Постанова № 36708442, 26.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа № 805/16212/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлено у нарадчій кімнаті.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області

про

скасування вимоги №1280 від 22.05.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про скасування вимоги №1280 від 22.05.2013 року на суму 5766,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона перебуває на пенсії за віком, оскільки при виході на пенсію її було зменшено пенсійний вік угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, в зв'язку з чим звернулась до суду для захисту своїх прав. У судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Вважає, що відповідно ч.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підлягає звільненню від сплати єдиного внеску.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення, в яких просив розглянути адміністративну справу без його участі, та зазначав, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м. Краматорську Донецької області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказував на те, що вимоги позивача щодо зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску, не можуть бути задоволені оскільки відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 55 років. Вказував на те,що позивачу пенсію призначено в зв'язку зі здійсненням нею трудової діяльності за межами України на підставі угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін.

Також вказував, що позивачем порушено строк на оскарження вимоги. Просив відмовити у задоволені позову.

Лист з вимогою отриманий позивачем 05.07.2013 року, не погодившись з отриманим листом, позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08.08.2013 року позовну заяву повернуто позивачу в зв'язку з непідсудністю місцевому суду, яка отримана позивачем 18.08.2013 року.

07.11.2013 року позивач направила на адресу Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу, а 15.11.2013 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду заяву залишено без розгляду.

З огляду на вищезазначені факти суд вважає, що строки передбачені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не пропущені.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області прийнята вимога про сплату боргу №1280, в якій позивачу нарахована сума недоїмки у розмірі 5766,45 грн. зі сплати єдиного внеску станом на 22.05.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1, 26.03.2004 року зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, про що видано Свідоцтво серії НОМЕР_2 та перебуває на обліку в УПФУ в м. Краматорську Донецької області. В той саме час являється пенсіонером, та має пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 видане 11.02.2010 року, у якому визначений вид пенсії - за віком, термін дії пенсійного посвідчення - довічно. Є платником єдиного внеску, свідоцтво видане 23.01.2012 року.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Листом від 18.07.2013 року позивач звернулась на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області. Листом від 24.07.2013 року за №17071/2 відповідачем надано відповідь згідно якої вказано, що за позивачем обраховується заборгованість на загальну суму 7797,80 грн. , в тому числі 2031,35 грн. - недоплачена позивачем сума єдиного внеску за 2011 рік, 4572,42 грн. - мінімальна сума єдиного внеску за 2012 рік, 1194,03 грн. - мінімальна сума єдиного внеску за І квартал 2013 року. Вимога, яка сформована Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області №Ф-1280 від 22.05.2013 року в сумі 5766,45 грн. включає в себе нараховані суми за період 2012 року - І квартал 2013 року.

Згідно протоколу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про призначення пенсії №8806 від 26.01.2010 року ОСОБА_1 вказано вид пенсії «за віком».

Відповідно до розрахунку наданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області розмір мінімального страхового внеску за 2012 рік складає 4572,42 грн., а саме за період січень - березень по 372,33 грн., квітень-червень по 379,62 грн., липень-вересень по 382,39 грн., жовтень-листопад по 387,95 грн., за грудень у розмірі 393,50 грн.; за 2013 рік за період з січня - березень 2013 року по 398,01 грн.

30.07.2013 року за №17580/02 Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області направило до ВДВС Краматорського МУЮ заяву про примусове виконання вимоги.

Постановою за ВП №39141004 від 01.08.2013 року відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 5766,45 грн. з вимогою ПФУ № 1280 від 22.05.2013 року.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон України № 2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VІ платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 4 Закону України № 2464-VІ визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Пунктом сьомим Розділу першого Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-VI (далі - Закон № 3609) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон про ЄСВ), згідно з якими статтю четверту цього Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Суд зазначає, що з урахуванням змін, внесених Законом № 3609, зокрема пенсіонери за віком - приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, більше не є платниками єдиного внеску, в частині сплати цього внеску за себе у зв'язку з тим, що тепер вони не належать до числа застрахованих осіб (в обов'язковому порядку). Зміни, внесені Законом № 3609, набули чинності 6 серпня 2011 року.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058) та іншими нормативно-правовими актами прийнятими для реалізації норм вказаного Закону.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Проте, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 набула статус пенсіонера, про що видано посвідчення серії серія НОМЕР_1, позивачем наголошувалось, а відповідачем не заперечувалось, що посвідчення було видано, на підставі того, що позивач працювала в районах крайньої півночі на підставі укладених угод між Україною та Російською Федерацією, термін дії пенсійного посвідчення - довічно, вид пенсії вказаний в посвідченні є - за віком.

Відповідно до статті 1 Тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком) жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, позивач повністю відповідає критеріям, які визначені частиною 4 статті 4 Закону України № 2464-VІ, внаслідок чого, вона звільняється від сплати єдиного внеску.

Крім цього, за приписом частини 4 статті 4 Закону України № 2464-VІ особи, які звільнені від сплати єдиного внеску, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1, у відповідності до вказаної статті Закону України № 1058-IV, уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

11 лютого 2010 року позивачу було видане пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 Пенсійним фондом України, в якому в графі «Вид пенсії» зазначено «За віком», що можна вважати визнанням факту того, що ОСОБА_1. вважається пенсіонером за віком.

З огляду на зазначене, суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття «пенсійний вік» виключно за нормами Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, оскільки законодавством (зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення» ) встановлено чітке посилання на зменшення, встановленого статтею 26 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, пенсійного віку певної категорії громадян.

Таким чином, з огляду на вище викладені обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254, п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про скасування вимоги №1280 від 22.05.2013 року - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати вимогу про сплату недоїмки №1280 від 22.05.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області в сумі 5766,45 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 41 коп.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.