відповідач, маючи ключі та паролі доступу до системи «Клієнт-Банк», без відома та дозволу компетентного органу управління позивача безпідставно перерахував з рахунку позивача на свій картковий рахунок грошові кошти у сумі 11.538 грн. 61 коп. під виглядом заробітної плати за травень та червень 2008 року. Також, ОСОБА_1 безпідставно перерахував до бюджету за рахунок позивача кошти в сумі 6.369 грн. 17 коп. в якості нібито належних до сплати Асоціацією податків та зборів із виплаченої йому заробітної плати за травень та червень 2008 року.

Олійник О.С. вважає, що податки з цих сум мали сплачуватися за рахунок коштів ОСОБА_1 а не Асоціації, оскільки відповідні доходи отримувалися ОСОБА_1 не за виконання роботи, а безпідставно. При цьому жодних фактичних підстав здійснювати ці виплати за рахунок позивача не було, а відтак, вказані суми є шкодою, заподіяною ОСОБА_1 Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів, яка є неприбутковою організацією - непідприємницьким товариством та не є платником податків та зборів.

Посилаючись на викладені обставини, положення ст.ст. 1212, 1166 ЦК України, представник Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійник О.С. просить стягнути зазначені суми з ОСОБА_1 на користь Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, а в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_21, представника Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійника О.С., допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» в особі директора ОСОБА_15, та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів» в особі Генерального директора ОСОБА_25 з метою створення Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів провела 19.04.2005 року установчі збори, на яких було затверджено Статут Асоціації, обраний Голова Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів - ОСОБА_7 та призначений директором Асоціації ОСОБА_1 (а.с.17 т.1).

Відповідно до Протоколу засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 27.06.2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду Виконавчого директора Асоціації, за сумісництвом, строком на один рік - до 28.06.2007 року (а.с.142 т.1)

На засіданні Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів (протокол № 6 від 01.09.2008 року) було обговорено питання виконання ОСОБА_1 обов»язків виконавчого директора УА АПФ та було з»ясовано відмову ОСОБА_1 виконувати всі попередні рішення Ради УЦА АПФ у зв»язку з тим, що він одноосібно вважав їх помилковими.

На даному засіданні більшістю голосів було прийняте рішення звільнити виконавчого директора від виконання своїх обов»язків у зв»язку з не переобранням на повторний строк відповідно до п.7.10 Статуту УА АПФ.

Також, було прийняте рішення про призначення виконуючим обов»язки директора на громадських засадах ОСОБА_20 з 01.09.2008 року строком на три місяці (а.с.28-31 т.1).

Згідно наказу № 12-К від 01.09.2008 року в.о. директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів ОСОБА_20, згідно з рішенням Ради Асоціації від 01.09.2008 року, протокол № 6, виконавчого директора ОСОБА_1 звільнено від виконання своїх обов»язків у зв»язку з не переобранням на повторний строк відповідно до п.7.10 Статуту УА АПФ (а.с.188 т.1).

В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів про стягнення заробітної плати за відпрацьований період в серпні 2008 року та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку.

10.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в який просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті праці за весь час затримки в сумі 149.049 грн. 81 коп., а також видати йому належним чином оформлені документи про звільнення із записом у трудову книжку (а.с.196, 197-199 т.1).

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2009 року було затверджено мирову угоду, укладену сторонами по справі, згідно якої, відповідач зобов»язався виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30.000 грн. не пізніше 02.11.2009 року (а.с.218,221 т.1).

25.08.2009 року на засіданні Ради Асоціації, протокол № 14, було призначено на посаду виконавчого директора ОСОБА_4 з 25.08.2009 року строком на один рік - до 25.08.2010 року (а.с.264 т.1, а.с.52 т.2).

За Апеляційною скаргою виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів ОСОБА_4 Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24.12.2009 року ухвала Деснянського районного суду м.Києва від 27.04.2009 року про затвердження мирової угоди була скасована, справа направлена до суду першої інстанції до розгляду по суті (а.с.268 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи № 2-688/2014 р., що розглядається у Деснянському районному суді м.Києва, під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами про збільшення, зменшення та уточнення своїх позовних вимог.

