Рішення № 36706478, 26.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. Справа № 911/4159/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос»

про стягнення 118175,02 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Кушнір С.В., довір. № 12 від 08.01.2013 р.

від відповідача: Паламарчук М.М., довір. № 496 від 21.11.2013 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (далі - відповідач) про стягнення 288270,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки ЗЗР 2012 № 061-АК від 24.09.2012 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 170095,80 грн. основного боргу, 20866,25 грн. пені, 43898,69 грн. 30% річних, 53410,08 грн. 0,1% за користування товарним кредитом, а також 5500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 5765,41 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

09.12.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Агрофірма «Колос» було подано відзив № 536 від 07.12.2013 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що основний борг у сумі 170095,80 грн. було оплачено відповідачем. Крім того, відповідач зазначив, що за користування кредитом можливо встановлювати сплату процентів лише 1 раз, проте позивачем було заявлено до стягнення 30% річних від простроченої суми в розмірі 43898,69 грн., а також 53410,08 грн. 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 53410,08 грн., у зв'язку з чим, на переконання відповідача, одну із нарахованих сум необхідно виключити, а іншу перерахувати, так як оплата основного боргу була здійснена ТОВ «Агрофірма «Колос», але її не було зараховано ТОВ «Седна-Агро» як оплату.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 233 ГК України суд може зменшити розмір штрафних санкцій. Крім того, за твердженням відповідача, позивачем завищено розмір витрат на послуги адвоката.

17.12.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Седна-Агро» було подано заяву № 301 від 17.12.2013 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що ТОВ «Агрофірма «Колос» було оплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученням № 5814 від 06.12.2013 р. на суму 20000,00 грн. та № 5816 від 09.12.2013 р. на суму 150095,80 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 20866,25 грн. пені, 43898,69 грн. 30% річних, 53410,08 грн. 0,1% за користування товарним кредитом, а також 5500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 5765,41 грн. судового збору.

26.12.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Агрофірма «Колос» було подано клопотання № 591 від 25.12.2013 р., відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір санкцій, заявлених до стягнення позивачем. При цьому відповідач зазначив, що загальна сума санкцій становить 79,47% від суми основного боргу, водночас ТОВ «Седна-Агро» не було надано суду доказів про розмір заподіяних йому збитків від несвоєчасної оплати поставленого товару. Поряд з цим відповідач зазначив, що ТОВ «Агрофірма «Колос» було повністю оплачено на користь ТОВ «Седна-Агро» суму основного боргу.

У судовому засіданні 26.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви № 301 від 17.12.2013 р. про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.12.2013 р. просив суд зменшити розмір санкцій, заявлених позивачем до стягнення з ТОВ «Агрофірма «Колос». Крім того, представник відповідача зазначив, що ТОВ «Агрофірма «Колос» було помилково перераховано на користь ТОВ «Седна-Агро» грошові кошти на виконання умов договорів 2013 року, а не в погашення заборгованості за договором поставки ЗЗР 2012 № 061-АК від 24.09.2012 р., у зв'язку з чим у відповідача і утворилась заборгованість за зазначеним вище договором.

У судовому засіданні 26.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

24.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (покупець) було укладено договір поставки ЗЗР 2012 № 061-АК, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати та поставити у строки покупцеві засоби захисту рослин (товар), а покупець зобов'язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку.

Згідно з п. 4.1 договору оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною, вказаною в Специфікації, на основі відповідного рахунку, шляхом попереднього перерахування 100% вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати підписання такої Специфікації.

У відповідності з п. 4.2 договору при перерахуванні коштів на розрахунковий рахунок постачальника, покупець зобов'язується вказати у призначенні платежу, згідно якого договору здійснюється платіж із зазначенням дати та його номеру. У разі відсутності таких реквізитів постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов'язань покупця.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата товару за рішенням постачальника може здійснюватись шляхом емісії векселя (векселів). За наявності відповідного повідомлення постачальника у письмовій формі вексель (векселі) видається покупцем на суму фактично відпущеного постачальником товару. Номінальна вартість векселя (векселів) не повинна бути більше суми фактично отриманого товару. В момент (день) оформлення векселя (векселів) зобов'язання оплатити отриманий товар у покупця припиняються та виникає нове зобов'язання - оплатити вексель (векселі). Вексель (векселі) передається за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.2 договору приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару.

Згідно з п. 7.3 договору, у разі прострочення строків оплати товару відповідно до п. 4.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання своїх зобов'язань.

Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми (п. 7.5 договору).

У відповідності з п. 7.6 договору продавець має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту. У такому разі продавець нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але не оплаченого товару.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).

ТОВ «Седна-Агро» та ТОВ «Агрофірма «Колос» було підписано Специфікацію № 1 від 24.09.2012 р. на суму 29297,40 грн. та Специфікацію № 2 від 13.12.2012 р. на суму 140798,40 грн.

