Рішення № 36706219, 16.01.2014, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2014Справа №901/2386/13

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

до відповідача - Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, АР Крим, 95053)

про стягнення 245 279,70 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від позивача - Бесчетнов А.Ю, довіреність №442-Д від 25.12.2013, представник;

від відповідача - Левченко Д.С, довіреність №116/1 від 08.01.2014, представник.

Суть спору: 19 липня 2013 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" заборгованості у розмірі 12622028,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №133 від 13 квітня 2006 року в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за активну електроенергію за період з травня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 11346315,71 грн., та за реактивну електроенергію за період з липня 2010 року по січень 2013 року у розмірі 1022462,98 грн. Несплата відповідачем виниклої заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Крименерго" до суду з вимогою про її примусове стягнення з нарахованими на суму заборгованості інфляційними втратами, 3% річних та пенею.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

06 серпня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошував перерву.

Задля встановлення правомірності визначення публічним акціонерним товариством "ДТЕК Крименерго" заявлених до відшкодування сум ухвалою господарського суду від 20 серпня 2013 року суд призначив судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- в якій сумі документально підтверджується заборгованість КРП "ВПВКГ м. Феодосії", правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Вода Криму", перед публічним акціонерним товариством "Крименерго", в подальшому перейменованим у публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго", за спожиту за договором про постачання електричної енергії №133 від 13.04.2006 року (зі змінами та доповненнями) активну електроенергію у період з травня 2012 року по 01 лютого 2013 року та за спожиту реактивну електричну енергію у період з липня 2010 року по 01 лютого 2013 року?

- визначити суми інфляційних втрат, 3% річних та пені, які повинно сплатити Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" публічному акціонерному товариству "ДТЕК Крименерго" за прострочення оплати вартості спожитої активної електроенергії по договору №133 від 13.04.2006 року у період з травня 2012 року по 01 лютого 2013 року та спожитої реактивної електричної енергії у період з липня 2010 року по 01 лютого 2013 року?

У зв'язку із призначенням експертизи провадження у справі зупинялось.

11 грудня 2013 року на адресу суду від експертної установи надійшов висновок експерта №2275/2276 від 29 листопада 2013 року та матеріали господарської справи, у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду від 13 грудня 2013 року провадження у справі поновлено.

23 грудня 2013 року до суду від представника позивача в порядку приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог з урахуванням якого він просить суд стягнути з Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" на свою користь 12614058,35 грн. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

23 грудня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України по справі оголошував перерву.

У судове засідання, що відбулось 16 січня 2014 року, з'явився представник позивача, який заявив ще одне клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якого просить суд стягнути із відповідача на свою користь 245279,70 грн., з яких, 3% річних у розмірі 47319,75 грн., пеня у розмірі 181310,60 грн. та інфляційні витрати у розмірі 16649,35 грн. Представник відповідача, у свою чергу, підтримав заявлене клопотання, просив суд його задовольнити посилаючись на те що 16 грудня 2013 року вже сплатив позивачу розмір основної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №61, 62, 39, 40 (том 2, а.с.9). Вказані клопотання прийняті до розгляду та вирішено розглядати справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

13 квітня 2006 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (за договором постачальник) та Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" (за договором споживач) уклали договір №133 про постачання електричної енергії, згідно з умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами.

У пункті 2 вказаного договору сторони домовились, що на час виконання його умов, а також прийняття рішення по всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язались керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", ПКЕЕ.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що споживач повинен сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування у відповідності з умовами Додатків № 4.1, 4.2 „Порядок розрахунків".

Зі змісту пункту 2.2.4 договору вбачається, що абонент зобов'язаний здійснювати сплату за компенсацію перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача відповідно до додатку №5 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії".

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії.

Сторони дійшли згоди, що позивач самостійно заповнює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», проводить зняття показань лічильних приладів обліку, оформлює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показань.

Як вбачається зі змісту пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Як стверджує постачальник, споживач повинен був сплатити йому вартість електричної енергії на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у відповідності до умов договору використовував електричну енергію, надану позивачем, що підтверджується актами про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії від 25 грудня 2012 року, 25 листопада 2012 року, 25 жовтня 2012 року, 25 вересня 2012 року, 25 жовтня 2012 року, 25 липня 2012 року, 25 червня 2012 року, 25 травня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 25 березня 2012 року, 25 лютого 2012 року,25 січня 2012 року, 25 грудня 2011 року, 25 листопада 2011 року, 25 жовтня 2011 року, 25 вересня 2011 року, 25 серпня 2011 року, 25 липня 2011 року, 24 червня 2011 року, 24 травня 2011 року, 22 квітня 2011 року, 24 березня 211 року, 24 лютого 2011 року, 25 січня 2011 року, 24 грудня 2010 року, 24 листопада 2010 року, 25 жовтня 2010 року, 26 вересня 2010 року, 25 серпня 2010 року, 23 липня 2010 року, 24 червня 2010 року, складених споживачем. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи (том 1, а.с 24, 29, 36, 42, 49, 55, 61, 67, 73, 83, 88, 91, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 116, 119, 122, 125, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 148, 151).

На підставі перелічених актів, представниками енергопостачальної організації за період з липня 2010 року по січень 2013 року проведено розрахунок за спожиту реактивну електричну енергію на загальну суму 1022462,98 грн., а також за період з травня 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 11346315,71 грн. за спожиту активну електричну енергію і виставлені відповідні рахунки, які отримані відповідачем, що підтверджується підписом його представника та не заперечується останнім (том 1, а.с. 71, 77, 82, 86, 90, 95, 98, 107, 110, 115, 118, 121, 124, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 147, 150).

