Рішення № 36706906, 16.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2014 р. Справа № 914/4119/13

За позовом: Заступника прокурора м. Льва в інтересах держави в особі:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСА-ОГ», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», м. Львів

про: виселення ТзОВ «ВІСА-ОГ» з нежитлових приміщень загальною площею 384,8 кв.м.. розміщених за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1, повернення вказаного майна балансоутримувачу та стягнення 175002,39 грн. неустойки

Суддя Король М.Р.

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. (посвідчення № 005508);

від позивача: Парамонов О.С.- представник (довіреність від 09.01.2014 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Райхель Р.П.- представник (довіреність від 15.01.2013 року);

В судовому засіданні 16.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Заступник прокурора м. Львова звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСА-ОГ» (м. Львів) про виселення ТзОВ «ВІСА-ОГ» з нежитлових приміщень загальною площею 384,8 кв.м.. розміщених за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1, повернення вказаного майна балансоутримувачу та стягнення 175002,39 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення балансоутримувачу нерухомого майна, що знаходилось в оренді на підставі договору оренди державного нерухомого майна № 132 від 21.08.2012 року.

Ухвалою суду від 04.11.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2013 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Ухвалою від 19.11.2013 року судом відкладено розгляд справи з огляду на неявку представника відповідача на 03.12.2013 року.

В судове засідання 03.12.2013 року від відповідача надійшло клопотання (вх.. № 51102/13 від 02.12.2013 року) про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року.

Ухвалою від 17.12.2013 року судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та призначено судове засідання на 16.01.2014 року.

В судовому засіданні 16.01.2014 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задоволити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 04.11.2014 р. не виконав, через канцелярію господарського суду подав клопотання (вх. № 1401/13 від 15.01.2013 року) про колегіальний розгляд справи, яке суд відхилив з огляду на те, що за предметом спору дана справа не є складною.

Представник третьої особи надав пояснення по предмету спору.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.08.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем згідно договору, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСА-ОГ» (орендарем згідно договору, відповідачем у справі) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 132 від 21.08.2012 року (далі-договір), у відповідності до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 384,8 кв.м., що розташовані на 1-му поверсі трьохповерхової будівлі Львівського поштампу, (далі - майно), реєстровий номер 21560045.1400 АААЖЕЕ514, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1 та перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (далі - Балансоутримувач).

21.08.2012 року орендарем прийнято в строкове платне користування вищезазначене майно, що підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна № 132.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/4304/12 від 19.02.2013 року, яка набрала законної сили, договір оренди № 132 від 21.08.2012 року, укладений між РВ ФДМУ по Львівській області та ТзОВ «Віса-Ог», визнано недійсним та зобов'язано орендаря повернути орендоване майно.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те, що 19.02.2013 р. договір оренди № 132 від 21.08.2012 року визнаний Львівським апеляційним господарським судом недійсним на майбутнє у справі №5015/4304/12, посилання прокурора в позовній заяві на пункти вказаного договору є безпідставним, зокрема, п.п. 10.9 та 10.10, якими сторони договору обумовили порядок повернення предмета оренди: у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акту приймання - передачі, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок по складанню акта приймання передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Пунктом 4 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. у справі №5015/4304/12 зобов'язано ТзОВ «ВІСА-ОГ» повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 384,8 кв.м., що розташовані на 1-му поверсі трихповерхової будівлі Львівського поштампу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1.

Задоволення вимоги прокурора та позивача про зобов'язання повернути спірне майно мотивовано Львівським апеляційним господарським судом тим, що, виходячи із змісту спірних правовідносин, недійсність договору на майбутнє не припиняє і унеможливлює виконання зобов'язань відповідача - ТзОВ «ВІСА-ОГ» щодо повернення орендованого майна.

В силу положень ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. (Частина 2 ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").

Порядок повернення орендованого майна орендарем балансоутримувачу передбачений умовами договору, який визнано недійсним, а тому повернення спірного майна повинно відбуватись в порядку, встановленому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. у справі №5015/4304/12.

Докази виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. у справі №5015/4304/12 в матеріалах справи відсутні.

Крім того, передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України. (ч. 3 п. 5.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Частиною 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Пунктом 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Виходячи зі змісту наведених норм, наслідки, передбачені ст. 785 ЦК України, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

Момент припинення виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, визначено ч.3 ст. 207 ГК України, згідно якої виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. у справі №5015/4304/12 зазначено, що оскільки договір визнається недійсним з моменту його укладання, а відповідач - ТзОВ «Віса-Ог» фактично користувався орендованим нерухомим державним майном з дати укладання спірного договору та акту-приймання передачі, сплачував орендну плату, тому судова колегія прийшла до висновку, що він повинен бути визнаний недійсним на майбутнє, оскільки такий відповідач не зможе передати позивачу усе отримане згідно недійсної угоди у вигляді отриманих послуг (використань) такого майна.

Враховуючи викладене, до господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, застосовуються наслідки недійсності такого зобов'язання, а не наслідки, встановлені для припиненого господарського зобов'язання на загальних підставах, передбачених ст. 291 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Король М.Р.