ТОВ «Седна-Агро» було виконано умови договору поставки ЗЗР 2012 № 061-АК від 24.09.2012 р. у повному обсязі, а саме - поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № 2409011 від 24.09.2012 р. на суму 10190,40 грн., № 2609001 від 25.09.2012 р. на суму 19107,00 грн., № 1412002 від 14.12.2012 р. на суму 140798,40 грн.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями № 698 від 24.29.2012 р., № 908 від 14.12.2012 р., виданими ТОВ «Агрофірма «Колос» на ім'я Волинця Олексія Івановича, на отримання товару від ТОВ «Седна-Агро», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором поставки ЗЗР 2012 № 061-АК від 24.09.2012 р. в сумі 170095,80 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

В процесі розгляду справи заборгованість за поставлений позивачем товар була сплачена ТОВ «Агрофірма «Колос», що підтверджується платіжними дорученнями № 5814 від 06.12.2013 р. на суму 20000,00 грн. та № 5816 від 06.12.2013 р. на суму 150095,80 грн.

У зв'язку з чим позивач за заявою № 301 від 17.12.2013 р. про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 20866,25 грн. пені, 43898,69 грн. 30% річних, 53410,08 грн. 0,1% за користування товарним кредитом, а також 5500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 5765,41 грн. судового збору, що і становить предмет позовних вимог у даній справі на час її розгляду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.2013 р. ТОВ «Агрофірма «Колос» було сплачено заборгованість за договором поставки ЗЗР 2012 № 061-АК від 24.09.2012 р.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань у вигляді несвоєчасної оплати поставленого товару судом встановлений та не спростований відповідачем.

З урахуванням тривалого прострочення сплати відповідачем основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 20866,25 грн. пені, керуючись приписами п. 7.3 договору поставки ЗЗР 2012 № 061-АК від 24.09.2012 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згадуваним 7.3 договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати товару відповідно до п. 4.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання своїх зобов'язань.

Крім того, п. 7.8 договору сторони встановили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 20866,25 грн. за період з 19.12.2012 р. до 28.10.2013 р. на суму 170095,80 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних.

Згідно зазначеного вище п. 7.5 договору, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 30% річних, визначений позивачем, становить 43898,70 грн. за період 19.12.2012 р. до 28.10.2013 р. на суму 170095,80 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 0,1% за користування товарним кредитом, керуючись п. 7.6 договору.

У відповідності з п. 7.6 договору продавець має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі продавець нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1% в день від вартості переданого, але не оплаченого товару.

За приписами ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, то на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір 0,1% за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), визначений позивачем, становить 53410,08 грн. за період 19.12.2012 р. до 28.10.2013 р. на суму 170095,80 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Клопотання відповідача ґрунтується, зокрема, на тому, що розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій становить 79,47% від суми основного боргу, і, відповідно, є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп. 3.17.4 п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні згадуваних вище приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені, а також невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам у спірному правовідношенні.

Клопотання ж відповідача про зменшення розміру 30% річних та 0,1% за користування товарним кредитом в порядку ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу та процентів річних, який є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України проценти річних, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі № 10/557-26/155.

Слід зазначити, що згідно з приписами ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 цього кодексу.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 30% річних та 0,1% за користування товарним кредитом за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення 30% річних та 0,1% за користування товарним кредитом.

Таким чином, оскільки позивачем до стягнення з відповідача в якості штрафних санкцій заявлено лише пеню в сумі 20866,00 грн., судом відхиляються посилання відповідача на завищення розміру штрафних санкцій порівняно з розміром основної заборгованості, яку відповідачем до того ж було погашено лише після звернення ТОВ «Седна-Агро» з даним позовом до суду.

Також поза увагою суду залишено посилання відповідача на неможливість одночасного стягнення з ТОВ «Агрофірма «Колос» 30% річних, передбачених п. 7.5 договору, та 0,1% за користування товарним кредитом, передбачених п. 7.6 договору, оскільки зазначені види відповідальності є самостійними, передбачені різними правовими нормами і можуть бути застосовані незалежно одна від одної.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5500,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Кушніром Сергієм Володимировичем підтверджуються договором № 28 про надання правової допомоги від 10.10.2013 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 345, виданим 19.10.2009 р., Кушнір С.В. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1.2 договору № 28 про надання правової допомоги від 10.10.2013 р., виконавець приймає на себе обов'язки представляти права та законні інтереси замовника в господарському суді Київської області, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв'язку із зверненням замовника до господарського суду Київської області із позовом до ТОВ «Агрофірма «Колос» про стягнення боргу за поставлений товар та санкцій».

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 5500,00 грн. (п. 3.2 договору).

29.10.2013 р. ТОВ «Седна-Агро» та адвокатом Кушніром Сергієм Володимировичем було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 за договором № 28 від 10.10.2013 р. про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді Київської області за позовом ТОВ «Седна-Агро» до ТОВ «Агрофірма «Колос», з визначеною вартість послуг в сумі 5500,00 грн.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4884 від 14.11.2013 р. на суму 5500,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 5500,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають покладенню на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з урахуванням сплати в процесі розгляду справи суми основного боргу в сумі 170095,80 грн., щодо якого спір виник внаслідок винних дій відповідача (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» (09051, Київська обл., Сквирський р-н, с. Пустоварівка, пл. Ватутіна, 18А, код 03754120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (19100, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, м. Монастирище, вул. Леніна, 3, код 33143734) - 20866 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 25 коп. пені, 53410 (п'ятдесят три тисячі чотириста десять) грн. 08 коп. 0,1% за користування товарним кредитом, 43898 (сорок три тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 69 коп. 30% річних, 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 5765 (п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 41 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.01.2014 р.

Суддя Бабкіна В.М.