Зокрема, 07.07.2010 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення підстав і розміру позовних вимог, які уточнив в заяві від 18.08.2011 року (а.с.85-87 т.2, а.с.30-33 т.3).

При цьому позивач просить визнати протиправними, незаконними та нечинними:

- Протокол № 6 від 01.09.2008 року, Протокол б/н від 27.06.2006 року та Протокол № 1/1 від 21.04.2008 року засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів (а.с.28,142,144 т.1);

- Наказ в.о. директора № 12к від 01.09.2008 року (а.с.188 т.1);

- Наказ виконавчого директора № 18 від 26.08.2009 року (а.с.26 т.2).

Також, ОСОБА_1 просить визнати незаконність його звільнення із займаної

посади виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, з порушенням встановленого порядку, та поновити його на роботі в місячний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позивач, також, просить зобов»язати відповідача письмово оформити з ним трудовій договір (контракт з керівником) і правильно оформити його трудову книжку згідно з вимогами актів законодавства та видати йому належно оформлену трудову книжку з правильним формулюванням у ній необхідних відомостей - дати, підстав і посилань на норму права при прийнятті на роботу чи при звільненні.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 149.049 грн. 81 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу (виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 8869 грн. 25 коп.) та моральну шкоду в розмірі 20.000 грн.

Також, в подальшому, ОСОБА_1 свої позовні вимоги неодноразово уточнював (а.с.242-244,249 т.5, а.с.55-59 т.6).

В своїй останній заяві про зменшення розміру позовних вимог (з уточненнями без зміни підстав) від 19.11.2013 року, ОСОБА_1 просить наступне:

Визнати протиправними, незаконними та нечинними:

- Протокол № 6 від 01.09.2008 року у частині щодо його звільнення, та Протокол б/н від 27.06.2006 року засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів;

- Наказ в.о. директора ОСОБА_20 від 01.09.2008 року № 12-К про його звільнення (а.с.188 т.1).

Також, ОСОБА_1 просить визнати незаконність його звільнення із займаної

посади виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, з порушенням встановленого порядку, та поновити його на роботі в місячний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Позивач, також, просить зобов»язати відповідача письмово оформити з ним трудовій договір (контракт з керівником) і правильно оформити його трудову книжку згідно з вимогами актів законодавства та видати йому належно оформлену трудову книжку з правильним формулюванням у ній необхідних відомостей - дати, підстав і посилань на норму права при прийнятті на роботу чи при звільненні.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 149.049 грн. 81 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу (виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 8869 грн. 25 коп.), та моральну шкоду в розмірі 20.000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 просить визнати протиправними, незаконними та нечинними, здійсненими з перевищенням меж повноважень, дії Асоціації щодо скасування рішень за попередні роки із самостійним застосуванням «зворотної дії в часі» нових рішень по відношенню до скасованих; дії Асоціації з утворення різних ревізійних комісій, проведення ними перевірок, призначення та проведення різноманітних «службових розслідувань» і складання різноманітних актів і висновків, що не передбачені статутними повноваженнями та порядком, а також наступних рішень і документів, одночасно визнавши їх недійсність як правочинів, а саме:

Протоколу б/н від 21.09.2011 року зборів засновників Асоціації (а.с.116-117 т.3);

Протоколу № 300 від 21.10.2011 року засідання ради Асоціації (а.с.182 т.3);

Протоколу № 31від 11.11.2011 року засідання Ради асоціації (а.с.177 т.3);

Наказу № 20-К від 30.12.2009 року та № 25 від 09.09.2010 року (а.с.21 т.3, а.с.61 т.5);

Висновків ревізійної комісії Асоціації від 14.11.2011 року та від 23.08.2012 року (а.с.183-185 т.3, а.с.62 т.5);

Актів службових розслідувань від 01.09.2009 року, 25.01.2010 року та від 25.10.2010 року (а.см.27,29-30 т.2, а.с.22-23 т.3).

В судовому засіданні 04.12.2013 року ОСОБА_1 свою заяву від 19.11.2013 року підтримав та уточнив. Крім зазначених в заяві вимог, просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 01.12.2013 року в сумі 567.632 грн.