Втім, відповідачем зазначені вище рахунки сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка за період з травня 2012 року по січень 2013 року складає 11536402,52 грн. (з урахуванням висновків проведеної в рамках справи судової економічної експертизи).

Розмір заборгованості відповідачем був визнаний, що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків на якому міститься печатка відповідача та підписи його уповноважених представників. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи у томі 1 на а.с. 175.

Через несвоєчасну сплату виставлених позивачем рахунків Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" заборгувало енергопостачальній організації грошові кошти у розмірі 1022462,94 грн. за перетоки реактивної електричної енергії за період з липня 2010 року по січень 2013 року (з урахуванням висновків проведеної в рамках справи судової економічної експертизи).

Розмір вказаної заборгованості відповідачем визнаний, що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків на якому міститься печатка відповідача та підписи його уповноважених представників. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи на а.с. 175.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах

Судом встановлено, що спірні правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються договором, Законом України "Про електричну енергію" та ПКЕЕ.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (частина 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, пунктами 6.33-6.36 ПКЕЕ передбачено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.

Умови участі цих споживачів у добовому регулюванні балансів реактивної потужності в електричних мережах електропередавальної організації у разі потреби зазначаються в цьому самому договорі.

Плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

У разі виникнення у споживача сумніву в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати електричної енергії споживач подає про це заяву постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації).

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевірити рахунок на оплату, а в разі потреби протягом 20 днів провести технічну перевірку та/або експертизу розрахункових засобів обліку відповідно до встановленого цими Правилами порядку та повідомити споживача про результати.

Як вже зазначалось, у пункті 2.2.4 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний здійснювати сплату за компенсацію перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача відповідно до додатку №5 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії".

У свою чергу, електричною енергією (реактивною) є технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок, що закріплено у пункті 1.2 ПКЕЕ.

Порядок розрахунків за перетоки реактивної електричної енергії визначений сторонами у додатку №5 до договору №133 від 13 квітня 2006 року.

Відповідно до вказаного порядку та додатку №5 до договору, відповідачу була розрахована компенсація реактивної електроенергії та за період з 24 червня 2010 року по 25 грудня 2012 року виставлені рахунки за компенсацію реактивної електричної енергії, які були отримані відповідачем, що не заперечується останнім.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР, умовами договору та статтями 549-552 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність споживача за несвоєчасну сплату нарахованих платежів, зокрема, сплата пені за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Так, на підставі вищевикладеного відповідачу була нарахована пеня за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме: за несвоєчасну сплату активної та реактивної електроенергії у розмірі 181310,60 грн.

З метою відшкодування матеріальних втрат постачальника від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, останнім були нараховані 3% річних від простроченої суми платежу. Так, за прострочення сплати активної та реактивної електроенергії відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 47319,75 грн.

З метою захисту майнового права та інтересу постачальника шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, останнім також здійснено інфляційні нарахування за активну та реактивну електроенергію - 16649,35 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконував умови договору та поставляв відповідачу електричну енергію, втім, відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушив та допустив виникнення заборгованості.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за договором в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 12368778,65 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, спожита за спірним договором електроенергія оплачена у повному обсязі, а саме на суму 12368778,65 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням цього, після погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку предметом спору та несплаченими відповідачем залишились: сума пені у розмірі 181310,60 грн., 3% річних у розмірі 47319,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16649,35 грн.

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за активну і реактивну енергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, умовами договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, зокрема пунктом 4.2.1 встановлено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків, визначених додатком №4.1, №4.2, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи дату фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за активну та реактивну електроенергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 181310,60 підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів повної сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню.

16 січня 2014 року Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" надало суду заяву про зменшення суми заборгованості (штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по договору), яка мотивована тим, що діяльність підприємства є збитковою. За переконанням заявника, об'єктивна неплатоспроможність відповідача своєчасно погашати заборгованість перед енергопостачальною організацією підтверджується тим, що державою передбачена можливість погашення заборгованості шляхом виділення коштів на погашення різниці у тарифах. Втім, кошти направлені на погашення різниці у тарифах виділяються несвоєчасно та покривають тільки суму основного боргу, в результаті чого, виникає заборгованість та прострочення виконання грошових зобов'язань.

При розгляді вказаної заяви судом враховане наступне.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Санкції за прострочу виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Проте, дослідивши матеріали справи та заяви відповідача суд не вбачає підстав для застосування зазначеного права, оскільки вважає, що вказані відповідачем обставини щодо скрутного фінансового становища не являються винятковими, даний спір виник з вини відповідача, яким спірна заборгованість не сплачувалась.

У даній справі не доведено того, що порушенням відповідачем зобов'язань з оплати у встановлений строк, позивачу заподіяно збитків, розмір яких є меншим ніж розмір заявлених штрафних санкцій, що також є підставною для відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені. Інфляційні збитки та 3% річних відповідно до аналізу діючого законодавства підлягають відшкодуванню у будь-якому разі особою, яка порушила зобов'язання.

Слід зазначити, що Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим не позбавлене права звернутись до суду з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку його виконання, поданою відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 16 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17 січня 2014 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, АР Крим, 95053, код 20671506) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна, код ЄДРПОУ 00131400) інфляційні втрати у розмірі 16649,35 грн., 3% річних у розмірі 47319,75 грн., пеню у розмірі 181310,60 грн. та судовий збір у розмірі 4905,60 грн.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна, код ЄДРПОУ 00131400) з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 63914,40 грн. судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний