Постанова № 36706382, 15.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа № 920/1609/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

позивача - не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3573С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 24.10.13 у справі № 920/1609/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком", м. Суми

до Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, м. Охтирка, Сумської області

про стягнення 11766,45 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком", м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, м. Охтирка, Сумської області, 11766,45 грн. заборгованості, з яких: 11622,90 грн. основного боргу, 88,02 грн. пені, 49,36 грн. 3% річних, 06,17 грн. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2013 року у справі № 920/1609/13 (суддя Миропольський С.О.) в частині стягнення 11622,90 грн. основного боргу провадження у справі припинено згідно з п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з відповідача на користь позивача 88,02 грн. пені, 49,36 грн. 3% річних, 06,17 грн. інфляційних збитків, 1720,50 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2013 року у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 88,02 грн пені, 06,17 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 49,36 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1720, 50 грн., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в зазначеній частині.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних, в зв’язку з відсутністю вини Охтирської ОДПІ у невиконанні зобов’язання з оплати телекомунікаційних послуг, так як відповідачем було вжито всіх заходів для своєчасного перерахування коштів за послуги зв’язку, однак з незалежних від Охтирської ОДПІ причин оплата відділенням Держказначейства не проведена. Також, відповідач посилається на те, що умовами договору не визначено такого виду відповідальності за порушення грошового зобов’язання, як сплата інфляційних за час прострочення оплати послуг та погашення 3% річних від простроченої суми.

Крім того, відповідач просив розгляд справи здійснювати без участі представника Охтирської ОДПІ.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, посилаючись також на те, що неналежне фінансування бюджетної установи не є підставою для несплати наданих йому послуг. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23.12.2013 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив розглянути справу за відсутністю представника СФ ПАТ «Укртелеком».

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 13.01.2014 року за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору про надання телекомунікаційних послуг № 598302/12-126 від 01.02.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач надавав послуги телефонного зв’язку, а відповідач зобов’язаний був своєчасно оплачувати вартість послуг.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що відповідач за отримані послуги по договору за період з квітня 2013 р. по серпень 2013 р. не розраховувався в повному обсязі, у зв‘язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 11622,90 грн.

Разом з цим, в процесі розгляду справи позивача подав заяву № 01/02-259 від 16.10.2013 р., в якій зазначив про те, що відповідачем погашено 11632,77 грн. основного боргу, в зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача 88,02 грн. пені, 49,36 грн. - 3 % річних та 06,17 грн. інфляційних збитків, а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що відповідачем сума основного боргу в розмірі 11622,90 грн. була сплачена після надходження позовної заяви до суду, провадження у справі в зазначеній частині місцевим господарським судом припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі п. 6.2 договору та ст. 36 п. 2 Закону України “Про телекомунікації” позивач нарахував відповідачу пеню за період з квітня 2013 р. по серпень 2013 р в розмірі 88,02 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 49,36 грн. та 06,17 грн. інфляційних збитків

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з повідомленням про неможливість у встановлені строки виконати зобов’язання за договором або доказів непереборної сили, що унеможливили виконати зобов’язання, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 49,36 грн. - 3 % річних, 06,17 грн. інфляційних збитків, 88,02 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

01.02.2011 між позивачем та відповідачем у справі укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 598302/12-126, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги телефонного зв'язку, а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати вартість послуг.

Даний договір у відповідності з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до якого повинні застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України у договорі про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 5 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації”, п. 1.1, п. 2.2.1 договору відповідач повинен своєчасно проводити оплату за надані послуги, та у відповідності з п. 3.3 договору оплатити рахунок не пізніше 5 (п’яти) банківських днів з моменту отримання рахунку.

Господарським судом на підставі наявних у справі матеріалів обґрунтовано встановлено, що на виконання умов даних договорів позивач надав відповідачеві послуги зв’язку, а останній вказані послуги прийняв, проте сплату їх вартості не здійснив. Заборгованість відповідача за надані телекомунікаційні послуги склала 11622,90 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи доказами, зокрема виставленими відповідачу рахунками-актами за телекомунікаційні послуги, розрахунком суми боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що сума основного боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі 08.10.2013 р. згідно платіжних доручень № 1 від 15.08.2013 р., № 2 від 15.08.2013 р., № 51 від 18.08.2013 р., № 18 від 21.08.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, факт прострочення виконання зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг зв’язку є доведеним та підтвердженим матеріалами справи.

Так, відповідач в обґрунтування відсутності своєї вини у виникненні заборгованості та невиконанні договірних зобов’язань перед позивачем посилається на несвоєчасне фінансування установи Охтирським управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, не заперечуючи при цьому сам факт отримання телекомунікаційних послуг, та сплати заборгованості за отримані послуги в розмірі 11622,90 грн. під час судового розгляду.

Слід зазначити, що відносини між позивачем та відповідачем базуються на умовах договору № 598302/12-126 від 01.02.2011 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до якого відповідач повинен сплачувати вартість отриманих телекомунікаційних послуг в термін обумовлений договором.

Також, згідно п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживач повинен виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Вказане кореспондується з п. 9.1. договору, яким передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за повне або часткове невиконання зобов’язань за цим договором, крім грошових зобов’язань, якщо це невиконання буде наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), незалежних від волі сторін, що виникли після підписання цього договору.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов’язання, протягом п’яти днів, починаючи з моменту їх настання, у письмовій формі повідомляє іншу сторону договором про настання (припинення) таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання (припинення) форс-мажорних обставин позбавляє сторони права посилатися на них як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язань. (п. 9.3. договору).

В свою чергу, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з повідомленням про неможливість у встановлені строки виконати зобов’язання за договором або доказів непереборної сили, що унеможливили виконати зобов’язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 року.

Що стосується твердження відповідача про невиконання Держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 33 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок надати докази по сплаті за отримані телекомунікаційні послуги та докази в підтвердження невиконання фінансовою установою своїх зобов'язань по проведенню за платіжним дорученням платника операції із здійснення платежу. В той же час це є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником. Однак, не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами, кому цей платіж був призначений.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення з боку відповідача строків оплати вартості наданих послуг, позивач на підставі пункту 6.2. договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 88,50 грн., вимога про стягнення якої правомірно задоволена господарським судом. Крім того, колегія суддів визначає, що господарський суд цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 49,36 грн. та інфляційних в сумі 06,17 грн. за весь час прострочення.

Посилання відповідача на те, що умовами договору не визначено такого виду відповідальності за порушення грошового зобов’язання, як сплата інфляційних за час прострочення оплати послуг та погашення 3% річних від простроченої суми, колегія суддів вважає недоречними, оскільки сума інфляційних та 3% річних нараховані позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, якою визначена відповідальність за невиконання грошового зобов’язання.

Колегія суддів також вважає правомірним стягнення з Охтирської ОДПІ 1720,50 грн. судового збору, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вимоги позивача щодо стягнення 11622,90 грн. основного боргу є документально обґрунтованими, відповідачем вказана сума визнана в повному обсязі та сплачена під час судового розгляду. Відповідач погасив заборгованість після звернення позивача з позовом до господарського суду та вже після порушення провадження у справі. Тобто, в даному випадку саме з вини відповідача спір був доведений до судового розгляду, в зв’язку з чим та у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані зі сплатою судового збору при зверненні позивача до господарського суду з позовною заявою, покладаються повністю на відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Охтирької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, м. Конотоп, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 року у справі № 920/1609/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 15.01.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.