При цьому позивач та його представник ОСОБА_21 посилаються на те, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи з порушенням чинного законодавства України про працю, а саме: не було ознайомлено з наказом про звільнення, не було видану трудову книжку та проведено з ним повного розрахунку.

Як зазначає позивач, за період з 2005 року по 01.09.2008 року заборгованість Асоціації по зарплаті становить 50.921 грн. 56 коп. та заборгованість за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по грудень 2013 року в розмірі 567.632грн., всього - 618.553 грн. 56 коп. Також, окрім матеріальної шкоди від Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, він зазнав і моральну шкоду, яку оцінює в 20.000 грн.

При цьому ОСОБА_1 стверджує, що тривалий час між ним та Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів існували трудові стосунки та зобов'язання, і поки він виконував обов'язки директора Асоціації установа динамічно розвивалася, зростала кількість членів, розвивалося співробітництво з різними організаціями, що є свідченням сумлінного та професійного виконання ним функцій директора організації.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_21 зазначив, що дії та рішення Асоціації з приводу скасування рішень за попередні роки при безпідставному застосуванні «зворотної дії в часі» у нових рішеннях по відношенню до скасованих; утворення різних ревізійних комісій, проведення ними перевірок, призначення та проведення різноманітних «службових розслідувань», складення різноманітних актів і висновків, не передбачені статутними повноваженнями Асоціації та її органів, суперечать положенням ст.ст. 92,101 ЦК України, тому мають бути визнані судом протиправними, незаконними та нечинними.

Вказані доводи позивача та його представника суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1,3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства чи фізична особа зобов»язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовий формі. Додержання письмової форми є обов»язковим:… при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Як встановлено судом та вбачається з Протоколу засідання установчих зборів Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19.04.2005 року, засновниками Асоціації є ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» (директор ОСОБА_15.) та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ті.Бі.Ай.Ейч.-СігмаБлейзер» (Генеральний директор ОСОБА_25.) (а.с.17 т.1).

На засіданні установчих зборів засновників Асоціації 19.04.2005 року було прийнято рішення про обрання Головою Асоціації ОСОБА_7

Директором Асоціації був призначений ОСОБА_1

На цьому ж засіданні було затверджено Статут Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів (а.с.48-56 т.4).

Відповідно до положень Статуту, Асоціація створюється шляхом добровільного об»єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів та перелічені у цьому статуті. Асоціація є неприбутковою організацією

Згідно п. 8.10. Статуту виконавчий директор Асоціації призначається Радою Асоціації строком на 1 рік із правом переобрання на повторний строк.

Державну реєстрацію Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів та ії установчих документів було проведено Деснянською районною в м.Києві державною адміністрацією 24.05.2006 року за № 1066 102 0000 003591 (а.с.205-206 т.2).

Як вбачається з Протоколу засідання Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 27.06.2006 року ОСОБА_1 прийнято на посаду Виконавчого директора Асоціації, за сумісництвом, строком на один рік - до 28.06.2007 року (а.с.142 т.1).

Наявність трудових відносин між сторонами підтверджується Протоколом установчих зборів Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19.04.2005 року, Протоколом засідання Ради асоціації від 27.06.2006 року, наказом № 1-К від 14.06.2006 року, протоколом № 6 від 01.09.2008 року, наказом № 12-К від 01.09.2008 року, Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та повідомленням Головного управління регіональної статистики від 14.06.2012 року, де керівником Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів з 25.05.2006 року по 01.09.2008 року значиться ОСОБА_1, також рішеннями Деснянського районного суду м.Києва від 29.05.2012 року та Апеляційного суду м.Києва від 06.11.2012 року, а також рішеннями Печерського районного суду м.Києва від 03.03.2010 року та Апеляційного суду м.Києва від 10.05.2011 року (а.с. 173,179,180 т.2, а.с. 164, 216-219 т.5).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивач вперше звернувся до Деснянського районного суду м.Києва 25.12.2008 року з позовом до Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час по день фактичного розрахунку та компенсацію за невикористану відпустку (а.с.2 т.1).

Як вбачається з цієї позовної заяви, на момент звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 знав про порушення своїх трудових прав та звільнення його з роботи 01.09.2008 року, про що зазначав у позові.

Крім того, суд враховує, що в своїй заяві від 10.03.2009 року про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті праці в сумі 149.049 грн. 81 коп., згідно розрахунку, та видати йому належним чином оформлену трудову книжку із записом про звільнення (а.с.196 т.1).

Вимога про поновлення на роботі зазначена позивачем лише в заяві від 07.07.2010 року, тобто, більше чим через півтора року з часу його звільнення з роботи (а.с.85-87 т.2).

Як зазначив ОСОБА_1 в судовому засіданні, після звільнення він не мав наміру поновлюватися на роботі, а розраховував на врегулювання спору про отримання розрахунку за виконану роботу мирним шляхом. Після того, як він зрозумів, що гроші не отримує, то в подальшому збільшив позовні вимоги та просив поновити його на роботі і стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому позивач не навів поважних причин пропуску звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі. Посилання позивача на те, що наказ про звільнення йому не вручався не підтверджують поважність таких причин, оскільки спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами, встановленим судом при розгляді справи, зокрема, тим, що останній відмовився від підпису про ознайомлення з наказом.

Крім того, формальна відмова працівника від ознайомлення з наказом про звільнення під підпис не свідчить про те, що строк звернення до суду має відраховуватися з моменту фактичного отримання відповідного наказу чи трудової книжки.

У даному випадку, при зверненні до суду з позовом 25.12.2008 року ОСОБА_1 знав дату і підстави свого звільнення, обставини, що сприяли такому звільненню. При таких обставинах суд не вбачає поважних причин для поновлення позивачу строку для звернення з позовом про поновлення на роботі.

Оскільки суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом, а також причин для поновлення ОСОБА_1 на роботі, то відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Також, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині видачі йому належно оформленої трудової книжки, оскільки позивачем не доведено, що він здавав до Асоціації свою трудову книжку. Як вбачається з повідомлення УАВ АПФ № 175 від 15.06.2010 року, трудова книжка ОСОБА_1 в Асоціації відсутня. Відомості про те, що вона коли-небудь знаходилась в УА АПФ, також відсутні Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 був виконавчим директором Асоціації і мав дотримуватися Правил ведення трудових книжок, чого не зробив. Інших доказів позивач суду не надав. (а.с.56-58 т.5).

Що стосується вимог позивача про стягнення з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів заборгованості по невиплаченої заробітної плати в сумі 149.049 грн. 81 коп., середнього заробітку за час вимушеного прогулу (виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 8869 грн. 25 коп.) та моральної шкоди в сумі 20.000 грн., то суд враховує наступне.

Як встановлено судом та вбачається зі Статуту Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, остання є неприбутковою організацією.

Неприбуткові громадські організації керуються в своїй діяльності Законом України «Про об»єднання громадян».

Згідно ст.6 зазначеного Закону всі основні питання діяльності об»єднань громадян вирішуються на зборах всіх членів або представників членів об»єднання.

Відповідно до ст. 13 Закону об»єднання громадян діє на основі статуту або положення (статутного документу).

Статутний документ об»єднання громадян повинен визначати, зокрема: мету та завдання, права і обов»язки членів об»єднання громадян; порядок утворення і діяльності статут них органів об»єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об»єднання; порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань, тощо.

У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об»єднання громадян.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що питання винагороди за виконання функціональних обов»язків членів неприбуткової громадської організації або оплати за виконання певної роботи (надання послуг) іншими фізичними особами мали бути визначені в Статуті Асоціації або іншому документі, затвердженому в установленому порядку вищим органом її управління.

Як вбачається зі Статуту Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Асоціація є господарським об»єднанням, господарською асоціацією. Асоціація є неприбутковою організацією (а.с.48-56 т.4).

Згідно ст.7.1-7.4 Статуту основне фінансування діяльності Асоціації здійснюється за рахунок внесків учасників Асоціації.

Кошти, що надійшли за рахунок вступних, членських та інших внесків учасників Асоціації, а також з інших джерел обліковуються на балансі Асоціації й утворюють спеціальні фонди.

Загальні зборі учасників Асоціації, які є іі вищим органом, приймають рішення про розмір, призначення, порядок формування і використання спеціальних фондів.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Асоціації здійснюється Загальними зборами учасників та Радою Асоціації, яка є виконавчим та контролюючим органом Асоціації.

Відповідно до п.8.9 Статуту саме Рада Асоціації призначає її виконавчого директора та визначає його компетенцію. Рада розробляє проект бюджету Асоціації на наступний фінансовий рік, розраховує суму вступних, членських, цільових та інших учасників Асоціації, встановлює періодичність та порядок їх внесення; затверджує кошторис витрат, структуру та штатний розклад Асоціації; планує фінансово-господарську діяльність Асоціації.

Згідно п.8.10 Статуту Виконавчий директор Асоціації призначається Радою Асоціації строком на 1 рік із правом переобрання на повторний строк.

Виконавчий директор у своїй діяльності підзвітний Загальним зборам та Раді Асоціації та організує виконання їх рішень.

Зокрема, Виконавчий директор: вносить питання на обговорення ради Асоціації; організує скликання зборів учасників та засідань ради Асоціації; здійснює інші дії, обумовлені рішеннями ради Асоціації; у межах компетенції, визначеною Радою Асоціації, видає накази і дає вказівки, обов»язкові для всіх учасників Асоціації; укладає договорі (контракти), вчиняє правочини від імені Асоціації і забезпечує їх виконання, видає довіреності. Бухгалтерські та фінансові документи Асоціації Виконавчий директор підписує разом із головним бухгалтером Асоціації.

В своїй поясненнях від 12.12.2013 року ОСОБА_1 просить стягнути з Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів заборгованість по заробітній платі за період з 19.04.2005 року по 01.09.2008 року в сумі 59.780 грн. 81 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2008 року по грудень 2013 року в сумі 567.632 грн. (а.с.152-160 т.6).

При цьому за період з 19.04.2005 року по 01.09.2007 року позивач просить стягнути заробітну плату в розмірі 10.973 грн., виходячи із ставок мінімальних зарплат за цей період, встановлених Законом України «Про державний бюджет України», посилаючись на те, що в цей період УА АПФ не мала грошових коштів і не могла оплачувати його роботу директора.

ОСОБА_1 також зазначає, що, згідно даних бухгалтерії УА АПФ, в період з вересня 2007 року по серпень 2008 року йому виплачено заробітну плату в сумі 37.070 грн. 52 коп. Однак, позивач вважає, що за період з травня по вересень 2008 року заробітна плата йому виплачена не в повному обсязі та при звільненні не проведено кінцевих розрахунків. При цьому позивач вказує на те, що з 05.05.2008 року щомісячна заробітна плата директора Асоціації становила 8.869 грн. 25 коп., в той час як за травень, червень, липень 2008 року він отримав тільки 11.538 грн. 44 коп. Крім того, позивач вказує на те, що з часу свого призначення на посаду директора по день звільнення він жодного разу не був у відпустці, тому вважає, що відповідач має виплатити йому за невикористані відпустки 16.000 грн.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про працю» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноваженим ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов»язана з виконанням умов контракту.

Судом встановлено, що рішенням установчих зборів засновників Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19.04.2005 року директором Асоціації був призначений ОСОБА_1

На цьому ж засіданні було затверджено Статут Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів.

Державну реєстрацію Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів та ії установчих документів було проведено Деснянською районною в м.Києві державною адміністрацією 24.05.2006 року за № 1066 102 0000 003591.

Статутом Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів передбачено, що Асоціація набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації та має право здійснювати найом працівників на підставі трудових договорів (контрактів, угод), організовувати діяльність трудового колективу.

Враховуючи, що Асоціація набула статусу юридичної особи та вважається створеною лише з 24.05.2006 року, суд вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітної плати за період з 19.04.2005 року по 24.05.2006 року.

Що стосується заробітної плати за період з червня 2006 року по квітень 2008 року, яку просить стягнути позивач, то суд враховує наступне.

Як вказує в своїх поясненнях ОСОБА_1, на початку 2005 року до нього звернувся один з ініціаторів створення Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів ОСОБА_6 з проханням допомогти у створенні Асоціації. При цьому ОСОБА_6 пообіцяв йому у якості заробітної плати не менше ніж 1000 доларів США в еквіваленті до поточного курсу, на що він погодився.

Однак, як вбачається з Протоколу засідання установчих зборів Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19.04.2005 року, засновниками Асоціації є ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» (директор ОСОБА_15.) та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ті.Бі.Ай.Ейч.-СігмаБлейзер» (Генеральний директор ОСОБА_25.).

Також, на засіданні установчих зборів засновників Асоціації 19.04.2005 року було обрано Головою Асоціації ОСОБА_7, директором Асоціації був призначений ОСОБА_1 (а.с.17 т.1).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_6 не мав відношення до визначення умов оплати праці позивача в Асоціації, тому посилання ОСОБА_1 на домовленість з ОСОБА_6 щодо умов оплати його праці за час роботи в Асоціації суд до уваги не приймає.

Крім того, суд враховує, що вступні та членські внески від членів Асоціації стали надходити на розрахунковий рахунок Асоціації лише з вересня 2007 року, що не заперечував і позивач.

Вказані обставини підтверджуються також і Договором банківського рахунку № 027/29-427, який був укладений між Українською асоціацією адміністраторів пенсійних фондів в особі ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» лише 12.07.2007 року, про відкриття Клієнту поточного рахунку в Банку № НОМЕР_2 (а.с.65 т.2).

Також, позивачем не надано доказів того, що з часу створення Асоціації 24.05.2006 року по 05.05.2008 року органами управління Асоціації приймалось рішення про оплату праці ОСОБА_1 та затвердження штатного розкладу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що перебуваючи на посаді виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, ОСОБА_1 за відсутності рішень колегіальних органів управління Асоціації одноособово визначив собі посадовий оклад, та маючи доступ до рахунків Асоціації в ПАТ «Укрсоцбанк» самостійно здійснив собі нарахування грошових коштів (заробітної плати) в період з вересня 2007 року по травень 2008 року.

Вказані обставини підтверджуються випискою по рахунку № НОМЕР_2, Індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.77 т.2, а.с.37-39 т.3).

Довідку за підписом головного бухгалтера Асоціації ОСОБА_10 про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01.09.2008 року суд до уваги не приймає, оскільки довідка не містить дати її видачі та відсутні докази щодо повноважень ОСОБА_10 на час її видачі (а.с.215 т.1).

Згідно з частиною 3 ст.92 ЦК України орган або особа, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов»язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

На підставі викладеного, суд вважає, що суми заробітної плати за період з вересня 2007 року по травень 2008 року були нараховані та отримані ОСОБА_1 без достатніх правових підстав, всупереч інтересам юридичної особи Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, недобросовісно та з перевищенням повноважень, наданих виконавчому директору, який в структурі Асоціації (загальні збори, Рада Асоціації) не є самостійним органом управління. Повноважень щодо встановлення розміру та виплати заробітної плати за рахунок коштів Асоціації, податків і зборів із заробітної плати та підписання розрахункових відомостей по сплаті страхових внесків Рада Асоціації ОСОБА_1 не надавала.

Що стосується заробітної плати за період з 05.05.2008 року по 01.09.2008 року, яка мала становити 8869 грн. 25 коп. (еквівалент 1500 доларів США), згідно затвердженого штатного розкладу, то суд враховує наступне.

Як пояснили сторони в судовому засіданні, Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів в рамках проекту міжнародної технічної допомоги «Розвиток ринків капіталів» мала співпрацювати за контрактом, отриманим від Агентства США з міжнародного розвитку.

Саме під цій проект, з метою отримання значних грошових коштів 05.05.2008 року було затверджено штатний розклад Асоціації та інші документи (а.с.41-45 т.3).

Як вбачається з Протоколу засідання Ради Асоціації від 25.04.2008 року № 1, на засіданні було вирішено питання щодо призначення головного бухгалтера Асоціації, призначення кандидатів на посади згідно зі штатним розкладом, а також надання повноважень Виконавчому директору Асоціації на оформлення трудових відносин з працівниками Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів та у відносинах з 3-ми особами (а.с.46-47 т.3).

Відповідно до Протоколу засідання Ради Асоціації №» 4 від 14.07.2008 року було затверджено штатний розклад Асоціації. Крім того, було вирішено, що Голова Ради УА АПФ ОСОБА_16 зустрінеться з керівництвом Проекту «Розвиток ринків капіталу» для обговорення можливостей подальшої взаємодії (а.с.48-52 т.3).

Як вбачається з листа Керівника «Проекту розвитку ринків капіталу» від 03.07.2008 року, у зв»язку зі спірним питанням по оплаті праці співробітників УАВ АПФ ОСОБА_1 було повідомлено про припинення дії договору про співробітництво і технічну допомогу з боку Проекту «Розвиток ринків капіталу» (а.с.40 т.3).

На засіданні Ради Асоціації (протокол № 6 від 01.09.2008 року) було прийняте рішення про звільнення виконавчого директора ОСОБА_1 від виконання своїх обов»язків у зв»язку з не переобранням на повторний строк (а.с. 28-31 т.1).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що затверджений 14.07.2008 року Радою Асоціацій в рамках проекту міжнародної технічної допомоги «Розвиток ринків капіталів» штатний розклад не відповідає дійсним обставинам, оскільки саме у зв»язку зі спірним питанням по оплаті праці співробітників УА АПФ було припинено дію договору про співробітництво і технічну допомогу з боку Проекту «Розвиток ринків капіталу», про що листом від 03.07.2008 року повідомлено ОСОБА_1 Оскільки коштів на утримання працівників за штатним розкладом Асоціація не мала, трудові договори з працівниками не укладались.

При таких обставинах, суд вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітку за період з 05.05.2008 року по 01.09.2008 року.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Що стосується решти позовних вимог про визнання незаконними Протоколів засідання Ради та наказів, то суд вважає їх необґрунтованими та не знаходить підстав для їх задоволення.

Що стосується зустрічних вимог Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів про визнання недійсним наказу Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 14.06.2006 року № 1-К, то суд враховує наступне.

Судом встановлено, що згідно наказу № 1-К від 14.06.2006 року за підписом ОСОБА_1 останній приступив до виконання обов»язків на посаді Виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів з 14.06.2006 року (а.с.174 т.2).

Представник відповідача Олійник .С. стверджує, що даний наказ було видано за власним підписом позивача без погодження вищого органу управління Асоціації. Крім того, згідно доданого до справи висновку експерта, цей наказ підписано не ОСОБА_1, а іншою особою. Рада Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів не призначала позивача на відповідну посаду, розмір посадового окладу не встановлювала. У справах Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів немає наявних у період з 20.05.2006 року по 01.09.2008 року інструкції з охорони праці, журналу інструктажів працівників охорони праці та жодних інших документів про пройдені позивачем навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.

При цьому Олійник О.С. вказує на те, що будь-які відповідні документи в установі відсутні, табелі робочого часу не велися, наказ про призначення на посаду не видавався, посадовий оклад і штатний розклад не встановлювалися. Тому Олійник О.С. вважає, що ОСОБА_1 не приймався в установленому законом порядку на посаду виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів і фактично до роботи допущений не був.

В обґрунтування своїх доводів Олійник О.С. надав до суду Висновок експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області від 23.12.2013 року № 5, згідно якого судовим експертом ОСОБА_27 зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 у штатному розкладі Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 05.054.2008 року виконана не ОСОБА_1, а іншою особою ( а.с. 3-16 т.7).

Даний висновок суд до уваги не приймає, оскільки він не стосується висновку щодо підпису ОСОБА_1 на наказі № 1-К від 14.06.2006 року, якій оспорюється відповідачем. Крім того, суд враховує, що експертиза проведена не за ухвалою суду та не судовою експертною установою, експерти якої попереджаються про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В той же час за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_21 Київською незалежною судово-експертною установою проведено почеркознавче дослідження підпису ОСОБА_1 саме на наказі № 1-К від 14.06.2006 року, якій оспорюється представником відповідача Олійником О.С.

Згідно Висновку № 0723 від 09.01.2014 року підпис від імені ОСОБА_1 на наказі № 1-К від 14.06.2006 року про призначення на посаду виконана самим ОСОБА_1 (а.с.18-25 т.7).

Вказана експертиза хоча і проведена не за призначенням суду, однак, виконана експертом судової установи та спростовує доводи протилежної сторони - представника Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійника О.С.

Інших доказів в обґрунтування вищезазначених доводів Олійник О.С. суду не надав.

Крім того, як зазначалось вище, наявність трудових відносин між сторонами підтверджується Протоколом установчих зборів Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19.04.2005 року, Протоколом засідання Ради асоціації від 27.06.2006 року, наказом № 1-К від 14.06.2006 року, протоколом № 6 від 01.09.2008 року, наказом № 12-К від 01.09.2008 року, Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та повідомленням Головного управління регіональної статистики від 14.06.2012 року, де керівником Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів з 25.05.2006 року по 01.09.2008 року значиться ОСОБА_1, а також рішеннями Деснянського районного, Печерського судів м.Києва та Апеляційного суду м.Києва.

На підставі викладеного, вимоги представника Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олійника О.С. про визнання недійсним наказу Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 14.06.2006 року № 1-К, згідно якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов»язків на посаді Виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів з 14.06.2006 року, суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічних вимог Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 11.538 грн. 61 коп., то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 4 ст.92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов»язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В своєму зустрічному позові до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 11.538 грн. 61 коп., перераховані ОСОБА_1 під виглядом заробітної плати за травень-червень 2008 року, та 6.369 грн. 17 коп., перераховані до бюджету за рахунок асоціації в якості зборів та податків із виплаченої відповідачу заробітної плати за травень-червень 2008 року, всього - 17.907 грн.78 коп. (а.с.10-14, 15-24 т.2).

Як зазначалось вище та було встановлено судом, перебуваючи на посаді виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, ОСОБА_1 за відсутності рішень колегіальних органів управління Асоціації одноособово визначив собі посадовий оклад, та маючи доступ до рахунку Асоціації в ПАТ «Укрсоцбанк» самостійно здійснив собі нарахування грошових коштів (заробітної плати) в період з вересня 2007 року по травень 2008 року, з яких виплатив собі 37.070 грн. 52 коп., з яких: 11.538 грн. 44 коп. - за травень, червень, липень 2008 року.

Оскільки кошти в сумі 11.538 грн. 44 коп. були нараховані та виплачені ОСОБА_1 самому собі у якості заробітної плати неправомірно та всупереч інтересам Асоціації, то суд прийшов до висновку, що відповідач зобов»язаний повернути безпідставно набуті кошти Українській асоціації адміністраторів пенсійних фондів.

Крім того, суд враховує, що на безпідставно отримані грошові кошти в якості заробітної плати в сумі 11.538 грн. 44 коп. відповідачем були перераховані до бюджету за рахунок асоціації в якості зборів та податків за травень-червень 2008 року кошти в сумі 6.369 грн. 17 коп. Суд вважає, що таким чином з вини відповідача Асоціації була заподіяна шкода в сумі 6.369 грн. 17 коп., яку має відшкодувати ОСОБА_1

При таких обставинах, суд вважає вимоги Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 17.907 грн. 78 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє зустрічні позовні вимоги, то відповідно до ст.. 79,88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_1 на користь Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів витрати по сплаті судового збору в сумі 229 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 57-60, 213, 214, 218 ЦПК України, ст.ст. 232, 233, 235 КЗпП України, ст.1166 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Української асоціації адміністраторів Пенсійних фондів, - про визнання незаконними Протоколів засідання Ради та наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час

вимушеного прогулу, а також моральної шкоди, - відмовити.

Зустрічний позов Української асоціації адміністраторів Пенсійних фондів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Української асоціації адміністраторів Пенсійних фондів грошові кошти в сумі 17.907 грн. 78 коп. та судові витрати в сумі 299 грн. 08 коп., всього - 18.208 грн. 86 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: